Постанова

від 19.07.2017 по справі 20/98

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 20/98

Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддів Корсака В.А., Сибіги О.М., Данилової М.В. розглянувши касаційну скаргуВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 20/98 Господарського суду Донецької області за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" доКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" простягнення коштів за скаргоюНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на діїВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

в судовому засіданні взяли участь представники : - позивачаПоліщук Н.Г. - відповідачане з'явились - скаржника не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.11.2016 (в редакції ухвали від 25.01.2017 про виправлення описки) (суддя Бойко І.А.), скаргу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії органу ВДВС задоволено частково. Визнано незаконними дії органу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 04.11.2010 у даній справі. Визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 04.11.2010.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2017 (Головуючий Агапов О.Л., судді: Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В.) зазначена ухвала місцевого господарського суду залишена без змін.

Не погоджуючись з судовими актами судів попередніх інстанцій, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги позивача.

В обґрунтування касаційної скарги, касатор посилається на те, що Законами України "Про боротьбу з тероризмом", "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганських областях", введеного у дію Указом Президента України № 875 від 14.11.2014, припинено діяльність державних підприємств, установ та організацій, їх філій (відділень), представництв на окремих територіях у районі проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях. А тому, скаржник вважає, що повернення виконавчого документу на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону "Про виконавче провадження" є цілком правомірним.

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подано заперечення на касаційну скаргу, яке залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Приписами статті статті 116 ГПК України унормовано, що виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Вказаний Закон є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом, (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), було регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Частинами 1, 2 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (пункт 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.20013 № 14, "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Згідно зі статтею 121-2 ГПК України, в редакції, яка діяла на час звернення до суду зі скаргою, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли ця дія мала бути вчинена.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Донецької області від 01.06.2009 у даній справі позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про стягнення 12542506,75 грн. задоволені частково. Стягнуто на користь позивача 5201798,84 грн., 838354,05 грн. суму 3% річних, 1225340,32 грн. суму пені, 25500,00 грн. суму державного мита, 118,00 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.02.2010 у даній справі затверджено мирову угоду, відповідно до якої боржник зобов'язався погасити суму боргу в розмірі 7291111,21 грн. з 10.01.2011 по 10.12.2012.

15.08.2013 позивач звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою про відкриття виконавчого провадження по виконанню ухвали про затвердження мирової угоди від 04.11.2010.

23.08.2013 державним виконавцем Балдинюком М.Ю. було відкрито виконавче провадження №39497612 по виконанню зазначеної ухвали.

У зв'язку з проведенням АТО з 14.04.2014 та згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства юстиції України, орган ДВС, що знаходився за адресою: м. Донецьк, вул. Кобозева, 3, було переміщено до м. Краматорськ, вул. Машинобудівельників, 32.

ДК "Газ України" звернулась до ВДВС із заявами про хід виконавчого провадження №31/13-2949 від 10.08.2016 та №31/13-3256 від 01.09.2016.

19.09.2016 ВДВС надіслано лист №6663 від 13.09.2016, в якому зазначено, що 10.11.2014 постановою державного виконавця виконавче провадження ВП №39497612 завершено на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону "Про виконавче провадження".

Судами встановлено, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві з оригіналом виконавчого документа в порядку статті 47 вищевказаного Закону на адресу стягувача не надходила. Також, матеріали справи не містять доказів поштового відправлення цих документів стягувачу.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Стаття 6 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Господарськими судами встановлено, що в порушення частини 47 вказаного Закону, ВДВС не направив стягувачу постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві з оригіналом виконавчого документа.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Управлінням Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області допущено протиправну дію за наслідком невиконання ухвали Господарського суду Донецької області від 23.02.2010. Відтак, задоволення скарги про визнання незаконними дій органу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 04.11.2010 у даній справі є обґрунтованим.

Стосовно задоволення скарги в частині визнання недійсною та скасування постанови про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 04.11.2010 у даній справі; визнання незаконною дії органу ДВС щодо ненадіслання стягувачеві постанови про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 04.11.2010 разом з оригіналом виконавчого документу, колегія зазначає наступне.

У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника (Пункт 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.20013 № 14, "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (Пункт 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Враховуючи приписи ГПК України, Закону "Про виконавче провадження" та пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, щодо визнання недійсною постанови про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди у даній справі.

Стосовно вимог в частині визнання незаконними дій органу ДВС щодо не надіслання стягувачеві постанови про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 04.11.2010 разом з оригіналом виконавчого документу; витребування у органу ВДВС доказів надсилання рекомендованою кореспонденцією стягувачу постанови про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 разом з оригіналом виконавчого документа; зобов'язання органу ДВС усунути допущені порушення, що призвели до втрати виконавчого документу, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено господарськими судами, у зв'язку з проведенням АТО Відділу було заборонено здійснювати свою діяльність, у тому числі провадити виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території. Відділ не міг вчинити дії оскільки був переміщений, а матеріали виконавчого провадження були залишені на тимчасово непідконтрольній території, відповідно до п.п. 2 п. 2 наказу Міністерства юстиції України №247/7 від 25.11.2014 "Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області". Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що в цій частині скарги було правомірно відмовлено.

Враховуючи, що предметом оскарження є ухвала, якою: визнано незаконними дії органу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 04.11.2010 у даній справі; визнано недійсною постанову про повернення виконавчого документа від 10.11.2014 з виконання ухвали про затвердження мирової угоди від 04.11.2010 у даній справі.

Судами також встановлено, що оскаржувана постанова ВДВС від 10.11.2014 в матеріалах оскарження відсутня. За повідомленням самого скаржника всі архівні виконавчі провадження та журнали вихідної кореспонденції залишені на тимчасово окупованій території.

В той же час, судами встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 10.11.2014 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Шмаковим Р.С., з посиланням на Закони України "Про боротьбу з тероризмом", "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р, яким затверджений перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, 10.11.2014 винесена постанова про повернення стягувачеві виконавчого документа на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону "Про виконавче провадження".

Згідно з наведеною нормою Закону, в редакції, чинній на дату прийняття спірної постанови органу ДВС, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається, зокрема, стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом з виконання судових рішень. Зазначені у постанові державного виконавця Закони України "Про боротьбу з тероризмом" та "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та Постанова Кабінету Міністрів України не відносяться до нормативних актів, які регулюють питання виконавчого провадження та містять заборону про здійснення заходів по виконанню судового рішення відносно боржника.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.

Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 20/98 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і О.М. Сибіга

М. В. Данилова