Ухвала

від 25.07.2017 по справі 808/9481/13-а (сн/808/83/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2017 рокусправа № 808/9481/13-а (СН/808/83/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелкаб" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелкаб" до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, який є правонаступником Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

За наслідками розгляду справи Запорізьким окружним адміністративним судом винесено постанову у справі № 808/9481/13-а від 26.03.2014, згідно якої адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишена без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2014 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2016 у зазначеній справі касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задоволено частково, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Запорізького окружного адміністративного суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також на розгляд апеляційного суду надійшло 24.07.2017р. клопотання відповідача про відкладення судового розгляду справи .

Разом з тим, вказане клопотання належить відхилити, оскільки відповідно до 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Окрім цього, будь-яких підтверджуючих документів щодо неможливості прибуття апеляційному суду не представлено, через що таке клопотання слід вважати еобґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, в період часу з 27 серпня 2013 року по 07 жовтня 2013 року ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелкаб" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки № 285/08-31-22/35672441 від 14 жовтня 2013 року, яким зафіксовано порушення :

-п. 1.31, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року, та заниження податку на прибуток підприємств у 1 кварталі 2011 року на суму 139 913,00 грн.;

-порушення пп. 14.1.13, пп. 14.1.36, пп. 14.1.202, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755 від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України), та заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 148 406,00 грн.;

-порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, та заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 331 308,00 грн.;

-порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1259257,00 грн.

На підставі акту перевірки № 285/08-31-22/35672441 від 14 жовтня 2013 року ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення-рішення від 29 листопада 2013 року:

-№ 0060083122, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1941093,75 грн., в тому числі за основним платежем 1610538,00 грн. та штрафними санкціями 330555,75 грн.

-№ 0059083122, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1574071,25 грн., в тому числі за основним платежем 1259257,00 грн. та штрафними санкціями 314814,25 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між між ТОВ "Зелкаб" та ПП "Жовтневий Цветмет" укладено договори постачання, предметом даних договорів є постачання товару - катодів мідних.

На виконання умов договору ПП "Жовтневий Цветмет" були здійснені поставки товарів, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, належним чином оформленими податковими накладними, обліком товарних запасів на підприємстві та іншими документами.

На підставі укладених договорів поставки, ТОВ "Зелкаб" здійснено оплату товару на користь ПП "Жовтневий Цветмет" в повному обсязі, що підтверджується виписками банку.

Відповідно до п. 11.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (п. 11.5 Правил № 363).

Перевезення товару - катодів мідних здійснювалось ТОВ "Запорізький завод кольорових металів" відповідно до договору про надання транспортно - експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського сполучення від 04.03.2011 року № 16/1/41.

Згідно акту про надання транспортно - експедиційних послуг ТОВ "Запорізький завод кольорових металів" та ТОВ "Зелкаб" підтвердили фактичне надання послуг та відсутність претензій сторін договору по якості та кількості наданих послуг. ТОВ "Зелкаб" у безготівковій формі оплачено вартість наданих транспортно - експедиційних послуг ТОВ "Запорізький завод кольорових металів".

В товарно - транспортних накладних містяться підписи посадової особи Постачальника - ПП "Жовтневий Цветмет", водія, що безпосередньо здійснював перевезення - працівника ТОВ "Запорізький завод кольорових металів" та посадової особи Покупця - ТОВ "Зелкаб".

Таким чином, товарно - транспортна накладна підтверджує фактичне переміщення товару - катодів мідних, від Постачальника до Покупця.

При цьому, переміщення товару здійснювалось сторонньою організацією, яка надає транспортно - експедиційні послуги.

Зазначений товар прийнято ТОВ "Зелкаб" та оприбутковано, що підтверджується прибутковими ордерами, які надавались до перевірки, та даними бухгалтерського і податкового обліку.

Первинні документи по взаємовідносинам з ПП "Жовтневий Цветмет" складено у відповідності з діючим законодавством України, мають всі необхідні реквізити, підписи службових осіб та печатки підприємств.

Договір постачання від 03.01.2012 року № 1/12 та складені первинні документи по взаємовідносинам з ПП "Жовтневий Цветмет", є діючими та у судовому порядку недійсними чи підробленими не визнавались.

Отже, на виконання умов договору ПП "Жовтневий Цветмет" були здійснені поставки товарів, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, належним чином оформленими податковими накладними, обліком товарних запасів на підприємстві та іншими документами.

На підставі укладених договорів поставки ТОВ "Зелкаб" здійснено оплату товару на користь ПП "Жовтневий Цветмет", в повному обсязі, що підтверджується виписками банку.

Також, позивач надав суду до матеріалів справи всі первинні документи, які використовуються при податковому та бухгалтерському обліку, та які підтверджують реальність господарських правовідносин з його контрагентами, а саме:

- договір поставки від 03.01.2012 року № 1/12 та специфікації до нього, укладених між ТОВ "Зелкаб" та ПП "Жовтневий Цветмет";

- документи в підтвердження правового статусу ПП "Жовтневий Цветмет" (свідоцтво платника ПДВ, свідоцтво про державну реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ);

- ліцензія на заготівлю та переробку кольорових металів, ліцензія на заготівлю та переробку чорних металів;

- первинні документи в підтвердження здійснених поставок ПП "Жовтневий Цветмет" (специфікації, видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, товаро - транспортні накладні);

- банківські виписки руху коштів по взаємовідносинам із ПП "Жовтневий Цветмет";

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в яких включено податкові накладні по взаємовідносинам із ПП "Жовтневий Цветмет";

- договір про транспортно - експедиційні послуги з ТОВ "ЗЗКМ";

- акт виконаних транспортно - експедиційних послуг, податкова накладна, банківська виписка по взаємовідносинам з ТОВ "ЗККМ";

Позивачем надано докази використання товару, придбаного у ПП "Жовтневий Цветмет" у власній господарській діяльності, а саме - реалізація придбаного у ПП Жовтневий Цветмет" товару в адресу ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів".

ТОВ "Зелкаб" укладено з ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів" договір поставки від 11 січня 2012 року. Згідно умов договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити продукцію. Найменування, кількість, ціна за одиницю Товару, узгоджуються та фіксуються сторонами в податкових на відпуск, які є невід'ємною частиною даного Договору.

ТОВ "Зелкаб" та ТОВ "Запорізький завод кольорових сплавів" складено видаткову накладну від 01 лютого 2012 року № 3, згідно якої Постачальник - ТОВ "Зелкаб" поставлено в адресу Покупця - ТОВ "ЗЗКС" катоди мідні загальною кількістю 99,941 тн. загальною вартістю 7 615 504,20 грн., в тому числі ПДВ 1 269 250,70 грн.

Кількість та номенклатура товару, відвантаженого ТОВ "Зелкаб" в адресу ТОВ "ЗЗКС", співпадає з придбаним ТОВ "Зеклаб" у ПП "Жовтневий Цветмет".

Колегія суддів також зазначає, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Посилання податкового органу на результати податкового контролю контрагента позивача правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Невиконання контрагентом платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача ТОВ Роял Проект спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів, як і наявність чи відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб'єктів господарювання перевірки не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме TOB "Зелкаб", як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Разом з тим, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 504,68 грн.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 р.- без змін.

Стягнути з Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 504,68 грн., здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві (м.Київ) (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31215256700001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту згідно ст.ст. 211-212 КАС України.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова