Постанова

від 19.07.2017 по справі 904/4991/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 904/4991/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" на постанову відДніпропетровського апеляційного господарського суду 23.02.2017 у справі Господарського суду№ 904/4991/15 Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" доТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СМУ-7" простягнення надмірно сплачених коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

09.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СМУ-7" про стягнення надмірно сплачених коштів за неякісне виконання будівельно-дорожних робіт у розмірі 47511,00 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - т. 2 а. с. 89).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у справі № 904/4991/15 (суддя Юзіков С.Г.) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СМУ-7" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" надмірно сплачені кошти за неякісне виконання будівельно-дорожніх робіт у розмірі 47511,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/4991/15 (колегія суддів у складі: Джихур О.В. - головуючий суддя, судді Орєшкіна Е.В., Сизько І.А.) скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у справі № 904/4991/15, та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/4991/15, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів за неякісне виконання будівельно-дорожних робіт у розмірі 47511,00 грн.

Обгрунтовуючи підстави позову позивач послався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" та Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СМУ-7" погодили всі істотні умови договору будівельного підряду, та визначили строк завершення виконання даних робіт до 01 вересня 2014 року. На підтвердження погодження сторонами умов договору підряду позивач надав лист Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СМУ-7" № 67 від 20 червня 2014 року на ім'я директора позивача Скрипник Л.П. Директор Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СМУ-7" ОСОБА_6 отримав готівковими коштами за період з 28.08.2014 по 05.09.2014 для виконання робіт 96600,00 грн. і 4500 доларів США, що складає загалом 261750, 00 грн. та підтверджується книгою обліку видачі готівкових коштів. Однак, відповідач виконав лише частину підрядних робіт, роботи були виконані неякісно, за висновком будівельно-технічної експертизи, яка була проведена на замовлення позивача Придніпровською державною академією будівництва і архітектури фактична вартість виконаних будівельних робіт склала 107589,00 грн. У зв'язку з неякісним виконанням виконаних робіт, акт виконаних робіт, перелік і вартість яких викладено в листі Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СМУ-7" від 08 вересня 2014 року № 99 з боку позивача не був підписаний.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що 20.06.2014 відповідач звернувся до позивача з пропозицією проведення комплексу робіт по улаштуванню асфальтового покриття на об'єкті: "Школа № 5 по вул. Запорізьке шосе, 2б". Директор відповідача - ОСОБА_6 неодноразово приходив до позивача, саме як директор ТОВ "СМУ-7", з метою укладання договору, що підтвердив ОСОБА_6, пояснення якого зафіксовані у протоколі судового засідання від 26.11.2015. Проведеними судовими експертизами встановлено, що: підпис від імені ОСОБА_6 на 12 сторінці книги обліку видачі готівкових коштів - виконаний самим ОСОБА_6; почерк, яким виконаний рукописний текст: "ОСОБА_6 получил всего 155 100 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто грн.)" на стор. 12 книги обліку видачі готівкових коштів виконаний однією особою; почерк, яким виконаний рукописний текст на стор.11 і стор.12 Книги обліку видачі готівкових коштів, виконаний однією особою; почерк, яким виконано рукописний текст на 11 та 12 сторінках оригіналу книги обліку видачі готівкових коштів, виконаний з використанням кулькової ручки, спорядженої пастою чорного кольору; морфологічних ознак штучного зістарювання на сторінках 11 та 12 в оригіналі книги обліку видачі готівкових коштів не виявлено; написи "Любецький", "получил всего 155100 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто грн.)" та підпис, які розташовані на сторінці 12 оригіналу книги обліку видачі готівкових коштів могли бути виконані в один період часу; написи "Любецький", "получил всего 155100 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто грн.)" та підпис, які розташовані на сторінці 12 та написи "Дополнительно получено 05.09.2014" і "1000$+3500$+11600грн.", які розташовані на сторінці 11 оригіналу книги обліку видачі готівкових коштів могли бути виконані в один період часу; напис "Сергей Петрович", який розташовано на сторінці 12 та напис "Ремонт дороги", який розташовано на сторінці 11 оригіналу книги обліку видачі готівкових коштів могли бути виконані в один період часу. Тобто, експертизи підтвердили, що запис про одержання ОСОБА_6 (який у стосунках з позивачем діяв, як керівник ТОВ "СМУ-7") від позивача 155100,00 грн. та підпис ОСОБА_6 могли бути виконані в один період часу. Оскільки ОСОБА_6 підтвердив, що відвідував Школу № 5, виключно як директор ТОВ "СМУ-7", з метою укладання договору про ремонт дорожнього покриття, наведені записи та підпис у книзі обліку видачі готівкових коштів Школи № 5 судом першої інстанції прийнято, як належний доказ одержання відповідачем від позивача 155100,00 грн. за підрядні роботи з ремонту дорожнього покриття.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно із ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами укладаються у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем договір підряду не укладався та акт здачі-приймання виконаних робіт сторонами не підписувався.

Крім того, апеляційний господарський суд встановив, що згідно із висновком судової почеркознавчої експертизи № 4017 від 26.10.2015 підпис від імені ОСОБА_6 на листі Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "СМУ-7" № 99 від 08.09.2014, в якому наведено перелік виконаних робіт і їх вартість, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.

Разом з тим, відповідно до ст.33 Закону України "Про Національний банк України" до повноважень Національного банку України, серед іншого, відноситься визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Готівкові розрахунки між юридичними особами проводяться на підставі Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі - Положення № 637).

Відповідно до вказаного Положення № 637 до касових операцій відносяться операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій.

Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (п. 4.2 Положення № 637).

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п.3.1 Положення № 637).

Згідно із п. 3.4 Положення № 637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач не надав належних доказів на підтвердження видачі Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "СМУ-7" готівкових коштів в розмірі 155100,00 грн., зокрема видаткових касових ордерів, заяв; надана ж позивачем касова книга за 2014 рік не містить відомостей щодо проведення касових операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "СМУ-7".

При цьому, апеляційний господарський суд обгрунтовано відхилив посилання позивача на те, що про отримання відповідачем коштів свідчить запис у книзі обліку видачі готівкових коштів про передачу ОСОБА_6 155100,00 грн., оскільки цим записом не підтверджується, що грошові кошти отримані саме Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "СМУ-7" як юридичною особою.

Водночас, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції судовими експертизами, призначеними та проведеними при вирішенні даного спору, не підтверджено виконання підрядних робіт саме відповідачем та отримання оплати за виконані роботи відповідачем, як юридичною особою.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, встановивши, що між позивачем та відповідачем договір підряду не укладався та акт здачі-приймання виконаних робіт сторонами не підписувався; беручи до уваги те, що позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не доведено виконання підрядних робіт саме відповідачем та отримання оплати за виконані роботи відповідачем, як юридичною особою; дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача надмірно сплачених коштів за неякісне виконання будівельно-дорожних робіт у розмірі 47511,00 грн.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що факт виконання підрядних робіт та отримання відповідачем коштів за підрядні роботи встановлено судом першої інстанції та зафіксовано у протоколі судового засідання від 26.11.2015 спростовуються змістом зазначеного протоколу, оскільки як вбачається із протоколу судового засідання Господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2015 (т. 1 а. с. 195-196) на запитання представника позивача: скільки разів та з якою цілю ОСОБА_6 відвідував Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5"? Останній відповів, що відвідував Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" як представник відповідача з метою укладення договору (приблизно 20 разів, договір не був укладений ).

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові апеляційного господарського суду, що оскаржується. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна середня загальноосвітня школа № 5" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 904/4991/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Т.П. КОЗИР