Постанова

від 22.05.2018 по справі 753/18479/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа №753/18479/16-к

Провадження№51-520км18

Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100020007592, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст.222 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Дарницького районного суду м.Києва від 22 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дарницького районного суду м.Києва від 22 березня 2017 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді штрафу:

- за ч. 1 ст. 358 КК України - у розмірі 100неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн;

- за ч. 4 ст. 358 КК України - у розмірі 50неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн;

- за ч. 1 ст. 222 КК України - у розмірі 1000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн,з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у ОСОБА_6 у виді штрафу у розмірі 1000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн,з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік.

Розстрочено виплату штрафу у сумі 17000 грн строком на 10місяців, з щомісячною виплатою 1700 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він на початку вересня 2014 року за місцем свого проживання, з використанням власної комп`ютерної техніки особисто виготовив офіційний документ довідку про доходи №142 від 2 вересня 2014 року, видану ТОВ «Прованс плюс» на ім`я ОСОБА_6 , до якої вніс свої прізвище, ім`я та побатькові, а також завідомо неправдиву інформацію щодо свого доходу, а саме те, що він працює в ТОВ «Прованс плюс» на посаді топ-менеджера з продажу з 2 травня 2013року по теперішній час за основною формою працевлаштування та за період з березня по серпень 2014 року отримав доходи в даному товаристві на загальну суму 35280 грн, в той час, коли він не був працевлаштований у даному товаристві, та зазначених у довідці доходів не отримував.

Наступного дня, перебуваючи у приміщенні робочого кабінету директора ТОВ «Прованс плюс», маючи вільний доступ до печатки цього підприємства, ОСОБА_6 , без відома директора ТОВ «Прованс плюс», наніс відтиск круглої печатки ТОВ «Прованс плюс» на заздалегідь виготовлений ним бланк довідки про доходи та особисто підробив підпис директора ТОВ «Прованс плюс» ОСОБА_7

3 вересня 2014 року ОСОБА_6 в приміщенні відділення №31 ПАТ «Імексбанк» у м.Києві умисно з корисливих мотивів, з метою отримання споживчого кредиту використав, подавши кредитному експерту ПАТ «Імексбанк» для отримання кредиту, попередньо виготовлений ним особисто підроблений офіційний документ довідку про доходи №142 від 2 вересня 2014 року, видану ТОВ «Прованс плюс» на ім`я ОСОБА_6 , в якій містилась вищевказана завідомо неправдива інформація щодо його працевлаштування та доходів.

Крім того, ОСОБА_6 3 вересня 2014 року в приміщенні відділення №31 ПАТ «Імексбанк» у м.Києві, маючи умисел на шахрайство з фінансовими ресурсами, тобто надання банку завідомо неправдивої інформації з метою отримання кредиту, з корисливих мотивів, надав кредитному експерту ПАТ «Імексбанк» для отримання у даній кредитній установі споживчого кредиту, попередньо виготовлений ним особисто підроблений офіційний документ довідку про доходи №142 від 2 вересня 2014 року, видану ТОВ «Прованс плюс» на ім`я ОСОБА_6 , в якій містилась вищевказана завідомо неправдива інформація щодо його працевлаштування та доходів. Однак,кредит ОСОБА_6 не отримав, оскільки факт подачі неправдивої інформації був виявлений працівниками банку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність. Просить змінити судові рішення та виключити призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:

- відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину;

-судом не враховано, що ОСОБА_6 на момент вчинення злочину не працював, а тим більше не обіймав посаду та не займався діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу частково.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Зі змісту положень диспозиції ст. 222 КК України (в редакції Закону України № 3795-VI від 22.09.2011 року), вбачається, що суб`єкт зазначеного злочину є загальний. При цьому у ч.1 ст. 222 КК України, як обов`язкове додаткове покарання, передбачено позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на відповідні періоди.

З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 на час вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 222 КК України, офіційно не був працевлаштований.

Зі змісту ст. 55 КК України вбачається, що у частині другій зазначеної статті законодавець чітко зазначив про випадки, у яких передбачено можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, якщо воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті).

В той же час, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 69 КК України, законодавцем не передбачено іншої правової підстави для незастосування зазначеного додаткового покарання у випадках, коли особа на час вчинення кримінального правопорушення не займала відповідної посади чи не займалася певною діяльністю.

Права людини це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві. Таким чином, права людини це її правові можливості. Реалізація прав людини не обмежена у часі, якщо це прямо не передбачено законом.

Позбавляючи не посади чи права мати певний офіційний документ на підтвердження права, а саме права особи обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, навіть у випадках, коли особа на час вчинення кримінального правопорушення офіційно не обіймала певної посади чи офіційно не займалася певною діяльністю, проте вчинила такі дії, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. 55 та ст. 222 КК України.

У ст. 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

З урахуванням зазначеного, рівними перед законом, в частині призначення покарання та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного злочину офіційно не обіймали певної посади чи офіційно не займалися певною діяльністю, так і особи, які обіймали посади чи офіційно займалися діяльністю, пов`язаною з вчиненим злочином.

Прокурор, посилаючись у своїй касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 2003 року (з наступними змінами та доповненнями), тобто в редакції, яка була прийнята до внесення змін до ст. 222 КК України (в редакції Закону України № 3795-VI від 22.09.2011 року), не зазначив, які саме положення ст. ст. 55, 65 КК України, у даному випадку порушено судами першої та апеляційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог поданої касаційної скарги.

Висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

З огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України, та диспозицію ч.1 ст. 222 КК України, санкція ч.1 ст. 222 КК України в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, застосовується, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, п. 15 Перехідних положень КПК України, пунктами 4, 6 §3 розділу 4 Закону України №2147-VIII від 3жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Вирок Дарницького районного суду м.Києва від 22 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 13 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3