Ухвала

від 13.07.2017 по справі 753/18479/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 - ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження матеріали кримінального провадження №12014100020007592 за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року яким,

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.м.т. Бородянка, Бородянського р-ну Київської обл., який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 222 КК України, та призначено покарання за:

- ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

- за ч. 1 ст. 222 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративного-господарських функцій строком на 1 рік.

Розстрочено виплату штрафу в сумі 17000 грн. строком на 10 місяців, з щомісячною виплатою 1700 грн.

Цим вироком вирішено питання речових доказів.

за участю сторін судового провадження:

прокурора - ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим в тому, що він на початку вересня 2014 року, у вечірній час доби, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в приміщенні квартири за місцем проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, маючи умисел на підроблення офіційного документа з метою його подальшого використання, з використанням власної комп`ютерної техніки, особисто виготовив офіційний документ - довідку про доходи № 142 від 2 вересня 2014 року видану ТОВ «Прованс плюс» (код ЄДРПОУ 37257192) на ім`я ОСОБА_6 , до якої вніс свої прізвище, ім`я та по-батькові, а також завідомо неправдиву інформацію стосовно свого доходу, а саме, що він працює на посаді топ-менеджера з продажу з 2 травня 2013 року по теперішній час за основною формою працевлаштування в ТОВ «Прованс плюс» та за період з березня по серпень 2014 року отримав доходи в даному товаристві на загальну суму 35280 гривень, в той час коли він не був працевлаштований у вказаному товаристві та зазначених у довідці доходів не отримував. Після цього, наступного дня, у денний час доби, ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні робочого кабінету директора ТОВ «Прованс плюс», що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 2, маючи вільний доступ до печатки вказаного товариства, без відома директора ТОВ «Прованс плюс», наніс відтиск круглої мастичної печатки ТОВ «Прованс плюс» в графі «М.П.», в заздалегідь виготовленому ним бланку вказаної довідки за №142 від 2 вересня 2014 року. В продовження реалізації злочинного умислу, направленого на підроблення офіційного документа - довідки про доходи, особисто підробив підпис директора ТОВ «Прованс плюс» ОСОБА_8 , поставивши каліграфічний малюнок, схожий на підпис останнього у вказаній довідці про доходи у графі «підпис директора».

Крім того, ОСОБА_6 , 3 вересня 2014 року, приблизно о 14 год., перебуваючи у приміщенні відділення № 31 ПАТ «ІМЕКСБАНК», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 7-А, діючи умисно, маючи умисел на використання завідомо підробленого документу, з корисливих мотивів, з метою отримання споживчого кредиту, використав, подавши кредитному експерту ПАТ «ІМЕКСБАНК» для отримання кредиту, попередньо виготовлений ним особисто підроблений офіційний документ, а саме довідку про доходи № 142 від 2 вересня 2014 року, нібито, видану ТОВ «Прованс плюс» на ім`я ОСОБА_6 , в якій містилась завідомо неправдива інформація, що він працює на посаді топ-менеджера з продажу ТОВ «Прованс плюс» з 2 травня 2013 року по теперішній час за основною формою працевлаштування та за період з березня по серпень 2014 року отримав доходи в даному товаристві на загальну суму 35280 гривень, в той час коли він не був працевлаштований у вказаному товаристві та зазначених у довідці доходів не отримував.

В подальшому, ОСОБА_6 , 3 вересня 2014 року, приблизно о 14 год., перебуваючи в приміщенні відділення № 31 ПАТ «ІМЕКСБАНК», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 7-А, діючи умисно, маючи умисел на шахрайство з фінансовими ресурсами, тобто надання завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредиту, з корисливих мотивів, надав кредитному експерту ПАТ «ІМЕКСБАНК» для отримання у даній кредитній установі споживчого кредиту, попередньо виготовлений ним особисто підроблений офіційний документ, а саме довідку про доходи № 142 від 2 вересня 2014, нібито, видану ТОВ «Прованс плюс» на ім`я ОСОБА_6 , в якій містилась завідомо неправдива інформація, що він працює на посаді топ-менеджера з продажу ТОВ «Прованс плюс» з 2 травня 2013 року по теперішній час за основною формою працевлаштування та за період з березня по серпень 2014 року отримав доходи в даному товаристві на загальну суму 35280 гривень, в той час коли він не був працевлаштований у вказаному товаристві та зазначених у довідці доходів не отримував, чим вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, однак кредит не отримав, оскільки факт подачі неправдивої інформації був виявлений працівниками вказаного банку.

Не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, зазначаючи, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, заступник прокурора м. Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити ухвалу, якою ОСОБА_6 вважати засудженим за ч. 1 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. За ч. 4 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. за ч. 1 ст. 222 КК України до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., в решті вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги апелянт, з посиланням на положення ст.. 55, 65 КК України та постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року, обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно призначив додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, оскільки вчинені кримінальні правопорушення не були безпосередньо пов`язані з виконанням таких обов`язків, а тому, вважає.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити, провівши судові дебати, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінального правопорушення перевірці апеляційним судом не підлягають.

Дії обвинуваченого за визнаних судом першої інстанції встановленими фактичних обставин кримінального правопорушення правильно кваліфіковані за:

- ч. 1ст. 358 КК Українияк підроблення офіційного документу, який видається підприємством і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою,

- ч. 4ст. 358 КК Українияк використання завідомо підробленого документу,

- ч. 1ст. 222 КК Українияк надання завідомо неправдивої інформації банку з метою одержання кредиту у разі відсутності ознак злочину проти власності.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до злочинів невеликої тяжкості, його особу, те, що раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та реєстрації , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, неофіційно працює і має самостійний дохід, обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, і обрав йому покарання у виді штрафу, і таке покарання вид та розмір, як за кожне кримінальне правопорушення окремо, так і на підставі ст.. 70 КК України за сукупністю злочинів, - не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про безпідставне призначення судом обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, то колегія суддів доходить такого висновку.

Як зазначає прокурор в апеляційній скарзі, за змістом ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має на меті недопущення вчинення даною особою в подальшому злочинів з використанням певної посади чи в результаті зайняття певною діяльністю, а тому позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою обвинуваченого або із заняттям ним певною діяльністю (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року).

Таке покарання призначається в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Кримінального кодексу України, за якою підсудний визнаний винним. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину.

Санкцією частини 1 ст. 222 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто, покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є обов`язковим додатковим покаранням.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року ( із змінами та доповненнями), непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК.

Проте, як вбачається з вироку суду, призначаючи ОСОБА_6 покарання, судом не встановлені обставини справи або дані про особу підсудного, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання. Не навів таких обставин прокурор і в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду.

За таких обставин, на думку колегії суддів, доводи прокурора є необґрунтованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення ухвали.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3