Рішення

від 18.07.2017 по справі 911/891/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2017 р. Справа № 911/891/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросолюшнс»

до Сквирської районної державної адміністрації

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс»

про зобов'язання укласти додаткову угоду та визнання недійсним договору оренди

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився;

третя особа - ОСОБА_2, адвокат, договір про надання правової допомоги від 08.06.2017;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросолюшнс» (позивач) до Сквирської районної державної адміністрації (відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» про визнання договору оренди поновленим.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що у період дії договору оренди землі від 27.10.2014 він належним чином виконував взяті на себе обов'язки орендаря, а відтак має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, що обумовлено ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2016 у справі № 911/891/16 (суддя - Чонгова С.І.) позов задоволено. Визнано поновленим з дня набрання чинності рішення суду договору оренди земельної ділянки від 27.10.2014, укладеного між Сквирською районною державною адміністрацією та ТОВ "Агросолюшн", на такий самий строк і на тих самих умовах.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 911/891/16 рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2016 у справі № 911/891/16 скасовано. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Агросолюшн" відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 рішення господарського суду Київської області від 30.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 911/891/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили початок та закінчення місячного строку, в межах якого орендодавець відповідно до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" може повідомити про заперечення щодо поновлення договору оренди землі; суд першої інстанції не врахував та не з'ясував обставин справи щодо направлення позивачем додаткової угоди листом від 26.01.2016. Також господарський суд першої інстанції залишив поза увагою приписи ч. 8 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , відповідно до яких додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

У відповідності до ст. 111 12 ГПК України, вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно автоматизованого розподілу справ, на підставі статті 2 1 Господарського процесуального кодексу України, справу № 911/891/16 передано для розгляду судді Щоткіну О.В. та на підставі ухвали суду від 27.03.2017 прийнято справу № 911/891/16 до свого провадження, розгляд справи призначено на 24.04.2017.

На підставі ухвали суду від 24.04.2017, розгляд справи було відкладено на 22.05.2017.

Через канцелярію суду 15.05.2017 від позивача надійшла заява (вих. № 158 від 12.05.2017) про збільшення позовних вимог та надання додаткових пояснень по справі з урахуванням викладених в постанові ВГСУ від 14.03.2017 обставин.

У вказаній заяві позивач просить збільшити позовні вимоги та, крім заявленої в позові вимоги про визнання Договору оренди землі від 27.10.2014 поновленим, також просить суд зобов'язати Сквирську районну державну адміністрацію укласти додаткову угоду з товариством з обмеженою відповідальністю «Агросолюшнс» про поновлення Договору оренди землі від 27.10.2014 на тих самих умовах та на той самий строк і визнати недійсним Договір оренди землі від 22.01.2016, укладений між Сквирською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» .

Зазначена заява, з урахуванням вимог частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2017 було відкладено розгляд справи на 19.06.2017 та зобов'язано відповідача та третю особу подати письмові пояснення по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросолюшнс» про зміну предмета позову.

На підставі ухвали від 19.06.2017 та від 03.07.2017 розгляд справи відкладався.

03.07.2017 третьою особою були подані письмові пояснення (вх. номер 13304), відповідно до яких позовні вимоги ним не визнаються та в задоволенні позову він просить відмовити, оскільки, на його думку, орендар не дотримався встановленої ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі процедури поновлення договору оренди, а повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди надійшло до відповідача поза межами строку дії цього договору.

18.07.2017 в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином та завчасно, додаткових обґрунтувань позовних вимог та заперечень до суду не надіслали.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи обґрунтував подані раніше заперечення, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, зважаючи на строки, встановлені ст. 69 ГПК України щодо термінів розгляду справи, беручи до уваги вказівки ВГСУ України, викладені в постанові від 14.03.2017, в судовому засіданні 18.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

встановив:

27.10.2014 між Сквирською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ Агросолюшн (орендар) було укладено договір оренди землі, у відповідності до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї) у кількості 12 шт. загальною площею 51,55 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Чубинецької сільської ради.

Пунктом 6 договору сторони узгодили, що цей договір укладено терміном на 1 рік. Після закінчення договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 16 договору передача земельної ділянки здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації вказаного договору за актом її приймання-передачі.

Вказаний договір було зареєстровано у Чубинецькій сільській раді, про що у книзі записів договорів оренди земельних ділянок вчинено запис від 27.11.2014 за № 4.

27.10.2014 Сквирська районна державна адміністрація передала, а ТОВ "Агросолюшн" прийняло в оренду земельну ділянку, яка була предметом вказаного договору, що підтверджується також актом приймання-передачі земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що ТОВ "Агросолюшн" продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 27.10.2014, враховуючи відсутність листа-повідомлення орендодавця щодо заперечення на поновлення вказаного договору протягом наступного місяця, а також направлення ним листа від 05.11.2015 про намір продовжити дію договору, ТОВ "Агросолюшн" вважає, що Договір від 24.10.2014 є поновленим, а відтак просить зобов'язати відповідача укласти з ним Додаткову угоду, а також визнати недійсним договір оренди землі від 22.01.2016 укладений між відповідачем та третьою стороною по справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 14.03.2017 зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що строк на який було укладено спірний договір оренди закінчився 27.10.2015.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо правочин підлягає державній реєстрації, то такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, враховуючи, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації, строк дії договору оренди земельної ділянки розпочинається з моменту набрання ним чинності, тобто з дня його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди від 27.10.2014 було зареєстровано в Чубинецькій сільській раді, про що у книзі записів договорів оренди земельних ділянок вчинено запис від 27.11.2014 за № 4.

Таким чином, оскільки строк дії договору було встановлено в 1 рік, закінчення терміну його дії встановлюється календарною датою - 27.11.2015.

У відповідності до правової позиції позивача, з посиланням на норми ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , враховуючи продовження користування земельною ділянкою, він вважає договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, ч. 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі № 6-146цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2015 ТОВ "Агросолюшн" звернулося до Сквирської районної державної адміністрації з листом № 79 про намір продовжити дію вищевказаного договору оренди землі, проте без проекту додаткової угоди.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до відповідача до закінчення терміну дії договору без проекту додаткової угоди, поновлення Договору на новий строк не відбулось.

Частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. (про зазначене також вказав Вищий господарський суд в постанові від 14.03.2017, зокрема, що господарський суд першої інстанції залишив поза увагою приписи ч. 8 ст. 33 ЗУ Про оренду землі ).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді (ст. 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Зважаючи на відсутність відповіді Сквирської районної державної адміністрації на лист від 05.11.2015, а також вважаючи своє право на поновлення Договору оренди порушеним, позивач мав право оскаржити зазначені дії (бездіяльність) Сквирської РДА до суду, що останнім здійснено не було.

В свою чергу, як зазначив відповідач та вбачається з матеріалів справи, 15.01.2016 відбулось засідання районної комісії з відбору кандидатур, бажаючих орендувати земельні ділянки та водні об'єкти, розгляду заяв про надання у власність земельних ділянок та зміну цільового призначення, що оформлено протоколом № 1, на якому було розглянуто заяви ТОВ ОСОБА_1 Плюс та ТОВ Агросолюшнс з приводу оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення у кількості 12 шт. площею 51, 55 га та вирішено провести конкурс щодо передачі в оренду зазначених земельних ділянок; Земельні ділянки будуть передані підприємству, яке запропонує більшу орендну плату (п.1.2 порядку денного).

На підставі вищезазначеного засідання, та запропонованими учасниками відсотковими ставками за користування об'єктом оренди, було визнано переможцем ТОВ ОСОБА_1 Плюс із ставкою в 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Тобто, зазначені дії позивача щодо прийняття участі у вказаному конкурсі свідчать про те, що Договір від 27.10.2014 припинив свою дію та пролонгованим не був, у зв'язку з чим позивач взяв участь у конкурсі для отримання земельної ділянки в оренду та укладення в майбутньому нового договору оренди з відповідачем на загальних підставах, передбачених чинним законодавством.

При цьому, пропонуючи ставку за користування об'єктом оренди, позивач з метою укладення нового договору оренди, по-перше, погоджувався на такі умови, що свідчить про те, що на той момент він не вважав своє переважне право щодо поновлення Договору оренди від 27.10.2014 порушеним; по-друге, у разі з незгодою з проведенням Конкурсу та в подальшому - його результатами, міг оскаржити дане рішення (оформлене протоколом № 1) до суду, чого ним здійснено не було.

Натомість, позивачем після проведення Конкурсу та відмови в наданні йому земельних ділянок площею 51,55 га. (п.п.2 п.2 Протоколу №1), листом № 6 від 15.01.2016 було запропоновано відповідачеві орендну плату в розмірі 12% від нормативно грошової оцінки землі, що дорівнює розміру, запропонованому ТОВ ОСОБА_1 Плюс , яке визнано переможцем. 26.01.2016 листом № 06-44/190 відповідач додатково повідомив позивача, що рішенням від 15.01.2016, ТОВ Агросолюшн відмовлено в наданні земельних ділянок площею 51,55 га.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України також вказав, що судом першої інстанції не досліджено лист ТОВ Агросолюшнс від 22.01.2016, в якому позивач зазначав про надсилання відповідачу проектів договорів оренди.

Так, як вбачається з вказаного листа № 6а від 22.01.2016, останній направлено ТОВ Агросолюшнс на адресу Сквирської РДА 22.01.2016, тобто за межами строків, наданих ст. 33 ЗУ Про оренду землі (до 27.11.2015) для направлення до орендодавця проекту додаткової угоди, кінцевий термін якого сплив 27.11.2015. До того ж, зазначений лист направлено вже після проведення Конкурсу (який є чинним) та визначення нового переможця, а також в день укладення позивачем договору з третьою особою.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність в орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки не дотримано процедури такого поновлення, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання поновленим договору оренди землі від 27.10.2014 та про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду з позивачем про поновлення договору оренди землі від 27.10.2014 на тих самих умовах та на той самий строк задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі від 22.01.2016, недійсним, суд зазначає наступне:

22.01.2016 року, на підставі рішення комісії від 15.01.2016, між Сквирською РДА та ТОВ "ОСОБА_1 Плюс" було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок в Чубинецькій сільській раді 28.01.2016.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі від 22.01.2016, укладеного між Сквирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Плюс» , позивач взагалі не наводить підстав, з якими він пов'язує визнання такого правочину недійсним та яким нормам законодавства він не відповідає.

За наведених обставин, з урахуванням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду від 14.03.2017, які були досліджені судом при новому розгляді справи, а також з урахуванням обставин справи, господарський суд вважає доводи позивача викладені в позовній заяві непереконливими, не підтвердженими поданими доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дата підписання повного тексту рішення 26.07.2017

Суддя О.В. Щоткін