Ухвала

від 15.06.2017 по справі 760/20756/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2468/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , яке погоджене із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , і накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Угорщини, яке належить йому на праві власності, а саме на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 22447500) в розмірі 113452044,74 гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про поновлення йому строку на оскарження ухвали слідчого судді та просить скасувати цю ухвалу і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_11 зазначає, що розгляд клопотання детектива був здійснений без його повідомлення, а копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року не була йому направлена до теперішнього часу.

Стосовно ухвали слідчого судді, тоОСОБА_11 вважає її незаконною та необґрунтованою. Так, апелянт стверджує, що він не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Зокрема, ОСОБА_11 зазначає, що він є громадянином Угорщини, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і підозра могла бути вручена йому виключно через Генеральну прокуратуру України шляхом направлення міжнародного доручення до ОСОБА_12 , однак, як стверджує автор апеляції, жодних повідомлень про підозру від Генеральної прокуратури України або від будь-яких інших органів він не отримував. Також апелянт наголошує, що він є іноземним громадянином і, посилаючись на норми ст. ст. 1, 3, 4 Закону України «Про захист іноземних інвестицій в Україні» від 10 вересня 1991 року, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року, ст. 5 Закону України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвестицій» № 202/95-ВР від 02 червня 1995 року, наголошує, що накладення арешту на майно, яке є іноземними інвестиціями і перебуває під захистом норм міжнародного права, суперечить меті, передбаченій ч. 3 ст. 170 КПК України, оскільки, відповідно до норм чинного міжнародного права, будь-які заходи експропріації з боку держави є незаконними, а у випадку їх здійснення держава Україна зобов`язана виплатити інвестору швидку та адекватну компенсацію.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді має бути поновлений підозрюваному ОСОБА_13 , а його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки підозрюваного ОСОБА_8 не було викликано до суду першої інстанції в судове засідання на розгляд клопотання детектива про арешт майна, а ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року не була направлена в адресу ОСОБА_8 , то причину пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді слід визнати поважною, а підозрюваному ОСОБА_13 необхідно поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22014101110000215, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 грудня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368; ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 369; ч. 3 ст. 209 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що громадянин Угорщини ОСОБА_11 є бізнесменом російського походження, який займається, в тому числі купівлею-продажем сільськогосподарської продукції на міжнародному ринку. Він є власником компаній «Fedcominvest Europe Sari» (Монако), «Fedcominvest Monaco Sam» (Монако) та інших; засновником компаній ТОВ «TIC-Зерно», ТОВ «ТІС-Міндобриво», ТОВ «TIC-Руда», ТОВ «TIC-Контейнерний термінал», ТОВ «Федкомінвест-Україна», TOB «ТІС-Вугілля», ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС», TOB «ТІС-14 причал», TOB «ТІС-15 причал», TOB «АТІС».

Під час здійснення своєї діяльності, пов`язаної із купівлею-продажем сільськогосподарської продукції, бажаючи збільшити обсяги товарообороту, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на здійснення обіцянки та надання неправомірної вигоди службовим особам ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» за продаж підконтрольним ОСОБА_13 підприємствам сільськогосподарської продукції (ячмінь, пшениця) на економічно вигідних для останнього умовах.

З цією метою у квітні 2014 року в місті Юрмала (Латвійська Республіка) ОСОБА_11 , представляючись власником багатьох підприємств та особою, яка займається купівлею-продажем сільськогосподарської продукції у різних країнах світу, зустрівся та познайомився з ОСОБА_14 , який на той час обіймав посаду голови правління ПАТ «ДПЗКУ». В подальшому між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 відбулися зустрічі в травні 2014 року у передмісті міста Піза (Італійська Республіка) та у липні 2014 року у передмісті міста Київ. Також на вказаних зустрічах був присутній громадянин Російської Федерації ОСОБА_16 , якого ОСОБА_11 представив ОСОБА_14 , як свою довірену особу, уповноважену вести переговори щодо господарських взаємовідносин підприємств, підконтрольних ОСОБА_13 .

У період з квітня по липень 2014 року ОСОБА_11 , усвідомлюючи службове становище ОСОБА_14 , запропонував останньому за неправомірну вигоду продати наявну в ПАТ «ДПЗКУ» сільськогосподарську продукцію (ячмінь, пшениця) підконтрольним ОСОБА_13 підприємствам на економічно вигідних для останнього умовах.

ОСОБА_14 погодився на злочинну пропозицію ОСОБА_8 та в подальшому вони домовились про розмір неправомірної вигоди, час, місце та спосіб її надання.

Так, згідно досягнутих між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 злочинних домовленостей, неправомірна вигода повинна була надаватися ОСОБА_15 за укладення та виконання контрактів на поставку сільськогосподарської продукції між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольним ОСОБА_13 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD (Республіка Кіпр) за цінами нижчими від ринкових, а також на вигідних для ОСОБА_8 умовах оплати, а саме із застосуванням форми оплати у вигляді документарного інкасо (CAD), яка надавала фактичну можливість ОСОБА_13 перепродати поставлену продукцію до моменту оплати та не містила для ПАТ «ДПЗКУ» гарантій такої оплати.

З метою надання видимості законності операції стосовно передачі неправомірної вигоди ОСОБА_11 та ОСОБА_14 домовилися, що один із контрактів на поставку сільськогосподарської продукції підконтрольному ОСОБА_13 підприємству LIRTAVIS ENTERPRISES LTD буде виконано із залученням підприємства-посередника, підконтрольного ОСОБА_14 , яке повинно було укласти одночасно два правочини (контракти): один з ПАТ «ДПЗКУ» щодо купівлі сільськогосподарської продукції, а інший з підконтрольним ОСОБА_13 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD щодо продажу цієї ж продукції на тих же, крім ціни, умовах. Водночас, різниця між загальною вартістю обох контрактів (суми оплати) була неправомірною вигодою, яка повинна залишитися на закордонних рахунках підконтрольного ОСОБА_14 підприємства-посередника. При цьому ОСОБА_11 і ОСОБА_14 усвідомлювали, що залучене ОСОБА_14 підприємство не буде виконувати жодних дій, пов`язаних із фактичною поставкою сільськогосподарської продукції, крім здійснення фінансових операцій, необхідних для оформлення та отримання грошових коштів, як неправомірної вигоди працівниками ПАТ «ДПЗКУ» за продаж сільськогосподарської продукції. За домовленістю ОСОБА_8 та ОСОБА_14 розмір неправомірної вигоди визначався, виходячи із загальних об`ємів майбутньої поставки ПАТ «ДПЗКУ» підконтрольним ОСОБА_13 підприємствам сільськогосподарської продукції, з розрахунку 1 долар США за кожну тонну такої сільськогосподарської продукції.

Також ОСОБА_11 залучив до вчинення злочину представника за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD ОСОБА_17 , фінансового директора ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» ОСОБА_16 та заступника директора з фінансових питань ТОВ «TIC-Зерно» ОСОБА_18 , дії яких у подальшому ОСОБА_19 координував та направляв. Про залучення вказаних осіб до вчинення злочину ОСОБА_11 довів до відома ОСОБА_14 .

У свою чергу, ОСОБА_14 довів до відома ОСОБА_8 , що при укладанні та виконанні контрактів на поставку ПАТ «ДПЗКУ» сільськогосподарської продукції підконтрольному ОСОБА_13 підприємству будуть приймати участь довірені ОСОБА_14 особи, зокрема, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , а виступати посередником між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD для оформлення і отримання працівниками ПАТ «ДПЗКУ» раніше обумовленої неправомірної вигоди буде підприємство SOMERTON BUSINESS LIMITED (Гонконг).

25 липня 2014 року ОСОБА_20 , діючи згідно досягнутих із ОСОБА_14 злочинних домовленостей та перебуваючи у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 1, у присутності ОСОБА_21 , ОСОБА_23 та інших осіб, усвідомлюючи, що реальним покупцем товару є підконтрольне Федоричеву Олексію підприємство LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, надав вказівку начальнику відділу виконання (супроводу) зовнішньоекономічних договорів управління зовнішньоекономічної діяльності департаменту закупівель та зовнішньоекономічної діяльності ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_24 , яка не була обізнана про злочинні наміри учасників злочину, підготувати проект зовнішньоекономічного контракту між ПАТ «ДПЗКУ» і SOMERTON BUSINESS LIMITED щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75000,000 метричних тон за ціною 209 доларів США за метричну тонну загальною вартістю 15675000 доларів США. Одразу після підготовки зазначеного проекту контракту він був підписаний від імені ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_25 та від імені SOMERTON BUSINESS LIMITED ОСОБА_23 .

Одночасно з цим, в тому ж місці, між SOMERTON BUSINESS LIMITED і LIRTAVIS ENTERPRISES LTD був підписаний аналогічний контракт NO FB-Y250714 щодо продажу ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75000,000 метричних тон, але вже за ціною 217,85 доларів США за метричну тонну, тобто на 8,85 доларів США дорожче, загальною вартістю 16338750 доларів США. Вказаний контракт від імені LIRTAVIS ENTERPRISES LTD підписав представник за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD ОСОБА_17 , який при цьому виконував вказівку ОСОБА_8 та усвідомлював свою злочинну роль у реалізації домовленостей ОСОБА_8 і ОСОБА_14 . В п. 6.1 вказаного контракту передбачалось, що оплата за товар здійснюється протягом 5 банківських днів по пред`явленню оригіналів документів згідно п. 7 в банк Покупця.

Під час підписання зазначених контрактів у приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» за адресою: місто Київ, вулиця Саксаганського, 1, знаходилася довірена особа ОСОБА_8 фінансовий директора ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» ОСОБА_16 , який протягом усього періоду підготовки та реалізації злочинної схеми щодо надання неправомірної вигоди проводив від імені ОСОБА_8 переговори з представниками ПАТ «ДПЗКУ» щодо узгодження злочинних дій.

У підготовці та підписанні проектів вищевказаних контрактів між ПАТ «ДПЗКУ», SOMERTON BUSINESS LIMITED та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, виконуючи вказівки ОСОБА_8 , також приймав участь ОСОБА_18 .

На виконання вищевказаного контракту у період з 26 липня 2014 року по 29 липня 2014 року ПАТ «ДПЗКУ», згідно документарних інструкцій, наданих нібито SOMERTON BUSINESS LIMITED, а насправді підконтрольним ОСОБА_13 підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, завантажило на морське судно PEACE ARK 75400,995 метричних тон ячменю третього класу.

Таким чином, з урахуванням фактичної кількості поставленого товару різниця між загальною вартістю обох контрактів у розмірі 667298,81 доларів США, що станом на 25 липня 2014 року згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ складало 7842627,41 гривень, повинна була залишитися на рахунках компанії SOMERTON BUSINESS LIMITED, відкритих у закордонних банківських установах, як неправомірна вигода, розмір якої у 12877 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (станом на 01 січня 2014 року), та, відповідно до примітки 1 ст. 368 КК України, становить особливо великий розмір.

Під час вчинення злочину, який полягав у обіцянці надати голові правлінні ПАТ «ДПЗКУ» ОСОБА_14 неправомірну вигоду за укладення та виконання контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD на поставку сільськогосподарської продукції, у ОСОБА_8 виник також злочинний умисел на розтрату зерна, яке буде поставлятися ПАТ «ДПЗКУ» за такими контрактами.

Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, направлений на розтрату зерна, він не в змозі, ОСОБА_11 залучив до вчинення злочину представника за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD ОСОБА_17 , фінансового директора ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» ОСОБА_16 та заступника директора з фінансових питань ТОВ «TIC-Зерно» ОСОБА_18 , дії яких у подальшому ОСОБА_19 координував та направляв.

Так, 25 липня 2014 року в приміщенні ПАТ «ДПЗКУ» на виконання домовленостей між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 стосовно поставки підконтрольним ОСОБА_13 підприємствам сільськогосподарської продукції було укладено два пов`язані договори: між ПАТ «ДПЗКУ» і SOMERTON BUSINESS LIMITED №ЕХР250714 та між SOMERTON BUSINESS LIMITED і LIRTAVIS ENTERPRISES LTD NO FB-Y250714, предметом яких була одна й та сама сільськогосподарська продукція.

Відповідно до п. 4.2 вищевказаного контракту NO FB-Y250714, укладеного між SOMERTON BUSINESS LIMITED та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, сторони цього контракту домовилися, що датою переходу права власності на кожну партію товару вважається дата повної сплати за цю партію. При цьому, відповідно до умов зазначеного договору NO FB-Y250714, ОСОБА_17 , як представник та підписант за довіреністю компанії LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, був особою, якій вищевказане зерно обсягом 75000,000 метричних тон було фактично ввірене.

Однак 25 липня 2014 року ОСОБА_17 , як представник за довіреністю LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, підписав розроблений та підготовлений за участі ОСОБА_18 і ОСОБА_16 договір № 2507/1 від 25 липня 2014 року між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL стосовно продажу того самого ячменю для кормових цілей третього класу обсягом 75000,000 метричних тон.

Таким чином, використовуючи підготовлені працівниками ПАТ «ДПЗКУ» товарно-супровідні документи на вищевказаний товар та зафрахтоване за контрактом з ПАТ «ДПЗКУ» морське судно «Peace Ark», сільськогосподарська продукція була перепродана та доставлена визначеному ОСОБА_15 кінцевому покупцю.

В подальшому, у період серпня жовтня 2014 року, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на розтрату зерна, яке належить ПАТ «ДПЗКУ», ОСОБА_11 , користуючись досягнутими з ОСОБА_14 домовленостями та надаючи вказівки співучасникам злочину ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , організував укладання і виконання ряду контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та підконтрольним йому, тобто ОСОБА_13 , підприємством LIRTAVIS ENTERPRISES LTD.

Під час підписання зазначених вище контрактів переговори від імені ОСОБА_8 щодо узгодження дій із представниками ПАТ «ДПЗКУ» вів фінансовий директор ТОВ «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» ОСОБА_16 , який виконував вказівки ОСОБА_8 та реалізовував спільну злочинну схему щодо розтрати належного ПАТ «ДПЗКУ» майна.

У підготовку проектів вищевказаних контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» і LIRTAVIS ENTERPRISES LTD брав участь ОСОБА_18 , який при цьому також виконував вказівку ОСОБА_8 та усвідомлював, що цим сприяє в розтраті майна, яке належить ПАТ «ДПЗКУ».

Надалі ОСОБА_17 , одночасно із укладенням вищевказаних контрактів між ПАТ «ДПЗКУ» та LIRTAVIS ENTERPRISES LTD, підписав розроблені і підготовлені за участі ОСОБА_16 та ОСОБА_18 чотири контракти між LIRTAVIS ENTERPRISES LTD та FEDCOMINVEST EUROPE SARL № 150814/1-L від 15 серпня 2014 року, № 1009-14-L від 10 вересня 2014 року, № 011014/1-L від 01 жовтня 2014 року та № 021014-1-L від 02 жовтня 2014 року щодо продажу сільськогосподарської продукції.

В подальшому, використовуючи підготовлені працівниками ПАТ «ДПЗКУ» товарно-супровідні документи та зафрахтовані за контрактами з ПАТ «ДПЗКУ» морські судна «Tonic Sea», «Соїтіпа», «Front Runner», «Annoula», «Naias», належна ПАТ «ДПЗКУ» сільськогосподарська продукція була перепродана та доставлена визначеним ОСОБА_15 кінцевим покупцям. При цьому ОСОБА_17 , як і у випадку укладення контракту NO FB-Y250714 від 25 липня 2014 року, усвідомлював, що право власності на зерно обсягом 295807,795 метричних тон належить ПАТ «ДПЗКУ» і тим самим він, підписуючи контракти № 150814/1-L від 15 серпня 2014 року, № 1009-14-L від 10 вересня 2014 року, № 011014/1-L від 01 жовтня 2014 року та № 021014-1-L від 02 жовтня 2014 року, вчиняє розтрату належного ПАТ «ДПЗКУ» зерна.

Внаслідок укладання контракту NO FB-Y250714 від 25 липня 2014 року, а також контрактів № 150814/1-L від 15 серпня 2014 року, № 1009-14-L від 10 вересня 2014 року, № 011014/1-L від 01 жовтня 2014 року та № 021014-1-L від 02 жовтня 2014 року, що привело до розтрати належного ПАТ «ДПЗКУ» зерна, кінцевим вигодонабувачем цього майна стала компанія FEDCOMINVEST EUROPE SARL, яка належить організатору вчинення злочину ОСОБА_13 .

Отже, органи досудового розслідування вважають, що зазначені вище злочинні дії ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 призвели до завдання ПАТ «ДПЗКУ» збитків у вигляді розтрати належного ПАТ «ДПЗКУ» зерна ячменю кормового 3 класу в кількості 273679,805 тон та пшениці 5 класу в кількості 22127,99 тон, загальною вартістю 60560477,82 доларів США, що станом на 02 жовтня 2014 року, згідно офіційного курсу іноземних валют НБУ, складало 784915550 гривень, що підтверджується висновками експерта № 49/7 від 22 грудня 2015 року, № 50/7 від 21 грудня 2015 року, №52/7 від 31 грудня 2015 року, № 53/7 від 21 грудня 2015 року, № 51/7 від 22 грудня 2015 року.

07 лютого 2017 року щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Угорщини, уродженця міста Красногорськ РФ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 369 КК України, та вжито заходів для його вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_13 належать частки у статутному капіталі наступних юридичних осіб:

- товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 22447500) в розмірі 113452044,74 гривень;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс» (код ЄДРПОУ 31432532) в розмірі 5428,00 гривень;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Федкомінвест-Україна» (код ЄДРПОУ 31484491) в розмірі 542000,00 гривень;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Котейнерний термінал» (код ЄДРПОУ 37468475) в розмірі 47534282,46 гривень;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Tic-Вугілля» (код ЄДРПОУ 37468454) в розмірі 65425590,55 гривень;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» (код ЄДРПОУ 36143538) в розмірі 51875049,00 гривень;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-14 причал» (код ЄДРПОУ 39561557) в розмірі 655417,90 гривень;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Tic-Руда» (код ЄДРПОУ 34526544) в розмірі 29332551,00 гривень;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Tic-зерно» (код ЄДРПОУ 37468469) в розмірі 156 813 118,77 гривень;

- товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-15 причал» (код ЄДРПОУ 39561688) в розмірі 549439,30 гривень.

14 лютого 2017 року детектив Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить йому на праві власності, а саме на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 22447500) в розмірі 113452044,74 гривень.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року клопотання детектива було задоволено.

Задовольняючи клопотання детектива, внесене в межах кримінального провадження № 22014101110000215 від 23 грудня 2014 рокупро накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить йому на праві власності, а саме на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 22447500) в розмірі 113452044,74 гривень, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення детектива ОСОБА_9 та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно, а саме з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

До того ж, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Вищевикладених вимог закону слідчий суддя та детектив, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, власнику майна ОСОБА_13 повідомлення про підозру було складено 07 лютого 2017 року та направлено для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме в порядку ч. 1 ст. 278 КПК України. Це повідомлення про підозру було отримано ОСОБА_26 , де проживає ОСОБА_11 , лише 21 лютого 2017 року, тобто після постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали про арешт майна від 14 лютого 2017 року.

Таким чином, на час розгляду клопотання детектива та постановлення слідчим суддею ухвали про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22014101110000215 від 23 грудня 2014 року ОСОБА_11 в статусі підозрюваного не перебував, у зв`язку з чим у слідчого судді відсутні були мета і правова підстава для накладення арешту на майно останнього, передбачені п. 3 ч. 2 та ч. 5 ст. 170 КПК України.

Іншої мети та правової підстави для накладення арешту на майно ОСОБА_8 в клопотанні детектива приведено не було, а це, в свою чергу, свідчить, що слідчий суддя за таких обставин взагалі не мав права накладати арешт на майно ОСОБА_8 з будь-яких інших підстав, оскільки в такому разі це тягне за собою прояв слідчим суддею необ`єктивності та упередженості при розгляді клопотання про арешт майна, що є порушення вимог ч. 6 ст. 22 КПК України.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак детектив, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Зокрема, посилання детектива у клопотанні та слідчого судді в оскаржуваній ухвалі на ту обставину, що вказане майно підлягає арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не містить під собою правового підґрунтя, виходячи з того, що таке ствердження належним чином необґрунтоване та невмотивоване, а фактично є тільки посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону, без доведення факту належного повідомлення ОСОБА_13 про підозру у вчиненні ним злочину.

Отже, слідчий суддя не надав належної оцінки тому факту, що клопотання детектива про арешт майна не в повній мірі відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України.

На підставі приведених вище обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і необ`єктивність судового розгляду, а також враховуючи, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та на підставі тих матеріалів, які були предметом розгляду в суді першої інстанції, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання детектива як такого, що внесено до суду з порушенням ч. 2 ст. 171 КПК України та за недоведеності на час його внесення необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Поновити підозрюваному ОСОБА_13 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року.

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погоджене із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , і накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Угорщини, яке належить йому на праві власності, а саме на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 22447500) в розмірі 113452044,74 гривень, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погодженого із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Угорщини, яке належить йому на праві власності, а саме на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ТРАНСІНВЕСТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 22447500) в розмірі 113452044,74 гривень, відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4