Рішення

від 14.07.2017 по справі 161/16146/15-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/16146/15-ц

Провадження № 2/161/183/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Гриня О.М.

при секретарі Муригіній А.І.,

за участю

представників позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Волинська оптово-роздрібна фірма Галант про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, Позивач) звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості із ОСОБА_4 Волинська оптово-роздрібна фірма Галант (надалі- ПрАТ ВОРФ Галант , Відповідач) про стягнення заборгованості.

Свій позов мотивує тим, що починаючи з 2009 року ОСОБА_4 ВОРФ Галант отримувало від Товариства з обмеженою відповідальністю УА Брук (надалі - ТзОВ УА Брук ) товар за усним договором постачання шляхом підписання та оплати видаткових накладних, а з 31 січня 2011 року між тими ж сторонами було укладено договір №4 постачання продукції, за яким ТзОВ УА Брук і ОСОБА_4 ВОРФ Галант домовились про встановлення прямих довготермінових господарських відносин на поставку товару для господарської діяльності ОСОБА_4 ВОРФ Галант у кількістю та за цінами вказаними у накладних та інших документах.

02 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ УА Брук було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТзОВ УА Брук передало ОСОБА_3, а останній прийняв право вимоги, що належало ТзОВ УА Брук , і став кредитором ОСОБА_4 ВОРФ Галант за зобов'язанням по поставці товару починаючи з 2009 року, оренді приміщення, а також за Договором постачання продукції № 4 від 31 січня 2011 року. Оскільки Відповідач не оплатив вартість отриманого товару належним чином та у відповідні строки, у нього станом 12 жовтня 2015 року (згідно розрахунку штрафних санкцій до позову) виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 3 771 218, 17 грн., що складається з 2 581 451, 79 грн. основного боргу, 66834,85 грн. річних та 1122931,53 грн. інфляційних втрат. Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_4 ВОРФ Галант 3 771 218, 17 грн. заборгованості за договорами постачання, послуг з оренди приміщення та судові витрати по справі.

В судових засіданнях представники Позивача підтримали позовні вимоги в повному об'ємі, з підстав зазначених в ньому та відповідних письмових поясненнях.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав неукладеності договору №4 постачання продукції від 31 січня 2011 року між ТзОВ УА Брук і ОСОБА_4 ВОРФ Галант , просив суд застосувати строки позовної давності у справі.

В судових засіданнях не заперечував проти отримання ОСОБА_4 ВОРФ Галант товару та послуг з оренди приміщення від ТзОВ УА Брук по видаткових накладних та актах надання послуг наявних у справі, а також зазначив, що підприємством здійснювались часткові проплати за поставлений товар.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Як вбачається з оригіналу №4 постачання продукції від 31 січня 2011 року ОСОБА_4 ВОРФ Галант отримувало товар в кількості і на суму, вказану у видаткових накладних. До кожної видаткової накладної була виписана і податкова накладна. Пунктом 5.1 Договору № 4 постачання продукції від 31 січня 2011 року визначено, що сума договору становить 2156700 грн., остаточна сума буде визначена згідно накладних на відвантаження продукції.

Згідно з пунктами 5.7 та 10.1 Договору № 4 постачання продукції від 31 січня 2011 року сторонами було погоджено, що термін оплати товару не пізніше 30 листопада 2014 року, а договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 30 листопада 2014 року.

Матеріалами справи підтверджується, що за письмовим договором поставки № 4 постачання продукції від 31 січня 2011 року ТзОВ УА Брук було поставлено на користь ОСОБА_4 ВОРФ Галант товару на загальну суму 2 132 664,76 грн., що підтверджують видаткові накладні підписані між сторонами та податкові накладні на аналогічні суми, що надавались ТОВ УА Брук для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту сторін.

Крім того, ОСОБА_4 ВОРФ Галант отримало від ТзОВ УА Брук послуги з оренди приміщення на суму 54 000 грн., що підтверджують наявні у справі підписані акти надання послуг:

1)№ 34 від 31 березня 2011 року (а.с.16),

2)№ 339 від 30 вересня 2011 року (а.с.43),

3)№ 386 від 31 жовтня 2011 року (а.с.47),

4)№ 428 від 30 грудня 2011 року (а.с.48),

5)№ 215 від 30 березня 2012 року (а.с.54),

6)№ 388 від 27 червня 2012 року (а.с.64),

7)№ 594 від 28 вересня 2012 року (а.с. 71),

8)№ 434 від 31 липня 2013 року (а.с. 81),

9)№ 965 від 30 вересня 2013 року (а.с. 82),

10)№1469 від 31 грудня 2013 року. (а.с.83)

Також судом з пояснень сторони позивача та наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 116-119) було встановлено, що починаючи з 2009 року ТзОВ УА Брук поставляло ОСОБА_4 ВОРФ Галант без підписаного та погодженого між сторонами письмового договору, на підставі видаткових накладних, тобто між сторонами в цей період було укладено договір постачання в спрощений спосіб шляхом підписання видаткової накладної.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 ВОРФ Галант починаючи з січня 2011 року по вересень 2013 року частково повертало отриманий товар, а також здійснювало часткову оплату товару на загальну суму 576071,08 грн., що визнає представник позивача та про що свідчать банківські виписки, виписки з каси ТзОВ УА Брук та накладні на часткове повернення товару.

Суд вважає недоведеною позицію відповідача щодо неукладеності договору №4 постачання продукції від 31 січня 2011 року між ТзОВ УА Брук і ОСОБА_4 ВОРФ Галант , оскільки в матеріалах справи міститься рішення господарського суду Волинської області від 10 квітня 2017 року, яке набрало законної сили, у справі № 903/163/17 за позовом ОСОБА_4 ВОРФ Галант до ТзОВ УА Брук , за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору постачання продукції № 4 від 31.01.11, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 ВОРФ Галант було відмовлено повністю.

Згідно пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи презумцію правомірності правочину, суд вважає, що договір №4 постачання продукції від 31 січня 2011 року підписаний між ТзОВ УА Брук і ОСОБА_4 ВОРФ Галант (а.с. 154-155) є укладеним та дійсним.

Видаткові та податкові накладні наявні в матеріалах справи містять посилання на укладений між ТзОВ УА Брук і ОСОБА_4 ВОРФ Галант договір №4 постачання продукції від 31 січня 2011 року, окрім податкових та видаткових накладних від 04.08.2010 року та 10.08.2010 року (а.с.10-11 зі зворотом), а тому суд вважає доведеним факт поставки товару саме на виконання договору від 31 січня 2011 року.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктами 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так відповідач ОСОБА_4 ВОРФ Галант просило застосувати строк позовної давності у справі, мотивуючи пропуском Позивачем трьохрічного терміну звернення з позовом. Суд частково погоджується з Відповідачем та застосовує строк позовної давності до стягнення заборгованості за актами про надання послуг з оренди приміщення до 12 жовтня 2012 року, а саме: № 34 від 31 березня 2011 року (а.с.16), № 339 від 30 вересня 2011 року (а.с.43), № 386 від 31 жовтня 2011 року (а.с.47), № 428 від 30 грудня 2011 року (а.с.48), № 215 від 30 березня 2012 року (а.с.54), № 388 від 27 червня 2012 року (а.с.64), № 594 від 28 вересня 2012 року (а.с. 71).

В той же час, суд дійшов висновку, що не підлягає до задоволення сума заборгованості в розмірі 960 020,29 грн. (початкове сальдо згідно акту взаємозвірки) та сума в загальному розмірі 31 217,59 грн., що складається із: 17 487,30 грн. (видаткова накладна від 04.08.2010 р. № УБ-0000338, податкова накладна від 04.08.2010 р. № 6 а.с.10 зі зворотом), 13 730,29 грн. (видаткова накладна від 10.08.2010 р. № УБ-0000339, податкова накладна від 10.08.2010р. № 12 а.с. 11 зі зворотом), оскільки такі дані суми не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом. Так сума у розмірі 960 020,29 грн. в межах розгляду даної справи зазначена як початкове сальдо згідно акту взаємозвірки (а.с. 116-119) однак даний акт саме в межах такої суми на думку суду не може вважатися таким, що її беззаперечно підтверджує, оскільки він є одностороннім та фактично відображає лише позицію сторони позивача в той час як сама правова природа такого акту взаємозвірка передбачає підписання його двома сторонами спірних правовідносин. Щодо неналежності як доказів наявності заборгованості на суму 31 217,59 грн. то суд виходить з того, що ані видаткова накладна від 04.08.2010 р. № УБ-0000338 разом із податковою накладною від 04.08.2010 р. № 6 ані видаткова накладна від 10.08.2010 р. № УБ-0000339, податкова накладна від 10.08.2010р. № 12 не містять жодних посилань на договір, який на підставі якого у межах розгляду даної справи виникли спірні правовідносини. Крім того позовні вимоги позивача на загальну суму 991 237,88 грн. (960 020,29 грн. + 31 217,59 грн. = 991 237,88 грн.) не можуть бути задоволені з з підстав пропуску 3 річного строку звернення до суду.

В той же час суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 звернувшись до суду 12 жовтня 2015 року, дотримався меж строку позовної давності, з врахуванням умов договору №4 постачання продукції від 31 січня 2011 року та актів надання послуг з оренди приміщення №434 від 31 липня 2013 року (а.с.81), № 965 від 30 вересня 2013 року (а.с. 82), № 1469 від 31 грудня 2013 року (а.с. 83) на загальну їх суму 22 500,00 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості за договором № 4 постачання продукції від 31 січня 2011 року та послугами з оренди приміщення проведеного судом за період з 01 грудня 2014 року по 12 жовтня 2015 року (з врахуванням розрахунку штрафних санкцій до позову ОСОБА_3М.) вбачається, що у відповідача станом на 12 жовтня 2015 року виникла заборгованість перед ОСОБА_3 в сумі 2 310 230,64 грн., що складається з основної заборгованості в сумі 1 579 093,68 грн. де (2 132 664,76 грн. (заборгованість за Договором № 4 від 31 січня 2011 року) +22500 грн. (послуги з оренди приміщення в межах 3 річного терміну позовної давності) - 576 071,08 грн. (сума часткової оплати Відповідача (з врахуванням поверненого товару), 40883,00 грн. 3% річних та 690 253,96 грн. інфляційних втрат.

Таким чином проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази, суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_4 ВОРФ Галант слід стягнути в користь ОСОБА_3 2 310 230,64 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому вимоги позивача про відшкодування відповідачем судових витрат підлягають до часткового задоволення в сумі 3 730,73 грн. (6090 грн. * 61,26%). Формула 3 771 218, 17 грн. (первинна ціна позову) - 100 % 2 310 230,64 (задоволено судом) - х %

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215, 226 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 625, 712 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Волинська оптово-роздрібна фірма Галант (43006, м. Луцьк, вул. Андрія Марцинюка, 18, код ЄДРПОУ 01565572) в користь ОСОБА_3 (43000, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 44/2, код НОМЕР_1) заборгованість в сумі 2 310 230(два мільйони триста десять тисяч двісті тридцять) гривень 64 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Волинська оптово-роздрібна фірма Галант (43006, м. Луцьк, вул. Андрія Марцинюка, 18, код ЄДРПОУ 01565572) в користь ОСОБА_3 (43000, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 44/2, код НОМЕР_1) судові витрати по справі в сумі 3 730,73 (три тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 01 копійка судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.

1)