Рішення

від 20.07.2017 по справі 511/2434/16-ц

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2434/16-ц

Номер провадження: 2/511/88/17

20 липня 2017 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Іванова О. В.,

секретаря Кирилової І.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Роздільнянської районної ради - адвоката ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної ради Одеської області, ОСОБА_3, Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Видавництво газети Вперед про захист честі та гідності, зобов'язання ОСОБА_3 публічно вибачитися; визнання протиправними та неправомірними дії голови Роздільнянської районної ради ОСОБА_3 щодо оприлюднення інформації в газеті Вперед випуск №79 (11291) від 22 жовтня 2016року та № 83 (11295) від 5 листопада 2016 року; зобов'язання голови Роздільнянської районної ради ОСОБА_4 та Роздільнянську районну раду публічно вибачитися шляхом спростування недостовірної інформації; стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Роздільнянського районного суду з позовом до Роздільнянської районної ради Одеської області в особі Голови ради ОСОБА_3 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди. В обгрунтування позову зазначала що 19.10.2016 року комісією Роздільнянської районної ради Одеської області, яку очолив голова ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_6, вказані особи в групі інших прийшли в її кабінет без попередження з повідомленням про здійснення процедури приймання - передачі будівлі та майна Будинку побуту Перлина . Вказане комісія намагалася зробити на підставі Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року, яка в свою чергу ВК Роздільнянський райпобуткомбінат оскаржена та перебуває на касаційному розгляді. Не з'ясовуючи ніяких обставин, не зважаючи на її пояснення, голова Роздільнянської районної ради Одеської області ОСОБА_3 стверджував, що не залишить у спокої вказане питання та публічно осквернив її гідність, заявив, що всі працівники кооперативу носять гроші особисто їй в кишеню. Надалі, продовжуючи свої дії, через засоби масової інформації, а саме в газеті Вперед за №№ 79 та 83 був надрукований коментар ОСОБА_3 та стаття райради наступного змісту відповідно: райпобуткомбінат.... на даний час використовується групою осіб, які здійснюють господарську діяльність, використовуючи майно громади для особистого збагачення.. (№ 79 від 22.10.15р. стаття Правда у кожного своя, але істина спільна ) та у випуску № 83 від 5 листопада 2016 року у статті Власний бізнес не має бути збитковим для громади наступного змісту: ...кошти від сплати оренди за використання першого та другого поверхів Будинку побуту Перлина надходять до приватних кишень, в особі керівництва виробничого кооперативу Роздільнянський райпобуткомбінат , та ...виходить що керівництво кооперативу вводить своїх членів в оману, наживаючись на них. У зв'язку з тим, що майно райпобуткомбінату використовується приватними особами... .

Окрім того зазначила, що діями голови ОСОБА_7ОСОБА_3, щодо висловлювання неправдивих відомостей та оприлюднення недостовірної інформації принизивши її гідність та ділову репутацію причинив їй душевне страждання, який вона оцінила, як моральну шкоду у розмірі 50000грн.

Згідно позовних вимог позивач просила:

- зобов'язати відповідача ОСОБА_3 публічно вибачитися перед нею за безпідставне звинувачення та розповсюдження неправдивих відомостей відносно неї в засобах масової інформації, а саме через Роздільнянську газету "Вперед , про те, що вона особисто бере гроші собі від діяльності ВК "Роздільнянський райпобуткомбінат";

- стягнути з відповідача на її користь 50 000грн. моральної шкоди завданої розповсюдженням неправдивих відомостей, що оскверняють її честь та гідність (а.с. 2-8).

Ухвалою суду від 13.12.2016р. по вказаній цивільній справі були залучені в якості співвідповідачів - Комунальне підприємство спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Видавництво газети Вперед та ОСОБА_3 (а.с. 146).

В подальшому позивач свої позовні вимоги уточнила, згідно яких просила (а.с. 205-215):

- визнати протиправними та неправомірними дії голови Роздільнянської районної ради ОСОБА_3 щодо публічного приниження честі, гідності та ділової репутації відносно позивача - голови Виробничого кооперативу Роздільнянський райпобуткомбінат та оприлюднення цієї інформації у Роздільнянській районній газеті Вперед випуск №79 (11291) від 22 жовтня 2016 у статті Правда у кожного своя, але істина спільна та коментарі голови районної ради ОСОБА_3 до статті Правда у кожного своя, але істина спільна наступного змісту райпобуткомбінат.... на даний час використовується групою осіб, які здійснюють господарську діяльність, використовуючи майно громади для особистого збагачення.. , а також у статті Власний бізнес нє має бути збитковим для громади наступного змісту: ...кошти від сплати оренди за використання першого та другого поверхів Будинку побуту Перлина надходять до приватних кишень, в особі керівництва виробничого кооперативу Роздільнянський райпобуткомбінат , та ...виходить що керівництво кооперативу вводить своїх членів в оману, наживаючись на них. У зв'язку з тим, що майно райпобуткомбінату використовується приватними особами... , , яка розміщена у випуску Роздільнянської районної газеті Вперед № 83 (11295) від 5 листопада 2016 року.

- зобов'язати Роздільнянську районну раду Одеської області публічно вибачитися переді позивачем шляхом спростування вказаної недостовірної інформації, яка міститься у статті Правда у кожного своя, але істина спільна , розміщеній у Роздільнянській районній газеті Вперед випуск №79 (11291) від 12 жовтня 2016 та у статті Власний бізнес не має бути збитковим для громади , яка зміщена у випуску Роздільнянської районної газети Вперед № 83 (11295) від 5 листопада 2016 року.

- зобов'язати голову Роздільнянської Районної ради ОСОБА_3 публічно вибачитися перед позивачем шляхом спростування вказаної недостовірної інформації, яка міститься у коментарі голови районної ради ОСОБА_3 до статті Правда у кожного своя, але істина спільна розміщеній у Роздільнянській районній газеті Вперед випуск №79 (11291) від 22 жовтня 2016.

- стягнути з Роздільнянської районної ради Одеської області на користь позивача 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, завданої розповсюдженням неправдивих відомостей, що оскверняють честь, гідність та ділову репутацію.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином сповіщеним про день та час розгляду справи, шляхом отримання смс - повідомлення, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надавав ( а.с.255)

Представник відповідача - Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Видавництво газети Вперед також у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи шляхом отримання смс - повідомлення, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надавала ( а.с.257)

Позивач по справі в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що 19.10.2016 року без ніякого попередження в обіденну перерву до неї в кабінет прийшла делегація Роздільнянської районної ради Одеської області, яку очолив ОСОБА_3 та голова постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад району ОСОБА_6 Їх візит був пов'язаний з процедурою приймання - передачі будівлі та майна Будинку побуту Перлина , на підставі Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року, яка в свою чергу ВК Роздільнянський райпобуткомбінат оскаржена та 26.11.2015 року відкрито касаційне провадження., тобто фактично в подальшому підтвердив позовні вимоги.

Окрім того суду повідомила, що вважає, що ОСОБА_3 публічно осквернив її гідність особисто та через засоби масової інформації у газеті Вперед . На момент розмови в її кабінеті була включена відеокамера та тому все що відбувалось в її кабінеті було зафіксовано. На 11 хвилині 05сек. ОСОБА_3 сказав саме ОСОБА_1 кладе гроші собі в карман . Вказану розмову в кабінеті чули: Петров, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Чорномаз, які можуть підтвердити. Крім того, в газетах Вперед випуски №79(11291) від 22.10.2016 року, №83(11295) від 05.11.2016 року було надрукована інформація, що Райпобуткомбинат повинен приносити прибуток у районний бюджет, але зараз цей прибуток використовується керівництвом кооперативу для особистого збагачення, а також те що кошти від сплати оренди за використання першого та другого поверхів Будинку побуту Перлина надходять до приватних кишень в особі керівництва Роздільнянського райпобуткомбіната . Після виходу газет, їй, як керівнику кооперативу, так і особисто, прийшлось виправдовуватися, надавати пояснення, писати листи, що заподіяло їй незручності, оскільки відносно неї створюється негативна суспільна оцінка як в очах всього колективу кооперативу, так і в очах всієї громадськості, що негативно впливає на ступінь її престижу та створює негативну ділову репутацію, що несе негативні переживання. Зазначала, що будь-якої кримінальної справи відносно неї не має, тому інформація що вона бере гроші є недостовірною та підлягає спростуванню у газеті та шляхом вибачення особисто ОСОБА_3 перед нею та громадою. Слова голови Роздільнянської районної ради Одеської області ОСОБА_3 вважає неправдивими та надуманими, вважає, що у голови ОСОБА_5 є ціль принизити її та відсторонити її від займаної посади, забравши вказане приміщення незаконно, звільнивши всіх співробітників та засновників кооперативу.

Окрім того пояснювала, що вказані події між кооперативом та райрадою тривають майже на протязі 5 років та існують з приводу приміщення, яке на сьогоднішній день займає кооператив, а райрада намагається забрати приміщення собі та їх вигнати. Неодноразові суди досить продовжують слухати їх справи, яких залишилося дві. Оскільки голова райради крім законних методів почав ще прилюдно її ображати та розповсюджувати недостовірну інформацію, таким чином намагаючись вимусити їх здатися, на день розгляду справи продовжував свої неправомірні дії, тому вказане повинно бути припинено. Наполягала, що зазначену інформацію голова ОСОБА_5 ОСОБА_3 повинен спростувати через засоби масової інформації, вибачитися та відшкодувати їй моральну шкоду.

Представник відповідачів - ОСОБА_3 та Роздільнянської районної ради - адвокат ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, фактично переклавши тягар доведеності позовних вимог на позивача, суду пояснила, що честь і гідність та ділова репутація ОСОБА_1 не були порушені ні ОСОБА_3 ні Районною радою. Вважала, що обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, не відповідають дійсності, трактуються вони позивачем однобічно, без врахування інших вимог нормативно - правових актів та не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки райрада діяла в межах закону, намагаючись захистити права територіальної громади, тому просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, Роздільнянська районна рада в письмових запереченнях вказувала, що 02.07.2001 року між районною радою та ТОВ Роздільнянський райпобуткомбінат правонаступником якого є виробничий кооператив Роздільнянський райпобуткомбінат було укладено договір про безоплатне користування комунальним майном, а саме - першим та другим поверхом побуту Перлина . 01.08.2012 року Роздільнянською районною радою було прийнято рішення Про припинення дії договору про безоплатне користування комунальним майном від 02.07.2001 року . 19.10.2016 року зазначена комісія прибула до будівлі будинку побуту Перлина з метою виконання рішення Роздільнянської районної ради та здійснення процедури приймання - передачі комунального майна, але ОСОБА_1 відмовилась виконувати зазначене рішення. Нею були запрошенні сторонні особи, які також перешкоджали виконувати комісії покладені на неї функції, погрожували та ображали членів комісії, непристойно висловлювалися. Зазначені дії ОСОБА_1 записувала на відеокамеру, після чого відеоматеріал даного інциденту знаходився у відкритому доступі в мережі Інтернет зокрема на сайті Роздільнаінфо . Такими своїми діями, які суперечать чинному законодавству, керівництво виробничого комбінату намагалось перешкодити виконанню рішення районної ради. З позовними вимогами ОСОБА_1 не погодилися в повному обсязі, просили в задоволенні позову відмовити. (а.с. 52-60).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали в межах заявлених позовних вимог, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення сторін, свідків, суд, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено наступне.

Виробничий кооператив Роздільнянський райпобуткомбінат (надалі кооператив) є юридичною особою, видом діяльності якого є в тому числі і надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна. У відповідності до п. 13.1 Статуту кооперативу - правління очолює голова Кооперативу (а.с. 151-177).

Керівником вказаного кооперативу є ОСОБА_1 (а.с. 139, 10)

Позивач ОСОБА_1 крім іншого є головою Громадської організації Асоціація підприємців Роздільнянського району, Головою громадської ради при Роздільнянській райдержадміністрації, нагороджена Орденом Честь та шана та має крім іншого купу подяк та грамот (а.с. 11, 12, 221, 222).

Відповідач ОСОБА_3 є Головою Роздільнянської районного ради.

Видавництво газети Вперед є Комунальним підприємством спільної власності територіальних громад Роздільнянського району (а.с. 179).

В Роздільнянській районній газеті Вперед № 79 (11291) від 22 жовтня 2016 року у статті Правда у кожного своя, але істина спільна надруковано роз'яснення з приводу виникнення конфліктної ситуації навколо приміщень першого та другого поверхів Будинку побуту Перлина , де в коментарі голови районної ради ОСОБА_3 до вказаної статті, існує коментар наступного змісту ...даний райпобуткомбінат повинен приносити прибуток у районний бюджет. Але, на даний час він використовується групою осіб, які здійснюють господарську діяльність, використовуючи майно громади для особистого збагачення . (а.с. 24-25).

Крім того, у статті Власний бізнес не має бути збитковим для громади , яка розміщена у випуску у Роздільнянській районній газеті Вперед № 83 (11295) від 05.11.2016 року, де автором зазначена районна рада існує текст наступного змісту ....кошти від сплати оренди за використання першого та другого поверхів Будинку побуту Перлина надходять до приватних кишень, в особі керівництва виробничого кооперативу Роздільнянський райпобуткомбінат та ...виходить що керівництво кооперативу вводить своїх членів в оману, наживаючись на них. У зв'язку з тим, що майно райпобуткомбінату використовується приватними особами... (а.с. 48).

З наданих газетою Вперед на адресу суду матеріалів вбачається, що районна рада в особі ОСОБА_10 звернулася до головного редактору вказаної газети з проханням розмістити наступну інформацію, що додавалася до супровідних листів, яка в тому числі містила наступний коментар голови райради ОСОБА_3 ...даний райпобуткомбінат повинен приносити прибуток у районний бюджет. Але, на даний час він використовується групою осіб, які здійснюють господарську діяльність, використовуючи майно громади для особистого збагачення (а.с. 185, 186-188, 189) та інформацію: ....кошти від сплати оренди за використання першого та другого поверхів Будинку побуту Перлина надходять до приватних кишень, в особі керівництва виробничого кооперативу Роздільнянський райпобуткомбінат та ...виходить що керівництво кооперативу вводить своїх членів в оману, наживаючись на них. У зв'язку з тим, що майно райпобуткомбінату використовується приватними особами... (а.с. 230, 231-232) .

Тобто, інформація, оприлюднена в газетах №№ 79, 83 та наданих матеріалах, має повністю ідентичний текст.

На спростування вказаної інформації до газети також звернулося і 22 членів колективу кооперативу з проханням оприлюднити відповідь на статтю Правда у кожного своя, але істина спільна яка б мала назву Маленькая ложь порождает большое недоверие (193, 194-198). Вказана думка 22 членів колективу кооперативу була надрукована в газеті Вперед № 80 від 26.10.2016р. та мала назву Возвращаясь у напечатаному (а.с.199).

Окрім того, судовим розглядом встановлено, що між районною радою та кооперативом існує довготривалий спір (майже 5 років) з приводу приміщень, які займає вказане комунальне підприємство, що підтверджується наявними в матеріалах справи непоодинокими рішеннями судів різних юрисдикцій та інстанцій, спір по суті досить не вирішений (а.с. 13-19, 20, 69-70, 71-75, 79, 124, 125, 126, )

Рішеннями судів було встановлено, та не оспорювалося сторонами, що частина приміщень Будинку побуду Перлина знаходяться в оренді кооперативу (а.с. 65, 66-67, 73).

У відповідності до п. 2 Рішення Роздільнянської районної ради № 173-VП від 12.08.2016р. Про передачу в господарське відання першого та другого поверху будинку побуту Перлина ... комунальному підприємству спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Роздільнатеплокомуненерго було доручено голові районної ради створити комісію з проведення процедури приймання-передачі в господарське відання першого та другого поверху будинку побуту Перлина комунальному підприємству спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Роздільнатеплокомуненерго (а.с. 80-81).

На виконання вказаного рішення Розпорядженням Роздільнянської районної ради № 71/16-РР від 11.10.2016р. була створена комісія Роздільнянської районної ради сьомого скликання з проведення до 10.11.2016р. процедури приймання-передачі в господарське відання першого та другого поверху будинку побуту Перлина комунальному підприємству спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Роздільнатеплокомуненерго в складі: голови комісії - ОСОБА_6, та членів: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (а.с. 82-83).

19.10.2016р. вказана комісія прибула до кооперативу з метою виконання Розпорядження райради № 71/16-РР від 11.10.2016р.

Спростовуючи позовні вимоги, на обгрунтування заперечень Роздільнянська районна рада надала суду відео носій (диск) із відеозаписом подій, що відбувалися в кабінеті керівника ВК Роздільнянський райпобуткомбінат ОСОБА_1 19.10.2016р. (джерело: сайт Роздільна-інфо , розміщений в мережі Інтернет), який був відтворений в судовому засіданні (а.с. 51).

З вказаного відео носія вбачається, що 19.10.2016р. деякі члени вказаної комісії дійсно перебували в робочому кабінеті керівника кооперативу ОСОБА_1, де також були і інші особи - члени кооперативу, а також ОСОБА_3 та ОСОБА_1, де між членами комісії, в тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_1, свідком ОСОБА_19 проходила дуже жвава бесіда, в деяких місцях з підвищенням голосів з приводу вимагань з боку райради звільнити приміщення Будинку побуту Перлина .

Судом під час розгляду справи були заслухані пояснення свідків позивача, а саме: - ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_9, , ОСОБА_21 та ОСОБА_8, які також надавали пояснення щодо подій, які відбувалися приблизно об 12-00 - 13-00год. 19.10.2016р., підтвердив присутність деяких членів районної ради в кабінеті керівника кооперативу, які намагалися вимусити кооператив покинути приміщення Будинку побуту Перлина .

Оскільки, події, які відбувалися 19.10.2016р. та будь-які висловлювання під час вказаних подій не є предметом спору по вказаній справі, тому судом вказане розглядається в призмі наявного довготриваючого конфлікту райради та кооперативу, що фактично знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Надалі, Голова районної ради ОСОБА_3 вдруге 07.11.2016р. звернувся до органів поліції з вимогою порушення кримінальної справи з приводу неправомірних дій винних осіб: - ОСОБА_1, ОСОБА_18, ОСОБА_19, в тому числі з приводу приміщення будівлі кооперативу, перешкоджання виконання рішення райради, в тому числі і подій які мали місце 19.10.2016р. в приміщенні кооперативу під час виконання рішення районної ради та здійснення процедури приймання-передачі майна. Вказана заява також підтверджує існування спірної ситуації між районною радою та кооперативом, при цьому зазначено про події навколо вказаної ситуації, починаючи з серпня 2012 року. (84-87, 88).

З листа б/н від 2016р. Слідчого відділення Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області вбачається, що слідчим відділом проводиться досудове розслідування кримінального провадження ЄРДР № 12016160390001380 від 08.11.2016р. за попередньої правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 191 КК України, підозрюваний чи обвинувачений відсутній (а.с. 88).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що між сторонами по справі на протязі майже 5 років існує конфліктна ситуація.

Інших доказів по справі сторони суду не надали, незважаючи на неодноразове роз'яснення положень, передбачених ст. 10, 11, 60, 61 ЦПК України, своїми права не скористалися, тому на сторони покладаються можливі негативні наслідки ненадання таких документів.

Відповідно до ст. ст. 3, 32, Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; кожному гарантується судовий захист та право спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію; фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена; поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

За положеннями ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканними, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а за ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації і може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

У відповідності до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (надалі Пленум ) при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Статтею 30 Закону України Про інформацію визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За роз'ясненнями п. 19 постанови Пленуму вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвеція) .

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

ОСОБА_7 з цим, слід зазначити, що визнання інформації негативною чи позитивною - це скоріше результат оцінки інформації людиною, аніж характеристика інформації як такої. Сама по собі інформація (якщо не включати оціночні судження) є нейтральною, а її „негативність чи „позитивність - наслідок людського сприйняття.

З урахуванням аналізу цивільного законодавства України недостовірну інформацію можна визначити як інформацію, що належить до однієї з двох таких категорій:

1) інформація про суб'єкта, яка була поширена і сприймається негативно принаймні певною групою членів суспільства, що може спричинити порушення немайнових прав відповідної особи, при цьому відсутнє чинне рішення суду щодо достовірності/недостовірності такої інформації (презюмовано недостовірна);

2) будь-яку інформація, недостовірність якої встановлена судом (доведено недостовірна).

Таке розділення недостовірної інформації на дві категорії зумовлене суттєвою різницею в правовому статусі цих категорій інформації. У першу категорію інформація потрапляє відповідно до юридичної презумпції, а це означає, що далеко не вся інформація в цьому масиві фактично є недостовірною і її достовірність потенційно може бути доведена. Друга категорія інформації перевірена судом на предмет її достовірності та недостовірність такої інформації є юридичним фактом.

Синонімом до терміну приниження честі, гідності та ділової репутації є дифамація латинською diffamatio - обмова, ганьблення від латинської diffamare = поширювати плітки.

Твердження про який-небудь факт є дифамацією лише за умови, якщо воно: а) недостовірне; б) принижує честь та гідність, або завдає збитків репутації конкретної особи; в) поширене тобто донесене принаймні до однієї людини, окрім тієї, про яку поширюється інформація.

Дифамація стосується конкретних фактів, які слід відрізняти від оціночних суджень.

Важливим при визначенні інформації неправдивою є введення законодавцем презумпції добропорядності, яка означає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного, як наголошує Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови Пленуму згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації..

За своїм характером оспорювана інформація є фактичним твердженням, у зв'язку з чим може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності.

При цьому, будь-яка негативна інформація буде розглядатися судом як недостовірна, якщо поширювач інформації не доведе, що ця негативна інформація відповідає дійсності.

Крім того, суд наголошує на тому, що одним з найважливіших демократичних положень, які характеризують правову державу, є презумпція невинуватості особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, що знайшло своє закріплення у Загальній декларації прав людини (п. 1 ст. 11), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (п. 2 ст. 14), Конвенції (п. 2 ст. 6), Конституції України (ст. 62) та галузевому законодавстві.

Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, 1, 2, 5 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою ( презумпції невинуватості).

За змістом оспорюваної позивачем інформації, викладених у вказаних статтях, вбачається, що спочатку особисто ОСОБА_3, а потім і районна рада фактично звинувачує керівника кооперативу у вчиненні кримінального правопорушення, не роблячи при цьому жодних посилань на конкретне кримінальне провадження, в якому ОСОБА_1 визнана винною.

При цьому відповідачі не надали суду доказів достовірності вказаної у публікаціях інформації.

Судом також наголошується, що під час розгляду справи представником відповідачів та відповідачами жодним чином не спростовувався факт того, що автором вказаних публікацій та коментарів спочатку був ОСОБА_3, а потім - і районна рада під.

Крім того, заперечення представника відповідачів про те, що керівником вказаного кооперативу є не тільки ОСОБА_1 а й інша особа - ОСОБА_18 не заслуговують на увагу та спростовуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.09.2016р., Довідкою Держстата від 04.10.2016р. та іншими доказами по справі, а наданий раніше витяг від 17.04.2015р. не відноситься к вказаним подіям та не відображає дійсну ситуацію щодо керівника вказаного закладу, оскільки він датований 2015 роком (а.с.139, 100-113).

Таким чином, враховуючи, що в Україні діє презумпція невинуватості і лише обвинувальним вироком суду може бути встановлена вина особи у вчиненні злочину, ОСОБА_1 є одноособовим керівником вказаного кооперативу, доказів про те, що позивач притягнута до будь-якої кримінальної відповідальності відповідачами не надано, тому слід дійти висновку про те, що вжиті відносно позивача висловлювання, спрямовані на налаштування суспільної думки на її причетність до діянь, що містять ознаки протиправності, є таким, що не відповідають дійсності, тобто є недостовірними.

Крім того, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

З цього питання за роз'ясненнями п. 19 постанови Пленуму звернуто увагу на те, що при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.

Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету Міністрів України, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_5 Європи про право на недоторканість приватного життя.

У вказаній резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34 Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою стосовно публічних осіб.

Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена з явним злим умислом , тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою Думку.

При цьому, засоби масової інформації повинні повідомляти інформацію та ідеї з питань, що становлять громадський інтерес, і не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, а й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Лінгенс проти Австрії та Українська прес-група проти України суд розрізняє факти та оціночні судження з вказівкою, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню.

Статтею 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (надалі Конвенції) передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

З аналізу вказаної норми вбачається, що свобода слова, преси як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст. 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в п. 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст. 10 Конвенції захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість, оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Аналіз зазначених вище норм національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені, та особа, які вказані думки розповсюджує.

Відповідно до п.п. 14, 15 ч. 6 ст. 55 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (надалі Закон) голова районної ради:

- забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обговорення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради;

- представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства;

Європейський суд з прав людини у рішенні в справах Ляшко проти України , Українська Прес-Група" проти України зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет п. 2 ст. 10 Європейської конвенції з прав людини застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Приймаючи до уваги, що п. 2 ст. 10 Конвенції та усталену практику Суд дає можливість не тільки захищати репутацію інших осіб, тобто всіх людей, а цей захист поширюється і на політиків та публічних діячів також, навіть коли вони не виступають як приватні особи; але в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися не тільки у зв'язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань, я ця свобода вираження поглядів має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (п. 42 рішення ЄСПЛ Мирський проти України від 20.08.2010р.)

Крім того, при розгляді справи Таммер проти Естонії Суд, надаючи оцінку обґрунтованості втручання в реалізацію суб'єктом права на свободу слова відмітив, що таке втручання є виправданим, якщо воно є необхідним у демократичному суспільстві, переслідує мету захисту прав та репутації інших осіб.

У відповідності до абз.4 п.1 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року органами правосуддя має забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на спростування недостовірної інформації в судовому порядку, з іншого.

Наразі має місце конфлікт прав - між правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань та правом на повагу до честі, гідності, ділової репутації.

Однак, зі змісту встановлених судом обставин справи вбачається, що має місце втрата такого балансу, оскільки внаслідок зловживання проголошеним Конституцією правом на свободу думки та слова, останнє перетворилось на механізм поширення недостовірних відомостей стосовно позивача, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію і завдають моральної шкоди.

Розглядаючи справу суд також звертає увагу, що ОСОБА_3 на час вказаних подій був та є Головою районної ради, діяв як посадова особа під час виконання своїх повноважень та виконуючи свої службові обов'язки.

Таким чином, суд зазначає, що хоча межі допустимої критики щодо ОСОБА_1 є значно ширшими, але суд також вважає, що органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Будь-яка посадова особа ( в тому числі і депутат, голова райради) повинна дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців або державу. В даному випадку райрада та Голова райради, офіційно представляючи виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади, виконуючи своє службові обов'язки та використовуючи надані повноваження, повинен, крім вищезазначеного, забезпечувати і гласність у роботі ради та її органів щодо важливих питань місцевого значення, оприлюднення рішень ради та звітування перед територіальними громадами про свою діяльність, що відіграє вагому роль в районі та за допомогою засобів масової інформації підсвідомо діє на громадян, про те, що вказана посадова особа говорить правду (тому що його вважають представником цих органів), формує ставлення пересічного громадянина до вказаних осіб у зазначеному контексті (задовільному або негативному) чим відіграє рішучу роль у формування у громадськості ставлення до будь-якої особи, в даному випадку негативного.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги наявність довготривалого спору між сторонами, який згодом вийшов за межі правового поля та набирає обороти, тому суд вважає, що в даному випадку право на свободу слова не є абсолютним та тому потребує розумних необхідних рамок його реалізації, а тому вказане повинно бути обмежено, оскільки мета переконливо встановлена, що в свою чергу вказує про обгрунтування позовних вимог в цій частині, оскільки права позивача порушені та тому підлягають захисту.

В частині вимог щодо стягнення моральної шкоди, то суд вважає наступне.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , (надалі постанова Пленуму № 4) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірним із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

У відповідності до п. 27 Пленуму способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

За загальними підставами особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Компенсація моральної шкоди це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів і процесів, викликаних - внаслідок цього порушення приниженням оцінки її гідності.

Право на компенсацію моральної шкоди це можливість людини, котрій заподіяно таку шкоду внаслідок порушення її загальносоціальних (природних) прав чи свобод, вимагати від порушника його обов'язку вчинити певні дії, спрямовані на усунення або ж послаблення в неї негативних психічних станів та процесів, викликаних (внаслідок цього порушення) приниженням оцінки її гідності; а також її можливості звернутися, в разі потреби, до компетентних національних чи міжнародних органів про примусове забезпечення виконання зазначеного обов'язку.

У деяких випадках оцінка гідності людини стає безпосереднім, самостійним і, можливо, навіть єдиним об'єктом умисного, цілеспрямованого її приниження. Але ця оцінка страждає також і тоді, коли відбувається порушення яких би то не було прав чи свобод людини. Підрив, руйнація гідності людини це неминучий ступник, соціальна тінь будь-чийого зазіхання на всяке її право, оскільки й у таких випадках у потерпілого зазвичай виникають почуття приниженості, образи й інші негативні переживання, стан психічної пригніченості тощо. Таким чином, там, де є порушення якогось права людини чи якоїсь свободи, завжди потерпає її гідність.

Приймаючи до уваги вищенаведене та конкретні обставини справи, вважаючи, що поширенням подібної недостовірної інформації відносно позивача створюється негативна суспільна оцінка відносно неї як в очах всього колективу кооперативу, так і в очах всієї громадськості, що негативно впливає на ступінь її престижу та створює негативну ділову репутацію всього кооперативу як її, та як його керівника, вимушує виправдовуватися, що несе негативні переживання.

Суд вважає, що звинувачення керівником районної ради на адресу позивача у неіснуючих протиправних діях негативно впливає також і на діяльність підприємства, тому що створює у партнерів, в тому числі потенційних, негативне враження від її діяльності та побоювання. Ділова репутація складається із якостей та оцінок, з якими їх носій асоціюється в очах своїх контрагентів, клієнтів. Ділова репутація - це асоціації, які викликає діяльність підприємства в інших контрагентів.

Таким чином, суд вважає, що поширенням недостовірної інформації позивачу завдано моральної шкоди, яка має бути компенсованою. Але, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також з врахуванням рівня доведеності перед судом обставин заподіяння моральної шкоди позивачу, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення таких вимог, а саме у розмірі 5000грн., які підлягають стягненню у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди з районної ради, що не позбавляє останню вирішити в подальшому вказане питання в порядку регресу.

В частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 слід відмовити, оскільки вказане не передбачено діючим законодавством.

Окрім того, позивачем заявлено вимоги щодо зобов'язання відповідача ОСОБА_3 та районну раду публічно вибачитися за безпідставне звинувачення та розповсюдження неправдивих відомостей.

Суд вважає, що вказані вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. ОСОБА_7 із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення (п. 3 Пленуму).

Крім того, в п. 26 постанови вказаного Пленуму роз'яснено, що суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачитися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у ст. ст. 16, 277 ЦК, а частина 1 статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Проте такий спосіб захисту гідності і честі застосовувався згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року N 7 "Про застосування судом законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", застосувався до 27 лютого 2009 року.

В частині позовних вимог про визнання протиправними та неправомірними дій голови Роздільнянської районної ради суд вважає, що вказані вимоги є безпідставними та задоволенню також не підлягають, оскільки вказані правовідносини не передбачають вказаного способу захисту.

Щодо вимог позивача в частині спростування вказаної недостовірної інформації, судом наголошується, що позивачем текст спростування інформації суду не наданий.

Тому, оскільки, за загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію (п.п. 24, 25 постанови Пленуму).

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Таким чином, суд вважає, що вказана інформація повинна бути спростована шляхом оприлюднення в газеті із зобов'язанням Роздільнянську районну раду Одеської області та Комунальне підприємство спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Видавництво газети Вперед у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили, спростувати вказану інформацію (надалі по тексту) оприлюднену у Роздільнянській районній газеті Вперед за № № 79, 83, що відповідає діючому законодавству та Статуту газети.

З приводу заперечень представника ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 як голова районної ради має право турбуватися про майно, яке належить територіальній громаді та відстоювати інтереси громади, що кооператив здійснює оренду безоплатно, то суд вважає вказані посилання необгрунтованими з огляду на висновки суду, які наведені в попередній мотивувальній частині рішення, а в частині безоплатної оренди - вказане не є предметом спору, тому вказані заперечення до уваги судом бути прийняті не можуть.

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги п. 24 Пленуму, згідно якого задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо повернення сплаченого судового збору судом не вирішується, оскільки вказана вимога не заявлялася.

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 60 , 61, 88 , 169 , 209 , 212-215 , 218 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Роздільнянської районної ради Одеської області, ОСОБА_3, Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Видавництво газети Вперед про захист честі та гідності, зобов'язання ОСОБА_3 публічно вибачитися; визнання протиправними та неправомірними дії голови Роздільнянської районної ради ОСОБА_3 щодо оприлюднення інформації в газеті Вперед випуск №79 (11291) від 22 жовтня 2016року та № 83 (11295) від 5 листопада 2016 року; зобов'язання голови Роздільнянської районної ради ОСОБА_4 та Роздільнянську районну раду публічно вибачитися шляхом спростування недостовірної інформації; стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, оприлюднену у Роздільнянській районній газеті Вперед :

- у випуску №79 (11291) від 22 жовтня 2016року у коментарі, наданим головою Роздільнянської районної ради ОСОБА_3 до статті Правда у кожного своя, але істина спільна наступного змісту райпобуткомбінат.... на даний час використовується групою осіб, які здійснюють господарську діяльність, використовуючи майно громади для особистого збагачення..

- у випуску № 83 (11295) від 5 листопада 2016 року у статті Власний бізнес не має бути збитковим для громади наступного змісту: ...кошти від сплати оренди за використання першого та другого поверхів Будинку побуту Перлина надходять до приватних кишень, в особі керівництва виробничого кооперативу Роздільнянський райпобуткомбінат , та ...виходить що керівництво кооперативу вводить своїх членів в оману, наживаючись на них. У зв'язку з тим, що майно райпобуткомбінату використовується приватними особами... .

Зобов'язати Роздільнянську районну раду Одеської області та Комунальне підприємство спільної власності територіальних громад Роздільнянського району Видавництво газети Вперед у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили, спростувати інформацію оприлюднену у Роздільнянській районній газеті Вперед :

- у випуску №79 (11291) від 22 жовтня 2016року у коментарі, наданим головою Роздільнянської районної ради ОСОБА_3 до статті Правда у кожного своя, але істина спільна наступного змісту ...райпобуткомбінат.... на даний час використовується групою осіб, які здійснюють господарську діяльність, використовуючи майно громади для особистого збагачення... ;

- у випуску № 83 (11295) від 5 листопада 2016 року у статті Власний бізнес є має бути збитковим для громади наступного змісту: ...кошти від сплати оренди за використання першого та другого поверхів Будинку побуту Перлина надходять до приватних кишень, в особі керівництва виробничого кооперативу Роздільнянський райпобуткомбінат , та ...виходить що керівництво кооперативу вводить своїх членів в оману, наживаючись на них. У зв'язку з тим, що майно райпобуткомбінату використовується приватними особами... - шляхом опублікування в газеті Вперед , що вказана інформація є недостовірною та не відповідає дійсності.

Стягнути з Роздільнянської районної ради Одеської області (67400 Одеська області, м. Роздільна вул. Незалежності, 9, код ЕДРПОУ 03056136) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Іванова