КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 382/573/17 Головуючий у 1-й інстанції: Карпович В.Д.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 липня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Яготинського районного суду Київської області від 09 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в:
Постановою Яготинського районного суду Київської області від 09 червня 2017 року позов ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії задоволено частково, визнано дії Яготинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 82% місячної (чинної) заробітної плати відповідно до ст.50 1 Закону України Про прокуратуру (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 жовтня 1995 року №358/95-ВР у редакції, що діяла станом на час призначення пенсії) на підставі довідки прокуратури Київської області №18ф-62 від 28 лютого 2017 року про заробітну плату неправомірними, зобов'язано Переяслав-Хмельницьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок призначеної пенсії за вислугою років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року, №763 від 30 вересня 2015 року та №1013 від 09 грудня 2015 року, згідно з вимогами ст.50 1 Закону України Про прокуратуру (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 жовтня 1995 року №358/95-ВР у редакції, що діяла станом на час призначення пенсії) з розрахунку 82% від місячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Київської області №18ф-62, починаючи з 01 січня 2016 року, без обмежень граничного розміру пенсії та здійснювати відповідні виплати, а також виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії. В частині позову щодо зарахування додатково 2% до стажу роботи на прокурорсько-слідчих посадах відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах Закону України Про прокуратуру не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на пенсійному обліку та з 18 жовтня 2014 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50 1 Закону України Про прокуратуру у розмірі 82% суми заробітної плати.
Згідно довідки прокуратури Київської області від 28 лютого 2017 року №18ф-62 позивач працював в органах прокуратури Київської області на посаді помічника прокурора Яготинського району та заробітна плата на відповідній посаді згідно постанов Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури , від 30 вересня 2015 року №763 та від 09 грудня 2015 року №1013 станом на 15 грудня 2015 року становить: посадовий оклад - 2048,00 грн., надбавка за класний чин - 125,00 грн., надбавка за вислугу років 25% - 543,25 грн. Інші виплати станом на 15 грудня 2015 року: надбавка за виконання особливо важливої роботи 70% - 1901,38 грн., матеріальна допомога на оздоровлення (1/12) - 384,80 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (1/12) - 384,80 грн., премія 150% - 6926,44 грн. Всього - 12313,67 грн.
06 березня 2017 року позивач звернувся до Яготинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про прокуратуру , до якої додав довідку прокуратури Київської області від 28 лютого 2017 року №18ф-62.
Листом від 13 березня 2017 року №8/0-01 позивачу фактично відмовлено в перерахунку його пенсії, оскільки з 01 червня 2015 року в порядку та на умовах, визначених Законом України Про прокуратуру , призначення та перерахунок пенсій не здійснюється.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені законом Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи зміни до ст.50 1 Закону України Про прокуратуру стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, а тому позовні вимоги щодо перерахунку призначеної пенсії позивачу підлягають задоволенню з 01 січня 2016 року.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих визначалось ст.50-1 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на момент призначення пенсії), відповідно до ч.12 якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Частиною 1 ст.50 1 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Відповідно до ч.17 ст.50 1 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
У відповідності до п.п.4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії (в редакції, що діяла з 25 березня 2014 року) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV Про внесення змін до Закону України Про державну службу заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України Про державну службу , визначається в такому порядку: пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
При цьому, перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII Про прокуратуру , відповідно до пп.1 п.3 розділу XII Прикінцеві положення якого норми Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-XII Про прокуратуру , які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача до пенсійного органу врегульовано ст.86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII Про прокуратуру , за правилами ч.20 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог наведеної норми не було визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України Про прокуратуру , на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Разом з тим, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульоване, в той час як передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.
Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених працівникам органів прокуратури пенсій не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.
Судова колегія враховує, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні Кечко проти України від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Суханов та Ільченко проти України (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.
Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В постанові Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.
У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина , що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
За таких обставин, обмеження максимального розміру пенсії позивача Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року №911-VII, яким тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн., звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури.
Апелянт, мотивуючи доводи щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача, посилається на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення , згідно з яким у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів , Про статус народного депутата України , Про Кабінет Міністрів України , Про судову експертизу , Про Національний банк України , Про службу в органах місцевого самоврядування , Про дипломатичну службу , Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Разом з тим, положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку, а тому колегія суддів не приймає наведені доводи апелянта.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763) затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.
Відповідно до пп.3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури .
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови Яготинського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Київської області в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 та наявності підстав для задоволення вимог позивача щодо перерахунку призначеної пенсії у відповідності до ст.50 1 Закону України Про прокуратуру (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) на підставі довідки прокуратури Київської області від 28 лютого 2017 року №18ф-62, без обмежень граничного розміру пенсії.
Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
В той же час, частиною 17 ст.50 1 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено працівнику прокуратури не більш як за 12 місяців.
З огляду на викладене, враховуючи наведені вище норми та те, що з відповідною заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 06 березня 2017 року, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ч.4 ст.45 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та ч.17 ст.50 1 Закону України Про прокуратуру від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), перерахунок пенсії ОСОБА_2 та проведення відповідних виплат має бути здійснено, починаючи з 01 березня 2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржувалась в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зарахування додатково 2% до стажу роботи на прокурорсько-слідчих посадах, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - задовольнити частково.
Постанову Яготинського районного суду Київської області від 09 червня 2017 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції:
Зобов'язати Переяслав-Хмельницьке об'єднане Управління Пенсійного фонду України (м.Переяслав-Хмельницький, Київської області, вул.Б.Хмельницького, б.28) здійснити з 01 березня 2016 року перерахунок призначеної пенсії за вислугою років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року, №763 від 30 вересня 2015 року та №1013 від 09 грудня 2015 року, згідно з вимогами ст.50-1 Закону України Про прокуратуру (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 жовтня 1995 року №358/95-ВР у редакції, що діяла станом на час призначення пенсії) з розрахунку 82% від місячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно довідки прокуратури Київської області №18ф-62, починаючи з 01 березня 2016 року, без обмежень граничного розміру пенсії та здійснювати відповідні виплати, а також виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії .
В іншій частині постанову Яготинського районного суду Київської області від 09 червня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2017 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Мельничук В.П.
Лічевецький І.О.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.07.2017 |
Оприлюднено | 20.07.2017 |
Номер документу | 67828196 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Коваленко Н.В.
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Мацедонська В.Е.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні