Ухвала

від 25.07.2017 по справі 816/278/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 р.Справа № 816/278/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017р. по справі № 816/278/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд-2015"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтотрейд-2015 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.11.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 року по справі № 816/278/17 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, що полягає у порушенні норм матеріального та процесуального права, постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Нафтотрейд-2015 у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 39749568 (т. 1 а.с. 114-117).

Позивач з 04.11.2016 року перебуває на обліку платників податків в Гадяцькій ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та з 01.07.2015 року зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) (т. 1 а.с. 16).

Співробітниками Головне управління ДФС у Полтавській області у період з 17.10.2016 року по 04.11.2016 року проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ Нафтотрейд-2015 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.04.2015 року по 30.06.2016 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 16.04.2015 року по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.11.2016 року № 510/16-31-14-01-09/39749568 (надалі - ОСОБА_1 перевірки), в якому вказано на порушення платником податків зокрема вимог:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134. ст. 134 Податкового кодексу України Наказу Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.2010 року Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 6 112 174,00 грн;

- п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 3 166 341,00 грн;

- п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення по податку на додану вартість всього на суму 6 058 420,00 грн.

На підставі зазначеного вище ОСОБА_1 перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 23.11.2016 року сформовано податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100 загалом в розмірі 3 957 926,25 грн (в т.ч., основний платіж - 3 166 341,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 791 585,25 грн) (т. 1 а.с. 8);

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000 загалом в розмірі 7 630 856,00 грн (в т.ч. основний платіж - 6 112 174,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 518 682,00 грн) (т. 1 а.с. 10);

- № НОМЕР_3, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100 в розмірі 6 058 420,00 грн (т. 1 а.с. 12, 13).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано та в судовому порядку не встановлено доказів на підтвердження, викладених в акті перевірки, висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до ч. 2 ст. 3 цього Закону, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 3 та 6 статті 9 вказаного Закону встановлено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Частинами 1 та 2 вказаної статті визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документі (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємств, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 4 П(С)БО 9 Запаси встановлено, що запаси це активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Відповідно до п. 6 вказаного П(С)БО для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з п. 10 П(С)БО 9 Запаси , первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати .

Пунктом 11 П(С)БО 16 Витрати визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до пунктів 12 та 14 П(С)БО 16 Витрати , до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в п. 11 цього Положення (стандарту). До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Згідно з пунктом 16 П(С)БО 16 Витрати загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

ТОВ Нафтотрейд-2СП5 спеціалізується на виготовлені та реалізації альтернативних видів палива. Господарську діяльність з виробництва палива моторного альтернативного ТОВ Нафтотрейд-2015 здійснює за адресою: Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Енгельса, б. 39. За цією адресою знаходяться виробничі потужності, якими користується ТОВ Нафтотрейд-2015 на праві оренди відповідно до договору оренди № 20/07-15 від 20.07.2015 року (копія в матеріалах справи), укладеного з ТОВ Нафтозбут , який є власником зазначеного цілісного майнового комплексу відповідно до договору купівлі-продажу від 28.05.2012 року.

Виробництво палива моторного альтернативного здійснюється відповідно до Технологічного регламенту Дослідно-промислової установки стабілізації газового конденсату у блочно-комплексному виконанні з виробництва бензинів автомобільних відповідно до технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Гадяч, вул. Енгельса, б. 39 ТР 20607715.001:2015 (надалі - Технологічний регламент), яким ТОВ Нафтотрейд-2015 користується на підставі договору про передачу в тимчасове користування технологічного регламенту № 22/07-ТР від 22.07.2015 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

ТОВ Нафтотрейд-2015 протягом періоду, що перевірявся, здійснювало виробництво палива моторного альтернативного відповідно до Технічних умов Паливо моторне альтернативне ТУ У 24.6-32054607-001:2010 зі змінами, зареєстрованих Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) ДП Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації. Метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (Укрметстандарт), якими користується відповідно до договору про передачу в тимчасове користування технічних умов № 22/07-15 від 22.07.2015 року.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України Про стандартизацію від 05.06.2014 року № 1315-VII технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Згідно з п. 3.1 розділу 3 Технічні вимоги Технічних умов Паливо моторне альтернативне ТУ.У 24.6-32054607-001:2010, паливо повинне відповідати вимогам цих технічних умов і виготовлятись за технологічною документацією за встановленим порядком.

У відповідності до п. 3.2.1 Технічних умов паливо за фізико-хімічними показниками має відповідати вимогам цих технічних умов і виготовлятись відповідно до вимог і норм наведених у вимогах, а саме фізико-хімічні показники палива повинні відповідати нормам за густиною, детонаційною стійкістю за марками пального, фракційному складу, концентрації фактичних смол, стійкість до окислення, кислотності, об'ємній частці бензолу та ін. При цьому норми втрат при випробуванні палива згідно з Технічними умовами повинні складати не більше 5 % (Таблиця 1. Фізико-хімічні показники палива).

Як зазначено у розділі 3.3 Технічних умов Вимоги до сировини , перелік сировини, що використовується під час виробництва палива, наведено у додатку А.

У вказаному додатку також визначені нормативні документи по кожному виду сировини та компонентів, в яких містяться вимоги щодо відповідності сировини та компонентів заявленим показникам.

Крім цього, в Технічних умовах визначено методи контролювання виготовленого палива на предмет відповідності фізико-хімічними показниками, визначеним в Таблиці 1. Фізико-хімічні показники палива.

Для перевірки виготовленого палива на відповідність Технічним умовам, відповідно до яких його було виготовлено, відібрані зразки виготовленого палива передаються для проведення випробувань до спеціалізованих акредитованих лабораторій.

ТОВ Нафтотрейд-2015 було передано відібрані зразки палива до Акредитованого випробувального центру ДП МАСМА для проведення випробувань, що підтверджується протоколами випробувань, в яких чітко зазначено, що залишок і втрати не перевищують 5 %, зокрема:

1) відповідно до Протоколу випробувань № 508-15 від 13.10.2015 року втрати пального становлять - 2,0 %

2) відповідно до Протоколу випробувань № 348/1/П-15 від 12.10.2015 року втрати пального становлять - 2,0 %

3) відповідно до Протоколу випробувань № 349/1/П-15 від 12.10.2015 року втрати пального становлять - 2,0 %

4) відповідно до Протоколу випробувань № 507-15 від 13.10.2015 року втрати пального становлять - 1,0 %

5) відповідно до Протоколу випробувань № 348/2/П-15 від 12.10.2015 року втрати пального становлять - 2,0 %

6) відповідно до Протоколу випробувань № 349/2/П-15 від 12.10.2015 року втрати пального становлять - 2,0 % (копії в матеріалах справи).

Відповідно до вище зазначених протоколів випробувань, випробування видів палива моторного альтернативного проводились на відповідність вимогам ТУ У 24.6-32054607- 001:2010.

Згідно висновків протоколів випробувань надані зразки палива відповідають вимогам ТУ У 24.6-32054607-001:2010 Паливо моторне альтернативне. Технічні умови зі змінами № 1,2,3.

За результатами випробувань було оформлено:

1. Свідоцтво про належність палива до альтернативного № 213

2. Сертифікат відповідності № ІІА1.035.0085042-15

3. Свідоцтво про належність палива до альтернативного № 215

4. Сертифікат відповідності № ИА1.035.0086909-15

5. Свідоцтво про належність палива до альтернативного № 212

6. Сертифікат відповідності № ІІА1.035.0085041-15

7. Свідоцтво про належність палива до альтернативного № 216

8. Сертифікат відповідності № ІМ1.035.0086907-15 (копії в матеріалах справи).

Так, відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського обліку на рахунку 26 Готова продукція обліковують наявність та рух готової продукції, виготовленої підприємством. До готової продукції належить продукція підприємства, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками та відповідає технічним умовам і стандартам.

Таким чином, в Технічних умовах визначено залишок і втрати не більше 5 % при проведенні випробування вже виготовленого палива, яке проводиться з метою отримання свідоцтва про належність палива до альтернативного та сертифікату відповідності для подальшої реалізації палива.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в Технічних умовах чітко зазначено, що паливо моторне альтернативне (тобто готова продукція, а не сировина) повинно відповідати за фізико-хімічними показниками вимогам і нормам, наведеним у таблиці 1.

В таблиці 1 Фізико-хімічні показники палива (а не сировини) зазначено, що його втрати при перегонці (випробуванні) при різних температурах повинні не перевищувати 5 %.

Отже, на підставі зазначеного, колегія суддів зазначає, що саме тому твердження відповідача щодо перевищення втрат виробництва не відповідають дійсності, а тому не можуть братись за основу для розрахунку.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що є незрозумілим застосування відповідачем норм Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зі змінами та доповненнями, оскільки ця Інструкція не містить жодної норми щодо виробництва паливно-мастильних матеріалів, та втрат сировини при виробництві.

Колегія суддів відмічає, що посилання відповідача на п.п. 4.1.6.39 Інструкції щодо визначення природних втрат нафтопродуктів є безпідставним, оскільки стосується втрат при транспортуванні, прийманні, зберіганні і відпуску нафтопродуктів, а тому не застосовне до операції по виробництву.

Стосовно технологічних втрат, зазначених у звітах про переробку сировини та вихід нафтопродуктів, з яких і було перевіряючими зроблено висновок про перевищення технологічних втрат, колегія суддів зазначає, що у звітах зазначені втрати саме сировини при виробництві, а до неї не застосовуються норми втрат у розмірі 5 %, що зазначені в Технічних умовах як норми втрат при випробуванні вже готової продукції, а тому встановлене відповідачем завищення втрат - відсутнє.

Для виготовлення палива моторного альтернативного використовується газовий конденсат.

Газовий конденсат ТОВ Нафтотрейд-2015 придбаває у постачальників, які разом з товаросупровідними документами надають паспорта якості на конденсат, при цьому у паспортах зазначається назва нафтопродукту і технічні умови, яким він має відповідати.

Крім цього, в паспортах містяться результати випробування нафтопродукту та встановлення його відповідності заявленим технічним умовам.

Як вбачається зі змісту паспортів якості, копії яких є в матеріалах справи, серед показників результатів випробування зазначено норми втрат газового конденсату.

В свою чергу ТОВ Нафтотрейд-2015 , з метою перевірки відповідності сировини заявленим виробником вимогам, замовляв та отримував лабораторні дослідження кожної отриманої партії газового конденсату відповідно до договору про надання лабораторних послуг № 20-15/07 від 20.07.2015 року, укладеного між ТОВ Нафтозбут (Виконавець) та ТОВ Нафтотрейд-2015 .

За результатами випробувань виконавець (ТОВ Нафтозбут ) складав та надавав ТОВ Нафтотрейд-2015 протоколи лабораторних досліджень, з яких вбачається розмір втрат по кожній партії сировини, яка надходила.

Під час випробувань можуть бути визначені різні норми втрат, сировина надходить від постачальників сировини вже з паспортами якості, в яких і визначені норми втрат (наприклад, 7 %, 8 %, 11 % і т.д.).

Технологічні втрати саме сировини виникають під час перегонки сировини (газового конденсату, нафти). Перегонка сировини полягає в її нагріві з подальшою конденсацією парів та поділом їх на фракції в залежності від заданих температурних режимів. У ході зазначеного вище процесу, першим проміжним продуктом переробки є гази (переважно пропан, бутан), які не конденсуються, а у паровому стані подаються в напальник печі, яка обслуговує роботу ратифікаційних колон.

Ця кількість газів і є технологічними втратами, зазначеними у звітах про переробку сировини і вихід нафтопродуктів, які залежать від декількох факторів та визначаються для кожної партії сировини шляхом визначення його фракційного складу в спеціалізованій лабораторії, про що оформлюється паспорт якості, в якому і зазначається, визначений під час випробування, фракційний склад та норми втрат.

Під час виробництва продукції на будь-якому підприємстві відбуваються процеси фізико-хімічного перетворення вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію. Такі перетворення неминуче призводять до невідповідності окремих фізико-хімічних властивостей використовуваних вхідних продуктів вимогам виробництва і невідповідності випущених готових виробів установленим стандартам у зв'язку з недосконалістю технологічного устаткування й вимірювальної техніки.

У результаті виникають технологічні втрати, тобто втрати, пов'язані безпосередньо з технологічними процесами виготовлення продукції або її комплектуючих. До них належать і втрати внаслідок технічно неминучого браку, тобто зумовленого специфікою виробництва.

Кожне підприємство своїми внутрішніми документами (накази, розпорядження) установлює нормативи технологічних втрат. Ці нормативи також закріплюються в технологічних картах, кошторисах технологічного процесу та іншій документації, що не має уніфікованої форми.

Під час розроблення нормативів слід керуватися реальною величиною втрат, зумовленою технологічними особливостями виробництва й транспортування.

ТОВ Нафтотрейд-2015 було затверджено норми технологічних втрат на виробництві відповідно до наказу № 1/15 від 02.11.2015 року.

Як вбачається із звітів про переробку сировини і вихід нафтопродуктів втрати сировини в межах норми, заявленої в паспортах якості на цю сировину та нормативів, встановлених на підприємстві.

Наголошуємо, що технологічні втрати при переробці сировини в технологічній установці залежать від якості сировини (газового конденсату, нафти), від якості і технічних можливостей установки, на якій переробляється сировина, а також режимів переробки сировини.

Таким чином, відсоток технологічних втрат сировини не встановлюється ГОВ Нафтотрейд-2015 та залежить від вище зазначених умов та визначається виходячи з них.

ТОВ Нафтотрейд-2015 лише здійснює перевірку сировини заявленим показникам в лабораторних умовах. Списання технологічних втрат сировини проводиться відповідно до затверджених на підприємстві нормативів.

В ОСОБА_1 перевірки технологічні втрати сировини визначені в розмірі 5 %, що не відповідає дійсності, оскільки в самих паспортах якості на сировину зазначені інші відсотки втрат при переробці сировини, а в Технічних умовах ТУ У 24.6-32054607- 001:2010 в таблиці 1 п. 3 Фізико-хімічні показники палива втрати в розмірі 5 % відносяться до випробування готової продукції - палива моторного альтернативного, та ні в якому разі не відносяться до технологічних втрат при переробці сировини.

До технологічних втрат при переробці сировини таблиця 1 п. 3 Фізико-хімічні показники палива Технічних умов ТУ У 24.6-32054607-001:2010 немає жодного відношення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що не відповідають дійсності твердження відповідача щодо необґрунтованості доводів позивача та помилковості висновків суду першої інстанції, що протоколами проведених лабораторних досліджень підтверджується розмір втрат при випробуванні готової продукції, яка становить у розмірі 1-2 %, що відповідає нормі, визначеній Технічними умовами (ТУ У 24.6-32054607-001:2010).

З цього приводу, колегія суддів вказує на наступне.

Такі твердження відповідача суперечать матеріалам справи та поясненням представника позивача і з цього приводу колегія суддів вказує наступне.

Позивач зазначав, що протоколами проведених лабораторних досліджень підтверджуються втрати сировини - газового конденсату, який є сировиною для виробництва палива моторного альтернативного, і надходив до ТОВ Нафтотрейд-2015 та використовувався у виробництві палива моторного альтернативного.

Зазначені лабораторні дослідження проводяться з метою з'ясування чи відповідає якість сировини показникам, зазначеним у паспортах якості.

У випадку перевищення визначених в результаті дослідження показників втрат нормам, зазначеним в паспортах якості на сировину, ТОВ Нафтотрейд-2015 як покупець може заявити постачальнику претензію щодо якості поставленої сировини.

Таким чином, зазначені протоколи лабораторних досліджень підтверджували відповідність чи невідповідність сировини - газового конденсату - паспортам якості, і містили інформацію про норми втрат в кожній партії газового конденсату при його випробовуваннях.

Колегія суддів також не погоджується з висновками відповідача про те, що Технічними умовами передбачається порядок виробництва палива, а не вимоги до виготовленого палива.

Слід вказати, що зазначене твердження спростовується п. 22 ст. 1 Закону України Про стандартизацію від 05.06.2014 року № 1315-VІІ, відповідно до якого технічні умови-нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Більше того, в Технічних умовах не зазначено процесу виробництва палива моторного, а тому втрати виробництва не зазначаються.

Крім того, колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача про те, що в п. 3.2.1. п. 3.2 Технічних умов визначено характеристики (Фізико-хімічні показники палива) саме для виробництва палива, відповідно до яких у Таблиці 1 - п. З фракційний склад зазначено залишок і втрати не більше 5 % від закладеного фракційного складу сировини в процесі виробництва палива.

Таке формулювання свідчить про необізнаність і некомпетентність відповідача, оскільки фракційний склад - це не сировина з якої виготовляють паливо.

Фракційний склад є головним показником випаровуваності палива, найважливішою характеристикою його якості. Від фракційного складу палива залежать легкість пуску двигуна, час його прогріву, прийомістисть і інші експлуатаційні показники.

Слід зазначити, що паливо являє собою суміш вуглеводнів, яким притаманна різна випаровуваність. Випаровуваність характеризує швидкість і повноту переходу палива з рідкого в пароподібний стан і визначається його хімічним складом. Паливо як складна суміш різних вуглеводнів википає не при одній постійній температурі, а в широкому діапазоні температур (30...215°С). Випаровуваність палива оцінюється згідно температурних меж його википань і за температурами википань його окремих частин - фракцій.

Випробовування проводяться наступним чином: провести розгін палива; визначити характерні крапки фракційного складу, вид і марку палива, зіставивши отримані результати з вимогами ДСТУ, ТУ; дати експлуатаційну оцінку по фракціях палива; дати висновок щодо його використання у двигуні й про вплив фракційного складу на витрату палива й зношування двигуна. Для чого і передавались відібрані зразки палива до Акредитованого випробувального центру ДП МАСМА для проведення випробувань

Крім того, ні з ОСОБА_1 перевірки, ні з заперечень на позов, ні з апеляційної скарги відповідача, не зрозумілою є база оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Колегія суддів вказує на те, що ОСОБА_1 перевірки не містить розрахунку нарахованих податкових зобов'язань, що взагалі позбавляє позивача можливості перевірити та надати свої заперечення стосовно розміру нарахованих податкових зобов'язань.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з виводами суду першої інстанції про те, що відповідач, стверджуючи про віднесення позивачем до податкового кредиту за листопад, грудень 2015 року та лютий, березень 2016 року податкових накладних, зареєстрованих постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, не надав жодних доказів на підтвердження вказаних тверджень.в даному випадку та не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, одже позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті 23.11.2016 року податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 діяв не на підставі, не у спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, отже податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2017р. по справі № 816/278/17 залишити без змін.

Стягнути зі Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області судовий збір у розмірі 291178 грн 83 коп. до спеціального фонду державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_1 Повний текст ухвали виготовлений 27.07.2017 р.