Постанова

від 31.08.2017 по справі 904/7063/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2017 року Справа № 904/7063/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 09.02.2017 р. № 12/32-444/17 ),

ОСОБА_2 - представник ( дов. від 03.01.2017 р. № 12/2-12/17 )

від відповідача: ОСОБА_3 - представник ( дов. від 24.01.2017 р. № 01 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Покровський ремонтно-механічний завод"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 р. у справі

за позовом Покровської міської ради Дніпропетровської області,

м. Покров Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Покровський ремонтно-механічний завод",

м. Покров Дніпропетровської області

про стягнення 522 506,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Покровська міська рада Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" про стягнення заборгованості, за період з липня 2016 року по травень 2017 включно, у сумі 522 605,02 грн, нарахованих Позивачем з посиланням на неналежне виконання Відповідачем умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 20.03.2007 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 р. ( суддя Воронько В. Д. ) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області заборгованість з орендної плати за землю у сумі 522 506,02 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 7 837,59 грн. В задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Відповідач порушив свої фінансові зобов'язання щодо сплати орендної плати за період з липня 2016 року по травень 2017 року, а тому має місце неналежне виконання умов договору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Покровський ремонтно-механічний завод" посилається на те, що відмовивши у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи та прийнявши оскаржуване рішення, судом першої інстанції було грубо порушено принципи змагальності та рівності перед законом та судом. Звертаючись із зазначеною вище позовною заявою Позивач фактично намагається покласти обов'язок сплати орендної плати за користування земельною ділянкою на Відповідача як під власними будівлями так і під будівлями, що належать стороннім особам. На теперішній час у власності Відповідача залишилося лише одне приміщення. Нові власники нерухомого майна неодноразово звертались до Покровської міської раді з заявами щодо виділення земельних ділянок під забудовами та надання дозволів на розробку проектів землеустрою, однак їм було відмовлено.

Скаржник зазначає на те, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, зобов'язання Відповідача по сплаті орендної плати припинилося у зв'язку з частковим переходом права власності на нерухоме майно, що жодним чином не відображено у доводах Позивача. Доводи Позивача викладені у позовній заяві суперечать правовим висновкам Верховного Суду України викладеним в постановах від 06.06.2011 р. у справі № 11/227, від 06.06.2011 р. у справі № 3-53гс11, від 08.06.2016 р. у справі № 804/7668/15, від 13 04.2016 р. у справі № 6-253цс16.

Одночасно від Скаржника надійшло клопотання про призначення у справі № 904/7063/17 судової земельно-технічної експертизи.

В обґрунтування свого клопотання заявник посилається на те, що суду слід визначити фактичне землекористування земельною ділянкою, а саме фізичні характеристики земельної ділянки; визначити відповідність фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельної ділянки їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначити відповідність фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельної ділянки відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на цю земельну ділянку, що потребує спеціальних знань.

На вирішення земельно-технічної експертизи, Відповідач просить поставити питання пов'язані із встановленням: кадастрового номеру земельної ділянки на якій фактично перебуває нерухоме майно що перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Покровський ремонтно-механічний завод ; фактичної площи земельної ділянки що перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Покровський ремонтно-механічний завод ; фактичної площи земельної ділянки що не використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Покровський ремонтно-механічний завод ; конфігурацію, проміри земельних ділянок, які використовується кожним з нових власників нерухомого майна; межі земельних ділянок, які використовується кожним з нових власників нерухомого майна; координати земельних ділянок, які використовується кожним з нових власників нерухомого майна; нормативну грошову оцінку земельних ділянок, які використовується кожним з нових власників нерухомого та земельної ділянки що перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Покровський ремонтно- механічний завод .

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки в матеріалах справи наявні копії: рішення господарського суду Дніпропетровської області, постанови Дніпропетровського господарського апеляційного суду та постанови Вищого господарського суду України у справі № 904/8411/16, предметом якої було стягнення заборгованості з апелянта за вище вказаним договором оренди землі за період з березень - червень 2016 року і судами трьох інстанцій в повній мірі з'ясовані всі обставини з вказаних питань та надано оцінку доводам Відповідача по вказаних питаннях.

Позивач посилається на те, що Відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про його бажання врегулювати питання користування земельною ділянкою згідно з вимогами чинного законодавства. При цьому Відповідач продовжує помилково вважати розірваним договір оренди всієї земельної ділянки у зв'язку зі зміною власника частини будівель і споруд, розташованих на цій земельній ділянці. Так, розглянувши клопотання Відповідача щодо вилучення частини земельної ділянки по вул. Першотравнева, 1 в м. Орджонікідзе, рішенням 6 сесії 7 скликання № 12 від 30.03.2016 р. Відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває в оренді та зобов'язано в термін до 01.10.2016 р. надати до Орджонікідзевської міської ради технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на розгляд та затвердження. Вимоги цього рішення Відповідачем не виконано. Крім того, зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї, не є підставою для скасування кадастрового номера.

Також, Позивач просить в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Покровський ремонтно-механічний завод про призначення судової земельно-технічної експертизи відмовити в повному обсязі, оскільки заявленим клопотанням Відповідач намагається лише штучно змінити предмет позову ( зі стягнення заборгованості з орендної плати на стягнення збитків за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів ) і затягнути розгляд справи апеляційним судом.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Науменка І. М., Кузнецова В. О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 р. у справі № 904/7063/17, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 22.08.2017 р.

По справі оголошувалася перерва з 22.08.2017 р. по 31.08.2017 р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Покровський ремонтно-механічний завод надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із неможливістю її розгляду до вирішення повязаної з нею іншої справи у господарському суді Дніпропетровської області. В якості додатку до клопотання додана позовна заява про розірвання договору оренди, надіслана до господарського суду Дніпропетровської області.

Представники Позивача у судовому засідання заперечували проти задоволення клопотання Відповідача у зв'язку з його безпідставнстю.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Розглянувши клопотання Скаржника про зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки Відповідачем не надано доказів наявності відповідної справи порушеної господарським судом Дніпропетровської області за позовної заяви про розірвання договору оренди, яка на думку Скаржника є пов"язаною із даною справою, що є безпідставним з огляду на те, що навіть у разі наявності спору про розірвання договору на якому ґрунтуються вимоги у даній справі не є в даному випадку перешкодою для розгляду справи про стягнення заборгованості по орендній платі, а отже відсутні підстави, з яким законодавець пов"язує зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 31.08.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 20.03.2007 р. між Орджонікідзевською міською радою, яка в подальшому перейменована у Покровську міську раду Дніпропетровської області ( Орендодавець ) та ТОВ "Орджонікідзевський ремонтно-механічний завод", яке перейменовано у ТОВ "Покровський ремонтно-механічний завод" ( Орендар ) укладений Договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться по вул. Першотравнева, 1 м. Орджонікідзе, Дніпропетровська область. Договір оренди землі зареєстровано в Орджонікідзевському відділі Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.04.2007 р. за № 040711200007.

Згідно з п. 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1212100000:01:094:0001 загальною площею 122 178 кв. м., згідно рішення ХІ сесії п'ятого скликання Орджонікідзевської міської ради від 27.10.2006 р. за № 24.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які належать Орендарю - будівлі та споруди заводу, а також інші об'єкти інфраструктури, навколо всієї території огорожа.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 010 130,65 грн. ( п. 4 Договору ).

П. 7 Договору в редакції додаткової угоди від 16.09.2008 р. передбачено, що цей договір укладено на 25 років з правом послідуючого викупу, на підставі рішення ХХХІІ сесії Орджонікідзевської міської ради п'ятого скликання № 21 від 12.09.2008 р.; після закінчення строку договору Орендар має переважене право поновлення його на новий строк; у цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

На виконання умов договору Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято земельну ділянку по фактичному розміщенню будівель та споруд заводу загальною площею - 12,217 га за адресою: вул. Першотравнева, 1, про що складений акт приймання-передачі земельної ділянки від 13.04.2007 р.

В подальшому додатковою угодою від 23.06.2008 р. було внесено зміни до п. 2 та п. 4 Договору шляхом їх викладення в наступній редакції: " П. 2. В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1212100000:01:094:0006 загальною площею 8,4256 га згідно рішення ХХХ сесії п'ятого скликання Орджонікідзевської міської ради № 23 від 10.06.2008 р. П. 4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 352 973,12 грн."

Відповідно до п. 8 договору оренди землі ( в редакції додаткової угоди від 01.01.2013 р.) орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі згідно ставок орендної плати, затверджених рішенням № 16 вісімнадцятої сесії Орджонікідзевської міської ради шостого скликання від 23.03.2012 р. "Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради".

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції ( п. 9 Договору ).

Згідно п. 10 договору ( в редакції додаткової угоди від 01.01.2013 р. ) орендна плата вноситься щомісячно протягом 25-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця.

У разі припинення прав користування земельною ділянкою орендна плата сплачується за фактичний період перебування землі в поточному році ( п. 10.2 договору ).

Орендна плата сплачується також і у випадках, якщо Орендар з поважних причин тимчасово не використовував земельну ділянку ( п. 10.3 договору ).

Рішенням Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області 38 сесії шостого скликання від 10.04.2014 р. за № 17 "Про затвердження ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Орджонікідзевської міської ради" затверджені ставки орендної плати за користування земельними ділянками.

П. 8.5 Додатку до цього рішення Орендарю ( з урахуванням щорічної індексації ) була встановлена ставка орендної плати за користування земельною ділянкою - 4 % від нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до узгодженого між сторонам розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на 03.10.2007 р., Орендарю на 2016 рік за земельну ділянку площею 84 256,0 кв. м. нараховано орендну плату в розмірі 554 873,62 грн. - за рік та 46 239, 47грн - за місяць.

З приводу передачі новим власникам частини нерухомого майна за актами приймання-передачі, листами від 25.01.2016 р. за № 04, від 17.02.2016 р. за № 09, від 19.02.2016 р. за № 11, від 26.06.2016 р. за №19 Відповідач звертався до Позивача з пропозицією розірвання Договору - ( визнання його припиненим ) та надання дозволу на розробку проекту інвентаризації земельної ділянки.

Рішенням міської ради № 12 від 30.03.2016 р. Відповідачу було відмовлено у вилученні з користування частини земельної ділянки по вул. Першотравнева, 1 у м. Орджонікідзе; надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що перебуває в оренді, загальною площею 12,2178, кадастровий номер 1212100000:01:094:0001; в термін до 01.10.2016 р. зобов'язано надати Позивачу технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на розгляд та затвердження.

Рішення № 12 від 30.03.2016 р. Відповідачем виконано не було, технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на розгляд та затвердження не надана.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 21.04.2016 р. земельна ділянка площею 8,4256 га за адресою м. Орджонікідзе, вул. Першотравнева, 1 кадастровий номер 1212100000:01:094:0006 перебуває у користуванні Орендаря ( ТОВ "Орджонікідзевський ремонтно - механічний завод" ), отже є єдиним об'єктом цивільного права.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 11.10.2016 р. за Відповідачем зареєстровані приміщення вбудованої трансформаторної підстанції - вул. Першотравнева 1/11, адміністративно-побутовий корпус - вул. Першотравнева, 1/15, будівля головного виробничого корпусу - вул. Першотравнева, 1/16.

Вищенаведені обставини встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8411/16 від 23.11.2016 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2017 р. і відповідно до ст. 35 ГПК України не повинні доказуватися при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Відповідно до вказаного рішення господарського суду Дніпропетровської області з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області присуджено до стягнення заборгованість за вищевказаним договором оренди землі за період з березня по червень 2016 р. в сумі 180 394,23 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р.; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р.).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( ст. 13 Закону України "Про оренду землі" ).

Ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

За твердженням Позивача, за період користування Відповідачем земельною ділянкою з березня 2016 року по травень 2017 року орендна плата склала 707 463,90 грн. Відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати за землю у період з березня 2016 року по травень 2017 року виконав частково в сумі 4 563,65 грн. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8411/16 від 23.11.2016 р., з Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" на користь Покровської міської ради Дніпропетровської області присуджено до стягнення заборгованість за вищевказаним договором оренди землі за період з березня по червень 2016 року в сумі 180 394,23 грн. Таким чином, на час розгляду спору в суді заборгованість Відповідача перед Позивачем по договору оренди земельної ділянки за період з липня 2016 року по травень 2017 року включно становить 522 506,02 грн. ( 46 239,47 грн. ( орендна плата за липень 2016 року ) + 46 239,47 грн. ( орендна плата за серпень 2016 року ) + 46 239,47 грн. ( орендна плата за вересень 2016 року ) + 46 239,47 грн. ( орендна плата за жовтень 2016 року ) + 46 239,47 грн. + ( орендна плата за листопад 2016 року ) 46 239,47 грн. ( орендна плата за грудень 2016 року ) + 49 013,84 грн. ( орендна плата за січень 2017 року ) + 49 013,84 грн. ( орендна плата за лютий 2017 року ) + 49 013,84 грн. ( орендна плата за березень 2017 року ) + 49 013,84 грн. ( орендна плата за квітень 2017 року ) 49 013,84 грн. ( орендна плата за травень 2017 року ) = 522 506,02 грн. ).

Наявна заборгованість Відповідача перед Позивачем і стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України ).

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що для визначення розміру орендної плати Позивачем використовувалась нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України, підлягає щорічній індексації.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Відповідно до п. 8 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України ( в редакції Закону України від 20.12.2016 р. №1791 - VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році") встановлено, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь ( ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів ) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь ( ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів ) за 2016 рік становить 1.0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Враховуючи викладене вище, Відповідачеві була встановлена орендна плата за вказану земельну ділянку, в наступному розмірі: 2016 рік: 554 873,62 грн. за рік та 46 239,47 грн. за місяць; 2017 рік: 588 166,04 грн. за рік та 49 013,84 грн. за місяць.

Ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди ( крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що за весь період користування Відповідачем земельною ділянкою, а саме з березня 2016 року по травень 2017 року, сума орендна плата складає 707 463,90 грн. Враховуючи стягнуті за вищевказаним рішенням суду у справі № 904/8411/16 - 180 394,23 грн., та часткову сплату оренди Відповідачем у сумі 4 563,65 грн., Відповідач мав сплати орендну плату за землю період з липня 2016 року по травень 2017 року у сумі 522 506,02 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог Позивача, посилається на те, що на теперішній час у його власності залишилося лише одне приміщення. Тобто фактично у Відповідача залишилося в користуванні 0,0054 га землі під даною будівлею, а інша площа земельної ділянки в розмірі 8,4250,6 га не використовується Відповідачем. Нові власники нерухомого майна неодноразово звертались до Покровської міської раді з заявами що до виділення земельних ділянок під забудовами та надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок в оренду, для використання у своїй комерційної діяльності та обслуговування власних об'єктів нерухомості, однак всім їм було відмовлено. За таких обставин, зобов'язання Відповідача по сплаті орендної плати припинилося у зв'язку з частковим переходом права власності на нерухоме майно.

Як під час розгляду справи № 904/8411/16, так під час розгляду цієї справи, з матеріалів справи не можливо зробити висновок, які саме будівлі та споруди знаходилися на земельній ділянці, що орендується Відповідачем, площа забудов. З наданих інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.02.2016 р. № № 53209745, 53209760 та від 11.10.2016 р. № 70286904 не вбачається передача 12 з 13 будівель новому власнику (власникам), підтверджується лише реєстрація за новим власником будівлі експерементального та інструментального цеху за зазначеною адресою ( дата державної реєстрації - 08.02.2016 р.). Крім того, сторонами не надані жодні документально підтверджені відомості щодо розмірів земельних ділянок, що знаходяться на даний час у користуванні Відповідача та під відчуженими будівлями; розрахунок орендної плати, виходячи з нових розмірів, що знаходиться у користуванні.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з п. "е" ст. 141 ЗК, України підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Ст. 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Ч. 2, ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що Відповідач отриману у користування земельну ділянку Позивачу не повернув, рішення Позивача про передачу частини земельної у користування іншій особі відсутні, земельна ділянка має єдиний кадастровий номер, технічна документація щодо поділу земельної ділянки і присвоєння кадастрових номерів кожній частині не подавалась та не затверджувалась, а отже відсутні істотні умови договору купівлі-продажу об'єктів згідно ст. 120 Земельного кодексу України та переходу права користування земельними ділянкам в певних частинах до нового власника не відбулося, строк дії договору не закінчений, підстави вважати його припиненим або розірваним відсутні, тому Відповідач не звільнений від обов'язку належним чином виконувати умови Договору ( наведена правова позиція зазначена і в постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2017 р. у справі № 904/8411/16 у якій брали участь ті самі особи, і предметом спору була заборгованість по орендій платі за вказаним договором оренди землі, але за попередній період ).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі, то як зазначив Вищий господарський суд України в постанові у справі № 904/8411/16 посилання на перехід прав згідно ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України, не приймаються до уваги, оскільки такі права не переходять автоматично, а підлягають оформленню в установленому законодавством порядку; земельна ділянка, що знаходиться у користуванні Відповідача є єдиним об'єктом цивільного права ( має один кадастровий номер ). Для переходу прав на частину цієї земельної ділянки до інших осіб необхідно визначити ці земельні ділянки, як окремі об'єкти цивільних прав зі своїми межами та кадастровими номерами, внести зміни до чинного договору оренди щодо нової земельної ділянки (чи укласти новий договір), зокрема, і щодо розміру орендної плати.

Щодо клопотання Відповідача стосовно призначення судової земельно-технічної експертизи, то колегія суддів після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення - не знайшла підстав для його задоволення, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Усі питання, які заявлені на вирішення експертизи, стосуються спору про фактичне використання земельної ділянки і були б необхідними для з'ясування при вирішенні спору про користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. В даній же справі позиція Позивача грунтується на чинному договорі оренди земельної ділянки, з встановленими межами земельної ділянки, її площею, конфігурацією, кадастровим номером і т.д. Тобто, між сторонами існують договірні відносини, всі суттєві умови договору оренди погоджені між сторонами і мають виконуватися належним чином.

Щодо посилання в апеляційній скарзі ТОВ "Покровський ремонтно-механічний завод" на порушення судом першої інстанції процесуального законодавства - принципу змагальності та рівності перед законом та судом ( відмова суду у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи ), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується рекомендованими повідомленням, яке повернулося на адресу господарського суду з відміткою про вручення 11.07.2017 р. поштового відправлення.

Крім того, додатковим доказом того, що Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, свідчить його клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через відпустку його представника.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання Відповідача, не знайшов підстав для його задоволення та розглянув справу за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

Відхиляючи клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, місцевий суд виходив з того, що ухвала суду була надіслана Відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958. Відповідач отримав ухвалу суду 11.07.2017 р., а згідно наказу (розпорядження) про надання відпустки № 33-К від 14.07.2017 р., на який посилається останній у якості доказу відсутності його представника у засіданні суду, період відпустки представника відповідача складає 38 днів починаючи з 17.07.2017 р., тобто пізніше, ніж підприємством отримано ухвалу суду. А відтак, у Відповідача був достатній час для підготовки відзиву на позовну заяву з викладом в ньому своєї правової позиції та надіслання його до суду засобами поштового зв'язку. Однак, Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, обмежившись надісланням клопотання про відкладення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що місцевим господарським судом вжито належних заходів до повідомлення Відповідача про дату, час та місце судового слухання та надання останньому часу для підготовки своїх вимог чи заперечень, але останній не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Крім того, додатковим доказом того, що знаходження представника Відповідача у відпустці не перешкоджало йому прийняти участь у судовому засіданні першої інстанції та надати суду докази в обґрунтування своїх заперечень - є участь цього представника в судовому засіданні апеляційної інстанції та підготовка ним матеріалів апеляційної скарги під час дії вказаної відпустки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ст. 34 ГПК України).

Апеляційним господарським судом встановлено і матеріалами справи підтверджено факт неподання Відповідачем до суду першої інстанції доказів доданих до апеляційної скарги та до клопотання про призначення експертизи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття поданих Відповідачем до господарського суду апеляційної інстанції додаткових доказів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття ( п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач не обґрунтував неможливість подання вищевказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання Скаржника в обґрунтування своєї апеляційної скарги постанови Верховного Суду України від від 13.04.2016 р., 08.06.2016 р., від 06.06.2011 р. у справі № 11/227, з огляду на таке.

В постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 08.06.2016 р. предмет спору - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, і завданням перегляду у цій справі була потреба у формулюванні правозастосовного висновку щодо того, чи повинна юридична особа, яка набула право власності на частину будівлі, сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розташоване придбане нерухоме майно, коли за умовами договору купівлі-продажу цього майна продавець погодився сплачувати оренду плату за земельну ділянку, на якій знаходиться це майно, відповідно до укладеного ним з органом місцевого самоврядування договору оренди, а покупець компенсуватиме йому ці платежі.

В постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.04.2016 р. предмет спору - визнання недійсними рішень та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходила з того, що при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. Саме з моменту укладення договору купівлі-продажу та реєстрації нерухомого майна до особи переходить право на земельну ділянку ( ст. 657 ЦК України ).

В постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 р. у справі № 11/227, предмет спору - розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення правовідношення за договором оренди. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норми матеріального права, Верховний Суд України виходив з того, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 - 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Натомість, в порівнянні з даною справою, згадані постанови ВСУ не можуть вважатися прийнятими з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки фактичні обставини та правовідносини у них не можна вважати подібними з правовідносинами в даній справі.

З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Покровський ремонтно-механічний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2017р. у справі № 904/7063/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 01.09.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов