Рішення

від 19.07.2017 по справі 910/6458/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017Справа №910/6458/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Індепенденс до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Аеровент 2. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Львівське комунальне підприємство Львівелектротранс третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Приватне акціонерне товариство АК Перлина про визнання недійсним договору Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача:Лисак Т.Л. Від відповідача 1:Чекмарьов О.С. Від відповідача 2:Кахраманов Р.Н. Від 3-ої особи на стороні відповідача 2:Юхно К.О. Від 3-ої особи на стороні відповідача 1:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Індепенденс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеровент (далі - відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір №G0616/4395 про надання банківської гарантії від 03.06.2016 суперечить ст.ст.509, 627, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, що має наслідком порушення прав та інтересів ТОВ Індепенденс , як єдиного учасника ТОВ Аеровент , який має повноваження вищого органу управління останнього, у зв'язку з чим даний договір підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 порушено провадження у справі №910/6458/17, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Львівське комунальне підприємство Львівелектротранс , на стороні відповідача 1 - Приватне акціонерне товариство АК Перлина та призначено розгляд справи на 25.05.2017.

20.04.2017 позивачем через відділ діловодства було подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована існуванням реальної загрози виконання відповідачем 2 платежу за договором №G0616/4395 про надання банківської гарантії від 03.06.2016 та набуттям банком права звернення стягнення на передане за договором іпотеки №G0616/4395/DI від 03.06.2017 нерухоме майно ПАТ АК Перлина на забезпечення виконання ТОВ Аеровент своїх зобов'язань перед ПАТ КБ Приватбанк за договором №G0616/4395 про надання банківської гарантії від 03.06.2016, в той час як недійсність останнього є предметом спору у даній справі. А тому позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Банку виконувати платіж, вчиняти будь-які дії щодо надання коштів, їх списання, стягнення та здійснення будь-яких розрахунків та операцій за оспорюваним договором; заборони Банку вчиняти будь-які дії щодо наданого забезпечення за зобов'язаннями ТОВ Аеровент за договором №G0616/4395 про надання банківської гарантії від 03.06.2016, в тому числі вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №G0616/4395/DІ від 03.06.2016; заборони Львівському комунальному підприємству Львівелектротранс вчиняти будь-які дії стосовно вимог платежу по оспорюваному договору; заборони будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що стосуються виконання гарантії, виданої Банком за договором про надання банківської гарантії №G0616/4395 від 03.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Індепенденс про забезпечення позову задоволено частково та вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони ПАТ КБ Приватбанк виконувати платіж по Гарантії №G0616/4395 від 03.06.2016., виданій за Договором про надання банківської гарантії №G0616/4395 від 03.06.2016 та заборони ПАТ КБ Приватбанк вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №G0616/4395/DІ від 03.06.2016. В іншій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено з підстав, вказаних у даній ухвалі.

25.05.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про перенесення дати розгляду справи, оскільки у останнього не буде можливості прибути в судове засідання у зв'язку з його перебуванням у відпустці за основним місцем роботи та від'їздом.

25.05.2017 від представника третьої особи на стороні відповідача 2 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для забезпечення процесуальної можливості ЛКП Львівелектротранс ознайомитись із матеріалами справи та підготувати письмові пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 25.05.2017 представником відповідача 2 було подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якої вбачається, що ПАТ КБ Приватбанк заперечує наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та вказує, що гарантією, яка надана ПАТ КБ Приватбанк ТОВ Аеровент , передбачаються умови, за яких бенефіціар набуває права вимагати гарантійний платіж, а саме - після отримання першої вимоги у письмовій формі, що містить твердження про те, що підрядник (в даному випадку відповідач 1) не виконав своїх зобов'язань. Крім того, відповідач 2 вказує, що подання ТОВ Індепенденс даної позовної заяви обґрунтовано тим, що позивач є єдиним учасником ТОВ Аеровент , а не його представником у відповідності до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на відсутність у ТОВ Індепенденс прав на звернення із даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 розгляд справи №910/6458/17 відкладено на 13.06.2017 у зв'язку з неявкою представників позивача, третьої особи-2, необхідністю виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 учасниками судового процесу в повному обсязі та з огляду на подані клопотання позивача та третьої особи на стороні відповідача 2.

12.06.2017 представником третьої особи на стороні відповідача 2 через відділ діловодства суду було подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу.

13.06.2017 від представника Львівського комунального підприємства Львівелектротранс надійшла заява про скасування заходів до забезпечення позову, яка мотивована тим, що підставою виникнення у ПАТ КБ Приватбанк обов'язку перед третьою особою на стороні відповідача-2 є саме видана банком гарантія, а не укладений між ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ Аеровент договір про надання банківської гарантії. В той же час, договір №G0616/4395 про надання банківської гарантії від 03.06.2016 за своєю правовою природою є кредитним договором, який регулює відносини між банком та боржником та не впливає на дійсність зобов'язань відповідача 2 перед ЛКП Львівелектротранс за виданою гарантією. Тому ухвала суду про заборону банку виконувати зобов'язання за гарантією виходить за межі позовних вимог та не пов'язана із предметом позову. Крім того, третя особа 1 вказує, що жодним законом не передбачено права учасника товариства втручатись у господарську діяльність заснованого ним товариства шляхом оскарження невигідних, на думку такого учасника, правочинів.

13.06.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивне необхідністю надання часу для підготовки та надання відзиву на позов, а також доказів на обґрунтування своєї правової позиції, в той час як на ТОВ Аеровент відсутній штатний юрист, а наявний представник не може з'явитися в судове засідання 13.06.2017. Також, відповідачем 2 подано до суду клопотання про продовження строку розгляду зазначеної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 відмовлено Львівському комунальному підприємству Львівелектротранс в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову з підстав та мотивів, викладених у зазначеній ухвалі, та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом розгляд справи №910/6458/17 відкладено на 05.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 продовжено строк вирішення спору у справі №910/6458/17 на п'ятнадцять днів.

05.07.2017 від представника Львівського комунального підприємства Львівелектротранс до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа 1 вказує, що по суті позивач звернувся з позовом не за захистом своїх прав, а на захист прав іншої юридичної особи - ТОВ Аеровент , що не відповідає вимогам ст.ст 2, 66 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не наведено жодних конкретних доводів допущення відповідачами порушення вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову. Крім того, третя особа 1 зазначає, що додані позивачем до позову копії тексту (без підписів сторін) оспорюваного договору та тексту гарантії, виконані англійською мовою, без підпису та без перекладу на українську мову, у зв'язку з чим не являються належними в розумінні процесуального закону доказами, у зв'язку з чим у задоволенні позову має бути відмовлено за недоведеністю.

05.07.2017 відповідачем 1 надано суду для долучення до матеріалів докази, на підтвердження сумлінності виконання ТОВ Аеровент зобов'язань перед ЛКП Львівелектротранс .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом розгляд справи №910/6458/17 відкладено на 13.07.2017.

06.07.2017 відповідачем 1 через відділ діловодства суду подано для долучення до матеріалів додаткові докази, на підтвердження сумлінності виконання ТОВ Аеровент зобов'язань перед ЛКП Львівелектротранс .

12.07.2017 через відділ діловодства суду представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву, в яких ТОВ Аеротранс стверджує, що не вчиняло дій, які б могли бути підставою для задоволення вимоги ЛПК Львівелектротранс та виконання гарантії, зобов'язання відповідача 1 за контрактом, укладеним з ЛПК Львівелектротранс , виконані належним чином, а відтак дії третьої особи 1 та відповідача 2 є неправомірними.

13.07.2017 від представника ЛКП Львівелектротранс через відділ діловодства суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що сумлінність виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за укладеним із третьою особою 1 контрактом не входять до предмету доказування у даній справі, однак зазначає, що фактично ТОВ Аеровент ухиляється від виконання укладеного ним зобов'язання із банком про видачу гарантії в якості забезпечення виконання основного зобов'язання.

В судовому засіданні 13.06.2017 представником відповідача 1 було надано додаткові пояснення, в яких вказувалось, що ТОВ Аеровент не припускався порушень у вигляді недоліків або дефектів у виконанні робіт, роботи відповідачем 1 виконувались протягом дії контракту, а відставання у строках виконання робіт були саме з вини ЛКП Львівелектротранс . Крім того, відповідач 1 вказує, що якби йому було відомо, що відповідач 1 та третя особа 1 будуть діяти у такий неправомірний спосіб, то ТОВ Аеротранс не укладало б оспорюваний договір.

В судовому засіданні 13.07.2017 оголошено перерву до 19.07.2017.

19.07.2017 представником відповідача 1 подано через відділ діловодства суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження дотримання ТОВ Аеровент умов оспорюваного договору та виконання умов контракту, укладеного з ЛКП Львівелектротранс .

19.07.2017 від представника ЛПК Львівелектротранс до суду надійшли письмові пояснення на відзив, яких зазначається, що ні у відзиві, ні у письмових поясненнях ТОВ Аеровент не наведено ні доказів недійсності оспорюваного договору, ані обставин, які згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.

Представник позивача у судове засідання 19.07.2017 з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи на стороні відповідача-2 з'явились, надали пояснення по суті спору, проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

ПАТ АК Перлина явку свого представника в судове засідання 19.07.2017 не забезпечило, про причини неможливості прибуття свого представника в судове засідання не повідомило, хоча про час та місце судового розгляду повідомлене належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Зважаючи на те, що неявка представника ПАТ АК Перлина не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представника третьої особи 2.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі №910/6458/17.

В судовому засіданні 19.07.2017 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 між ЛПК Львівелектротранс (замовник) та ТОВ Аеровент (підрядник) укладено контракт №39299/6 (надалі - Контракт), у відповідності до якого підрядник прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт по реконструкції будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в трамвайному депо №2 ЛПК Львівелектротранс по вул. Промисловій, буд. 29 у м. Львові, Україна, а замовник погоджується оплатити підряднику вартість контракту або іншу суму, яку виникне потреба сплатити відповідно до положень контракту в строки та в порядку, визначеному Контрактом.

Пунктом 4.2 Спеціальних умов Контракту передбачено, що гарантія виконання надається банком або фінансовою установою з надійною репутацією, обраним підрядником. Гарантія складається в формі, наведеній у додатку до Спеціальних умов, як це передбачено замовником у умовах контракту, або в іншій формі, затвердженій замовником.

03.06.2017 між ПАТ КБ Приватбанк (Банк) та ТОВ Аеровент (клієнт) укладено договір №G0616/4395 про надання банківської гарантії (надалі - Договір гарантії), відповідно до пункту 1.1 якого Банк надає гарантію, за якою Банк гарантує перед бенефіціаром виконання клієнтом своїх зобов'язань відповідно до документа, що зазначено у п. А4, на умовах, що зазначено у Гарантії. Банк надає гарантію в обмін на зобов'язання клієнта:

- відшкодувати Банку витрати, пов'язані зі сплатою Банком за гарантією та сплатити проценти й пеню у разі прострочення відшкодування;

- сплачувати комісії в зазначені цим Договором терміни.

Текст Гарантії викладено в додатку 1 до Договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

У пункті А1 Договору гарантії зазначено, що бенефіціаром є Львівське комунальне підприємство Львівелектротранс та вказано його реквізити.

Вид гарантії: виконання контрактних зобов'язань (п. А3 Договору гарантії) за контрактною угодою №39299/6 від 02.06.2016, укладеною між бенефіціаром та клієнтом (п. А4 Договору гарантії).

У пункті А5 Договору гарантії сторонами погоджено суму гарантії, яка складає 254 976,51 Євро за умови оплати в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату платежу.

Пунктом А9 Договору гарантії встановлено термін дії та/або строк дії гарантії: до 07.06.2018.

У пункті 4.1 Договору гарантії встановлено, що клієнт зобов'язується не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення від Банка щодо надходження вимоги від бенефіціара про сплату гарантії надати відомості щодо виконання/невиконання зобов'язань за документом, що зазначено в п. А4, та наявності/відсутності коштів, необхідних для виконання зобов'язань, що зазначені в п.п. 2.1.5, а у пунктах 3.3, 3.4 Договору гарантії встановлено обов'язок Банку після одержання вимоги бенефіціара протягом 2 робочих днів повідомити про це клієнта та передати йому копію вимоги разом із копіями доданих до неї документів, та розглянути вимогу бенефіціара разом із доданими до неї документами в строк, встановлений умовами гарантії.

Відповідно до пункту А12 Договору гарантії сплата банком за гарантією за рахунок коштів Банку є наданням клієнту кредиту. Сума кредиту дорівнює різниці між фактичним платежем Банку за гарантією, включаючи сплату комісій інших банків, та сумою коштів, які надано Клієнтом на дату такого платежу. Строк відшкодування клієнтом регресних вимог Банку (повернення кредиту): 3 робочих дні, починаючи з дня платежу Банком за гарантією.

Згідно пункту А13 Договору гарантії проценти за користування клієнтом грошовими коштами (кредитом) Банку протягом строку, що зазначено в п. А12: 30% річних. З наступного дня після закінчення строку, що зазначено в п. А12, проценти за користування клієнтом грошовими коштами (кредитом) Банку: 60% річних.

Пеня за несвоєчасне виконання клієнтом зобов'язань по відшкодуванню регресних вимог Банку у разі оплати Банком за гарантією: подвійна облікова ставка НБУ в процентах річних, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. А14 Договору гарантії).

У пункті А19 Договору гарантії зазначено, що спосіб укладення договору: за допомогою електронних цифрових підписів. Угода про використання електронного цифрового підпису від 02.06.2016.

На виконання своїх зобов'язань за Договором гарантії 03.06.2016 Банком надано на користь ЛКП Львівелектротранс гарантію №G0616/4395 (надалі - Гарантія).

03.06.2016 між ПАТ АК Перлина (іпотекодавець) та ПАТ КБ Приватбанк (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрованим в реєстрі за №28355, (надалі - Договір іпотеки), відповідно до п. 1 якого іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно, зазначене у п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Аеровент (клієнт) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право у випадку невиконання клієнтом зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами клієнта та (або) іпотекодавця.

Пунктом 2 Договору іпотеки передбачено, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань клієнтом, що випливають, зокрема, з Договору №G0616/4395 про надання банківської гарантії від 03.06.2016.

Листом №06/280 від 20.02.2017 третя особа 1 повідомила ПАТ КБ Приватбанк про розірвання Контракту через недотримання підрядником умов Контракту, про що замовником було повідомлено підрядника листом №04/175 від 03.02.2017. У зв'язку з чим Замовник висунув ПАТ КБ Приватбанк вимогу про сплату гарантії за Договором №G0616/4395 від 03.06.2016 про надання банківської гарантії на суму 254 976,51 Євро.

Листом №Е.35.0.0.0/4-38 від 02.03.2017 Банком було повідомлено ТОВ Аеровент (клієнт) про отримання наведеної письмової вимоги та запропоновано повідомити про причини невиконання останнім своїх зобов'язань перед ЛКП Львівелектротранс .

06.03.2017 ТОВ Аеровент було направлено Банку листа №106/03/17, із змісту якого вбачається, що відповідач 1 вимогу бенефіціара про сплату гарантії вважає необґрунтованою та такою, що суперечить умовам як Договору №G0616/4395 про надання банківської гарантії від 03.06.2016, так і Контракту, а також зазначав про відсутність підстав для задоволення такої вимоги бенефіціара.

В подальшому ПАТ КБ Приватбанк надіслав ТОВ Аеровент лист №Е.35.0.0.0/4-83 від 12.04.2017, в якому повідомив, що ним було отримано від бенефіціара повторну письмову вимогу №06/542 від 07.04.2017 платежу по гарантії №G0616/4395 від 03.06.2016 на суму 254 976,51 Євро, за наслідками розгляду якої прийнято позитивне рішення про виплату гарантії.

Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача, як єдиного учасника відповідача 1, про недійсність укладеного відповідачами Договору гарантії, оскільки у даному правочині не визначено документів, які є доказами невиконання чи порушення ТОВ Аеровент зобов'язань за Контрактом, та не визначено умов для виконання платежу за гарантією, що є порушенням ст. 563 Цивільного кодексу України, а тому останній підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Укладений між відповідачами оспорюваний договір за своєю правовою природою є Договором гарантії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в тому числі Параграфа 4 Глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (надалі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Позивач вказує, що Договір гарантії є недійсним оскільки в супереч ч. 2 ст. 563 Цивільного кодексу України у гарантії не визначено перелік документів, який повинен бути поданий бенефіціаром на підтвердження невиконання зобов'язань за Контрактом.

Однак, такі твердження позивача спростовуються змістом Договору гарантії та самим змістом Гарантії.

Так, пунктом 2.3.2 Договору гарантії передбачено обов'язок Банку у випадку невиконання клієнтом зобов'язань відповідно до документу, що зазначено в п. А4 (Контракт), відповідати перед бенефіціаром за порушення зобов'язання клієнтом в сумі, яка не перевищує суму Гарантії, в разі отримання від бенефіціара вимоги згідно з умовами Гарантії та доданих до неї документів (копій чи оригіналів), які відповідають умовам Гарантії, якщо подання таких документів передбачено умовами Гарантії.

В той же час, зі змісту Гарантії вбачається, що остання не містить умов/вимог до бенефіціара щодо надання копій чи оригіналів документів на підтвердження невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за Контрактом.

Таким чином, відсутність визначення у Гарантії переліку документів на підтвердження невиконання або неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань за Контрактом не суперечить ні умовам оспорюваного Договору гарантії, ні приписам ч. 2 ст. 563 Цивільного кодексу України.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Отже, з умов Гарантії та норм права слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №3-63гс11 від 12.09.2011.

Як вбачається з направлених Банку третьою особою 1 вимог, ЛКП Львівелектротранс висунуло вимогу Банку про сплату гарантійного платежу у зв'язку із розірванням замовником Контракту в односторонньому порядку шляхом направлення підряднику повідомлення (листом №04/175 від 03.02.2017).

Згідно змісту наявного в матеріалах справи листа №04/175 від 03.02.2017 ЛКП Львівелектротранс повідомив, що розриває контракт у зв'язку з невиконанням вказівок замовника про усунення недоліків та зволіканням підрядника у виконанні робіт.

При цьому, суд відзначає, що сам факт розірвання Контракту не свідчить про невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за Контрактом, оскільки ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Однак, розірвання Контракту на підставі ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України виключає можливість отримання коштів за Гарантією, оскільки в такому випадку саме на замовника покладено зобов'язання із сплати коштів на користь підрядника.

Також частинами 2 та 3 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Щодо посилань третьої особи 1, що підставами для розірвання Контракту є невиконанням вказівок замовника про усунення недоліків та зволіканням підрядника у виконанні робіт, то суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається обставин, з якими законодавцем пов'язує можливість розірвання Контракту на підставі ч.ч. 2 та 3 ст. 849 Цивільного кодексу України,

А саме, зважаючи на зміст наявних в матеріалах справи листів, зокрема з листа №04/175 від 03.02.2017, вказівки замовника стосувались необхідності вжиття відповідачем 1 заходів для пришвидшення темпів виконання робіт, в той час як з наявного в матеріалах справи протоколу наради від 23.01.2017, підписаного в тому числі представниками ЛКП Львівелектротранс , вбачається, що лише 16.12.2016 замовнику було передано креслення електротехнічної частини проекту, 19.12.2016 - інструкцію із зазначенням обсягів робіт, що можуть виконуватись протягом цього періоду без будь-яких затримок, програму виконання робіт було передано підряднику в день проведення наради - 23.01.2017, а креслення з улаштування фундаментів - будуть надані замовником в кінці січня.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Більше того, ст. 850 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.

З огляду на наведені норми законодавства та встановлені судом обставини цілком обґрунтованим є висновок що затримка у виконанні робіт не свідчить про невиконання або неналежне виконання підрядником своїх зобов'язань за Контрактом, зважаючи на прострочення замовника у виконанні зустрічного виконання зобов'язання (надання проектної документації).

Щодо інших вказівок, на які посилається третя особа 1 у листі про розірвання, то останні не відносяться до питань усунення недоліків у виконанні робіт та не стосується належного виконання роботи, однак протокол наради від 23.01.2017 містить посилання, що 18.01.2017 підрядник надав замовнику актуалізовану інформацію щодо використання авансу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи (лист №09/04-1 від 19.04.2017), а відповідачем 2 не надано доказів на доведення протилежного, Банком не було виконано своїх зобов'язань, визначених 2.3.3 Договору гарантії, та відповідно у ТОВ Аеровент була відсутня можливість надання будь-яких пояснень з цього приваду, що в свою чергу, зважаючи на наявність в матеріалах справи листів відповідача 1, адресованих як Банку, так і третій особі 1 про заперечення як розірвання Контракту, так і невиконання своїх зобов'язань за Контрактом, а також встановлених судом обставин, унеможливлює встановлення Банком факту порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та нівелює обґрунтованість такого висновку.

Щодо посилань третьої особи 1 на неналежність поданих позивачем доказів, оскільки останні не містять підписів сторін, то суд відзначає, що у пункті А19 Договору гарантії визначено спосіб укладення договору: за допомогою електронних цифрових підписів. Угода про використання електронного цифрового підпису від 02.06.2016.

Таким чином, Договір гарантії укладений за допомогою електронних цифрових підписів та відповідно і не повинен містити відтворених рукотворних підписів.

Крім того, відповідач 2 та третя особа 1 вказують, що законом не передбачено права учасника товариства втручатись у господарську діяльність заснованого ним товариства шляхом оскарження невигідних, на думку такого учасника, правочинів, а подання ТОВ Індепенденс даної позовної заяви обґрунтовано тим, що позивач є єдиним учасником ТОВ Аеровент , а не його представником у відповідності до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, в задоволенні позову необхідно відмовити з огляду відсутність у ТОВ Індепенденс прав на звернення із даним позовом.

Такі твердження ПАТ КБ Приватбанк та ЛКП Львівелектротранс судом відхиляються оскільки за положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органом чи іншими акціонерами цього товариства.

Тобто незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (акціонер) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то такий спір підвідомчий господарським судам.

Аналогічну правову позицію викладено у п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів та постанові Верховного Суду України №3-207гс14 від 21.01.2015.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням положень п. 4.2, 6.1 Статуту ТОВ Аеровент , зважаючи на частку позивача у статутному фонді товариства (100%), а також на те, що у позовній заяві ТОВ Індепенденс мотивує свою правову позицію порушенням його корпоративних прав як єдиного учасника відповідача 1, який має повноваження вищого органу управління ТОВ Аеровент , то наявні підстави для висновку, що позивач, як учасник відповідача 1 може оспорити договір, вчинений ТОВ Аеровент .

Проте, із встановлених судом обставин вбачається, що сплата Банком коштів за Гарантією згідно приписів ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України, а також в силу умов Договору гарантії та самого змісту Гарантії, можлива лише за умови порушення ТОВ Аеровент зобов'язання за Контрактом, належних доказів чого сторонами суду не надано, а відтак ТОВ Індепенденс не доведено наявність свого порушеного права, як учасника відповідача 1, оскільки підстави для виконання Банком своїх зобов'язань за Гарантією відсутні, а відтак позивачем станом на дату розгляду даного спору не доведено наявність загрози набуттям банком права звернення стягнення на передане за договором іпотеки №G0616/4395/DI від 03.06.2017 нерухоме майно ПАТ АК Перлина та понесення відповідачем 1 значних матеріальних витрат.

За таких обставин, звернення позивача до суду із даним позовом є передчасним, а тому суд приходить до висновку, що у позові ТОВ Індепенденс необхідно відмовити.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 68 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Згідно із п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 р. №16 враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для задоволення позову ТОВ Індепенденс , то потреба у забезпеченні позову відсутня.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність скасування раніше вжитих заходів до забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання даного позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Індепенденс відмовити.

2. Скасувати заходи до забезпечення позові, які вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 у справі №910/6458/17.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.07.2017.

Суддя Т.М. Ващенко