Ухвала

від 19.07.2017 по справі 807/2292/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 рокуЛьвів№ 876/6831/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до Відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Електрон-Іршава і Товариство з обмеженою відповідальністю Янтарний , про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

23.10.2015р. позивач Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк /Промінвестбанк/ звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення відповідача Відділу державної виконавчої служби /ВДВС/ Іршавського районного управління юстиції /РУЮ/, пов'язане з відмовою перерахувати на користь позивача ПАТ Промінвестбанк грошові кошти в розмірі заборгованості за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Янтарний та ТзОВ Електрон-Іршава , що забезпечені іпотекою та розраховані станом на 11.09.2015р.; зобов'язати відповідача ВДВС Іршавського РУЮ у відповідності до вимог Закону України Про іпотеку за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки - майнового комплексу, розташованого за адресою: Закарпатська обл., м.Іршава, вул.Федорова, 36А, задоволити вимоги ПАТ Промінвестбанк до ТзОВ Янтарний за кредитним договором № 350/2-07 від 26.07.2007р. та до ТзОВ Електрон-Іршава за кредитним договором № 100/1-2004 від 11.04.2006р., розрахованих станом на момент фактичного задоволення (а.с.4-6).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.251-256).

Не погодившись із винесеною судом постановою, її оскаржив позивач ПАТ Промінвестбанк , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.265-267).

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що 10.09.2015р. з прилюдних торгів було реалізовано нерухоме майно (предмет іпотеки), який належав ТзОВ Електрон-Іршава ; вказаний предмет іпотеки перебував в іпотеці ПАТ Промінвестбанк для забезпечення повернення кредитних коштів.

Листом № 107/07-07/264 від 17.09.2015р. апелянт повідомив ВДВС Іршавського РУЮ про те, що заборгованість ТзОВ Електрон-Іршава та ТзОВ Янтарний за кредитними договорами, що забезпечувалась предметом іпотеки, складала суму, що була значно більшою, ніж вказана у виконавчих документах, що перебували на примусовому виконанні. Згідно листа № 3-54/15 від 15.10.2015р. ВДВС Іршавського РУЮ відмовився перерахувати на користь апелянта кошти, виручені від реалізації предмета іпотеки в повному обсязі, що розраховані станом на дату реалізації предмета іпотеки.

Порядок звернення стягнення на заставне майно боржника та розподіл коштів від його реалізації врегульовано ст.54 Закону України Про виконавче провадження . Зокрема, згідно ч.6 ст.54 вказаного Закону за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Звідси, наведена норма передбачає задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі, а не в сумі визначеній виконавчим документом, як то передбачає ст.43 Закону України Про виконавче провадження та на яку безпідставно посилався суд першої інстанції, обґрунтовуючи відмову у задоволенні позовної заяви.

Згідно ч.6 ст.54 Закону України Про виконавче провадження кошти від реалізації предмета іпотеки розподіляються в порядку ст.ст.43, 44 Закону України Про виконавче провадження виключно після повного задоволення вимог заставодержателя.

При цьому тлумачення словосполучення задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі розкривається саме в ст.7 Закону України Про іпотеку , у відповідності до якої за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Отже, приписами ч.6 ст.54 Закону України Про виконавче провадження встановлений спеціальний порядок розподілу коштів від реалізації предмета іпотеки.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Також на розгляд апеляційного суду надійшли відповідно 18.07.2017р. та 19.07.2017р. клопотання відповідача ВДВС Іршавського РУЮ і третьої особи ТзОВ Електрон-Іршава про відкладення судового розгляду справи.

Разом з тим, вказані клопотання належить відхилити, оскільки відповідно до 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Матеріалами справи стверджується, що вказані особи згідно вимог ст.35 КАС України були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, а наведені ними причини неявки до суду не можна вважати такими, що перешкоджають апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 26.07.2007р. між позивачем та ТзОВ Янтарний було укладено кредитний договір № 350/2-07, згідно якого банком було надано ТзОВ Янтарний кредитні кошти в сумі 200000 грн. Для забезпечення належного виконання зобов'язань за цим кредитним договором 30.07.2007р. між позивачем та ТзОВ Електрон-Іршава було укладено іпотечний договір (а.с.24-28, 30-32).

Також 11.04.2006р. між позивачем та ТзОВ Електрон-Іршава було укладено кредитний договір № 100/1-2004, згідно якого банком було надано ТзОВ Електрон-Іршава кредит в сумі 500000 грн. з кінцевим терміном повернення не пізніше 01.04.2009р. Для забезпечення належного виконання зобов'язань за цим кредитним договором 11.04.2006р. між ПАТ Промінвестбанк та ТзОВ Електрон-Іршава було укладено іпотечний договір (а.с.12-17, 19-22).

У зв'язку з невиконанням ТзОВ Янтарний і ТзОВ Електрон-Іршава зобов'язань за кредитними договорами ПАТ Промінвестбанк звернувся до приватного нотаріуса Іршавського районного нотаріального округу Матіко Ю.А. із заявою про вчинення нотаріальних написів за вищевказаними іпотечними договорами.

25.12.2009р. приватним нотаріусом за реєстровими номерами №№ 848, 849 було вчинено виконавчі написи про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.18, 29).

Окрім того, 0.10.2013р. позивач звернувся до господарського суду Закарпатської обл. з позовною заявою про стягнення з ТзОВ Янтарний заборгованості за кредитним договором № 350/2-07 від 26.07.2007р. в сумі 383490 грн. 55 коп. Рішенням господарського суду Закарпатської обл. від 09.12.2013р. у справі № 907/1024/13 позов задоволено в повному обсязі. На виконання цього рішення господарським судом 03.02.2014р. видано наказ, який також був направлений для примусового виконання до ВДВС Іршавського РУЮ (а.с.34-35).

20.02.2013р. відповідачем ВДВС Іршавського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 36713103 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 25.12.2009р. приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Матіко Ю.А. за реєстровим № 848, про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості ТзОВ Янтарний перед ПАТ Промінвестбанк за кредитним договором № 350/2-07 від 26.07.2007р. в сумі 253235 грн. 23 коп. (а.с.8-9).

Також 20.02.2013р. ВДВС Іршавського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 36713230 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 25.12.2009р. приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Матіко Ю.А. за реєстровим № 849, про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості ТзОВ Електрон-Іршава перед ПАТ Промінвестбанк в сумі 642262 грн. 05 коп. (а.с.10).

28.02.2013р. виконавче провадження № 36713230 з примусового виконання виконавчого напису № 849 від 25.12.2009р. приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 48199252 на підставі постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 36713230 (а.с.213).

10.06.2015р. відповідачем ВДВС Іршавського РУЮ було ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47786548 з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської обл. № 907/1024/13 від 03.02.2014р. про стягнення з ТзОВ Янтарний на користь ПАТ Промінвестбанк заборгованості в сумі 391160 грн. 36 коп. (а.с.11).

В ході здійснення виконавчого провадження було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс, що належить ТзОВ Електрон-Іршава .

10.09.2015р. вказаний майновий комплекс було реалізовано з прилюдних торгів за ціною 2438000 грн. відповідно до протоколу № 114354 про проведення електронних торгів (а.с.44).

Враховуючи, що фактична заборгованість ТзОВ Електрон-Іршава та ТзОВ Янтарний , яка забезпечена іпотекою, є значно більшою, ніж заборгованість, яка вказана у виконавчих документах, через здійснення нарахування відсотків за користування кредитними коштами, листом № 107/07-07/264 від 17.09.2015р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про перерахування на користь банку коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, в розмірі заборгованості за зобов'язаннями, забезпеченими предметом іпотеки, в сумі 1680534 грн. 64 коп. (а.с.39).

Відповідач листом № 3-54/15 від 15.10.2015р. повідомив позивача про намір перерахувати на його користь кошти, що виручені від реалізації предмета іпотеки, в розмірі заборгованості, що підлягає стягненню згідно виконавчих написів від 25.12.2009р. за № 848 та від 25.12.2009р. за № 849, в сумі 895497 грн. 28 коп. (а.с.41-42).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.11 вказаного державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи, щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

У відповідності до ч.6 ст.52 наведеного Закону стягнення на майно боржника звертається у розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Згідно ч.8 ст.54 названого Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку . В свою чергу, відповідно до ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.4 Закону України Про державну виконавчу службу державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Із змісту виконавчих написів №№ 848, 849 від 25.12.2009р. убачається, що загальна сума стягнення становить 895497 грн. 28 коп.

Згідно ч.1 ст.41 Закону України Про іпотеку реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону.

Так, статтею 43 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувана та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.

Окрім цього, приписи ст.43 вказаного Закону передбачають, що після повернення авансового внеску стягувача та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій, після компенсації витрат державної виконавчої служби, задовольняються вимоги стягувача - фізичної або юридичної особи, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а сума, що залишилася після вказаного розподілу, повертається боржнику.

Таким чином, системний аналіз наведених положень вказує на те, що виручені від реалізації предмета іпотеки кошти скеровуються у визначеному порядку черговості для задоволення вимог стягувача - фізичної або юридичної особи, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. При цьому, сума, яка підлягає перерахунку стягувачу, визначається у виконавчому документі.

Також судом першої інстанції вірно відхилені покликання позивача на норми ст.44 Закону України Про виконавче провадження (черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів), оскільки останні регламентують розподіл коштів державним виконавцем у порядку черговості між стягувачами, у разі якщо сума, стягнута з боржника, є недостатньою для задоволення всіх вимог за виконавчими документами.

Безпідставною є також позиція позивача щодо застосування державним виконавцем Закону України Про іпотеку під час процедури примусової реалізації майна боржника за виконавчим документом про стягнення боргу. Зокрема, відповідно до ст.54 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Згідно ч.8 ст.54 цього Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Отже, зазначеною нормою передбачено обов'язок державного виконавця враховувати норми Закону України Про іпотеку , а не застосовувати процедуру реалізації чи порядок звернення на предмет іпотеки.

Доводи апелянта про те, що приписами ч.6 ст.54 Закону України Про виконавче провадження встановлений спеціальний порядок розподілу коштів від реалізації предмета іпотеки, в рамках якого визначено задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі, а не в сумі визначеній виконавчим документом, колегія суддів відхиляє, оскільки норми наведеного Закону покладають обов'язок державного виконавця вжити заходів для належного виконання виконавчих документів.

Також цей Закон не передбачає можливості самостійного коригування суми боргу зі сторони стягувача, тобто, без внесення необхідних змін до змісту виконавчих документів.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачем правомірно було відмовлено у задоволенні вимоги позивача щодо перерахування йому грошових коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки в сумі 1680534 грн. 64 коп.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач у розглядуваному випадку діяв у межах наданих повноважень та у порядку, визначеному чинним законодавством, а тому підстави для визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до вчинення певних дій, є відсутніми.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Оцінюючи в сукупності визначені обставини справи, та наведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним і необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. в адміністративній справі № 807/2292/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська М. В. Костів