Постанова

від 13.07.2017 по справі 816/2134/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2134/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Черненко Л.В.,

представника відповідача - Базавлук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

18.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Управління механізації будівництва №23" (надалі - ПАТ "Управління механізації будівництва № 23", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016 № 0003901401 та № 0003921401.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував на те, що контролюючий орган безпідставно ставить йому у вину порушення правил формування податкового кредиту та витрат. Зазначав, що його господарські операції з контрагентами ТОВ "Фавор Бізнес Групп", ТОВ "СТС Проект", ТОВ "Стой комплекс груп" та ТОВ "Поладіс монтаж" мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Наполягав на тому, що відсутність ліцензій у його контрагентів, а також недоліки окремих документів не є безумовною підставою для визнання господарської операції неправомірною.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги позовної заяви та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні з мотивів, викладених в акті перевірки та письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" (код ЄДРПОУ 04715606) 28.06.1996 зареєстроване в якості юридичної особи Полтавською районною державною адміністрацією (т. 2 а.с. 29-32), є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100305770, виданого Полтавською міжрайонною ДПІ, індивідуальний податковий номер 047156016242 (т. 2 а.с. 33-34).

У період з 25.07.2016 по 12.08.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 19.08.2016 № 339/16-31-14-01-09/04715606 (т. 1 а.с. 15-104), яким, зокрема, встановлені порушення:

пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2015), підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2015), наказу Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999 "Про затвердження П(с)БО 10 "Дебіторська заборгованість", статей 3, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", наказу Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 "Про затвердження П(с)БО №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 "П(с)БО 16 "Витрати", пункту 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, пункту 7 П(с)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, у частині заниження податку на прибуток на загальну суму 1487726,00 грн, у т.ч. за 2013 рік - 78470,00 грн, за 2015 рік - 1409256,00 грн;

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 210 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) у частині заниження сум податку на додану вартість по Податковій декларації з ПДВ на загальну суму 304896,00 грн, у т.ч. за жовтень 2015 року - 304896,00 грн.

У зв'язку із встановленням у ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016

- № 0003901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 1487726,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39235,00 грн (т. 1 а.с. 13)

- № 0003921401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 305021,16 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 152510,58 грн. (т. 1 а.с. 14).

Із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016 № 0003901401 та № 0003921401, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. З метою підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердження правомірності та обґрунтованості витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що фактичною підставою для висновку контролюючого органу про завищення позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ у перевіреному періоді є безтоварність господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ "Фавор Бізнес Групп", ТОВ "Стой комплекс груп" та ТОВ "Поладіс монтаж" на підставі договорів поставки, а також з придбання робіт у ТОВ "СТС Проект" з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: Урочище Триби, Полтавського району, Полтавської області, та роботи з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: АДРЕСА_3, відповідно до договорів на виконання робіт.

Натомість, за твердженням позивача, його право на формування витрат та податкового кредиту в спірному періоді підтверджено належним чином складеними, наданими на перевірку та до суду податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Як вбачається із пояснень представника позивача, господарські правовідносини між ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" та ТОВ "Стой комплекс груп" упродовж періоду серпень-грудень 2015 року оформлені договорами поставки: №02/08 від 02.08.2015 щодо поставки бітуму (т. 3 а.с. 147); №24/09-1 від 24.09.2015 щодо поставки щебенню (т. 3 а.с. 149); №23/09-1 від 23.09.2015 щодо поставки люків (т. 3 а.с. 148). На підтвердження виконання умов договорів позивачем надані копії вищевказаних договорів, податкових, видаткових та прибуткових накладних, ТТН, довіреностей на право отримання ТМЦ, а також бухгалтерські довідки.

Дослідивши зазначені документи, суд звертає увагу на таке.

Складені ТОВ "Строй комплекс груп" видаткові накладні містять певні недоліки, а саме: не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, зі сторони покупця не вказано посаду, прізвище та ініціали працівника, який отримав товар від постачальника.

У зв'язку із тим, що довіреності на право отримання ТМЦ від ТОВ "Строй комплекс груп" підприємством позивача не оформлювались, ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні вищевказаних господарських операціях, неможливо.

Таким чином, суд погоджується з доводами контролюючого органу, що складені з метою документального оформлення господарських операцій позивача з ТОВ "Строй комплекс груп" первинні документи не відповідають критерію достовірності.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи копії ТТН, суд дійшов висновку про те, що останні формально відповідають вимогам закону, проте, виписані не на кожну партію поставки товару.

Слід також звернути увагу на те, що у складених на підтвердження транспортування бітуму ТТН перевізником вказано ТОВ "Строй комплекс груп", яке згідно з даними Єдиного ліцензійного реєстру (irc.gov.ua/ua/Poshuk-y-YeLR.html) не має ліцензії на перевезення нафтопродуктів (небезпечних вантажів).

Крім того, з листа ГУ Національної поліції України в Полтавській області №3711/10/16-31-14-01 від 09.08.2016 (т. 2 а.с. 58) вбачається, що зазначені у ТТН автомобілі належать ОСОБА_5 (п.н. НОМЕР_3. м. Дніпропетровськ) та ОСОБА_6 (п.н.НОМЕР_4, м. Комсомольськ); відомостями звіту 1-ДФ підтверджено, що взаємовідносини ТОВ "Строй комплекс груп" із зазначеними особам відсутні.

Із пояснень представника відповідача встановлено, що згідно з поданого Фінансового звіту ТОВ "Строй комплекс груп" виробничі склади власні та/або орендовані у підприємства відсутні. Єдиний реєстр податкових накладних не містить даних щодо оренди контрагентом позивача складських приміщень, з метою зберігання призначеного для подальшої реалізації товару; ТОВ "Строй комплекс груп" придбає послуги перевезення гранвідсіву, щебня фр.5/10, фр. 10/20 лише автомобільним транспортом Renault НОМЕР_5, що суперечить відомостям досліджених судом ТТН. Відомості звіту за формою 1-ДФ свідчать про те, що водії, зазначені в ТТН, з прізвищами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у трудових відносинах з товариством не перебувають.

Крім того, протоколом допиту свідка гр. ОСОБА_11 від 03.02.2016 підтверджено, що з серпня 2015 по грудень 2015 року остання значилась директором підприємства ТОВ "Строй комплекс груп", проте, засвідчила свою непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проаналізувавши зазначений документ, суд дійшов висновку, що гр. ОСОБА_11 первинних документів з метою оформлення господарських операцій з позивачем не підписувала, договори не укладала, та не мала на меті проведення здійснення господарської діяльності, доручень (довіреностей) не надавала.

Отже, діяльність, здійснена позивачем з ТОВ "Строй комплекс груп" упродовж охопленого перевіркою періоду, судом не може визнаватись господарською, тому витрати, понесені у зв'язку з її здійсненням, не є витратами господарської діяльності позивача, а податковий кредит сформований ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" безпідставно.

Згідно з договором від 01.06.2015 №01/06 (т. 3 а.с. 126-127), укладеного між ТОВ "Поладіс монтаж" (продавець) та ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" (покупець), предметом договору є поставка покупцю адгезійної добавки. На підтвердження виконання умов указаного договору позивачем надані копії вищевказаного договору, видаткових та прибуткових накладних, актів виконаних робіт, ТТН, довіреності на право отримання ТМЦ, а також бухгалтерські довідки.

Дослідивши вказані документи, судом встановлено наступне.

Виписані ТОВ "Поладіс монтаж" видаткові накладні містять певні недоліки, а саме: не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, не вказано посаду, прізвище та ініціали працівника, який отримував ТМЦ, поставлені ТОВ "Поладіс монтаж, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Кількість найманих працівників не відома, оскільки Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (1-ДФ) підприємством не подавався. За період свого існування ТОВ "Поладіс монтаж" подано лише одну податкову декларацію з податку на прибуток за 2015 рік.

Відповідно до пункту 7 ПСБО №16 "Дохід" дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Всупереч викладеному ТОВ "Паладіс монтаж" не задекларовано отриманий дохід від реалізації адрезійної добавки позивачу.

ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" не надано до перевірки сертифікатів відповідності та паспортів на придбану у ТОВ "Поладіс монтаж" продукцію.

Згідно з наявними в матеріалах справи ТТН транспортування продукції здійснювалось автомобілем з номерним знаком НОМЕР_6. Відповідно до отриманої від Регіонального сервісного центру МВС України в Полтавській області інформації (т. 2 а.с. 80) зазначений номерний знак присвоєний легковому автомобілю Daewoo Nexia 1598 (2011), сірий, власник - ОСОБА_12 (р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1, Україна). Відповідно до технічних характеристик Daewoo Nexia має об'єм багажника - 530 л., загальна вантажопідйомність автомобіля складає близько 500 кг.

Крім цього, адгезійна добавка відноситься до ІІІ класу небезпеки (див. Додаток 2 до підпункту 2.7.1 Правил перевезення небезпечних вантажів "Перелік небезпечних вантажів за номерами ООН"), отже, зазначений вантаж не міг перевозитись легковим автомобілем. При цьому, ТОВ "Поладіс монтаж" не має ліцензії на перевезення небезпечних речовин.

Слід також зауважити, що зазначений у ТТН пункт завантаження (АДРЕСА_2) є житловим багатоповерховим будинком, що ставить під сумнів достовірність даних ТТН.

Належить також взяти до уваги, що затверджені ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" рецепти для асфальтобетонної суміші не містять такої складової як адгезійна добавка, що у свою чергу виключає економічну доцільність її придбання.

Отже, господарські правовідносини позивача з ТОВ "Поладіс монтаж" у перевіреному періоді мали штучний (уявний) характер, а документально оформлені правочини не зумовили реального виконання операцій.

Між ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" та ТОВ "Фавор Бізнес Груп" укладено договір від 23.11.2015 № 23/11-1 (т. 1 а.с. 151) щодо поставки бітуму нафтового дорожнього. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані копії вищевказаного договору, видаткових та податкових накладних, ТТН, докази здійснення оплати, а також бухгалтерські довідки.

За результатами дослідження ТТН судом встановлено, що перевізником (автопідприємство) бітуму виступало ТОВ "Українська Енергетична Група".

Так, відповідач посилається на те, що під час проведення перевірки до Територіального сервісного центру 5341 направлено запит від 05.05.2016 №1845/10/16-31-14-06-13 (т. 2 а.с. 81) про надання інформації щодо марки транспортних засобів, вказаних у ТТН, та їх належності та запит №1846/10 14-06-13 від 05.05.2016 про надання інформації щодо погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечного вантажу та видачі свідоцтва допуску транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів по перевізнику ТОВ "Українська Енергетична група".

17.05.2016 отримано відповідь Територіального сервісного центру 5341 в Полтавській області №31/16-9-1585 від 11.05.2016 про те, що ТОВ "Українська Енергетична Група" свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів працівниками Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області не видавались.

Згідно з даними ГУ ДФС у Полтавській області та Єдиного ліцензійного реєстру, який функціонує згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру" від 08.11.2000 №1658, ТОВ "Українська Енергетична Група" не має ліцензії на перевезення нафтопродуктів (небезпечних вантажів), а тому не мало можливості для здійснення перевезення бітуму нафтового дорожнього.

Щодо невиконання вимог по перевезенню нафтопродуктів (небезпечних вантажів) та обов'язкової наявності ліцензії на перевезення нафтопродуктів (небезпечних вантажів) суд зазначає наступне.

Так, спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету" України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та органів незалежно від форм власності, які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 5.1.1 Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Пунктами 5.4.1 - 5.4.3 Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі -ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Підпунктом 7.5.6 пункту 7.5 Інструкції передбачено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Відповідно до підпунктів 7.5.7, 7.5.8 пункту 7.5 Інструкції ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до пункту 14.4 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації. Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту. Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства (п. 14.6 Інструкції).

Отже, з огляду на вищедосліджені судом ТТН суд зазначає, що заповнення товарно-транспортної накладної щодо транспортування специфічного товару - нафтопродуктів без дотримання вимог, встановлених цими нормами, нівелюють значення товарно-транспортної накладної як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів. Такий вид товару, як нафтопродукти, має певні особливості як транспортування, так і обліку.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 24 статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 №222-VІІІ ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до додатку 3 "Алфавітний перелік небезпечних вантажів" до "Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 №822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за №1040/9639, до переліку небезпечних вантажів входять, з поміж іншого, гудрони рідкі, включаючи бітум дорожний, та згідно з Додатком 2 до підпункту 2.7.1 Правил перевезення небезпечних вантажів "Перелік небезпечних вантажів за номерами ООН" - адгезійна добавка.

Враховуючи вищевикладене, перевезення бітуму нафтового дорожнього та адгезійної добавки передбачає наявність у перевізника відповідної ліцензії на здійснення господарської діяльності.

Крім того, відповідно до постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі №816/2388/14 адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державно податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до ТОВ "Українська енергетична група" про припинення юридичної особи задоволено. Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру внесено інформацію щодо відсутності підприємства за юридичною адресою; 11.07.2014 внесено судове рішення щодо припинення юридичної особи не пов'язаної з її банкрутством.

Досліджені в судовому засіданні копії ТТН не відповідають вимогам Інструкції, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, а саме: не заповнені графи "об'єм нафтопродукту", "густина", "температура"; відсутні реквізити осіб, відповідальних за одержання нафтопродуктів.

Матеріалами справи підтверджено, що в охопленому перевіркою періоді між позивачем та ТОВ "СТС Проект" укладено договори від 02.11.2015 № 235 (т. 1 а.с. 165) та № 236 (т. 1 а.с. 166) щодо влаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: Урочище Триби, Полтавського району, Полтавської області та влаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: АДРЕСА_3. На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані їх копії, копії актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, податкових накладних, платіжних доручень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд зазначає, що формально вони відповідають вимогам законодавства в повному обсязі.

Разом із тим, актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року підтверджено, що ТОВ "СТС Проект" виконані наступні роботи: прокладання трубопроводів водопостачання з труб поліетиленових напірних, врізування в існуючі трубопроводи арматури установлення опалюваних радіаторів, установлення котлів, будівельні роботи по заповненню прорізів готовими блоками, улаштування бетонних підпірних стін і стін підвалів, установлення дверей, ремонт покрівель з рулонних матеріалів, монтаж металоконструкцій, монтаж світильників для ламп розжарювання, утеплення фасадів будівлі, улаштування підшивки горизонтальних поверхонь підвісних стель тощо, підпадають під визначення "робіт підвищеної небезпеки" у розумінні постанови Кабінету міністрів України від 26.10.2011 "Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки", а отже, потребують отримання спеціального дозволу на їх проведення та використання технологічних транспортних засобів та машин.

Згідно з Реєстру дозволів ТОВ "СТС Проект", як виконавець будівельних робіт, не має дозволу Держгірпромнагляду України на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Від Головного управління Держпраці у Харківській області отримано лист від 31.05.2016 № 3955/05-18/4067, яким підтверджено, що ТОВ "СТС Проект" дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не отримувало.

Згідно з актом приймання будівельних робіт за грудень 2015 року, складеного підрядником ТОВ "СТС Проект", щодо виконання робіт з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: АДРЕСА_4, витрати праці робітників - будівельників на зазначений у даному акті обсяг робіт становили 9170,96 людино - годин, при фактичній кількості 7 працівників безпосередньо задіяних у виконанні таких робіт, та які одночасно виконували будівельні роботи з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: Урочище Триби, Полтавського району, протягом грудня 2015 року.

За таких обставин, складені ТОВ "СТС Проект" первинні документи не відповідають критерію достовірності та не можуть бути підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Крім того, наданою відповідачем інформацією підтверджено, що ТОВ "Фавор Бізнес Груп" має низку ознак здійснення фіктивного підприємництва (відсутність підприємства за юридичною адресою, недостатня кількість трудових ресурсів та основних засобів, здійснення ряду операцій з сумнівними контрагентами, тощо).

Проаналізувавши викладене у його сукупності, суд не вважає операції між позивачем та ТОВ "Фавор Бізнес Груп" такими, що пов'язані зі здійсненням господарської діяльності.

Слід також звернути увагу на відомості листа слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області (т. 2 а.с. 94), у якому зазначено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016170000000034 внесені відомості про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 212 КК України, за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ "Управління механізації будівництва № 23".

Указаним досудовим слідством, зокрема встановлено, що у період 2013-2016 років службові особи ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" під час виконання робіт за державні і комунальні кошти по будівництву і ремонту доріг та автошляхів відобразили по бухгалтерському і податковому обліках фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Фавор Бізнес Групп", які насправді не відбулися, внаслідок чого умисно ухилилися від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 2,2 млн. грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

У ході судового розгляду справи контролюючим органом надано копії протоколу допиту директора ТОВ "Фавор Бізнес Групп" ОСОБА_14 від 26.10.2016 (т. 2 а.с. 100-101) та протокол допиту директора ТОВ "СТС Проект" ОСОБА_15 від 18.11.2016 (т. 2 а.с. 95-98), від імені яких було підписано всі первинні бухгалтерські документи з боку контрагентів за спірними господарськими операціями.

За змістом протоколу допиту директора ТОВ "СТС Проект" ОСОБА_15 вбачається, що він дізнався від працівників податкової міліції про те, що є директором ТОВ "СТС Проект". Також повідомив, що необхідну для ведення фінансово-господарської діяльності документацію від імені ТОВ "СТС Проект", а саме: договори (договори підряду) та додатки до них, додаткові угоди, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки (рахунки-фактури), акти прийому виконаних робіт (з додатками до них), договірні ціни, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) або акти прийому-передачі (здачі) виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, довіреності, тощо, ОСОБА_15 не складав, не виготовляв та не підписував, розрахунки ні з ким не проводив. Печатки та штампи ТОВ "СТС Проект" не отримував. Будь-які довіреності на право ведення фінансово-господарської діяльності від його імені, як директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ "СТС Проект" на інших осіб не виписував та офіційно нікого на вказані дії не уповноважував. Розрахункові рахунки ТОВ "СТС Проект" не відкривав, податкову звітність не складав та не підписував.

З приводу господарських операцій з ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" повідомив, що назву вказаного підприємства чує вперше, будь-яких взаємовідносин з ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" (код 04715606) від імені ТОВ "СТС Проект" (код 38775672) не проводив, договори (договори підряду) та додатки до них, додаткові угоди, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки (рахунки-фактури), акти прийому виконаних робіт (з додатками до них), договірні ціни, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) або акти прийому-передачі (здачі) виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, довіреності, тощо, ОСОБА_15 не складав, не виготовляв та не підписував, розрахунки ні з ким не проводив.

Указував, що договір №236 від 02.11.2015 на виконання робіт, укладений між ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" та ТОВ "СТС Проект", а також акт №31/12-9 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року та підсумкової відомості ресурсів по об'єкту улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: Полтавська область, АДРЕСА_3 не підписував. Голова правління ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" ОСОБА_16, бухгалтер ОСОБА_17, ОСОБА_18 свідку не відомі.

Згідно з протоколом допиту директора ТОВ "Фавор Бізнес Групп" ОСОБА_14 останній деякий час був директором вказаного підприємства. На даний час є директором підприємства ФГ "Раббіт Лайф" (код 36719333). Будь-яких фінансово-господарських операцій від імені ТОВ "Фавор Бізнес Групп" з ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" не проводив, первинних бухгалтерських та податкових документів в адресу ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" не складав, не виготовляв та не підписував, товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) не поставляв. Директора вказаного підприємства ОСОБА_16 не знає, з ним не знайомий.

Факти, зазначені в протоколах допиту ОСОБА_15 та ОСОБА_14, за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016170000000057, свідчать про те, що господарські операції у межах спірних правовідносин не були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру), а також про відсутність фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фавор Бізнес Групп" та ТОВ "СТС Проект" у спірний період.

У свою чергу, відповідно до висновку Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса (т. 2 а.с. 102-113) судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження № 32016170000000057, підписи у фінансово-господарських документах, складених від імені директора ТОВ "Фавор Бізнес Групп" ОСОБА_14 в адресу ПАТ "Управління механізації будівництва № 23", зокрема, у договорі поставки № 23/11-1 та видаткових, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_14, а іншою особою (особами).

Крім того, згідно з даним висновком питання належності підпису від імені ОСОБА_15 у договорах виконання робіт від 02.11.2015 №235, №236, актах приймання виконаних робіт за грудень 2015 року, не вирішувалося, оскільки досліджувані підписи нанесені за допомогою копіювально-розмножувального пристрою або багатофункціонального друкуючого пристрою (БФП) з електрофотографічним способом друку, зображення підписів виконані не у рукописний спосіб.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі № 21-4953а15 сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагента не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Позивачем, натомість, не роз'яснено та не доведено належними доказами факт отримання та транспортування товарів, виконання будівельних робіт, порядок надання послуг із зазначенням виконавців, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між ТОВ "Фавор Бізнес Групп" та ТОВ "СТС Проект", хто персонально брав у цьому участь тощо, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні протоколи допиту директорів контрагентів позивача, у яких вони вказують, що будь-яких документів від імені вказаних товариств не складали та не підписували і будь-яких взаємовідносин із ПАТ "Управління механізації будівництва № 23" не мали.

Так, згідно з вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 (набрав чинності 03.04.2017) організована злочинна група у складі ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у період з 01.01.2015 по 28.07.2016 фактично не здійснювала підприємницьку діяльність від імені ТОВ "Строй Комплекс Груп", ТОВ "Фавор Бізнес Групп", ТОВ "Ентерс", ТОВ "Антарес Продакт", ТОВ "Адвайн", ТОВ "Кредсі", передбачену статутами даних підприємств, а використовуючи рахунки даних фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), умисно надавали послуги суб'єктам реального сектору економіки з переводу безготівкових коштів у готівку, шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій суб'єктам підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарі, виконання робіт, надання послуг.

Також вказано, що вищезазначені дії організованої злочинної групи у складі ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які діяли на території м. Кременчука, Полтавської області, надали їм можливість в повному обсязі реалізувати свою злочинну мету, спрямовану на здійснення фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що призвело до порушення норм Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та інших законодавчих актів України, незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток суб'єктами підприємницької діяльності (вигодонабувачами).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.06.2016 у справі № 21-4953а15, первинні документи, які стали підставою для формування товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрат є безпідставними.

Суд зауважує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Водночас, господарська діяльність за змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Суд враховує, що підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (стаття 44 Господарського кодексу України). Це означає, що здійснення господарських операцій суб'єктом підприємницької діяльності передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому презюмується отримання вигоди у сфері господарювання, а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, коли для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваних правочинів (наприклад, у випадках невідповідності дійсному економічному змісту або не обумовленості розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Також економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника податків та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб'єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податків за наявності об'єктивної можливості до їх скорочення. Різновидом розглядуваних операцій є операції з використанням зайвої ланки. Господарська операція є зайвою ланкою в тому разі, якщо буде встановлено, що без її здійснення економічний ефект є не меншим, ніж за її відсутності.

Зокрема, ділова мета відсутня в операціях, які штучно ускладнюють рух активів до їх справжнього набувача або від постачальника до покупця, у тому числі через низку посередників. При цьому штучність витрат полягає в тому, що у платника податків наявні об'єктивні можливості скоротити ланцюжок постачань активів, але він цією можливістю не користується незалежно від мотивів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність ділової мети та економічного ефекту у спірних операціях між позивачем та ТОВ "Фавор Бізнес Групп", ТОВ "СТС Проект", ТОВ "Стой комплекс груп" та ТОВ "Поладіс монтаж", виконання яких полягало лише у документальному оформленні з метою збільшення вартості використаних товарів, робіт та отриманням податкової вигоди всіма контрагентами без реального руху товарів, фактичного надання послуг.

Посилання представника позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 у справі № 816/1393/16 (т. 3 а.с. 203-209), як на підставу, передбачену статтею 72 КАС України, звільнення від доказування правомірності формування ПАТ "Управління механізації будівництва №23" витрат та податкового кредиту у спірному періоді, відхиляються судом з таких підстав.

В адміністративній справі № 816/1393/16 досліджувалась господарська діяльність позивача не з усіма контрагентами, господарські взаємовідносини з якими становлять предмет доказування у цій справі, тому суд апеляційної інстанції не надавав жодної правової оцінки господарській діяльності ПАТ "Управління механізації будівництва №23" з ТОВ "Стой комплекс груп" та ТОВ "Поладіс монтаж".

Зі змісту постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 у справі № 816/1393/16 вбачається, що суд не досліджував та не надавав оцінки тим обставинам, що у контрагентів позивача - ТОВ "Фавор Бізнес Групп" та ТОВ "СТС Проект" в охопленому перевіркою періоді були відсутні ліцензії на право перевезення небезпечних вантажів та дозвіл Держгірпромнагляду України на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, відповідно.

Отже, дослідивши в судовому засіданні отримані письмові докази у їх співвідношенні з поясненнями сторін, суд дійшов висновку про підтвердження доводів контролюючого органу щодо порушення платником податку вимог податкового законодавства.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 29.09.2016 № 0003901401 та № 0003921401. Разом із тим, позивачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність формування витрат та податкового кредиту спірного періоду за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ "Фавор Бізнес Групп", ТОВ "СТС Проект", ТОВ "Стой комплекс груп" та ТОВ "Поладіс монтаж".

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18.07.2017.

Суддя Т.С. Канигіна