Постанова

від 16.07.2020 по справі 807/2292/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 807/2292/15

адміністративне провадження № К/9901/24474/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до Відділу державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Електрон-Іршава , Товариство з обмеженою відповідальністю Янтарний , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року (суд у складі головуючого судді - Гаврилка С.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Шавеля Р.М., суддів: Бруновської Н.В., Костіва М.В.) у справі №807/2292/15

І СУТЬ СПОРУ

1. У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон-Іршава", Товариства з обмеженою відповідальністю "Янтарний", в якому просило суд:

1.1. визнати протиправним рішення ВДВС Іршавського РУЮ про відмову перерахувати на користь ПАТ "Промінвестбанк" грошові кошти в розмірі заборгованості за зобов`язаннями ТОВ "Янтарний" та ТОВ "Електрон-Іршава", що забезпечені іпотекою та розраховані станом на 11 вересня 2015 року;

1.2. зобов`язати Відділ державної виконавчої служби Іршавського районного управління юстиції, у відповідності до вимог Закону України "Про іпотеку", за рахунок коштів, вилучених від реалізації предмета іпотеки - майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Іршава Закарпатської області, вул. Федорова 36А, задовольнити вимоги ПАТ "Промінвестбанк" до ТОВ "Янтарний" за кредитним договором № 350/2-07 від 26 липня 2007 року та до ТОВ "Електрон-Іршава" за кредитним договором 100/1-2004 від 11 квітня 2006 року, розрахованих станом на момент фактичного задоволення.

2. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року.

5. З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2018 року визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.

7. В подальшому, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 807/2292/15 (провадження №К/9901/24474/18).

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі: судді-доповідача - Калашнікової О.В., суддів - Білак М.В., Губської О.А.

9. Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. 26.07.2007 року між позивачем та ТзОВ Янтарний було укладено кредитний договір № 350/2-07, згідно якого банком було надано ТзОВ Янтарний кредитні кошти в сумі 200 000 грн. Для забезпечення належного виконання зобов`язань за цим кредитним договором 30.07.2007 року між позивачем та ТзОВ Електрон-Іршава було укладено іпотечний договір (а.с.24-28, 30-32).

11. 11.04.2006 року між позивачем та ТзОВ Електрон-Іршава було укладено кредитний договір № 100/1-2004, згідно якого банком було надано ТзОВ Електрон-Іршава кредит в сумі 500000 грн. з кінцевим терміном повернення не пізніше 01.04.2009 року. Для забезпечення належного виконання зобов`язань за цим кредитним договором 11.04.2006 року між ПАТ Промінвестбанк та ТзОВ Електрон-Іршава було укладено іпотечний договір (а.с.12-17, 19-22).

12. У зв`язку з невиконанням ТзОВ Янтарний і ТзОВ Електрон-Іршава зобов`язань за кредитними договорами ПАТ Промінвестбанк звернувся до приватного нотаріуса Іршавського районного нотаріального округу Матіко Ю.А. із заявою про вчинення нотаріальних написів за вищевказаними іпотечними договорами.

13. 25.12.2009 року приватним нотаріусом за реєстровими номерами №№ 848, 849 було вчинено виконавчі написи про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.18, 29).

14. Окрім того, 09.10.2013 року позивач звернувся до господарського суду Закарпатської обл. з позовною заявою про стягнення з ТзОВ Янтарний заборгованості за кредитним договором № 350/2-07 від 26.07.2007 року в сумі 383 490 грн. 55 коп. Рішенням господарського суду Закарпатської обл. від 09.12.2013 року у справі № 907/1024/13 позов задоволено в повному обсязі. На виконання цього рішення господарським судом 03.02.2014 року видано наказ, який також був направлений для примусового виконання до ВДВС Іршавського РУЮ (а.с.34-35).

15. 20.02.2013 року відповідачем ВДВС Іршавського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 36713103 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 25.12.2009 року приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Матіко Ю.А. за реєстровим № 848, про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості ТзОВ Янтарний перед ПАТ Промінвестбанк за кредитним договором № 350/2-07 від 26.07.2007 року в сумі 253235 грн. 23 коп. (а.с.8-9).

16. Також 20.02.2013 року ВДВС Іршавського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 36713230 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 25.12.2009 року приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Матіко Ю.А. за реєстровим № 849, про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості ТзОВ Електрон-Іршава перед ПАТ Промінвестбанк в сумі 642 262 грн. 05 коп. (а.с.10).

17. 28.02.2013 року виконавче провадження № 36713230 з примусового виконання виконавчого напису № 849 від 25.12.2009 року приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 48199252 на підставі постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 36713230 (а.с.213).

18. 10.06.2015 року відповідачем ВДВС Іршавського РУЮ було ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження № 47786548 з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської обл. № 907/1024/13 від 03.02.2014 року про стягнення з ТзОВ Янтарний на користь ПАТ Промінвестбанк заборгованості в сумі 391160 грн. 36 коп. (а.с.11).

19. В ході здійснення виконавчого провадження було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс, що належить ТзОВ Електрон-Іршава .

20. 10.09.2015 року вказаний майновий комплекс було реалізовано з прилюдних торгів за ціною 2 438 000 грн. відповідно до протоколу № 114354 про проведення електронних торгів (а.с.44).

21. Враховуючи, що фактична заборгованість ТзОВ Електрон-Іршава та ТзОВ Янтарний , яка забезпечена іпотекою, є значно більшою, ніж заборгованість, яка вказана у виконавчих документах, через здійснення нарахування відсотків за користування кредитними коштами, листом № 107/07-07/264 від 17.09.2015 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про перерахування на користь банку коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, в розмірі заборгованості за зобов`язаннями, забезпеченими предметом іпотеки, в сумі 1680534 грн. 64 коп. (а.с.39).

22. Відповідач листом № 3-54/15 від 15.10.2015 року повідомив позивача про намір перерахувати на його користь кошти, що виручені від реалізації предмета іпотеки, в розмірі заборгованості, що підлягає стягненню згідно виконавчих написів від 25.12.2009р. за № 848 та від 25.12.2009р. за № 849, в сумі 895 497 грн. 28 коп. (а.с.41-42).

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Суди першої та апеляційної інстанції, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку, що відповідачем правомірно було відмовлено у задоволенні вимоги позивача щодо перерахування йому грошових коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки в сумі 1680534 грн. 64 коп.

24. Суди вказали, що норми Закону України Про виконавче провадження не передбачають можливості самостійного коригування суми боргу зі сторони стягувача, тобто, без внесення необхідних змін до змісту виконавчих документів.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. У касаційній скарзі касатор зазначив доводи, аналогічні тим, що були викладені у апеляційній скарзі.

26. Зокрема, вказав, що порядок звернення стягнення на заставне майно боржника та розподіл коштів від його реалізації врегульовано ст.54 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

27. Зокрема, згідно ч.6 ст.54 вказаного Закону за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

28. Наведена норма, на думку касатора, передбачає задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі, а не в сумі, визначеній виконавчим документом, як то передбачає ст.43 Закону України Про виконавче провадження та на яку безпідставно посилалися суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи відмову у задоволенні позовної заяви.

29. Заявник вказує, що згідно ч.6 ст.54 Закону України Про виконавче провадження кошти від реалізації предмета іпотеки розподіляються в порядку ст.ст.43, 44 Закону України Про виконавче провадження виключно після повного задоволення вимог заставодержателя.

При цьому тлумачення словосполучення задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі розкривається саме в ст.7 Закону України Про іпотеку , у відповідності до якої за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

30. Позивач також наголошує, що судами не було взято до уваги, що на виконанні у відповідача перебував наказ, виданий на примусове виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.02.2014 року у справі №907/1024/13, який є виконавчим документом і підтверджує розмір заборгованості, що забезпечувався предметом іпотеки і кошти за яким на користь позивача не були перераховані.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

32. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.

33. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - Закон № 606-XIV).

34. Відповідно до ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

35. Відповідно до ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

36. У відповідності до ч.6 ст.52 Закону № 606-XIV стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

37. Згідно ч.8 ст.54 Закону № 606-XIV примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

38. Відповідно до ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя .

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до виконавчих написів №№ 848, 849 від 25.12.2009 року загальна сума стягнення становить 895 497 грн. 28 коп.

40. Відповідно до ч.6 ст. 54 Закону № 606-XIV, на яку посилається касатор, за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя . У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

41. Частиною 1 цієї статті визначено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

42. Так, статтею 43 Закону № 606-XIV передбачено, що розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувана та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.

43. Згідно ст.43 вказаного Закону після повернення авансового внеску стягувача та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій, після компенсації витрат державної виконавчої служби, задовольняються вимоги стягувача - фізичної або юридичної особи, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а сума, що залишилася після вказаного розподілу, повертається боржнику.

44. Аналізуючи вказані вище норми, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було чітко передбачено порядок реалізації коштів, отриманих за рахунок звернення стягнення на майно боржника. Зокрема, виручені від реалізації заставленого майна кошти скеровувались у порядку черговості відповідно до статті 43 Закону № 606-XIV для задоволення вимог стягувача - фізичної або юридичної особи, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а лише після цього решта коштів скеровувалась на задоволення вимог застоводержателя. При цьому, сума, яка підлягає перерахунку стягувачу, визначалась у виконавчому документі.

45. Доводи касатора про те, що приписами ч.6 ст.54 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV встановлений спеціальний порядок розподілу коштів від реалізації предмета іпотеки, в рамках якого передбачено задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі, а не в сумі визначеній виконавчим документом, є необґрунтованими, оскільки норма цієї статті передбачає можливість отримання коштів за рахунок реалізації заставленого майна за умови належного підтвердження права на заставлене майно, що, в свою чергу, покладає на позивача обов`язок документального засвідчення конкретної суми коштів, яка підлягає стягненню на його користь в рамках такого виконавчого провадження.

46. При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, Закон № 606-XIV не передбачає можливості самостійного коригування суми боргу зі сторони стягувача, тобто, без внесення необхідних змін до змісту виконавчих документів.

47. Таким чином, враховуючи те, що позивачем відповідно до виконавчих написів №№ 848, 849 від 25.12.2009 року підтверджено загальну суму, яка підлягала стягненню за рахунок реалізації заставленого майна у розмірі 895 497 грн. 28 коп., суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем правомірно було відмовлено у задоволенні вимоги позивача щодо перерахування йому грошових коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки в сумі 1 680 534 грн. 64 коп.

48. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, та частково спрямовані на переоцінку доказів і встановлених по справі обставин, що, в силу вимог статті 341 КАС України, не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

49. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

51. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

52. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі №807/2292/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська