Рішення

від 10.07.2017 по справі 154/1025/17

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/1025/17

2/154/417/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року. м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючої -судді Пікули Н.В.

за участю секретаря - Грабовської Г.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Буг про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Буг про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.01.2008 року між її матір'ю ОСОБА_5 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Буг було укладено договір оренди земельних ділянок, які знаходяться на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області. Предметом даного договору були дві земельні ділянки з кадастровими номерами 0720584000:05:001:0126 (рілля) площею 2,2526 га та 0720584000:05:001:0297 (кормові) площею 0,7682 га, які належали орендодавцю на праві приватної власності на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, терміном на 15 років.

22.04.2011 року між сторонами було укладено зміни до договору оренди земельних ділянок, якими договори оренди були продовжені з 15 до 20 років.

03.07.2011 року ОСОБА_5 померла і після її смерті вона фактично прийняла спадщину та в 2014 році виготовила відповідні правовстановлюючі документи про право на спадщину, подавши їх орендарю, і вимагала від відповідача переукласти договори оренди землі з нею та змінити розмір та вид орендної плати, від чого останній відмовився, та запропонував отримати орендну плату за 2014 рік на що вона погодилась.

Відповідно до п. 9 договору на відповідача покладено обов'язок сплачувати орендну плату у розмірі трьох центнерів зерна.

Також, п. 13 вказаного договору передбачає щорічний перегляд розміру орендної плати.

Незважаючи на умови договору, їй не виплачувалась орендна плата ні за які роки, окрім 2014 року.

Окрім того, 27.04.2011 року між відповідачем та ТзОВ Агрофірма Володимирські сади був укладений договір суборенди земельної ділянки площею 2,2526 га, яка не передбачена умовами договору оренди землі.

Оскільки відповідач, добровільно розірвати договір оренди землі відмовляється, просить зазначений договір оренди розірвати та стягнути з відповідача усі судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, пояснила, що після смерті матері вона не зверталась за отримання орендної плати за землю, оскільки не оформила права на спадщину. Отримавши в 2014 році свідоцтво про право на спадщину, вона подала його відповідачу, після чого отримала орендну плату за 2014 рік грошима. Вважаючи розмір орендної плати заниженим, запропонувала переукласти договір оренди з нею, на що відповідач не погодився. В 2015 році вона уклала нові оренди землі з ТзОВ Захід Трейд на ті ж самі земельні ділянки, які раніше були передані відповідачу, а пізніше уклала нові договори оренди з господарством Західний Буг . Уточнивши позовні вимоги в частині невиплати орендної плати за 2012-2013 роки, просить договір оренди, укладений з її матір'ю ОСОБА_5 та відповідачем розірвати.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, ствердив, що не зважаючи на те, що з 2015 року спірні земельні ділянки позивачем були передані іншим орендарям, вважає, що відповідач повинен був сплачувати орендну плату за них.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що 02 січня 2008 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Буг та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,0208 га, в тому числі: рілля площею 2, 2526 га та кормові площею 0,7682 га. Даний договір ОСОБА_5 було укладено на добровільних засадах строком дії на 15 років та в подальшому його продовжено до 20 років. Згідно умов договору, встановлено орендну плату в розмірі трьох центнерів зерна, яка повинна була сплачуватися щорічно. У відповідності до пункту 39 Договору оренди землі від 02 січня 2008 року передбачалося, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а згідно пункту 40 даного документу передбачалося, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Зазначений договір є дійсним станом на сьогоднішній день, сторонами у встановленому законом порядку достроково не розривався. З 2008 по 2015 рік СГ ТОВ Буг активно користувалося на законних підставах вказаними земельними ділянками. Систематично, без порушень умов договору, орендна плата виплачувалась ОСОБА_6, а після її смерті її дочці ОСОБА_1, яка є позивачем по справі. Після отримання відповідачем ОСОБА_1 у 2014 році свідоцтва про право на спадщину СГ ТзОВ Буг здійснило їй орендну плату за 2013-2014 роки за домовленістю з нею грошима, а не в натуральній формі (зерном), як передбачалося в договорі. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4, в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що за користування земельними ділянками, згідно укладеного договору оренди з ОСОБА_5 позивачу було видано за 2011-2012 роки зерно різних культур, а в 2014 році, за її проханням, виплачено грошові кошти в сумі 1156 грн. 51 коп. в якості орендної плати за 2013-2014 роки. В 2015 році, не розірвавши договір оренди з відповідачем, позивач уклала нові договори оренди з ТзОВ Захід Трейд а пізніше з господарством Західний Буг , а тому, починаючи з 2015 року, виплата орендної плати їй не проводилась. Вважає позовні вимоги безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 являлась власником земельних ділянок площею 2,2526 га та 0,7682 га, які розташовані на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, згідно державних актів на право приватної власності на землю серії ЯА № 663261, серії ЯА № 663107 (а.с. 11-12).

02 січня 2008 року між ОСОБА_5 та СГ ТзОВ Буг . укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,0208 га, в тому числі: рілля площею 2, 2526 га та кормові площею 0,7682 га., яка знаходиться на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, строком на 15 років, яку відповідач зобов'язався використовувати для ведення сільськогосподарського виробництва. Даний договір зареєстровано в Володимир-Волинському реєстраційно-виробничому офісі Волинської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № НОМЕР_1 (а.с. 7-8).

Згідно акту прийомки-передачі об'єкта оренди від 02 січня 2008 року, ОСОБА_5 передала в оренду СГ ТОВ Буг дві земельних ділянки загальною площею 3,0208 га, у тому числі: рілля площею 2,2526 га та кормові площею 0,7682 га (а.с.9-10).

У відповідності до Додатку №5 до Договору оренди внесено зміни до договору оренди № 040808200016 від 25.06.2008 року строк дії договору збільшено з 15 на 20 років. Внеення зазначених змін зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Володимир-Волинському районі Волинської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 квітня 2011 року за № 072050004000246 (а.с.13).

Судом встановлено, що 03 липня 2011 року орендодавець ОСОБА_5 померла, а спадщину, в тому числі і орендовані земельні ділянки, прийняла її дочка ОСОБА_1, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі від 24.03.2014 року (а.с. 16, 78-79).

Спадкоємець ОСОБА_1, до закінчення дії договору оренди, укладеного 02.01.2008 року між ТзОВ Буг і ОСОБА_5 терміном до 2028 року, уклала відповідно 18.05.2015 року та 05.06.2015 року договори оренди тих самих земельних ділянок, які були раніше передані відповідачу з ТзОВ Захід Трейд та зареєструвала їх в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а пізніше передала їх в оренду господарству Західний Буг (а.с. 78-81).

Згідно рішення Володимир-Волинського міського суду від 21.03.2017 року договори оренди землі № 579 від 14.06.2016 року та № 1113 від 08.06.2016 року, укладені між ОСОБА_1 та господарством Західний Буг на зазначені земельні ділянки визнано недійсними та витребувано їх на користь СГ ТОВ Буг .

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її не сплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається у письмовій формі.

За приписами ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. 38 договору оренди дія його припиняється, шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором.

Відповідно до п.«д» ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз наведених вище норм закону дає підстави вважати, що порушення орендарем умов договору оренди земельної ділянки в частині несплати орендної плати може бути підставою для розірвання цього договору судом лише в тому випадку, якщо таке порушення (несплата орендної плати) є систематичним, тобто має місце два і більше рази.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 року № 6-146цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суддів.

Відповідно до ст.. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про систематичну невиплату їй орендної плати.

Так, в судовому засіданні позивач ствердила, що після смерті матері, протягом 2012-2013 років не зверталась до відповідача за отриманням орендної плати оскільки не оформила спадкових прав, а в 2014 році за її бажанням отримала орендну плату грішми. Однак, саме не виплата їй орендної плати за 2012-2013 роки, на її думку, є підставою для розірвання договору. Також вважає заниженим розмір орендної плати.

Представник позивача, як на підставу розірвання договору, вказує на невиплату орендної плати позивачу за 2015-2016 роки.

Згідно умов договору оренди землі, який був укладений 02.01.2008 року між орендодавцем ОСОБА_5 і орендарем ТзОВ Буг орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 (три) центнери зерна протягом року і її розмір переглядається щорічно.

Відповідно до наданої відповідачем відомості на видачу зерна за 2011-2012 роки ОСОБА_5 було видано 100 кг третікале, 100 кг вівса та 55 кг ячменю (а.с. 57-68).

Позивач не заперечила свої підписи у зазначених відомостях, однак вважає, що отримане нею зерно є орендною платою лише за 2011 рік.

Згідно наказу директора ТзОВ Буг № 28 від 24.11.2014 року у зв'язку з прийняттям ОСОБА_1 спадщини після смерті її матері, зобов'язано головного бухгалтера товариства видати їй орендну плату за 2013-2014 роки (а.с. 76).

Відповідно до видаткового касового ордера від 26.11.2014 року ОСОБА_1 отримано за земельну частку (пай) 1156 грн. 51 коп. (а.с.44).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила виплату ОСОБА_1 орендної плати за 2011-2012 роки зерном, та за 2013-2014 роки грошима, зі згоди позивача, та відсутність з її боку будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору за попередні роки.

Судом встановлено, що дійсно, починаючи з 2015 року, відповідач орендної палати не сплачував у зв'язку з передачею орендованих земельних ділянок іншим орендарям.

А тому, суд вважає правомірною невиплату позивачу орендної плати за 2015-2016 роки, оскільки відповідач земельними ділянками не користувався.

З пояснень позивача та її представника вбачається, що ними питання про стягнення заборгованості по орендній платі з відповідача не ставилось і не ставиться на даний час.

Таким чином, суд не вбачає в діях відповідача порушення ним умов договору в частині систематичної, тобто два і більше рази несплати орендної плати.

Посилання позивача на передачу відповідачем без її згоди спірних земельних ділянок в суборенду, як на підставу розірвання договору, суд вважає безпідставним, оскільки договір суборенди був укладений та розірваний при житті ОСОБА_5 і земельні ділянки по договору суборенди не передавались.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що вона має право на вільний вибір в укладенні договору, оскільки смерть орендодавця ОСОБА_8 не є підставою для розірвання або припинення договору оренди землі, крім того, до спадкоємця переходить обов'язок дотримуватися умов попередньо укладеного договору оренди землі.

Відступ від зазначеного правила можливий лише за домовленістю сторін або в судовому порядку у випадку порушення сторонами договору оренди своїх прав та обов'язків, визначених статтями 24, 25 Закону України Про оренду землі , однак такі судом не встановлені.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для розірвання договору оренди.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213-223 ЦПК України, на підставі ст. ст. 651, 726 ЦК України, ст. ст. 96, 141, 206 ЗК України, Закону України "Про оренду землі", суд, -

В И Р І Ш И В:

В розірванні договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_6 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Буг від 02 січня 2008 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча /-/ підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Н.В. Пікула