Постанова

від 10.07.2017 по справі 922/2128/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2017 р. Справа № 922/2128/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Пелипенко Н.М. , суддя Гребенюк Н. В.

за участю:

прокурора - Полякової С.О., за посв. від 06.12.2012 р. № 013758;

представників:

позивача - Смірнова О.В., за довіреністю від 08.06.2017 р. № 65;

відповідача - не з'явився;

третьої особи -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх. № 1840 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2017 р. у справі № 922/2128/16

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Красноград Харківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Красноградський професійний ліцей, м. Красноград Харківської області

про визнання недійсним договору та повернення майна,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор - Керівник Первомайської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, згідно з яким просить суд визнати недійсним договір оренди від 23.12.2004 р. № 1370-Н, який укладений між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Харківській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, припинити зобов'язання за договором оренди від 23.12.2004 р. № 1370-Н на майбутнє, зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити нежитлові приміщення площею 22,1 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та повернути їх Регіональному відділенню фонду державного майна України по Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2016 р. у справі № 922/2128/16 (суддя Сальнікова Г.І.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.) у справі № 922/2128/16 у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на відсутність підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 р. у справі № 922/2128/16 рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2016 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 р. у справі № 922/2128/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2017 р. у справі № 922/2128/16 (суддя Добреля Н.С.) в позові відмовлено.

Прокурор подав на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2017 р. у справі № 922/2128/16 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить це рішення скасувати та прийняти новее рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається, зокрема, на те, що господарський суд першої інстанції в обґрунтування висновку про відповідність спірного Договору вимогам чинного законодавства неправомірно послався на те, що відповідно до ч. 4 статті 61 Закону України Про освіту , ч. 2 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. № 976 Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності передбачена можливість передання в оренду приміщень навчальних закладів, які не використовуються в навчальному процесі, оскільки всупереч вказівок, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2017 р. у даній справі, судом не враховано, що зміст Договору, за яким передбачено передання приміщення гуртожитку державного навчального закладу (ліцею) в оренду підприємцю (відповідачу) для цілей, що не пов'язані з навчально-виховним процесом, суперечить вимогам статті 63 Закону України Про освіту , якою встановлено пряму заборону використання об'єктів освіти для діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, і т. ін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, законність, обгрунтованість рішення та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, повторно розглянувши справу, встановлено наступне.

Красноградський професійний ліцей звернувся з довідкою від 01.07.2004 р. № 171, в якій було запропоновано регіональному відділенню передати в оренду державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі гуртожитку, загальною площею 22,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 на дату надання довідки - вільні.

Міністерством освіти і науки України листом від 04.11.2003 р. № 1/11-4644 до відома РВ ФДМУ по Харківській області доведено, що воно не заперечує проти продовження оренди зазначених вище приміщень.

23.12.2004 р. РВ ФДМУ по Харківській області ФДМУ (орендодавець) укладено з ФОП ОСОБА_2 (орендар) договір оренди № 1370-Н, відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - приміщення, частини будівель, споруд та інше індивідуальне визначене майно нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі гуртожитку, загальною площею 22,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Красноградського професійного ліцею.

Мета оренди була визначена пунктом 1.1. договору оренди від 23.12.2004 р. № 1370-Н- розміщення суб'єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування (розміщення перукарні) (з урахуванням додаткової угоди від 16.07.2010 р. № 5).

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що його укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 23.12.2004 р. до 22.11.2005 р.

Відповідно до умов додаткових угод №№ 2, З, 4. 6, 8, 9, 10, 11, 13 строк дії договору продовжено до 19.06.2016 р.

На підставі акту-приймання передачі від 23.12.2004, який є додатком до договору оренди №1370-Н від 23.12.2004 вищезазначене майно передано від орендодавця орендарю.

Прокурор просить визнати зазначений Договір недійсним, посилаючись на те, що його зміст суперечить вимогам закону, а саме, в порушення вимог ч. 5 статті 63 Закону України Про освіту , ч. 2 статті 4 , п. б ч. 2 статті 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна Договір передбачає передання в користування відповідачу приміщень державного навчального закладу (об'єкта освіти), який фінансується з державного бюджету, з метою, яка не пов'язана з навчальним процесом-для розміщення перукарні.

Підставою для подання позову в позовній заяві прокурором визначено необхідність захисту інтересів держави в частині гарантування доступності та розвитку освіти, внаслідок порушень, допущених орендодавцем-Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області під час передачі в оренду державного майна, а саме передання в оренду приміщення навчального закладу суб'єкту господарювання (відповідачу) для здійснення підприємницької діяльності, жодним чином не пов'язаної з навчальним процессом та невжиття позивачем як державним органом, на якого покладено функції із здійснення державної політики щодо оренди державного майна, відповідних дій з повернення незаконно переданого в оренду державного майна.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що спірний Договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки передача нежитлових приміщень за ним здійснювалася за наявності згоди органу управління-Міністерства освіти України та балансоутримувача-Красноградського професійного ліцею, законодавством передбачена можливість отримання навчальними закладами доходів від передання в оренду тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, в той час як спірне майно не задіяне у процесі основного виробництва, на час передання в оренду спірних нежитлових приміщень, які розташовані на першому поверсі гуртожитку, вони були вільні, в учбовому процесі не використовувалися і технологічно з ним не пов'язані, та ін. Крім цього, суд зазначив, що отримання від відповідача орендної плати за оспорюваним договором оренди дозволяє спрямовувати відповідні кошти на соціально-побутові та освітні потреби ліцею, чим спростовуються доводи прокурора щодо подання позову у зв'язку з необхідністю захисту економічних інтересів держави

Викладені вище висновки господарського суду першої інстанції, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи те, що предметом спірного Договору оренди є нежитлові приміщення, які є державним індивідуально визначеним майном, спірні правовідносини регулюються окрім норм Цивільного та Господарського кодексів України, також положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні за змістом правові норми містяться у статті 283 ГК України, ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 284 ГК України та ст. 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 19.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено, що відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди, з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України, істотними для даного виду договорів, є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування. Що ж до договорів оренди державного та комунального майна, то стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає умови, які є істотними для даних договорів, причому відповідно до статті 12 цього Закону договір оренди вважається укладеним з момент досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Господарським судом першої інстанції правомірно зазначено, що під час укладання спірного Договору сторонами досягнуто домовленості з усіх істотних умов, що передбачені для договору оренди державного майна, а тому цей Договір є укладеним.

Відповідно до п.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", вирішуючи спори, пов'язані з укладанням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладання відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

За змістом абзацу першого частини другої ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавець зобов'язаний надіслати заяву потенційного орендаря разом із доданими матеріалами органу, уповноваженому управляти державним майном.

Пунктом 5 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка кореспондується з п.1. ч.1. ст. 287 ГК України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Як правомірно встановлено господарським судом першої інстанції, укладання вищезазначеного Договору відбувалося відповідно до чинного законодавства України у порядку укладання договорів оренди державного та комунального майна, з відома керівництва балансоутримувача- Красноградського професійного ліцею та з дозволу Міністерства освіти і науки України як органу, уповноваженого управляти спірним державним майном.

Як зазначено вище, листом від 01.07.2004р. №171 (т.1 а.с.54) адміністрацією Красноградського професійного ліцею повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області про те, що приміщення гуртожитку площею - 22,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке орендує ОСОБА_2 (на підставі дозволу Міністерства освіти і науки від 04.11.2003р. №1/11-4644 (т.1 а.с.53) вільне від учбового процесу, має окремий вхід. Також, у листі було зазначено, що у зв'язку з повною відсутністю фінансування з державного бюджету на придбання матеріалів для проведення поточних ремонтів, дирекція вважає доцільним здачу в оренду приміщень з метою збільшення позабюджетних коштів на дані цілі.

Міністерством освіти і науки України листом від 04.11.2003 р. № 1/11-4644 до відома РВ ФДМУ по Харківській області доведено, що воно не заперечує проти продовження оренди зазначених вище приміщень.

Частиною 5 статті 63 Закону України Про освіту передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Приписами частини 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції станом на момент укладення спірного договору) встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Згідно з абзацем 20 частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

До об'єктів освіти, зокрема, відносяться вищі навчальні заклади.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" (у редакції станом на момент укладення спірного договору), матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням (ч. 5 ст. 63 України "Про освіту").

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту", фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частиною 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" унормовано, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень , споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.

Частинами 1, 2 Закону України "Про вищу освіту" (в редакції станом на момент укладення спірного рішення) передбачено, що вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освітити пов'язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності. Перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної або комунальної форми власності, визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 за N 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

В пункті 7.4. Статуту Красноградського професійного ліцею передбачено, що додатковими джерелами його фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд обладнання.

Відповідно до положення "Про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01 серпня 2001 року № 563 (в редакції, яка була чинною на момент укладання спірного Договору оренди), навчально-виховним процесом є система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо.

В постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2017 р. у даній справі суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд зазначив, що що при новому розгляді справи суду необхідно встановити обставини щодо можливості передачі спірних приміщень в оренду з урахуванням ст. 63 Закону України "Про освіту" та надати оцінку доводам прокурора щодо використання приміщень гуртожитку для розміщення перукарні.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Із приписів частини 5 ст. 63 України "Про освіту" дійсно вбачається, що законодавець, унормовуючи правові засади користування та статус майна об'єктів освіти і науки, передбачив можливість їх використання виключно за їх цільовим призначенням. Тим самим визначивши, що в будь якому випадку мета використання як самого об'єкту освіти і науки, так і його підрозділу повинна узгоджуватись з метою їх створення, тобто мати тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом. З точки зору мети прийняття Закону України "Про освіту" доцільність відповідного застереження в Законі не зводиться суто до закріплення на законодавчому рівні обмеження використання державного майна, а полягає у закріпленні вільного доступу будь якої особи у здобутті освіти не тільки належної якості а і у створених для цього державою належних умовах. Фактично передбачається, що навчально виховний процес повинен будуватись за таким принципом, при якому кожне приміщення побудоване державою в навчальних цілях повинно бути використано об'єктом освіти або сприяти останньому у освітній діяльності за своїм цільовим призначенням задля формування як гідних умов отримання особою освітніх послуг, так і створенні умов для повної реалізацїї її здібностей, таланту, всебічного розвитку (ст.6 Закону). При цьому перебування приміщення в статусі "тимчасо вільного" як умови його передання в оренду для отримання додаткових коштів, не передбачає можливість його використання всупереч меті його першочергового призначення - сприяння всебічному розвитку людини, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями та інше.

Отже, з аналізу зазначених правових норм вбачається, що в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, а обмеження, що встановлені частиною 5 статті 63 України "Про освіту" відносяться не до усього майна, яке знаходиться на балансі об'єктів освіти, а виключно до тієї його частини, яка може бути використана за цільовим призначенням його створення .

Тобто на законодавчому рівні дозволяється передання в оренду будівлі, споруди, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, та нерухомого майна, яке не може бути використане за своїм цільовим призначенням у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Як зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що на час передання спірних приміщень в оренду вони не були призначені для використання в учбовому процесі, в учбовому процесі не використовувалися, технологічно не пов'язані з ним та їх передання в оренду жодним чином не створює перешкод у навчальному процесі.

У відповідності до статті 25 Закону України "Про професійно-технічну освіту", професійно-технічна освіта може включати природничо-математичну, гуманітарну, фізичну, загальнотехнічну, професійно-теоретичну і професійно-практичну підготовку. Природничо-математична, гуманітарна, загальнотехнічна, професійно-теоретична підготовка здійснюється в спеціалізованих навчальних кабінетах, аудиторіях, лабораторіях і провадиться у таких формах:різні типи уроків, лекція, теоретичний семінар, практичний семінар, лабораторно-практичне заняття тощо;індивідуальне заняття учнів, слухачів;виконання учнями, слухачами індивідуальних завдань (реферат, розрахункова робота, курсовий проект, випускна та проміжна етапна кваліфікаційна робота, дипломний проект);навчальна екскурсія;інші форми організації теоретичного навчання.Фізична підготовка проводиться у спеціальних приміщеннях, спортивних залах, на спортивних майданчиках, стадіонах у формі уроку фізичного виховання та в позаурочний час у спортивних секціях. Професійно-практична підготовка проводиться у навчальних майстернях, на полігонах, на тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг у таких формах:урок виробничого навчання в навчальному закладі;урок виробничого навчання на виробництві чи в сфері послуг;виробнича практика на робочих місцях на виробництві чи в сфері послуг;переддипломна (передвипускна) практика на виробництві чи в сфері послуг;інші форми професійної практичної підготовки. Професійно-практична підготовка учнів, слухачів здійснюється у тісному поєднанні з виготовленням корисної продукції, наданням послуг, що оплачуються згідно з законодавством.

У відповідності до частини 3.5 Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 30 травня 2006 року №419 професійно-практична підготовка складається з виробничого навчання, виробничої, переддипломної (передвипускної) практики і проводиться у навчально-виробничих майстернях, на полігонах, тренажерах, автодромах, трактородромах, у навчально-виробничих підрозділах, навчальних господарствах, а також на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг.

Згідно з пунктом 3.6. зазначеного Положення, виробниче навчання включає: навчання учнів, слухачів у навчально-виробничих майстернях, дільницях і полігонах, де вони послідовно набувають первинні професійні уміння і навички виконання робіт; навчання учнів, слухачів безпосередньо на підприємствах, будівельних об'єктах, полях, фермах, де вони в складі навчальних груп та учнівських бригад під керівництвом майстрів виробничого навчання послідовно закріплюють одержані первинні професійні уміння та навички, навчаються використовувати сучасну техніку, механізми та інструменти, набувають потрібних практичних навичок самостійно та якісно виконувати роботи, передбачені робочими навчальними планами.

Таким чином, за змістом вищезазначених положень Закону, гуртожиток не відноситься до структурних підрозділів професійно-технічних навчальних закладів, останній технологічно не може бути пов'язаний з навчальним та науковим процесом такої навчальної установи, що не створює підстав для застосування обмежень, встановлених частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту".

Отже, зміст спірного Договору в частині передання спірних приміщень відповідачу в оренду для використання з метою розміщення перукарні не суперечить вимогам чинного законодавства, що є достатньою підставою для відмови в позові прокурора.

Разом з тим, саме по собі передання в оренду спірного приміщення всупереч вимогам, що встановлені частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" є підставою для визнання договору недійсним лише за умови порушення, у зв'язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів позивача, якщо за результатами розгляду справи факту порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у зв'язку з чим у суду не має правових підстав для задоволення позову (позиція Верховного Суду України щодо наявності правових підстав для визнання договору недійсним лише за умови порушення, у зв'язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів позивача викладена в постанові від 25 грудня 2013 року у справі №6-94цс13).

В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи із наведених приписів, прокурор, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним Договір оренди, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси держави в особі позивача, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Так, звертаючись до суду з позовною заявою прокурор обгрунтовує відповідне звернення фактом порушенням, в тому числі економічних інтересів держави. В даному випадку порушення економічних інтересів держави може мати місце в разі, коли внаслідок укладення спірного Договору держава зазнала збитків у зв'язку, як з недоотриманням бюджетом коштів, так і необхідністю понесенння додаткових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать, у тому числі, видатки на професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних навчальних закладах соціальної реабілітації та адаптації державної власності).

ДНЗ "Красноградський професійний ліцей" не є професійно-технічним навчальним закладом соціальної реабілітації та адаптації.

Згідно з пунктом 2 статті 103 Бюджетного кодексу України, яка встановлює порядок надання освітніх субвенцій, не передбачено надання міжбюджетного трансферту на професійну-технічну освіту.

Як випливає з вищезазначеного, згідно з бюджетом України на 2016 рік видатки на професійно - технічну освіту децентралізуються і мають здійснюватися з бюджетів міст обласного значення - обласних центрів.

Згідно з пунктом 3.3 Договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовим органом - у розмірі 50%, на рахунок визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Пославшись на наведене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що отримання від відповідача орендної плати за оспорюваним Договором оренди дозволяє спрямовувати відповідні кошти на соціально-побутові та освітні потреби ліцею, що спростовує доводи прокурора, що позов подано для необхідності захисту економічних інтересів держави, а отже визнання недійсним оспорюваного договору у судовому порядку за позовом прокурора, можуть створити ситуацію за якої позивач та третя особа будуть фактично позбавлені можливості отримувати орендні платежі від передачі майна в оренду, за недостатності державного фінансування.

Також господарський суд першої інстанції правомірно відхилив доводи прокурора щодо порушення відповідачем "Правил пожежної безпеки в Україні" та, що згідно з листом Красноградського професійного ліцею від 25.10.2016р. №01-18/562 (т.1 а.с.199) у нежитловому приміщенні, яке передано в оренду ФОП ОСОБА_2 за оспорюваним Договором під перукарню, може бути розміщено медичний пункт, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання Договору недійсним, через те, що вони не стосуються невідповідності його змісту вимогам чинного законодавства, й, відповідно, передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстав недійсності правочину

До того ж, як правомірно зазначив господарський суд першої інстанції, прокурором не доведено, що медичний пункт буде використовуватися з метою забезпечення навчального процесу, технологічно пов'язаного з навчальним процесом ліцею.

Відповідно до акту Красноградського районного відділу Головного Управління Державної Служби Надзвичайних Ситуацій України у Харківській області № 184 від 21.10.2016 року, складеного за результатами перевірки приміщення перукарні ФОП ОСОБА_2 встановлено значну кількість порушень прав осіб, які проживають у гуртожитку на безпечні умови для життя та проживання.

Проте, даний Акт складено у 2016 році, в той час як договір оренди укладено у 2005 році та станом на момент укладення Договору відповідні документи з протипожежної безпеки були в наявності у відповідача. В матеріалах справи наявний договір добровільного страхування майна, укладений між страховою компанією та відповідачем стосовно орендованого приміщення, в якому одним із страхових випадків та страхових ризиків зазначено пожежу.

Отже, в даному випадку відповідачем було усунуто порушення пожежної безпеки, на які посилається прокурор як на одну із підстав визнання недійсним договору оренди та повернення приміщення.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду (п. 33-35 рішення Європейського суду з прав людини Стретч проти Сполученого Королівства від 24.06.2003 р. та п. 55-58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Україна-Тюмень проти України від 22.02.2008 р.), яку відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права, навіть в разі наявності порушень з боку орендодавця -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області при укладенні спірного Договору, такі порушення не можуть бути підставою для позбавлення відповідача права користування спірними приміщеннями, оскільки останнім не вчинялось порушень при укладенні Договору,на чому, зокрема наголошує позивач в своїх поясненнях (т. 1 а.с. 49), і відповідач не міг впливати на рішення Міністрества освіти України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, до повноважень яких належить вирішення питань щодо прийняття рішень про надання майна в користування.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного Договору недійсним.

Оскільки вимоги про припинення зобов'язання за спірним Договором оренди на майбутнє та зобов'язання відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення та повернути його позивачу є похідними від вимоги про визнання договору недійсним, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2017 р. у справі № 922/2128/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Гребенюк Н. В.