Рішення

від 25.07.2017 по справі 903/445/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2017 р. Справа № 903/445/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БП-Луцьк"

про стягнення 383 653,82 грн.

Суддя Костюк С.В.

при секретарі Коритан Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 01.05.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 230 від 25.07.2017 р.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суть: Позивач - ТзОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» ставив вимогу стягнути з відповідача - ТзОВ «БП-Луцьк» 635 845,24 грн., з них 561248,00 грн. заборгованості, 62859,76 грн. інфляційні, 11698,49 грн. - 3% річних та 38,99 грн. пені.

При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на договір купівлі-продажу обладнання № DK 06-16/12 від 01.06.2016 року, на виконання якого відповідачу було передано товар на загальну суму 561248,00 грн., що підтверджується актом передачі-приймання матеріальних цінностей від 01.06.2016 року та видатковою накладною № 2 від 06.06.2016 року, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками без жодних зауважень. Умови та порядок розрахунків визначено п. 4 договору.

Внаслідок не виконання зобов'язань по оплаті товару, згідно ч.2 ст.625 ЦК України та п. 6.1 договору нараховано 3% річних в сумі 11698,49 грн. та 62859,76 грн. інфляційних.

Також, відповідно до п. 6.3 договору, нараховано пеню в сумі 38,99 грн.

При правовому обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на норми ст. ст. 509, 510, 526, 530, 625, 626, 629, 691, 692 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 232 ГК України, ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» .

21.07.2017 року позивачем через відділ документального забезпечення та контролю подано заяву про зменшення розміру позовних вимог № 17/07-17-12/01 від 21.07.2017 р. у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу в розмірі 236 000,00 грн., тому в заяві просить стягнути з ТзОВ БП-Луцьк 383 653,82 грн. з них: 325 248,00 грн. основного боргу, 17,13 грн. пені, 48 787,17 грн. інфляційних втрат та 9 601,52 грн. 3% річних.

Право на зменшення суми позову надане позивачу ст. 22 ГПК України, тому суд приймає її та розглядає спір на суму 383 653,82 грн..

Позивач в поясненні до позовної заяви № 17/07-17-12 від 21.07.2017 р. та його представник в судовому засіданні зазначив, що взяті на себе зобов'язання згідно договору № DK 06-16/12 від 01.06.2016 р. виконав належним чином.

Зазначив, що факт передачі обладнання відповідачу підтверджується актом передачі-приймання від 01.06. 2016 р. та видатковою накладною № 2 від 06.06.2016 р. на суму 561 248,00 грн.

Видаткова накладна містить відомості про її номер та дату складання, сторони господарських операцій, у тому числі відомості про уповноважену особу, покупця, найменування обладнання, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість відпущеного обладнання. Видаткова накладна скріплена зі сторони продавця підписом особи, яка уповноважена на передачу обладнання, зі сторони покупця - підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від покупця. Посилаючись на положення Інформаційного листа ВГСУ від 1.07.2012 р. № 01-06/928/2012, зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Строки розрахунку та вартість обладнання встановлені умовами п. 1.3. ст. 1 та п.п. 4.1., 4.3. ст. 4 договору. Відповідно до яких розрахунки за передане обладнання здійснюються покупцем в безготівковій формі протягом 60-ти днів з дня підписання акту приймання - передачі.

Відповідач порушив встановлені вказаним договором строки проведення розрахунків за отримане обладнання та здійснив оплату лише на суму 236 000,00 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 175 від 14.07.2017 р. та банківськими виписками. Відповідно до ст.ст. 692, 538 ЦК України відповідач не звільняється від оплати отриманого товару.

Також зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість, однак станом на 17.04.2017 р. відповідач борг не погасив. Таким чином, просить стягнути із відповідача 325 248,00 грн. основного боргу, 17,13 грн. пені, 48 787,17 грн. інфляційних втрат та 9 601,52 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві та його представник в судовому засіданні позов заперечив та просить відмовити в задоволенні позову через безпідставність вимог позивача. При цьому зазначає, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № DK 06-16/12 від 01.06.2016 р. позивач передав відповідачу обладнання на суму 561 248,00 грн.

Однак, в порушення вимог п.п. 1.3., 1.4. договору позивач не надав відповідачу специфікації, яка є одним із основних товаросупроводжувальних документів, оскільки згідно неї приймається комплектність і якість товару, що поставляється.

Крім того, позивачем не визначено ціни обладнання у спосіб передбачений договором.

Також вказує, що позивачу на даний час належить право власності на обладнання, тому останнім вибрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права, адже відповідно до п. 2.4. договору несвоєчасна оплата покупцем обладнання надає право продавцю, як власнику, вимагати від покупця повернення вказаного обладнання чи іншим способом розпоряджатися ним на свій розсуд.

Вважає, що ТзОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» під час укладення договору було допущено ряд грубих порушень, не визначено ціни обладнання, що є істотною умовою договору, тому позовні вимог є безпідставними.

Позивачем подано клопотання № 19/07-17-12 від 19.07.2017 року про вихід за межі позовних вимог, яке розглянуто судом та відхилено як необґрунтоване.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлену вимогу та просить позов задоволити, представник відповідача підтримав викладене у відзиві на позов

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2016 р. між ТзОВ «Закарпатська нафтогазова компанія» (продавець) та ТзОВ «БП-Луцьк» (покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання № DK 06-16/12 (а.с. 15-17).

Відповідно до. п. 1.1. предметом договору є купівля-продаж обладнання у відповідності до акту приймання-передачі (додаток-1).

Відповідно до п. 4.1. договору загальна вартість обладнання, що підлягає передачі покупцю відповідно до умов цього договору складає 561 248,00 грн.

На виконання даного договору відповідачу 01.06.2017р. було передано товар на загальну суму 561 248,00 грн., що підтверджується актом передачі - приймання матеріальних цінностей та видатковою накладною № 2 від 06.06.2016 р.

Акт передачі - приймання матеріальних цінностей та видаткова накладна підписані представниками сторін без жодних зауважень, претензій та скріплені їх печатками (а.с. 19,20).

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунки за передане обладнання здійснюються покупцем в безготівковій формі (в національній валюті України), на рахунок продавця на протязі 60-ти днів з дати підписання акту приймання-передачі.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково. Сплатив позивачу 236 000,00 грн. основного боргу, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 175 від 14.07.2017 р. та випискою з рахунку, долученими до матеріалів справи, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 325 248,00 грн..

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

По пункту 6.3 договору за несвоєчасну оплату отриманого відповідно до умов цього договору обладнання, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,01 відсотків від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ.

Сума пені за розрахунком позивача становить 17,13 грн., яка нарахована за період 01.08.2016 р. по 31.01.2017 року.

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних складає 48 787,17 грн., відсотки річних - 9 601,52 грн., які нараховано відповідно з серпня 2016 року по квітень 2017 року. Судом перевірено дані нарахування та встановлено, що позивач при розрахунку інфляційних не врахував дефляцію в розмірі 99,7 % за серпень 2016 року, тому суд провів перерахунок інфляційних, згідно якого сума інфляційних з серпня 2016 року по квітень 2017 року складає 47286,43 грн..

Виходячи з викладеного вимога позивача, з врахуванням заяви про зменшення суми позову, підлягає задоволенню на суму 382153,08 грн., з них 325248,00 грн. заборгованості, 9601,52 грн. 3 % річних, 47286,43 грн. інфляційні, 17,13 грн. пені.

Твердження відповідача щодо порушень допущених при укладені сторонами договору та відсутності специфікації, не спростовують факту отримання ним товару та наявності заборгованості по розрахунках за нього, а тому не беруться судом до уваги.

Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.49 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526,610,612,625,655,692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-Луцьк» (45607, Волинська область, Луцький район, с.Гірка Полонка, вул.Луцька,10, код ЄДРПОУ 40251269) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатська нафтогазова компанія (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Крилова,98/Г, код ЄДРПОУ 40258936) 382153,08 грн., з них 325248,00 грн. заборгованості, 47286,43 грн. інфляційних, 9601,52 грн. - 3% річних, 17,13 грн. пені, а також 5732,30 грн. витрат по судового збору.

3. В позові про стягнення інфляційних в сумі 1500,74 грн. відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення складено

27.07.2017

Суддя С. В. Костюк