Окрема думка

від 22.05.2018 по справі 753/18479/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ ОСОБА_1

22 травня 2018 року колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду було розглянуто касаційну скаргу прокурора та залишено без зміни судові рішення щодо ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з таким рішенням колегії суддів, висловлюю окрему думку з таких підстав.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2017 року, ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 222 КК України, та йому визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( 17000 грн) з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік.

За встановлених судами обставин вчинені ОСОБА_2 злочини не були безпосередньо пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, більш того, на час вчинення злочинів ОСОБА_2 взагалі не працював.

Системний аналіз ст. 55 КК України свідчить про те, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має на меті недопущення вчинення даною особою в подальшому злочинів з використанням певної посади чи в результаті зайняття певною діяльністю.

Це узгоджується з положеннями п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року, відповідно до яких позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою обвинуваченого або із заняттям ним певною діяльністю.

З огляду на викладене вважаю, що до ОСОБА_2 не може бути застосовано додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Тому судові рішення щодо ОСОБА_2 в цій частині підлягали зміні, чого колегія суддів не зробила.

На моє глибоке переконання, при призначенні додаткового покарання не можна позбавити особу права займатися певною діяльністю, якою він не займався на час вчинення злочину, тим більше, не можна робити цього наперед, про всяк випадок.

Також, застосування у даному провадженні до ОСОБА_2 додаткового покарання не має нічого спільного з дотриманням рівності прав громадян перед законом з огляду на ст. 24 Конституції, хоча саме про таку рівність громадян, які обіймали посади чи займалися певною діяльністю, та громадян, які не обіймали певних посад чи не займалися певною діяльністю, зазначено в постанові колегії суддів.

Суддя ОСОБА_3