Постанова

від 13.11.2019 по справі 431/5594/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 431/5594/16-ц

провадження № 61-27103св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське фермерське господарство Узнік і К ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення апеляційного суду Луганської області від 14 липня 2017 року у складі колегії суддів: Авалян Н. М., Орлова І. В., Стахової Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Селянського фермерського господарства Узнік і К (далі - СФГ Узнік і К ) про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки та витребування майна з незаконного чужого володіння, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що її сину ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 4425180500:05:001:0158, площею 5,83 га (рілля), яка знаходиться на території Верхньопокровської сільської ради Старобільського району Луганської область. Вказану земельну ділянку він отримав у спадщину від рідної тітки ОСОБА_4 , яка померла у 2011 році, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

У 2008 році, за життя, ОСОБА_4 уклала із СФГ Узнік і К договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 8 років. Договір зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 251805/-0408 від 30 жовтня 2008 року. Після смерті ОСОБА_4 відповідно до пункту 40 зазначеного договору, права та обов`язки щодо вказаної земельної ділянки перейшли до спадкоємця - ОСОБА_3 Влітку 2014 син позивача ОСОБА_3 виїхав на тимчасове проживання до Російської Федерації. Для володіння та розпорядження своєю земельною ділянкою він надав позивачеві нотаріально засвідчену довіреність видану на території Російської Федерації. З вказаною довіреністю позивач звернулась до СФГ Узнік і К для отримання орендної плати за користування земельною ділянкою за 2015 та 2016 роки, але отримала усну відмову голови СФГ Узнік і К , обґрунтовану тим, що пред`явлена позивачем довіреність видана в Росії та не завірена в Україні. Тому, у виплаті орендної плати ОСОБА_1 було відмовлено.

Позивач вважає, що діями СФГ Узнік і К , яке не виплатило їй орендну плату за користування землею, порушеного її права та права її сина. Тому, просила суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за використання земельною ділянкою за 2015 рік у розмірі 2 242,73 грн та пеню в сумі17 446,65 грн, а за 2016 рік - у розмірі 2 691,06 грн та 6,135,62 грн відповідно.

Крім того, позивач просила витребувати вказану земельну ділянку у відповідача та зобов`язати відповідача передати таку земельну ділянку позивачу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з СФГ "Узнік і К" орендну плату за 2015 рік у розмірі 2 242,73 грн та за 2016 рік у розмірі 2 691,06 грн, а також пеню за прострочення грошового зобов`язання за 2015 рік у розмірі 17 446,65 грн та за 2016 рік у розмірі 6 135,62 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відповідач, орендуючи земельну ділянку, не виконав взятого на себе договором зобов`язання сплатити орендну плату, а тому заборгованість з орендної плати та пеня за прострочення її сплати повинна бути стягнута на користь позивача, яка звернулась до суду за захистом речового права, оскільки власник майна передав їй повноваження по управлінню майном.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем після закінчення дії договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 14 липня 2017 року рішення Старобільського районного суду від 11 травня 2017 року змінено.

Зменшено розмір пені за 2015 рік з 17 446,65 грн до 5 606,90 грн.

Скасовано рішення в частині стягнення пені за 2016 рік у розмірі 6 135,62 грн і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовано рішення в частині розподілу судових витрат і ухвалено нове рішення, яким стягнуто з СФГ Узнік і К на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 236,80 грн та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 620,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно визначено дату початку і закінчення періоду нарахування пені, що мало наслідком неправильне визначення розміру пені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року представник ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норма матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

На виконання підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України 17 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду. Крім того, вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення апеляційного суду Луганської області від 14 липня 2017 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального та матеріального права, проігнорував заяву позивача про збільшення позовних вимог від 24 квітня 2017 року, зокрема щодо збільшення періоду за який нарахована пеня, а тому неправильно вирахував суму пені за невиплату орендної плати за 2015 рік.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення пені за 2016 рік, оскільки позов поданий до суду (28 квітня 2016 року) до закінчення строку виплати орендної плати за 2016 рік (до 31 грудня 2016 року).

ОСОБА_1 вказала, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій невирішеними залишились вимоги про стягнення 3 відсотків річних за порушення грошового зобов`язання відповідачем.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що рішення апеляційного суду оскаржується в частині визначення розміру пені за невиплату відповідачем орендної плати за 2015, 2016 роки, не вирішених позовних вимог про стягнення 3 % річних за порушення грошового зобов`язання та розподілу судових витрат в справі. В іншій частині не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 30 жовтня 2008 року між СФГ "Узнік і К" ОСОБА_4 укладений письмовий договір оренди належної останній на праві власності земельної ділянки площею 5,83 га, розташованої на території Верхньопокровської сільської ради Старобільського району Луганської області, строком на вісім років.

Згідно з договором орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки в строки до 31 грудня кожного року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті земельна ділянка успадкована ОСОБА_3 , який 24 січня 2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

25 лютого 2016 року ОСОБА_3 видав нотаріально посвідчену довіреність своїй матері ОСОБА_1 на розпорядження земельною ділянкою, в тому числі на отримання нею орендної плати.

На момент вирішення справи відповідачем не сплачено позивачеві заборгованість по орендній платі за користування землею за 2015 рік у розмірі 2 242,73 грн та за 2016 рік у розмірі 2 691,06 грн.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року (в редакції, що діяла на час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів .

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена довіреність від 25 лютого 2016 року, видана строком на 10 років (а. с. 7-8), якою ОСОБА_3 (власник переданої в оренду земельної ділянки) уповноважив ОСОБА_1 отримувати в СФГ Узнік і К належну йому орендну плату за договором оренди від 30 жовтня 2008 року, а також розпоряджатися належною йому земельною ділянкою площею 5,83 га, розташованою на території Верхньопокровської сільської ради Старобільського району Луганської області з правом укладення договорів оренди землі, угод про зміну або розірвання договорів оренди, з правом отримання орендної плати. Для цього надав ОСОБА_1 право подавати від його імені заяви, підписувати вищевказані договори оренди, угоди, передавальні акти та інші необхідні документи, надавати і отримувати довідки, виписки, кадастрові паспорти та інші документи, розписуватися за мене і виконувати всі дії, пов`язані з даним дорученням.

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою від свого імені і просила стягнути орендну плату та пеню на свою користь, а не на користь ОСОБА_3 .

За таких обставин, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, рішення апеляційного суду належить залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Крім того, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 14 липня 2017 року в частині стягнення з Селянського фермерського господарства Узнік і К на користь ОСОБА_1 пені за 2015 рік в сумі 5 606,90 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук