Ухвала

від 03.10.2017 по справі 154/1025/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 154/1025/17 Головуючий у 1 інстанції: Пікула Н.В. Провадження № 22-ц/773/1165/17 Категорія: 23 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

секретар - Галицька І.П.,

з участю пр-ка позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Буг , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фермерське господарство Західний Буг Юнака Сергія Петровича, про розірвання договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2, поданою від її імені представником ОСОБА_4 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 02 січня 2008 року між її матір'ю ОСОБА_5 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Буг було укладено строком на 15 років договір оренди двох земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 (рілля) площею 2,2526 га та НОМЕР_1 (кормові) площею 0,7682 га, які належали орендодавцю на праві приватної власності на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки і які знаходяться на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області.

22 квітня 2011 року між сторонами було узгоджено зміни до договору оренди земельних ділянок щодо строку оренди, який було продовжено з 15 до 20 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла і після її смерті вона фактично прийняла спадщину та в 2014 році виготовила відповідні правовстановлюючі документи про право на спадщину і подала їх орендарю.

Не погоджуючись з умовами договорів оренди, вона вимагала від відповідача переукласти їх із нею та змінити розмір і вид орендної плати, від чого останній відмовився.

Відповідно до п.9 договору на відповідача покладено обов'язок сплачувати орендну плату у розмірі трьох центнерів зерна, а пунктом 13 договору передбачено щорічний перегляд розміру орендної плати.

Незважаючи на умови договору, їй орендна плата виплачена лише за 2014 рік.

Крім того, 27 квітня 2011 року між відповідачем та ТОВ Агрофірма Володимирські сади був укладений договір суборенди земельної ділянки площею 2,2526 га, право на укладення якої умовами договору не передбачено.

Оскільки відповідач своїх обов'язків за договором оренди землі не виконує, добровільно його розірвати відмовляється, просила оспорюваний договір оренди землі розірвати за рішенням суду.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 10 липня 2017 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 від імені позивача ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до положень ст.2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, договір оренди землі може бути розірваний за умови систематичної несплати орендної плати (два та більше випадків).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-146цс12), яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_3 являлася власником земельних ділянок площею 2,2526 га та 0,7682 га, які розташовані на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області (а.с.11, 12).

02 січня 2008 року між ОСОБА_5 та СГ ТзОВ Буг було укладено договір оренди землі загальною площею 3,0208 га, у тому числі рілля площею 2,2526 га та кормові площею 0,7682 га для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в с.Коритниця Володимир-Волинського району Волинської області строком на 15 років. Даний договір зареєстровано у Володимир-Волинському реєстраційно-виробничому офісі Волинської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.06.2008 року за № НОМЕР_5 (а.с.7-8).

Актами від 02.01.2008 року визначено межі земельної ділянки в натурі та здійснено її приймання-передачу (а.с.9, 10).

Додатком № 5 до договору оренди землі стверджується внесення змін до договору оренди щодо його строку, який збільшено з 15 на 20 років. Зазначені зміни зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Володимир-Волинському районі Волинської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 квітня 2011 року за № НОМЕР_6 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року орендодавець ОСОБА_5 померла.

Власником спірної земельної ділянки згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом являється позивач (а.с.78-81).

Згідно ч.ч.1, 4 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Такі ж умови передбачені і в договорі оренди (п.п.38-40).

Згідно внесених до п.8 договору змін строк дії договору 20 років (а.с.13).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (ст.24 Закону).

Пунктами 9-14 договору визначено порядок, розмір та строки внесення орендної плати.

Своє право власності, як спадкоємця, на передані в оренду земельні ділянки позивач зареєструвала у встановленому законом порядку лише 24.03.2014 року (а.с.78-81).

Враховуючи наведене, саме з цього часу у позивача виникло право вимоги орендної плати від відповідача.

Судом встановлено і визнається стороною позивача, що відповідач сплатив у 2014 році орендну плату позивачу. Зазначена обставина стверджується копією видаткового касового ордера від 26.11.2014 року (а.с.44).

Крім того, після смерті 03.07.2011 року орендодавця ОСОБА_5 і до реєстрації 24.03.2014 року позивачем свого права власності на земельні ділянки, за взаємною згодою сторін позивач одержала від відповідача орендну плату у натуральній формі, оформлену на ім'я матері за 2011-2012 роки, що стверджується її підписами у відомостях (а.с.57-68).

Покликання апелянта на ту обставину, що орендну плату за 2012-2013 роки позивач не отримувала - відхиляються апеляційним судом, оскільки надані відповідачем письмові докази щодо виплати орендної плати (а.с.75, 77) у порушення вимог ст.60 ЦПК України позивачем не спростовані. Також із вимогами про стягнення орендної плати за цей період позивач до відповідача не зверталася.

Покликання апелянта на ту обставину, що орендна плата має виплачуватися на протязі кожного року, у тому числі і за 2015 та 2016 роки, оскільки у договорі відсутній пункт, який би передбачав її невиплату з будь-яких підстав - відхиляються апеляційним судом з урахуванням наступного.

Згідно п.15 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення с/г виробництва. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39). Пунктом 29 визначено обов'язки орендодавця - не втручатися у виробничу діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов даного договору.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 21.03.2017 року та рішенням Апеляційного суду Волинської області від 15.06.2017 року встановлено, що ОСОБА_2, не розірвавши договір оренди землі із відповідачем, уклала 18.05.2015 року та 06.07.2015 року договори оренди цих же земельних ділянок із ТзОВ Захід-Трейд , а 14.06.2016 року та 08.08.2016 року договори оренди із Фермерським господарством Західний Буг Юнака Сергія Петровича (а.с.45-55, 127-132).

Зазначена обставина стверджує про те, що позивач своїми діями створила відповідачу перешкоди при виконанні умов договору оренди.

Крім того, нормами законодавства не передбачено обов'язку проводити оплату за те, чим не маєш можливості користуватися.

Разом із тим, у матеріалах справи наявна довідка Володимир-Волинської ОДПІ від 25.04.2017 року, з якої вбачається, що відповідачем позивачу у 3 кварталі 2015 року нараховано, але не виплачено 1805,60 грн. орендної плати (а.с.87).

Покликання апелянта на те, що відповідач уклав 27.04.2011 року договір суборенди земельної ділянки без згоди орендодавця - відхиляються апеляційним судом, оскільки цей договір укладався ще за життя орендодавця, яка його не оспорювала та є розірваний. Також наявна у справі копія такого договору не є належним і допустимим доказом, оскільки підписи суборендаря не посвідчені печаткою юридичної особи (а.с.14). Суборендар повідомляє, що не використовував і не використовує спірну земельну ділянку (а.с.88). Крім того, укладення і розірвання договору суборенди за життя спадкодавця жодним чином не впливає на права та інтереси позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені позивачем у позовній заяві підстави не можуть бути підставами для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили про систематичну несплату їй з боку відповідача орендної плати.

Виходячи з наведеного, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2, подану від її імені представником ОСОБА_4 відхилити, а рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 липня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді