Постанова

від 14.12.2017 по справі 911/891/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 911/891/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: Гажала Ю.Б. - представник згідно договору б/н від 23.10.2017;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2017

у справі № 911/891/16 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс"

до Сквирської районної державної адміністрації (відповідач 1),

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс" (відповідач 2)

про зобов'язання укласти додаткову угоду та визнання недійсним договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Сквирської районної державної адміністрації (надалі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс" про визнання договору оренди поновленим.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що у період дії договору оренди землі від 27.10.2014 він належним чином виконував взяті на себе обов'язки орендаря, а відтак має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, що обумовлено ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2016 у справі № 911/891/16 позов задоволено. Визнано поновленим з дня набрання чинності рішення суду договору оренди земельної ділянки від 27.10.2014, укладений між Сквирською районною державною адміністрацією та ТОВ "Агросолюшн", на такий самий строк і на тих самих умовах.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 911/891/16 рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2016 у справі № 911/891/16 скасовано. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Агросолюшн" відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 рішення господарського суду Київської області від 30.05.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 911/891/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

15.05.2017 через канцелярію суду першої інстанції від позивача надійшла заява (вих. № 158 від 12.05.2017) про збільшення позовних вимог та надання додаткових пояснень по справі з урахуванням викладених в постанові ВГСУ від 14.03.2017 обставин. У даній заяві позивач збільшив позовні вимоги та, крім заявленої в позові вимоги, просив зобов'язати Сквирську районну державну адміністрацію укласти додаткову угоду з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс" про поновлення договору оренди землі від 27.10.2014 на тих самих умовах та на той самий строк і визнати недійсним договір оренди землі від 22.01.2016, укладений між Сквирською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс". Подана заява з урахуванням вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України була прийнята судом першої інстанції та розглянута по суті.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2017 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2017 у справі № 911/891/16 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.10.2017.

У зв'язку з перебуванням 25.10.2017 судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.10.2017 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М., вказана судова колегія ухвалою від 25.10.2017 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження та розпочала її розгляд спочатку.

Розгляд справи відкладався, зокрема, ухвалою від 29.11.2017 - на 14.12.2017. Вказаною ухвалою було залучено ТОВ "Агро Лайф Плюс" іншим відповідачем 2 (виходячи із вимоги про визнання недійсним договору).

13.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів суду від відповідача 1 на виконання ухвали суду від 29.11.2017 надійшли додаткові докази у даній справі, зокрема, розпорядження від 13.10.2008 № 541, розпорядження від 27.10.2015 № 418, протокол № 1 та договір оренди землі від 22.01.2016. Вказані документи були долучені до матеріалів справи судом апеляційної інстанції як такі, що надані стороною на виконання ухвали суду з використанням повноважень, передбачених ст. 101 ГПК України.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 14.12.2017 проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта в судове засідання 14.12.2017 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Разом з цим, 12.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів суду від апелянта надійшли письмові пояснення у даній справі.

В судове засідання 14.12.2017 представник відповідача 1 також не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Разом з цим, 17.11.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів суду від сторони надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, яка була задоволена судом апеляційної інстанції з урахуванням виконання вимог суду та надання 13.12.2017 витребуваних судом документів.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника відповідача 2, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.10.2014 між Сквирською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ Агросолюшн (орендар) було укладено договір оренди землі (надалі - договір), у відповідності до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (невитребувані земельні частки (паї) у кількості 12 шт. загальною площею 51,55 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Чубинецької сільської ради.

Пунктом 6 договору сторони узгодили, що цей договір укладено терміном на 1 рік. Після закінчення договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 16 договору передача земельної ділянки здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації вказаного договору за актом її приймання-передачі.

Вказаний договір було зареєстровано у Чубинецькій сільській раді, про що у книзі записів договорів оренди земельних ділянок вчинено запис від 27.11.2014 за № 4.

На виконання вказаного договору, 27.10.2014 Сквирська районна державна адміністрація передала, а ТОВ "Агросолюшн", в свою чергу, прийняло в оренду земельну ділянку, яка була предметом вказаного договору, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі земельної ділянки.

При цьому, звертаючись з позовом у даній справі (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що ТОВ "Агросолюшн" продовжувало користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 27.10.2014, враховуючи відсутність листа-повідомлення орендодавця щодо заперечення на поновлення вказаного договору протягом наступного місяця, а також направлення ним листа від 05.11.2015 про намір продовжити дію договору, ТОВ "Агросолюшн" вважає, що договір від 24.10.2014 є поновленим, а відтак просить зобов'язати відповідача укласти з ним додаткову угоду, а також визнати недійсним договір оренди землі від 22.01.2016, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відмовив у їх задоволенні. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Так, направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 14.03.2017 зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що строк на який було укладено спірний договір оренди закінчився 27.10.2015, не дослідили наявності підстав для поновлення спірного договору оренди землі відповідно до норм ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", безпідставно послались на недоведеність обставин справи щодо направлення листа ТОВ "Агросолюшн" від 05.11.2015 № 79 з проханням продовжити дію договору оренди від 27.10.2014, не врахувавши листа-відповіді Сквирської районної державної адміністрації від 26.01.2016 та залишили поза увагою приписи ч. 8 ст. 33 Закону Украйни "Про оренду землі", відповідно до яких, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Так, на виконання вказівок суду касаційної інстанції в розумінні ст. 111-12 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо правочин підлягає державній реєстрації, то такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЗУ Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення договору) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Щодо строку дії договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, договір оренди від 27.10.2014 було зареєстровано в Чубинецькій сільській раді, про що у книзі записів договорів оренди земельних ділянок вчинено запис від 27.11.2014 за № 4.

Таким чином, оскільки договір оренди підлягає державній реєстрації, а строк дії договору було встановлено в 1 рік, закінчення терміну його дії встановлюється календарною датою, а саме - 27.11.2015 (про що правомірно зазначив суд першої інстанції).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та правомірно зазначено судом першої інстанції, 05.11.2015 ТОВ "Агросолюшн" звернулося до Сквирської районної державної адміністрації з листом № 79 про намір продовжити дію вищевказаного договору оренди землі, проте без проекту додаткової угоди (т. 1, а.с. 28).

Таким чином, з урахуванням встановленого вище строку дії договору з 27.11.2014 - по 27.11.2015, позивач звернувся з листом про наміри продовжити дію договору оренди землі 05.11.2015.

Так, в постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16 (правова позиція в якій на підставі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для судів при застосуванні таких норм права) було зазначено наступне.

Частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою конструкцією (за ч. 6 ст. 33) є так звана пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. У цьому випадку також передбачено укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі Пролонгація відбувається автоматично, проте обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Наведене є підставою для висновку про застосування до таких правовідносин сторін частини третьої статті 33 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої орендар має надіслати проект додаткової угоди орендодавцеві, в разі непідписання якого ефективним способом захисту буде укласти додаткову угоду на той же строк і на тих же умовах, що були у договорі, строк якого закінчився, із зазначенням у договорі дати його поновлення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушеним у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Так, з урахуванням зазначеної правової позиції Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції встановив, що строк дії договору - строку дії договору з 27.11.2014 - по 27.11.2015, тоді як позивач звернувся з листом про наміри продовжити дію договору оренди землі 05.11.2015 без проекту такої угоди.

Відповідно до п. 6 договору сторони узгодили, що цей договір укладено терміном на 1 рік. Після закінчення договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, позивачем не було дотримано положення ч. 1-5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі (оскільки звернувся останній лише за 22 календарних дні до закінчення дії договору). Тоді як недотримання положень ч. 1-5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі позбавляє право позивача на поновлення дії договору в порядку ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Окрім цього, як вбачається з листа про наміри продовжити дію договору оренди землі 05.11.2015 до останнього не було долучено проект додаткової угоди, що є окремою підставою для відмови в поновленні дії договору.

Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що 15.01.2016 відбулось засідання районної комісії з відбору кандидатур, бажаючих орендувати земельні ділянки та водні об'єкти, розгляду заяв про надання у власність земельних ділянок та зміну цільового призначення, що оформлено протоколом № 1, на якому було розглянуто заяви ТОВ Агро Лайф Плюс та ТОВ Агросолюшнс з приводу оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення у кількості 12 шт. площею 51, 55 га та вирішено провести конкурс щодо передачі в оренду зазначених земельних ділянок; земельні ділянки будуть передані підприємству, яке запропонує більшу орендну плату (п.1.2 порядку денного).

На підставі вищезазначеного засідання, та запропонованими учасниками відсотковими ставками за користування об'єктом оренди, було визнано переможцем ТОВ Агро Лайф Плюс із ставкою в 12% від нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, зазначені дії позивача щодо прийняття участі у вказаному конкурсі свідчать про те, що договір від 27.10.2014 припинив свою дію та пролонгованим не був, у зв'язку з чим позивач взяв участь у конкурсі для отримання земельної ділянки в оренду та укладення в майбутньому нового договору оренди з відповідачем 1 на загальних підставах, передбачених чинним законодавством.

При цьому, пропонуючи ставку за користування об'єктом оренди, позивач з метою укладення нового договору оренди, по-перше, погоджувався на такі умови, що свідчить про те, що на той момент він не вважав своє переважне право щодо поновлення договору оренди від 27.10.2014 порушеним; по-друге, у разі з незгодою з проведенням Конкурсу та в подальшому - його результатами, позивач не був позбавлений права оскаржити дане рішення (оформлене протоколом № 1) до суду, однак, таким правом не скористався.

Натомість, позивачем вже після проведення конкурсу та відмови в наданні йому земельних ділянок площею 51,55 га. (п.п.2 п.2 Протоколу №1), листом № 6 від 15.01.2016 було запропоновано відповідачеві 1 орендну плату в розмірі 12% від нормативно грошової оцінки землі, що дорівнює розміру, запропонованому ТОВ Агро Лайф Плюс , яке визнано переможцем. 26.01.2016 листом № 06-44/190 відповідач 1 додатково повідомив позивача, що рішенням від 15.01.2016, ТОВ Агросолюшн відмовлено в наданні земельних ділянок площею 51,55 га.

Щодо вказівок суду касаційної інстанції про необхідність дослідження листа ТОВ Агросолюшнс від 22.01.2016, в якому позивач зазначав про надсилання відповідачу 1 проектів договорів оренди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, як вбачається з вказаного листа № 6а від 22.01.2016, останній направлено ТОВ Агросолюшнс на адресу Сквирської РДА 22.01.2016, тобто позамежами строків, наданих ст. 33 ЗУ Про оренду землі (до 27.11.2015) для направлення до орендодавця проекту додаткової угоди, кінцевий термін якого сплив 27.11.2015. До того ж, зазначений лист направлено вже після проведення конкурсу (результати якого є чинним) та визначення нового переможця, а також в день укладення позивачем договору з відповідачем 2.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки не дотримано процедури такого поновлення, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання поновленим договору оренди землі від 27.10.2014 та про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду з позивачем про поновлення договору оренди землі від 27.10.2014 на тих самих умовах та на той самий строк правомірно відхилені судом першої інстанції.

Щодо іншої позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 22.01.2016, недійсним, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції правомірно зазначено, що 22.01.2016, на підставі рішення комісії від 15.01.2016, між Сквирською РДА та ТОВ "Агро Лайф Плюс" було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок в Чубинецькій сільській раді 28.01.2016.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, заявляючи вимогу про визнання недійсним договору оренди землі від 22.01.2016, укладеного між Сквирською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс", позивач обґрунтовує лише порушенням переважного права позивача на поновлення договору оренди.

Тоді як, встановивши відсутність переважного права позивача на поновлення договору оренди через невиконання останнім п. 6 договору та положень ч. 1-5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 22.01.2016 є необґрунтованими та підлягають до задоволення до обох відповідачів (сторін такого договору).

Жодних інших підстав позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 22.01.2016 позивач не зазначив.

Відповідно до п. 2.5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013, зазначено, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись із вказаною позовною вимогою з інших підстав (зокрема, порушення земельного законодавства) в загальному порядку.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими та такими, що правомірно відхилені судом першої інстанції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до абз. 6 п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросолюшнс" на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2017 у справі № 911/891/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2017 у справі № 911/891/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/891/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Повний текст постанови складено 22.12.2017.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич