Постанова

від 15.01.2019 по справі 808/9481/13-а (сн/808/83/16)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

м. Київ

справа №808/9481/13-а (СН/808/83/16)

касаційне провадження №К/9901/39533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2017 (суддя Нестеренко Л.O.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (головуючий суддя - Божко Л.А., судді: Круговий О.О., Лукманова О.М.) у справі № 808/9481/13-а (СН/808/83/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зелкаб до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Зелкаб звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2013 № 0060083122 та від 29.11.2013 № 0059083122.

Справа розглядалась неодноразово.

Так, Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 26.03.2014 адміністративний позов задовольнив повністю.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.07.2017 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2014 без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.08.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переглядаючи постановлені у справі рішення, суд касаційної інстанції погодився з доводами судів попередніх інстанцій про безпідставність твердження відповідача про те, що відходи міді, залишені в розпорядженні позивача, є безоплатно наданими товарами.

Водночас Вищий адміністративний суд України зазначив про передчасність висновку судових інстанцій щодо реального характеру господарських операцій з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Зелкаб товарно-матеріальних цінностей (катодів мідних) у Приватного підприємства Жовтневий Цветмет .

За наслідками нового розгляду Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 10.04.2017 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.07.2017 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2017 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на безтоварності господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Приватного підприємства Жовтневий Цветмет .

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Зелкаб з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 14.10.2013 № 285/08-31-22/35672441.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 № 0060083122, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1941093,75 грн., у тому числі 1610538,00 грн. за основним платежем та 330555,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 № 0059083122, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1574071,25 грн., у тому числі 1259257,00 грн. за основним платежем та 314814,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (катодів мідних) у Приватного підприємства Жовтневий Цветмет з огляду на безтоварний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на результати контрольного заходу щодо контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Зелкаб , де вказано про відсутність у нього необхідних умов для здійснення господарських операцій, а також недоліки представлених на перевірку сертифікатів відповідності продукції.

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Зелкаб до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: специфікацій; видаткових накладних; податкових накладних; прибуткових ордерів; товарно-транспортних накладних; банківських виписок; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю Зелкаб як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Більш того, судовими інстанціями з'ясовано, що на момент здійснення оспорюваних господарських операцій у Приватного підприємства Жовтневий Цветмет були наявні як трудові ресурси, так і виробничі потужності для самостійного виконання договірних зобов'язань. Зазначене підприємство також мало право на провадження господарської діяльності із заготівлі та переробки кольорових металів, що підтверджується відповідною ліцензією Серії АГ № 501654, виданою Міністерством промислової політики України.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Приватним підприємством Жовтневий Цветмет господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 у справі № 808/9481/13-а (СН/808/83/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк