Ухвала

від 11.07.2017 по справі 804/7990/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2017 рокусправа № 804/7990/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника позивача: Грищенко М.О.,

представника відповідача: Постольник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Атлантіс до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Атлантіс звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2016 року №0001264002.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС № 0001264002 від 08.11.2016 року.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 року скасувати, та винести нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Атлантіс (код за ЄДРПОУ 30012937) з питань дотримання вимоги податкового законодавства України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ ГРУПА ВІВАТ (код ЄДРПОУ 35043540) та ТОВ ФЛАЙ-ФЛОТ (код ЄДРПОУ 38198772) за період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року, за результатом якої було складено акт №180/28-01-40-02-30012937.

За результатом проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.2, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, п.6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 року №13, п.4 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року №957, в результаті чого підприємством ТОВ Атлантіс занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2015 року на 5008988.00 грн.

На підставі вказаних висновків, 08.11.2016 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001264002, яким підприємству було донараховано податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 7530482.00 грн., з яких за податковим зобов'язанням складає 5008988.00 грн. та штрафні санкції 2504494.00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у перевіряємому періоді формував свої витрати та податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Атлантіс за КВЕД зокрема є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв.

В свою чергу, в межах своєї діяльності, Позивачем були укладені господарські договори з ТОВ ФЛАЙ-ФЛОТ та ТОВ ГРУПА ВІВАТ .

За результатом виконання господарських зобов'язань з вказаними контрагентами та виконання умов договору, Позивачем був сформований податковий кредит у загальному розмірі 5008988.00 грн.

Однак, на думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Зазначені факти, на думку податкового органу, свідчать про відсутність у Позивача належних правових підстав для формування податкового кредиту за наслідком проведення господарських операцій з ТОВ ФЛАЙ-ФЛОТ та ТОВ ГРУПА ВІВАТ .

Суд апеляційної інстанції, дослідивши господарські відносини Позивача з вказаними контрагентами, не погоджується з зазначеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, між ТОВ Атлантіс та ТОВ ГРУПА ВІВАТ було укладено договір купівлі-продажу від 14.12.2015 року №14/12.

Відповідно до п.1 вказаного Договору, на умовах викладених в розділах цього договору, Постачальник зобов'язується передати у встановлений цим договором строк, а Покупець прийняти у власність і своєчасно оплатити товар за цінами визначеними в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Найменування, кількість та вартість Товару, який поставляється за даним договором, визначається Специфікацією.

Згідно Специфікації №1 до договору поставки №14/12 від 14.12.2015 року, продажу підлягала деленка тетраплоїдна багаторічника, ремонтантного, оброблена сорт Stella De Oro у кількості 368024 шт.; деленка тетраплоїдного багаторічника, ремонтантного, оброблена сорт Leprechaup's Lacce у кількості 337832 шт.; деленка тетраплоїдного багаторічника, ремонтантного, обробленого, сорт Summer Dragon у кількості 185180 шт.;

Так, на підтвердження виконання господарської операції, Позивачем були надані до суду податкові накладні №21/2 від 16.12.2015 року, №23/2 від 17.12.2015 року, №26/2 від 18.12.2015 року, №27/12 від 21.12.2015 року, №29 від 28.12.2015 року, видаткові накладні №22/1 від 16.12.2015 року, №24/1 від 17.12.2015 року, №27/1 від 18.12.2015 року, №29/1 від 21.12.2015 року, №30/1 від 28.12.015 року, товарно-транспортні накладні №161215/01 від 16.12.2015 року, №171215/01 від 17.12.2015 року, №181215/01 від 18.12.2015 року, №211215/01 від 21.12.2015 року, №281215/01 від 28.12.2015 року.

Транспортування товару від зазначеного контрагента-постачальника відбувалось перевізником ФОП ОСОБА_3, з яким ТОВ Атлантіс було укладено договір від 14.12.2015 р. № 14122015/01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом.

В подальшому, вказані деленки тетраплоїдного багаторічника в асортименті були передані ФОП Свинаренко, яким надавались послуги комплектації товару відповідно до замовлень за договором № 5 від 03.08.2015 р., що підтверджено актами про надання послуг від 24.02.2016 р. № 96, від 19.02.2016 р. № 83, від 12.02.2016 р. № 72.

Також, між ТОВ Атлантіс та ТОВ ФЛАЙ-ФЛОТ було укладено договір поставки №211215-01 від 21.12.2015 року.

Відповідно до п.1 вказаного Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, кількість, найменування, ціна якого, визначається сторонами в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору - деленка багаторічника тетраплоїдного, ремонтантного (власного урожаю 2015 року, оброблена), а Покупець зобов'язується прийняти товар від Продавця та оплатити його вартість на умовах даного Договору.

Згідно Специфікації №1 до договору поставки №211215-01 від 21.12.2015 року, поставці підлягала Деленка тетраплоїдного багаторічника, оброблена у кількості 172455 шт.

На підтвердження виконання вказаної операції, Позивачем до суду були подані податкові накладні №60/2 від 22.12.2015 року, №62/2 від 24.12.2015 року, №61/2 від 23.12.2015 року, №63/2 від 25.12.2015 року,видаткові накладні №60 від 22.12.2015 року, №61 від 23.12.2015 року, №62 від 24.12.2015 року, №63 від 25.12.2015 року, товарно-транспортні накладні №221215/01 від 22.12.2015 року, №231215/01 від 23.12.2015 року, №241215/01 від 24.12.2015 року, №251215/01 від 25.12.2015 року.

Транспортування товару відбувалось перевізником ФОП ОСОБА_3, з яким ТОВ Атлантіс укладено договір від 14.12.2015 р. № 14122015/01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, на виконання якого складено акти прийому-передачі виконаних робіт № 16122015/01 від 16.12.15 року, № 17122015/01 від 17.12.15 року, № 18122015/01 від 18.12.15 року, № 21122015/01 від 21.12.15 року, № 28122015/01 від 28.12.1 року 5.

В подальшому, отриманий від ТОВ ФЛАЙ-ФЛОТ товар був переданий ФОП Свинаренко, яким надавались послуги комплектації товару, відповідно до замовлень за договором від 03.08.2015 року № 5, що підтверджено актами про надання послуг від 04.03.2016 року № 115, від 14.03.2016 р. № 124, від 31.03.2016 р. № 151, а також актами приймання готової продукції після комплектації від 14.03.16 року, 31.03.16 року, 04.03.16 року.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо безпідставності посилань податкового органу на еколого-біологічну характеристику роду Hemerocallis, надану у відповіді Дніпропетровського Національного університету ім. Олеся Гончара від 30.08.2016 року № 88-552-668 щодо технології вирощування багаторічника тетраплоїдного, як на доказ відсутності технічної можливості у ТОВ Група Віват виростити зазначений у звітності обсяг рослин на території ділянки, яку використовувало ТОВ Груп Віват для вирощування культур, оскільки вказаний висновок має лише характер припущення, оскільки зазначеною науковою установою не надавалось будь-яких висновків з цього питання, а лише було надано загальну характеристику рослин лілейника, на підставі якої податковим органом вже самостійно було проведено розрахунок можливого вирощування рослин на квадратний метр площини, що в свою чергу не відноситься до компетенції податкового органу.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ ФЛАЙ-ФЛОТ та ТОВ ГРУПА ВІВАТ , на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

Також, податковим органом було подано клопотання про заміну відповідача у справі з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яке виходячи з положень ст.55 КАС України, підлягає задоволенню.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко