Постанова

від 12.07.2017 по справі 910/12738/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 910/12738/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Рогач Л.І., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі Господарського суду№ 910/12738/16 м. Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Слайг" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю "Аварійно-технічні роботи "Техно-Безпека" Державна служба України з надзвичайних ситуацій провизнання зобов'язань припиненими та розірвання договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Щедрін Р.А., дов. від 23.01.2017 № 01; відповідача: не з'явились; третьої особи: Жукова О.М., дов. від 02.01.2017 № 01-7/08;

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Слайг" (далі - ТОВ "Слайг") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило:

- визнати зобов'язання ТОВ "Слайг" за договором поставки від 01.08.2011 № 1-08/11 щодо поставки та передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Аварійно-технічні роботи "Техно-Безпека" (далі - ТОВ "Техно-Безпека") плавучих засобів - глісерів аерочовнів моделі "GTO Patrol Master Series 1969" в кількості 8 штук, а також причепів (трейлерів) до цих плавучих засобів моделі "TWA1386R 4400" в кількості 10 штук за специфікацією, яка визначена в додатку № 1 до договору, припиненими через неможливість їх виконання;

- визнати зобов'язання ТОВ "Техно-Безпека" з оплати на користь ТОВ "Слайг" суми 1 791 000,00 грн. шляхом видачі векселів таким, що не підлягає виконанню з боку ТОВ "Техно-Безпека", у зв'язку з неможливістю здійснити фактичну поставку позивачем;

- розірвати договір поставки від 01.08.2011 № 1-08/11, укладений між ТОВ "Слайг" та ТОВ "Техно-Безпека" щодо поставки плавучих засобів - глісерів аерочовнів моделі "GTO Patrol Master Series 1969" в кількості 8 штук, а також причепів (трейлерів) до цих плавучих засобів моделі "TWA1386R 4400" в кількості 10 штук за специфікацією, яка визначена в додатку № 1 до договору.

Позовні вимоги ТОВ "Слайг", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про обіг векселів в Україні" обґрунтовувало тим, що без цілей щодо реального постачання та передачі майна, з метою прикриття інших господарських операцій між ним та ТОВ "Техно-Безпека" було укладено договір поставки № 1-08/11. На момент укладення вказаного договору, відповідне майно (транспортні засоби) перебувало у володінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України) та, відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2010 у справі № 6/13 було витребувано на його користь у ДСНС України. Проте, у зв'язку із фактичною неможливістю виконання договору через не передачу йому від ДСНС України транспортних засобів просить визнати припиненими зобов'язання сторін за цим договором, а сам договір розірвати з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні. Зазначає про те, що жодна із сторін так і не приступила до виконання спірного договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.09.2016 (суддя Паламар П.І.) в позові відмовлено.

За висновком місцевого господарського суду заявлені позивачем вимоги фактично зводяться до того, що спірний договір був укладений без наміру створення правових наслідків за ним, тобто, є фіктивним і вимога про розірвання договору через його фіктивність не є належним способом захисту порушеного права. В частині визнання припиненими зобов'язань за договором у ТОВ "Слайг" та визнання відсутності зобов'язань у ТОВ "Техно-Безпека" за договором суд дійшов висновку про те, що вказані вимоги по суті є вимогами про застосування наслідків недійсності фіктивного правочину, проте, підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України немає, оскільки цей договір в установленому порядку недійсним не визнаний.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 (колегія суддів: Суховий В.Г., Хрипун О.О., Сулім В.В.) рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Розірвано Договір поставки від 01.08.2011 № 1-08/11, укладений між ТОВ "Слайг" та ТОВ "Техно-Безпека". В іншій частині позову відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог постанову мотивовано тим, що позов ТОВ "Слайг" заявлено з посиланням на положення ст. 652 ЦК України - у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні і матеріалами справи підтверджується наявність усієї сукупності умов, необхідних для розірвання договору з наведених підстав в судовому порядку. Відмову в позові мотивовано тим, що позивачем в цій частині обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позов про визнання зобов'язання припиненим фактично є встановленням факту, а не спором.

ДСНС України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги ДСНС України обґрунтовує посиланнями на обставини справи, окремі положення спірного договору, приписи ст. ст. 11, 267, 525, 526, 598, 599, 628, 652, 653 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. ст. 27, 33-35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ТОВ "Слайг" скористалось правом, наданим статтею 111 2 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ДСНС України, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017- без змін. Викладені у відзиві вимоги ТОВ "Слайг" обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Відзив на касаційну скаргу ДСНС України від ТОВ "Техно-Безпека" до Вищого господарського суду України не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акта, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ДСНС України підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2010 у справі № 6/13, залишеним без змін в апеляційному та касаційному порядку, визнано право власності за ТОВ "Слайг" на плавучі засоби - глісери-аерочовни, нові, моделі Patrol Master Series 1696, модельний рік 2009, виробництва компанії "Good Time Outdoors, Ins.", в кількості 8 штук з серійними номерами: VIN EVJ00445I809, VIN EVJ00446I809, VIN EVJ00447I809, VIN EVJ00448I809, VIN EVJ00449I809, VIN EVJ00450I809, VIN EVJ00451I809, VIN EVJ00452I809, а також причепи (трейлери) Magic Tilt Trailer, моделі 1386 R 4400, нові, призначені для транспортування глісерів аерочовнів, в кількості 10 штук з наступними серійними номерами: VIN 1M5BA212291E47987; VIN 1M5BA212091E47986; VIN 1M5BA212991E47985; VIN 1M5BA212391E47979; VIN 1M5BA212191E47981; VIN 1M5BA212791E47984; VIN 1M5BA212391E47982; VIN 1M5BA212X91E47980; VIN 1M5BA212591E47983; VIN 1M5BA212491E47988 та витребувано дане майно у Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на користь ТОВ "Слайг". На виконання вказаного рішення суду 19.07.2010 було видано наказ про примусове виконання рішення суду. 28.12.2010 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 6/13 від 19.07.2010;

- 01.08.2011 між ТОВ "Слайг" (постачальник) та ТОВ "Техно-Безпека" (покупець) укладено договір поставки № 1-08/11, за яким постачальник зобов'язався поставити покупцеві плавучі засоби - глісери-аерочовни моделі "GTO Patrol Master Series 1969" в кількості 8 штук, а також причепи (трейлери) до цих плавучих засобів моделі "TWA1386R 4400" в кількості 10 штук за специфікацією, яка визначена в додатку № 1 до договору, в строки, за ціною, передбачених умовами цього договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (далі - Договір);

- у специфікації (додаток № 1 до Договору) визначено найменування та вид товару, які відповідають плавучим засобам та причепам (трейлерам), право власності на які були визнанні за ТОВ "Слайг" рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2010 у справі № 6/13. Ціна Договору склала 1 791 000,00 грн.;

- за приписами пунктів 2.2 - 2.4 Договору покупець має право за власним вибором здійснити передплату вартості товару, або ж здійснити оплату за товар після його фактичного отримання від постачальника, не пізніше ніж протягом 30-днів з моменту поставки та може здійснити оплату за товар векселем або у національній валюті України шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника. У разі розрахунку за поставлений товар за допомогою векселів, покупець зобов'язаний видати постачальнику прості векселя на загальну номінальну суму, яка дорівнює сумі цього договору. Векселі мають бути оформлені в порядку, передбаченому чинним законодавством України та відповідати формі, встановленій на момент їх видачі, а також містити строк платежу "за пред'явленням";

- відповідно до розділу 8 Договору він набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Зміна умов договору чи його дострокове розірвання можливі за згодою сторін, шляхом укладання відповідної додаткової угоди (п. 9.1 Договору);

- на момент укладення Договору плавучі засоби та причепи до них перебували у володінні Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, правонаступником якого є ДСНС України. Вказані обставини не заперечуються сторонами та третьою особою у даній справі;

- 08.08.2011 без фактичної передачі товару між ТОВ "Слайг" та ТОВ "Техно-Безпека" було підписано видаткові накладні № РН-0000002, № РН-0000003, №РН-0000004 та № РН-0000005;

- 12.08.2011 ТОВ "Техно-Безпека" були видані прості векселі серії АА № 0882124, АА № 0882125, АА № 0882126, АА № 0882127, АА № 0882128, АА № 0882129, АА № 0882130, АА № 0882131, АА № 0882132, АА № 0882133, АА № 0882134, АА № 0882135, АА № 0882136, АА № 0882137, АА № 0882138, АА № 0882139, АА № 0882141, АА № 0882142 на загальну суму 1 791 000,00 грн. з строком пред'явлення до 12.08.2014;

- постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 10.07.2014 стягувачеві було повернуто виконавчий документ - наказ Господарського суду м. Києва № 6/13 від 19.07.2010 у зв'язку із тим, що у боржника відсутнє визначене у виконавчому документі майно;

- посилаючись на приписи ч. 1 ст. 205 ГК України та ст. 607, ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України ТОВ "Слайг" звернулося до суду з даним позовом. Вказує на наявність усіх підстав для визнання взятих сторонами на себе зобов'язань за Договором припиненими та розірвання договору в судовому порядку, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні.

Як вже частково зазначалося вище, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені позивачем вимоги фактично зводяться до того, що спірний договір був укладений без наміру створення правових наслідків за ним, тобто, є фіктивним і вимога про розірвання договору через його фіктивність не є належним способом захисту порушеного права. В частині визнання припиненими зобов'язань за Договором у ТОВ "Слайг" та визнання відсутності зобов'язань у ТОВ "Техно-Безпека" за Договором суд дійшов висновку про те, що вказані вимоги по суті є вимогами про застосування наслідків недійсності фіктивного правочину, проте, підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України немає, оскільки цей договір в установленому порядку недійсним не визнаний.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов ТОВ "Слайг" в частині вимог про розірвання Договору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ "Слайг" як на підставу позову посилалося на положення ст. 652 ЦК України і суд за результатами перегляду справи в апеляційному порядку визнав доведеним наявність усієї сукупності умов, необхідних для розірвання договору в судовому порядку з підстав істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх передчасними та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Дійсно, ТОВ "Слайг" у позовній заяві, як на підставу позову здійснено нормативне посилання на положення статті 652 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Правовий аналіз наведених положень свідчить про те, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, а звертаючись до суду з вимогою про розірвання Договору за рішенням суду позивач зобов'язаний був довести належними та допустимими доказами одночасну наявність усіх чотирьох умов, передбачених зазначеною нормою.

Суд апеляційної інстанції визнав, що неможливість виконання наказу Господарського суду м. Києва № 6/13 від 19.07.2010 про витребування та передачу майна від ДСНС України на користь ТОВ "Слайг", яке одночасно складає предмет поставки за Договором є істотною зміною обставин, про що сторонам не могло бути відомо на час укладання Договору.

При цьому, визнаючи доведеними наявність усіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, суд апеляційної інстанції вказав на те, що:

- в момент укладення Договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане і обумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, оскільки на момент укладання Договору за ТОВ "Слайг" було визнано право власності на договірне майно і на обставини, які обумовили неможливість виконання наказу Господарського суду міста Києва № 6/13 від 19.07.2010, воно вплинути не могло;

- подальше виконання ТОВ "Слайг" Договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить його того, на що воно розраховувало при укладенні Договору, оскільки отримані ТОВ "Слайг" від ТОВ "Техно-Безпека" прості векселі на суму 1 791 000,00 грн. зі строком оплати до 12.08.2014 так і не були оплачені, тоді як, за час невиконання ДСНС України рішення суду у справі № 6/13 наявна значна зміна курсу валют;

- із суті Договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе ТОВ "Слайг".

За результатами перегляду справи в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Так, як було вірно наголошено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами позовної заяви, ТОВ "Слайг" та ТОВ "Техно-Безпека" з самого моменту укладення спірного Договору стверджувалося про те, що був укладений без цілей щодо реального постачання і передачі майна та з метою прикриття інших господарських операцій, тобто без наміру створення правових наслідків за ним.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що дані твердження сторін Договору безпосередньо підтверджуються їхніми діями, у тому числі:

- зверненням ТОВ "Слайг" 15.12.2011, в межах примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва від 13.04.2010 у справі № 6/13, вже після укладення Договору, з заявою про визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду у справі № 6/13;

- підписання видаткових накладних № РН-0000002, № РН-0000003, №РН-0000004 та № РН-0000005 без фактичної передачі товару між ТОВ "Слайг" та ТОВ "Техно-Безпека";

- видача ТОВ "Техно-Безпека" (за відсутності фактичного отримання товару за Договором) простих векселів на загальну суму 1 791 000,00 грн., підписання актів їх приймання-передачі між сторонами та подальше непред'явлення ТОВ "Слайг" цих векселів для оплати до моменту завершення строку пред'явлення.

В силу положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Спірний Договір з підстав його фіктивності у судовому порядку недійсним не визнавався, а відтак є чинним.

Разом із тим, укладення спірного Договору без цілей щодо реального постачання і передачі майна та з метою прикриття інших господарських операцій, тобто без наміру створення правових наслідків за ним, виключає можливість виникнення істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, а також унеможливлює наявність чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України.

За таких обставин справи, місцевий господарський суд хоч і з інших мотивів, проте дійшов по суті правильних висновків щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Слайг" про розірвання Договору.

В частині позовних вимог ТОВ "Слайг" про визнання припиненими зобов'язань за Договором у ТОВ "Слайг" та визнання відсутності зобов'язань у ТОВ "Техно-Безпека" за Договором колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає таке.

В силу положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів у судовому порядку встановлює ст. 16 ЦК України, способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначає ст. 20 ГК України.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Вимоги ТОВ "Слайг" про визнання припиненими його зобов'язань за Договором у та визнання відсутності зобов'язань за Договором у ТОВ "Техно-Безпека" на підставі ст. 607 ЦК України, 205 ГК України в умовах чинності Договору, як вірно стверджується судом апеляційної інстанції, фактично є вимогами про встановлення факту, а не спором, що в силу приписів статті 12 ГПК України не відноситься до компетенції господарських судів України.

Вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог ТОВ "Слайг", про що правомірно та обґрунтовано наголошено судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови ТОВ "Слайг" у визнанні припиненими його зобов'язань за Договором та визнанні відсутності зобов'язань за Договором у ТОВ "Техно-Безпека".

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду також і в цій частині, судом апеляційної інстанції не було враховано, що місцевий господарський суд хоч і з інших мотивів, проте дійшов по суті правильних висновків щодо необхідності відмови у задоволенні вказаних позовних вимог ТОВ "Слайг".

Виходячи зі змісту статей 4 7 , 33, 43 ГПК України, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що суд всупереч статей 43, 99, 101 ГПК України суд не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не надав належної правової оцінки поданим сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказам; невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

А тому, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий господарський суд, хоча і з інших мотивів, проте по суті правильно відмовив у задоволені позову ТОВ "Слайг" у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно задовольнив позовні вимоги ТОВ "Слайг" про розірвання Договору, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі з мотивів, зазначених у даній постанові Вищого господарського суду України.

За результатами перегляду справи в касаційному порядку, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, з ТОВ "Слайг" на користь ДСНС України підлягає стягненню сума судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 910/12738/16 Господарського суду м. Києва скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.09.2016 у названій справі залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Слайг" на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій 4 960 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Л.І. Рогач

Суддя Г.П. Коробенко