Ухвала

від 18.07.2017 по справі 760/20756/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 липня 2017 року апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року,

за участі: прокурора представника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , яке належить йому на праві власності, а саме - частку у статутному капіталі ТОВ «ТІС-14 ПРИЧАЛ» (код ЄДРПОУ 39561557) в розмірі 655417,90 гривень.

Згідно з ухвалою, слідчий суддя вказав, що майно ОСОБА_5 підлягає арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

На ухвалу слідчого судді ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року, ухвалу скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно відмовити.

Щодо строку апеляційного оскарження, то ОСОБА_9 посилається на те, що клопотання детектива було розглянуто судом на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення власника майна, належним чином завірену судом копію оскаржуваної ухвали ОСОБА_9 , що є нерезидентом України, досі не отримував. А тому просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити, строк на подання даної апеляційної скарги.

ОСОБА_9 вважає, що оскаржувана ухвала була постановлена слідчим суддею з грубим порушенням норм КПК України, висновки, викладені в ухвалі не мають жодного правового підґрунтя, арешт на майно ОСОБА_5 було накладено слідчим суддею всупереч приписів ст. 170 КПК України та всупереч тому факту, що він не має процесуального статусу підозрюваного і внаслідок чого слідчим суддею було порушено принципи законності та верховенства права

Так, автор апеляційної скарги зазначає, що він є громадянином Угорщини, не є підозрюваним, обвинувачуваним або особою, що в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, або іншою особою, у якої таке майно перебуває, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна. Підозра у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 не була вручена як станом на дату постановления оскаржуваної ухвали (14 лютого 2017 pоку), так і станом на дату подання даної апеляційної скарги.

Як зазначає ОСОБА_9 ,він є іноземним громадянином, а відтак його внески до статутного капіталу українських господарських товариств підпадають під визначення іноземних інвестицій, захист яких гарантований державою Україна. Тому мета арешту, передбачена ч. 3 ст. 170 КПК України (забезпечення можливої конфіскації цього майна), не може бути виконана.

На думку власника майна, суд не врахував, що накладення арешту на майно, що є іноземними інвестиціями та перебуває під захистом норм міжнародного права, суперечить меті, що передбачена ч. 3 ст. 170 КПК України, оскільки відповідно до норм чинного міжнародного права будь-які заходи експропріації з боку держави є незаконними, а у випадку їх здійснення держава Україна зобов`язана виплатити інвестору швидку та адекватну компенсацію.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника майна та його представників, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів провадження, детективами та старшими детективами Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 23 грудня 2014 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22014101110000215, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369 КК України.

14 лютого 2017 року детектив Національного бюро другого відділу детективів другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , яке належить йому на праві власності, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «ТІС-14 ПРИЧАЛ» (код ЄДРПОУ 39561557) в розмірі 655417,90 гривень.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року клопотання детектива було задоволено.

Задовольняючи клопотання детектива, внесене в межах кримінального провадження № 22014101110000215, щодо накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , яке належить йому на праві власності, а саме частку у статутному капіталі ТОВ «ТІС-14 ПРИЧАЛ» в розмірі 655417,90 гривень, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення детектива та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно, а саме з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно з ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та детектив, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Оскільки, як вбачається з матеріалів судового провадження власнику майна - ОСОБА_5 повідомлення про підозру було складено та направлено для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме в порядку ч. 1 ст. 278 КПК України, при цьому повідомлення про підозру отримано ОСОБА_10 , де проживає ОСОБА_11 . Федоричев, 21 лютого 2017 року, тобто після постановлення ухвали про арешт майна, отже на час розгляду клопотання детектива та постановлення ухвали про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22014101110000215 від 23 грудня 2014 року ОСОБА_9 в статусі підозрюваного не перебував, у зв`язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно останнього, тим більше інших підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно детективом не доведено та слідчим суддею не встановлено, а саме підстав вважати, що ОСОБА_9 є суб`єктом ст. 170 КПК України.

Окрім цього, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно підлягає арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 станом на момент постановлення ухвали не було повідомлено про підозру. Отже, слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання детектива про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак детектив, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Зокрема, наявність даних про належне повідомлення про підозру власника майна у вчиненні злочину.

Як встановлено колегією суддів, надані матеріали клопотання не містять процесуальних документів, що підтверджують належність ОСОБА_5 до категорії осіб, вказаних в ст. 170 КПК України в якості власника майна, на яке може бути накладено арешт станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали, крім того враховуючи вимоги ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та на підставі тих матеріалів, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя місцевого суду поверхнево підійшов до розгляду справи, не дослідив фактичні обставини справи, клопотання та додатки до нього, не встановив належні правові підстави для арешту майна у відповідності до ст. 170 КПК України, мету та завдання арешту, що є грубим порушенням кримінального процесуального закону.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання детектива, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 117, 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , яке належить йому на праві власності, а саме - частку у статутному капіталі ТОВ «ТІС-14 ПРИЧАЛ» (код ЄДРПОУ 39561557) в розмірі 655417,90 гривень, -скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , яке належить йому на праві власності, а саме - частку у статутному капіталі ТОВ «ТІС-14 ПРИЧАЛ» (код ЄДРПОУ 39561557) в розмірі 655417,90 гривень, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/2472/2017 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_12 Доповідач: ОСОБА_1