Постанова

від 15.01.2021 по справі 804/7990/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року

м. Київ

справа № 804/7990/16

адміністративне провадження № К/9901/39341/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (суддя Чорна В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя: Дадим Ю.М., судді: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі №804/7990/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантіс до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Атлантіс (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 №0001264002, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 7513482,00грн., з яких за основним платежем у сумі 5008988,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2504494,00грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту за результатами взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Група Віват , Товариством з обмеженою відповідальністю Флай-Флот які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, з огляду на те, що господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів. Зокрема позивач зазначав, що поставка квітів (тетраплоїдного багаторічника) від вказаних контрагентів відбувалася в межах проведення акцій з продажу алкогольної продукції власного виробництва, в ході яких даний товар було використано як акційний подарунок при придбанні споживачами окремих видів алкогольних виробів.

Судами встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України при фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Група Віват та Товариством з обмеженою відповідальністю Флай-Флот за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 17.10.2016 №180/28-01-40-02-30012937, яким встановлено порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.2, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 №957, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2015 року на 5008988,00грн.

В акті перевірки податковий орган стверджував про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю Група Віват та Товариством з обмеженою відповідальністю Флай-Флот за грудень 2015 року на суму 5008988,00грн. Зокрема вказував на непідтвердження факту придбання позивачем товару (деленки тетраплоїдного багаторічника) від контрагентів-постачальників. До таких висновків відповідач дійшов у зв`язку з ненаданням позивачем документів на підтвердження відповідності поставленої продукції вимогам якості (паспорту якості, сертифіката відповідності); відсутністю за результатами проведеної інвентаризації на складах позивача залишків поставленого товару; відсутністю даних про ввезення імпортної продукції від контрагентів позивача і посадочного матеріалу для вирощування декоративного багаторічника; встановлення факту зайнятості земельної ділянки, визначеної під посівами для вирощування деленки багаторічника, іншими посівами; відсутністю підтвердження від посадових осіб контрагентів факту вирощування поставленого на адресу Товариства товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що надані позивачем первинні документи відображають зміст та обсяг проведених операцій, містять всі необхідні реквізити, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту; у ході розгляду справи не встановлено порушень в діях Товариства при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з контрагентами, а відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суть доводів, викладених у касаційній скарзі, зводиться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на додану вартість із зазначенням обставин, викладених у акті перевірки. Насамперед йдеться про відсутність факту придбання та вирощування реалізованого товару (робіт/послуг) та економічної суті проведених операцій, здійснення безтоварних операцій з метою формування вигоди.

Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу до суду не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України).

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Іншими словами необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст вищезазначених норм права дає підстави вважати, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того слід зазначити, що за змістом статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності певних обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Так, під час судового розгляду справи судами попередніх інстанцій з`ясовано, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Група Віват та Товариством з обмеженою відповідальністю Флай-Флот .

Встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за вказаними контрагентами зареєстровано види діяльності, в тому числі, пов`язані з оптовою торгівлею квітами та рослинами.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Група Віват було укладено договір купівлі-продажу № 14/12 від 14.12.2015.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, на умовах викладених в розділах цього договору, постачальник зобов`язується передати у встановлений цим договором строк, а покупець прийняти у власність і своєчасно оплатити товар за цінами, визначеними в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору. Найменування, кількість та вартість товару, який поставляється за даним договором, визначається специфікацією.

Згідно специфікації №1 до договору поставки №14/12 від 14.12.2015 продажу підлягала деленка тетраплоїдна багаторічника, ремонтантного, оброблена сорт Stella De Oro у кількості 368024 шт.; деленка тетраплоїдного багаторічника, ремонтантного, оброблена сорт Leprechaup's Lacce у кількості 337832 шт.; деленка тетраплоїдного багаторічника, ремонтантного, обробленого, сорт Summer Dragon у кількості 185180 шт.

На виконання зазначеного договору контрагентом протягом грудня 2015 року було поставлено на адресу позивача товар - деленка тетраплоїдного багаторічника, ремонтантного, оброблена сорту Stella De Oro , Leprechauns Lacce та Summer Dragon в кількості, зазначеній в специфікації № 1 до договору, всього на загальну суму 17119800,00грн., в тому числі ПДВ у розмірі 2853300,00грн., що підтверджено видатковими накладними та прибутковими ордерами на товар № 22/1 від 16.12.2015, № 24/1 від 17.12.2015, № 27/1 від 18.12.2015, № 29/1 від 21.12.2015, №30/1 від 28.12.2015; податковими накладними та розрахунками коригувань № 21/2 від 16.12.2015, № 23/2 від 17.12.2015, № 26/2 від 18.12.2015, № 27/2 від 21.12.2015, № 29/2 від 28.12.2015, № 30/1 від 28.12.2015; товарно-транспортними накладними № 161215/01 від 16.12.2015, № 171215/01 від 17.12.2015, № 181215/01 від 18.12.2015, №211215/01 від 21.12.2015, № 281215/01 від 28.12.2015.

Транспортування товару від зазначеного контрагента-постачальника відбувалось перевізником ФОП ОСОБА_1 , з яким позивач уклав договір від 14.12.2015 №14122015/01 щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Отриманий від контрагентів-постачальників товар (деленка тетраплоїдного багаторічника сорту: Stella De Oro , Leprechauns Lacce та Summer Dragon ) в кількості, зазначеній в специфікації № 1, був доставлений на склад позивача, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, с.Георгіївка, вул. Агропромислова , який орендований на підставі договору № 02/01 від 02.01.2015, та в подальшому був переміщений за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Космічна , що підтверджено накладними на внутрішнє переміщення товару від 02.02.2016 №1709745648, від 03.02.2016 №1709745649, від 04.02.2016 №1709745650, від 05.02.2016 №1709745651, від 06.02.2016 №1709745652, від 11.02.2016 №1709745653, від 11.02.2016 №1709745654, від 12.02.2016 №1709745656, від 13.02.2016 №1709745657, від 14.02.2016 №1709745659, від 15.02.2016 №1709745661, від 15.02.2016 №1709745660, від 16.02.2016 № 1709745662, від 19.02.2016 №1709745669.

В подальшому вказаний товар в асортименті був переданий ФОП ОСОБА_2 , яким надавались послуги його комплектації відповідно до замовлень за договором №5 від 03.08.2015, що підтверджено актами про надання послуг від 24.02.2016 №96, від 19.02.2016 №83, від 12.02.2016 №72.

Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Флай-Флот виникли на підставі договору поставки №211215-01 від 21.12.2015.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, кількість, найменування, ціна якого визначається сторонами в специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору - деленка багаторічника тетраплоїдного, ремонтантного (власного урожаю 2015 року, оброблена), а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Згідно специфікації №1 до договору поставки №211215-01 від 21.12.2015 поставці підлягала деленка тетраплоїдного багаторічника, оброблена у кількості 172455 шт.

На підтвердження виконання вказаної операції позивачем до суду були подані податкові накладні №60/2 від 22.12.2015, №62/2 від 24.12.2015, №61/2 від 23.12.2015, №63/2 від 25.12.2015, видаткові накладні №60 від 22.12.2015, №61 від 23.12.2015, №62 від 24.12.2015, №63 від 25.12.2015, товарно-транспортні накладні №221215/01 від 22.12.2015, №231215/01 від 23.12.2015, №241215/01 від 24.12.2015, №251215/01 від 25.12.2015.

Транспортування товару здійснено перевізником ФОП ОСОБА_1 на підставі договору від 14.12.2015 № 14122015/01 щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом, на виконання якого складено акти прийому-передачі виконаних робіт № 16122015/01 від 16.12.2015, № 17122015/01 від 17.12.2015, № 18122015/01 від 18.12.2015, № 21122015/01 від 21.12.2015, № 28122015/01 від 28.12.2015.

В подальшому отриманий від контрагента товар був переданий ФОП ОСОБА_2 , яким надавались послуги його комплектації відповідно до замовлень за договором від 03.08.2015 № 5, що підтверджено актами про надання послуг від 04.03.2016 № 115, від 14.03.2016 № 124, від 31.03.2016 № 151, а також актами приймання готової продукції після комплектації від 14.03.2016, 31.03.2016, 04.03.2016.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Група Віват , Товариством з обмеженою відповідальністю Флай-Флот документально підтверджені та фактично проведені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV.

При цьому суди надали правову оцінку доводам контролюючого органу, викладеним у акті перевірки та покладеним в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, і визнали їх такими, що не заслуговують на увагу й не свідчать про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за наслідками розглядуваних операцій. На обґрунтування своєї позиції суди навели відповідні мотиви.

Оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, врахувавши відсутність доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю Група Віват , Товариством з обмеженою відповідальністю Флай-Флот .

Відповідач же на обґрунтування вимог касаційної скарги не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. По суті доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки установлених обставин.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №804/7990/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко