Постанова

від 22.08.2019 по справі 154/1025/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 154/1025/17

провадження № 61-29562св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Буг ,

третя особа - фермерське господарство Західний Буг ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 липня 2017 року у складі судді Пікули Н. В. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Здрилюка О. І., Стрільчука В. А., Бовчалюка З. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Буг (далі - СГ ТзОВ Буг ), третя особа - фермерське господарство Західний Буг (далі - ФГ Західний Буг ) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 02 січня 2008 року її мати ОСОБА_2 уклала з СГ ТзОВ Буг договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,0208 га, відповідно до якого передала в оренду належні їй на праві приватної власності земельні ділянки площами: 2,2526 га та 0,7682 га, що розташовані на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, строком на 15 років.

22 квітня 2011 року сторони внесли зміни до договору оренди від 02 січня 2008 року, згідно з якими продовжили строк оренди з 15 до 20 років.

03 липня 2011 року її мати померла. Після її смерті у 2014 році вона отримала свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки і подала їх орендарю.

Посилаючись на те, що відповідач не виконував своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки після смерті матері до 2014 року, орендну плату не сплатив, добровільно розірвати договір відмовляється, позивач просила задовольнити її вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 10 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 03 жовтня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та СГ ТзОВ Буг 02 січня 2008 року, відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують систематичну несплату відповідачем орендної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, не надали належної правової оцінки її доводам і доказам, всупереч умовам договору оренди визнали встановленими обставини, які не підтверджені достатніми та допустимими доказами та дійшли неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

СГ ТзОВ Буг подало заперечення, в яких просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до СГ ТзОВ Буг , третя особа - ФГ Західний Буг , про розірвання договору оренди земельної ділянки та витребувано з Володимир-Волинського міського суду Волинської області.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 січня 2008 року СГ ТзОВ Буг та ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,0208 га, відповідно до якого остання передала в оренду належні їй на праві приватної власності земельні ділянки площами: 2, 2526 га (рілля) та 0,7682 га (кормові), що розташовані на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, строком на 15 років. Даний договір зареєстровано в установленому законом порядку.

22 квітня 2011 року сторони внесли зміни до договору оренди від 02 січня 2008 року, згідно з якими продовжили строк оренди з 15 до 20 років про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис.

Згідно з пунктом 9 укладеного договору орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі: 3 цнт зерна. Орендна плата вноситься протягом року і передача оформляється відповідним актом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після її смерті спадщину, у тому числі і орендовані земельні ділянки, прийняла її донька ОСОБА_1

18 травня 2015 року та 05 червня 2015 року, до закінчення строку договору оренди, укладеного 02 січня 2008 року між СГ ТзОВ Буг та ОСОБА_2 , який діє до 2028 року, ОСОБА_1 уклала з ТзОВ Захід Трейд договори оренди спірних земельних ділянок, які були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а в подальшому передала їх в оренду ФГ Західний Буг .

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 21 березня 2017 року договори оренди землі, укладені між ОСОБА_1 та ФГ Західний Буг 14 червня 2016 року та 08 червня 2016 року про передачу в оренду спірних земельних ділянок, визнано недійсними та витребувано їх на користь СГ ТзОВ Буг .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 Закону України Про оренду землі правовідносини, що пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суди встановили, що 02 січня 2008 року між СГ ТзОВ Буг та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,0208 га, відповідно до якого остання передала в оренду належні їй на праві приватної власності дві земельні ділянки площами 2, 2526 га (рілля) та 0,7682 га (кормові), що розташовані на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, строком до 2028 року, згідно із внесеними сторонами змінами до договору оренди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

У 2014 році ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину на вищезазначені земельні ділянки.

У цей період орендна плата відповідно до умов договору не здійснювалась.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Такі ж умови передбачені і в договорі оренди (пункти 38-40).

Пунктами 9-14 договору оренди визначено порядок, розмір та строки внесення орендної плати.

У заявлених позовних вимогах, ОСОБА_1 як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2008 року, посилалась на несплату відповідачем орендної плати.

При цьому, також зазначала, що право власності на успадковані земельні ділянки оформила лише у 2014 році.

Тобто, до 2014 року відповідач був позбавлений можливості виконати умови договору щодо передачі у натуральному вигляді орендної плати.

З травня 2015 року орендарем спірних земельних ділянок було лише підприємство.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, договір оренди землі може бути розірваний за умови систематичної несплати орендної плати (два та більше випадків).

Оскільки спірним є період з 2011 року до 2014 року, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи та вищевказаних норм матеріального права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки. Суди вказали, що нею не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували ухилення відповідача від сплати орендної плати у спірний період (тобто до моменту оформлення спадкових прав) з урахуванням умов договору про сплату орендної плати у натуральній формі шляхом передачі за актом 3 цнт зерна.

Інші вимоги ОСОБА_1 не заявляла.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх спростували.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 , 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 липня 2017 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 03 жовтня 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400 , 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 липня 2017 року та ухвали апеляційного суду Волинської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук