Рішення

від 18.07.2017 по справі 910/7263/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017Справа №910/7263/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ"

до 1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІОНТА ЛОГІСТІКС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство інфраструктури України

про визнання договору недійсним

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Гурова А.А. - за довіреністю № 19 від 29.12.2016 року; Кравцов С.В. - за довіреністю від 09.02.2017 року.

від відповідача -1: Варфоломєєва Л.В. - за довіреністю №1616 від 20.03.2017 року;

від відповідача -2: не з'явилися;

від третьої особи: Загородній В.С. - за довіреністю від 16.06.2017 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІОНТА ЛОГІСТІКС" про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача Договір про забезпечення портового оператора до причалу від 04.04.2017 року, який укладений між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "ТРІОНТА ЛОГІСТІКС", є недійсним в зв'язку з тим, що він суперечить ст. 203 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , частинам 1-3 ЦК України, статтям 1, 11, 21 Закону України Про морські проти України .

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та визнати недійсним Договір про забезпечення портового оператора до причалу від 04.04.2017 року, укладений між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "ТРІОНТА ЛОГІСТІКС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року залучено до участі у справі Міністерство інфраструктури України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 11.07.2017 року.

11.07.2017 року через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 11.07.2017 представник відповідача -1 та представник третьої особи дане клопотання підтримали, а також подали заяву про продовження строку розгляду спору.

У судове засідання 11.07.2017 року представники відповідача -2 не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 року продовжити строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.07.2017 року.

В судове засідання 18.07.2017 року представник відповідача-2 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.07.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 18.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, відповідаач-1 та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" (далі по тексту - позивач, користувач, ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ") та Державним підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі по тексту - відповідач-1, ДП "Адміністрація морських портів України", ДП АМПУ) укладено Договір про встановлення сервітуту №А6-А (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п. 1.1. Договору) Сервітут встановлюється щодо користування причалами та причальною інфраструктурою, які розташовані за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.

Відповідно до пункту 2.1 Договору сервітут встановлюється для можливості здійснення позивачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури.

Видом права сервітуту, згідно з пунктом 3.1 Договору, є право користування майном (причалами та причальною інфраструктурою), згідно з Планом - схемою причалів №9 та причальної інфраструктури (Додаток №1, який є невід'ємною частиною цього Договору), наступною довжиною:

- Причал №9 (інв. № 1031036) - 209,0 м.п., технологічна ширина 15,52 м.п.;

- Залізнична колія №33 (інв. № 1031079) - 202,5 м.п.;

- Залізнична колія № 36 (інв. № 1031080) - 202,5 м.п.;

- Підкранові колії (інв. № 1031065) - 202,5 м.п. у дві нитки.

Сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування Користувачем причалами та причальною інфраструктурою, визначених вище у пункті 3.1. даного Договору.

Право користування (сервітут), встановлене на підставі Договору, зареєстроване за позивачем державним реєстратором Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, про що внесено запис про реєстрацію іншого речового права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з Витягом №29753060 від 20.11.2014.

Причал №9 та причальна інфраструктура знаходиться на балансі відповідача-1, який, забезпечуючи до них доступ позивача, тим самим задовольняє потреби позивача в користуванні чужим майном.

На момент розгляду справи суду не надано жодних доказів припинення дії Договору, а тому Договір є таким який діє.

04.04.2017 року між ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІОНТА ЛОГІСТІКС" (далі по тексту - відповідач-2, портовий оператор, ТОВ "ТРІОНТА ЛОГІСТІКС") укладено Договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (далі по тексту - Договір від 04.04.2017 року), за умовами якого (п. 1.1. Договору від 04.04.2017 року) Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу № 9 (інв. № 1031036) з причальною інфраструктурою (далі - Послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації за доступ до причалу. Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт на причалі у межах його паспортних довжини та ширини (далі - експлуатація причалу ).

Відповідно до п. 1.2. Договору від 04.04.2017 року експлуатаційні та технічні характеристики, загальний розмір, довжина та ширина, цільове призначення та режим експлуатації причалу зазначено у Довіднику допустимих навантажень на причали, викопіювання з якого наведені у Додатку № 1 до цього Договору, у Паспорті гідротехнічної споруди (причальної) та інших документах, передбачених Правилами технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд. Межі причалу, до якого забезпечується доступ Портового оператора, наведений у Додатку № 3 до цього Договору.

Згідно з додатком №3 Межі причалу №9 до Договору від 04.04.2017 року відповідачем-1 передано для користування відповідачу-2 наступне майно:

- Причал №9 (інв. № 1031036) - 209,0 м.п., технологічна ширина 15,52 м.п.;

- Залізнична колія №33 (інв. № 1031079) - 202,5 м.п.;

- Залізнична колія № 36 (інв. № 1031080) - 202,5 м.п.;

- Підкранові колії (інв. № 1031065) - 202,5 м.п. у дві нитки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Договір від 04.04.2017 року, який укладений між відповідачем-1 та відповідач-2, є недійсним в зв'язку з тим, що він суперечить ст. 203 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , частинам 1-3 ЦК України, статтям 1, 11, 21 Закону України Про морські проти України .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів частин 1-3 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб , завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі , а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України Про морські проти України Адміністрація морських портів України не має права перешкоджати або втручатися в діяльність суб'єктів господарювання, крім випадків, передбачених законом, а також встановлювати для них умови діяльності, що погіршують їх становище порівняно з іншими суб'єктами господарювання або порушують їхні права та законні інтереси.

ДП АМПУ , відповідно до пунктів 8.2., 8.4. Договору, взяло на себе обов'язок не чинити жодних перешкод у користуванні причалом № 9 та причальною інфраструктурою, і не втручатися у господарську діяльність ТОВ НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ .

З аналізу змісту Договору про встановлення сервітуту № А6-А від 10.07.2013 року та договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу від 04.04.2017 року, а також у результаті їх порівняння, вбачається, що вони є тотожними за своїм змістом. Різницю становить лише їх назви.

Суд звертає увагу, що прийняття нормативно-правових актів (Постанови КМУ від 07.07.2015 № 483 та Наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 ) не припинило обставин, які були підставами для встановлення сервітуту за Договором про встановлення сервітуту № А6-А від 10.07.2013 року (даний факт встановлено рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.05.2016 року у справі №915/197/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 листопада 2016 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що дії ДП АМПУ суд розцінює як намір завдати позивачу шкоди, що мають наслідком створення перешкод до здійснення позивачем його господарської діяльності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору;

Право користування (сервітут), встановлене на підставі Договору, зареєстроване за позивачем державним реєстратором Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, про що внесено запис про реєстрацію іншого речового права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з Витягом №29753060 від 20.11.2014 року.

Таким чином, у ДП АМПУ відсутні правові підстави для укладання тотожний договір щодо причалу №9 з Відповідачем-2, так як він обтяжений сервітутом, встановленим на користь позивача.

Відповідно до положень Договору від 04.04.2017 року відповідач-1 зобов'язується забезпечити доступ портового оператора (Відповідач-2), до причалу з причальною інфраструктурою з метою забезпечення портовим оператором навантажувально-розвантажувальних робіт на причалі.

Згідно з ч. 1-2 ст. 18 Закону України Про морські проти України господарська діяльність у морському порту провадиться відповідно до законодавства, обов'язкових постанов по порту та зводу звичаїв морського порту. У межах морського порту функціонують суб'єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту.

Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України (ч. 2 ст. 21 Закону України Про морські проти України ).

Відповідно до Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. №405 (додаток доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 р. №483) забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

З аналізу постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. №405 та постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 р. №483 вбачається, що послуга забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, відноситься до спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню.

Відповідно до п. 7 та п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України Про морські проти України морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів; портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності.

З аналізу вищенаведених норм суд прийшов до висновку, що портовим оператором може бути тільки той суб'єкт, який:

- управляє морським терміналом як єдиним майновим комплексом;

- виконує вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування суден і пасажирів;

- здійснює зберігання і перевалку вантажів.

Тобто, Закону України Про морські проти України пов'язує можливість здійснювати господарську діяльність у морському порту з обов'язковою наявністю належної матеріально-технічної бази (складські приміщення, обладнання, техніка, дозвільні документи на експлуатацію портальних кранів та навантажувачів, робоча технологічна документація тощо) і здатністю повною мірою забезпечити весь технологічний процес.

Суд зазначає, що ТОВ ТРІОНТА ЛОГІСТІКС зареєстровано лише в 2016 році зі статутним капіталом у розмірі 1000 грн. та не здійснює жодної господарської діяльності у порту, так як у нього відсутні: технологічно-пов'язані об'єкти портової інфраструктури, складські площі, приміщення, обладнання, техніка, штат докерів-механізаторів, що пройшов атестацію робочих місць, інші спеціалісти портової галузі, дозвільні документи, робоча технологічна документація по видам вантажів та схемам виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, погоджена у встановленому порядку, у тому числі з Державною екологічною інспекцією Північно-західного регіону Чорного моря.

ТОВ ТРІОНТА ЛОГІСТІКС не внесено до Реєстру морських портів України у статуті Портового оператора.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов о висновку, що ТОВ ТРІОНТА ЛОГІСТІКС (відповідач-2) не є портовим оператором в розумінні вимоги Закону України Про морські проти України .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна (стаття 396 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.4. Договору сервітут підлягає захисту від неправомірних дій будь-яких осіб.

Відтак Позивач має охоронюваний законом інтерес щодо визнання недійсним договору від04 квітня 2017 року, оскільки укладення такого договору прямо обмежує його у здійсненні господарської діяльності відповідно до Закону України Про морські проти України .

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Позивача, оскільки відповідачем-1 та відповідачем-2 при укладанні Договору від 04.04.2017 року порушено п. 5 ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , частини 1-3 ЦК України, статті 1, 11, 21 Закону України Про морські проти України .

За таких обставин, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 ЦК України та ГПК України, Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів (угод) недійсними.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" до ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "ТРІОНТА ЛОГІСТІКС" про визнання недійсним Договору про забезпечення портового оператора до причалу від 04.04.2017 року, укладеного між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "ТРІОНТА ЛОГІСТІКС".

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу від 04.04.2017 року, укладений між Державним підприємством Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ , будинок 14; код ЄДРПОУ 38727770) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРІОНТА ЛОГІСТІКС (03035, м. Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, будинок 14; код ЄДРПОУ 40703392).

3. Стягнути з Державним підприємством Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ , будинок 14; код ЄДРПОУ 38727770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" (54002, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ГРОМАДЯНСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 1/1; код ЄДРПОУ 32655926) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІОНТА ЛОГІСТІКС (03035, м. Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, будинок 14; код ЄДРПОУ 40703392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ" (54002, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ ГРОМАДЯНСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 1/1; код ЄДРПОУ 32655926) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 25.07.2017 року.