Постанова

від 18.07.2017 по справі 910/4677/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Справа № 910/4677/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів:Студенця В.І., Бондар С.В., Палія В.В. за участю представників сторінвід позивача - Танцюра К.Л., Танцюра Л.О., від відповідача - Рог О.В., від третьої особи 1 - не з'явився, від третьої особи 2 - не з'явився, розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" на постанову від Київського апеляційного господарського суду 24.04.2017 та на рішення від Господарського суду міста Києва 24.01.2017 у справі№ 910/4677/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" доКиївської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Будмаш" Фонд державного майна України провизнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" (далі - ТОВ "Компанія "Укрінком") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно: склад склотари площею 183,4 кв.м. складське приміщення площею 679,0 кв.м., теплицю площею 280,0 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2532,99 кв.м. (кадастровий номер 72:258:006) по АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2016 порушено провадження у справі №910/4677/16 за позовом ТОВ "Компанія "Укрінком" до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно: склад склотари площею 183,4 кв.м. складське приміщення площею 679,0 кв.м., теплицю площею 280,0 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2532,99 кв.м. (кадастровий номер 72:258:006) по АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Пригунова А.Б.) від 11.05.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючий суддя, судді Ропій Л.М., Рябуха В.І.) від 29.06.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано за ТОВ "Компанія "Укрінком" право власності на нерухоме майно: склад склотари площею 183,4 кв.м. складське приміщення площею 679,0 кв.м., теплицю площею 280,0 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2532,99 кв.м. (кадастровий номер 72:258:006) по АДРЕСА_1.

Постановою Вищого господарського суду України (колегія суддів у складі: Вовк І.В. - головуючий суддя, судді Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.) від 19.10.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Демидов В.О.) від 24.01.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г. - головуючий суддя, судді Баранець О.М., Чорногуз М.Г.) від 24.04.2017 рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2017, ТОВ "Компанія "Укрінком" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно було застосовано норми матеріального права - ст.344 ЦК України та норми процесуального права, а саме ст.ст.32, 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.06.2017 касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Укрінком" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.07.2017.

Розгляд касаційної скарги у справі №910/4677/16 ухвалою Вищого господарського суду України від 04.07.2017 відкладено на 18.07.2017.

До Вищого господарського суду України 14.07.2017 надійшло клопотання ПП "Будмаш" про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні, яке колегія суддів відхиляє з огляду на те, що підприємство повідомлено про розгляд справи та не було позбавлено можливості забезпечити явку керівника підприємства або уповноваженого представника в судове засідання в порядку, передбаченому ст.28 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Компанія "Укрінком" до Київської міської ради про визнання за набувальною давністю право власності на нерухоме майно: склад склотари площею 183,4 кв.м. складське приміщення площею 679,0 кв.м., теплицю площею 280,0 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 2532,99 кв.м. (кадастровий номер 72:258:006) по АДРЕСА_1.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що Фонд державного майна України листом від 15.03.1995 № 54 надав радгоспу "Совки" згоду на передачу в оренду приміщень бувшого консервного цеху та допоміжних приміщень і площадок, які розміщені в АДРЕСА_1 і знаходяться на балансі радгоспу.

Радгосп "Совки" (орендодавець) та ТОВ "Аста ЛТД" (орендар) 20.03.1995 уклали договір оренди цілісного майнового комплексу консервного цеху, предметом якого є передача в платне володіння та користування цілісного майнового комплексу радгоспу "Совки" в м. Києві, що включає консервний цех, склади та допоміжні споруди, на 50 років.

В п. 2.2 зазначеного договору сторони погодили, що передача майна в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно; власником орендованого майна залишається держава, а орендар володіє й користується ним протягом строку оренди.

В рахунок оплати за вказаним договором ТОВ "Аста ЛТД" зобов'язалось побудувати консервний цех для консервування плодоовочевої продукції продуктивністю 3 млн. руб. в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Також, 23.12.1995 між радгоспом "Совки" та ТОВ "Аста, ЛТД" укладено договір підряду № 30-1 на реконструкцію консервного цеху для консервування плодоовочевої продукції продуктивністю 3 млн. руб. в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області. Факт укладення вказаного договору встановлений в рішенні апеляційного суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 22-ц/796/5661/2015 за позовом ТОВ "Компанія "Укрінком" до ОСОБА_10 про визнання права власності на приміщення.

З листа заступника Міністра сільського господарства і продовольства України від 29.03.1996 № 68 вбачається, що радгоспу "Совки", у відповідь на його лист щодо передачі фірмі "Аста ЛТД" в порядку компенсації витрат на спорудження цеху переробки плодоовочевої продукції старих приміщень існуючого консервного цеху, складу, теплиці, що не експлуатуються, та деяких допоміжних споруд, частину з яких згідно з угодою фірма орендує в даний час, було надано дозвіл на продаж вказаних будівель.

ТОВ "Аста ЛТД" (замовник) та АТЗТ "Укрінком", правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Укрінком" (підрядник) 30.03.1999 уклали договір підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати роботи по демонтажу наземної частини теплиць в кількості 10, вагової автомобіля, огороджень та наземних комунікацій, що знаходяться по АДРЕСА_1 та є власністю ТОВ "Аста ЛТД".

Згідно з п. 3.1 вказаного договору загальна вартість робіт, які доручені до виконання підряднику, становить 14 788 грн.

В подальшому, між радгоспом "Совки" та ТОВ "Аста ЛТД" 09.04.1999 укладено договір міни, за умовами якого між сторонами здійснюється обмін наступною продукцією: консервний цех з допоміжними спорудами, складами та приміщеннями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є радгосп "Совки", та обладнання, матеріали та монтажні і пусконалагоджувальні роботи по реконструкції консервного цеху в с. Софіївська Борщагівка Київської області, власником якого є ТОВ "Аста ЛТД".

Загальна вартість майна, що обмінюється становить 297 878,83 грн. (п. 2 зазначеного договору).

Відповідно до п. 5 договору міни право власності на предмети обміну виникає у сторін з моменту приймання вищевказаного майна, що оформлюється актами здачі-приймання, підписаними повноважними представниками сторін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2004 у справі №4/273 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2003, яким визнано недійсним договір міни від 09.04.1999, укладений між радгоспом "Совки" та ТОВ "Аста ЛТД" на підставі ст. 48 ЦК УРСР, у зв'язку з тим, що вказана угода була укладена із порушенням вимог ст. 10 Закону України "Про підприємництва" та Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом ФДМУ №1020 від 07.08.1995.

ТОВ "Аста ЛТД" та АТЗТ "Укрінком" 27.04.1999 підписали акт приймання-передачі виконаних робіт до договору підряду від 30.03.1999, в якому зафіксовано виконання АТЗТ "Укрінком" робіт на загальну суму 14 788 грн.

Також, 29.04.1999 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду від 30.03.1999 року, в п. 1 якої сторони погодили, що ТОВ "Аста ЛТД" в якості взаєморозрахунків за виконані за актом приймання-передачі від 27.04.1999 року роботи з демонтажу передає у власність позивача нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1, 6/1 у місті Києві, а саме: склад склотари площею 183,4 кв.м; складське приміщення площею 679,0 кв.м; теплиця площею 280,0 кв.м.

У п. 2 додаткової угоди № 1 до договору підряду від 30.03.1999 року сторони погодили, що обов'язки з переоформлення права власності на нерухоме майно за позивачем, а в разі необхідності, і його нотаріальне посвідчення та реєстрація в бюро технічної інвентаризації, покладається на ТОВ "Аста ЛТД", строк виконання вказаних обов'язків не пізніше 01.11.2005 року.

За актом приймання-передачі від 30.04.1999, складеного до договору підряду від 30.03.1999 ТОВ "Аста ЛТД" передало АТЗТ "Укрінком" спірне майно.

Також, 13.05.1999 радгосп "Совки" та ТОВ "Аста ЛТД" підписали акт прийому-передачі по взаєморозрахунках, яким зафіксували передачу майна за вищевказаними договорами підряду і оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ "Аста ЛТД" покладеного на нього обов'язку з переоформлення права власності на спірні споруди за АТЗТ "Укрінком", а рішенням Господарського суду міста Києва у справі від 04.02.2003 року № 37/129 скасовано державну реєстрацію зазначеної юридичної особи.

Також, до АТЗТ "Укрінком", правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Укрінком" (підрядник), як встановлено судами попередніх інстанцій, не перейшло право власності на реконструйоване майно за договором підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт по демонтажу наземної частини теплиць від 30.03.1999, укладеного між ТОВ "Аста ЛТД" (замовник) та АТЗТ "Укрінком".

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24.12.2008 року у справі № 2-4827/08 задоволено позов АТЗТ "Укрінком" до ОСОБА_10 та визнано за позивачем право власності на складські приміщення літ. "А" загальною площею 183,4 кв.м, та складські приміщення загальною площею 679 кв.м, по АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі № 22-ц/796/5661/2015 зазначене рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24.12.2008 скасовано та в позові АТЗТ "Укрінком" відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2010 у справі № 32/35 за Приватним підприємством "Будмаш" визнано право з 19.07.2009 на оренду земельної ділянки площею 2, 00 га з цільовим призначенням для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення та підземними паркінгами по АДРЕСА_1 в Солом'янському районі міста Києва, згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, який погоджено в порядку, встановленому рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві". Вказаним судовим рішенням також зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином оформити, видати та зареєструвати договір оренди, що посвідчує право Приватного підприємства "Будмаш" на оренду земельної ділянки площею 2,00 га з цільовим призначенням для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового призначення та підземними паркінгами.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 в Солом'янському районі міста Києва у власність або користування, як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" не передавалась.

Відповідно до приписів частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ст. 111 28 ГПК України висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі №911/130/14 викладено правовий висновок щодо застосування ст. 334 ЦК України, відповідно до якого задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов:

добросовісності заволодіння;

відкритості;

безперервності;

безтитульності володіння.

Норми статті 344 ЦК Цкраїни не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав щодо володіння спірними майном, а відповідно і наявності у нього добросовісності такого володіння.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновком про відсутність правових підстав, передбачених ст. 344 ЦК України для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Компанія "Укрінком" викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 року у справі №910/4677/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Палій В.В.