Рішення

від 20.07.2017 по справі 904/7063/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.07.2017 Справа № 904/7063/17

За позовом Покровської міської ради Дніпропетровської області, м. Покров Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод", м. Покров Дніпропетровської області

про стягнення 522506,02 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: заступник міського голови Маглиш А.С., довіреність № 12/2-12/17 від 03.01.2017; начальник юридичного відділу Хомік О.В., довіреність № 12/32-444/17 від 09.02.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Покровська міська рада Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" (далі - відповідач), у якій виклав вимоги про стягнення заборгованості за період з липня 2016 року по травень 2017 включно у сумі 522605,02 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 20.03.2007.

13.07.2017 позивач надіслав до суду заяву про здійснення заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" в межах суми позову разом з сумою судового збору.

Розглянувши у судовому засіданні подане позивачем клопотання, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Господарський суд має право вжити, передбачені статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову, у тому числі, за заявою сторони, яка подала позов.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не надано доказів наявності фактичних обставин, що можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, зокрема: витрачання коштів боржником не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, факту отримання сторонами акту опису та арешту майна боржника, результатів визначення вартості майна, а тим більш, початку процедури його реалізації (шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, з огляду на що у вищевказаній заяві слід відмовити.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується рекомендованими повідомленням, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою про вручення 11.07.2017 поштового відправлення.

20.07.2017 відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через відпустку його представника.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку позивача з цього приводу, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Як вже зазначалося вище відповідач отримав ухвалу суду 11.07.2017, а згідно наказу (розпорядження) про надання відпустки №33-К від 14.07.2017, на який посилається останній у якості доказу відсутності його представника у засіданні суду, період відпустки представника відповідача складає 38 днів починаючи з 17.07.2017, тобто пізніше, ніж підприємством отримано ухвалу суду. А відтак, у відповідача був достатній час для підготовки відзиву на позовну заяву з викладом в ньому своєї правової позиції та надіслання його до суду засобами поштового зв'язку. Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, обмежившись надісланням клопотання про відкладення.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання та надання останньому часу для підготовки своїх вимог чи заперечень, але останній проігнорував вимоги суду.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2007 між позивачем Орджонікідзевською міською радою (перейменовано у Покровську міську раду Дніпропетровської області), як орендодавцем, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод" (перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод"), як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі - договір), державна реєстрація від 13.04.2007 за №040711200007, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться по вул. Першотравнева, 1, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область.

Згідно п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1212100000:01:094:0001 загальною площею 122178 м 2 (12,2178 га), згідно з рішенням XI сесії п'ятого скликання Орджонікідзевської міської ради від 27.10.2006 за №24.

Відповідно до пункту 3 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать орендарю будівлі та споруди заводу, а також інші об'єкти інфраструктури, навколо всієї території огорожа.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3010130,65 грн (п. 4 договору).

Пунктом 7 договору, в редакції додаткової угоди від 16.09.2008, передбачено, що цей договір укладено на 25 років з правом послідуючого викупу, на підставі рішення №21 XXXII сесії Орджонікідзевської міської ради п'ятого скликання від 12.09.2008; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В подальшому додатковою угодою від 23.06.2008 було внесено зміни до пунктів 2 та 4 договору оренди землі шляхом їх викладення в наступній редакції:

"2. В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1212100000:01:094:0006 загальною площею 8,4256 га згідно рішення №23 XXX сесії п'ятого скликання Орджонікідзевської міської ради від 10.06.2008 року. 4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 352 973 грн. 12 коп.".

У пункті 8 договору оренди землі, в редакції додаткової угоди від 01.01.2013, сторонами узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі згідно ставок орендної плати, затверджених рішенням №6 вісімнадцятої сесії Орджонікідзевської міської ради шостого скликання від 23.03.2012 "Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради".

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 9 договору).

Згідно пункту 10 договору оренди землі, в редакції додаткової угоди від 01.01.2013, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом 25-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.

У разі припинення прав користування земельною ділянкою орендна плата сплачується за фактичний період перебування землі в поточному році (п. 10.2 договору).

Орендна плата сплачується також і у випадках, якщо орендатор з поважних причин тимчасово не використовував земельну ділянку за умовами договору (п. 10.3 договору).

Рішенням Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області 38 сесії шостого скликання від 10.04.2014 №17 "Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради" були затверджені ставки орендної плати за користування земельними ділянками.

Пунктом 8.5 додатку до цього рішення відповідачу (з урахуванням щорічної індексації) була встановлена ставка орендної плати за користування земельною ділянкою 4% від нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 13 договору, розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; змін індексу інфляції (щорічно);

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документацією;

- в разі коригування нормативної грошової оцінки земель міста;

- в разі внесення змін в "Порядок нарахування орендної плати за користування земельними ділянками";

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято земельну ділянку по фактичному розміщенню будівель та споруд заводу, загальною площею - 12,2178 га за адресою: вул. Першотравнева, 1, про що свідчить акт приймання-передачі земельної ділянки від 13.04.2007.

За період користування відповідачем земельною ділянкою з березня 2016 року по травень 2017 року орендна плата склала 707463,90 грн.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати за землю у період з березня 2016 року по травень 2017 року виконав частково в сумі 4563,65 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8411/16 від 23.11.2016, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2017 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області присуджено до стягнення заборгованість за вищевказаним договором оренди землі за період з березня по червень 2016 року в сумі 180394,23 грн.

Таким чином, на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем по договору оренди земельної ділянки за період з липня 2016 року по травень 2017 року включно становить 522506,02 грн (46 239,47 грн (орендна плата за липень 2016 року) + 46 239,47 грн (орендна плата за серпень 2016 року) + 46 239,47 грн (орендна плата за вересень 2016 року) + 46 239,47 грн (орендна плата за жовтень 2016 року) + 46 239,47 грн + (орендна плата за листопад 2016 року) 46 239,47 грн (орендна плата за грудень 2016 року) + 49 013,84 грн (орендна плата за січень 2017 року) + 49 013,84 грн (орендна плата за лютий 2017 року) + 49 013,84 грн (орендна плата за березень 2017 року) + 49 013,84 грн (орендна плата за квітень 2017 року) 49 013,84 грн (орендна плата за травень 2017 року) = 522 506,02 грн).

Наявна заборгованість відповідача перед позивачем і стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором оренди, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт користуванням відповідачем на праві оренди земельною ділянкою позивача доведено та відповідачем не оспорено, що також підтверджено матеріалами справи.

Частиною 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що для визначення розміру орендної плати позивачем використовувалась нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України, підлягає щорічній індексації.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 20.12.2016 №1791 - VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році") встановлено, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік становить 1.0, для земель несільськогосподарського призначення -1,06.

Враховуючи викладене вище, відповідачеві була встановлена орендна плата за вказану земельну ділянку, в наступному розмірі:

2016 рік: 554873,62 грн за рік та 46239,47 грн за місяць;

2017 рік: 588166,04 за рік та 49013,84 за місяць.

За весь період користування відповідачем земельною ділянкою, а саме з березня 2016 року по травень 2017 року правомірно складає 707463,90 грн. Враховуючи 180394,23 грн, стягнуті за вищевказаним рішенням суду № 904/8411/16 від 23.11.2016 та часткову сплату оренди відповідачем у сумі 4563,65 грн відповідач мав сплати орендну плату за землю період з липня 2016 року по травень 2017 року у сумі 522506,02 грн.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Отже, відповідач порушив свої фінансові зобов'язання щодо сплати орендної плати за період з липня 2016 року по травень 2017 року включно у розмірі 522506,02 грн, а тому має місце неналежне виконання відповідачем умов договору через що позовні вимоги щодо стягнення з останнього суми заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати оренди земельної ділянки, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 7837,59 грн покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір, витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 800,00 грн покладаються на позивача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Першотравнева, буд. 1/15; ідентифікаційний код 32509773) на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, буд. 48; ідентифікаційний код 34081234) - заборгованість з орендної плати за землю у сумі 522506,02 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 7837,59 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у сумі 800,00 грн покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 21.07.2017.

Суддя В.Д. Воронько