Постанова

від 26.07.2017 по справі 908/3058/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Справа № 908/3058/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівДроботової Т.Б., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" та Приватного підприємства "Агро-07" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі№908/3058/16 Господарського судуЗапорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" доПриватного підприємства "Агро-07" простягнення суми

за участю

- позивача:Козаченко Т.П. (договір про надання правової допомоги від 10.07.2017) - відповідача:Моїсеєнко І.В. (довіреність від 08.12.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" (далі - позивач) просило стягнути з Приватного підприємства "Агро-07" (далі - відповідач) частину попередньої оплати у розмірі 20 500,00 грн. та 300 000,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо своєчасної поставки товару у повному обсязі, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування відповідальності до відповідача, яка визначена сторонами у договорі, та повернення попередньої оплати у вказаному розмірі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 (суддя Науменко А.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Татенко В.М., судді Стойка О.В., Ломовцева Н.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 20 500,00 грн. попередньої оплати, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Позивач у касаційній скарзі просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови у стягненні штрафу, та прийняти нове рішення у цій частині, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення в частині задоволення позову та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Постанову прийнято 26.07.2017 у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 12.07.2017, відповідно до приписів статей 77, 111 5 Господарського процесуального кодексу України, перервою.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.10.2016 між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) було укладено договір перевезення № 21 ПУ, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником, або іншою особою, уповноваженою замовником (відправником), вантаж, а саме: комплект електрообладнання для живлення електродвигунів бурової установки (далі-вантаж), з місця відправлення до місця доставки і видати вантаж замовнику, а замовник взяв на себе зобов'язання прийняти вантаж та сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.2.1, 2.1 договору сторони визначили, що місцем відправлення вантажу є м. Запоріжжя, вул.Новобудов, 5, а місцем доставки є Харківська область, Краснокутський район, поблизу села Олексіївка, свердловина № 4 Водянівської площі. Дата відправлення, термін доставки та інші додаткові умови перевезення визначаються у відповідній заявці замовника, яку замовник надає перевізнику не пізніше одного дня до запланованої дати надання послуг з перевезення.

Згідно п. 1.5. договору факт прийняття вантажу від перевізника підтверджується підписанням товарно-транспортної накладної.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 договору передбачено, що підставою для складання акта приймання - передачі наданих послуг (далі-акт) з перевезення є належним чином оформлена товарно-транспортна накладна. Після надання послуг з перевезення перевізник протягом трьох днів готує та передає замовнику акт. У випадку, якщо замовник не погоджується з наданим актом, він зобов'язаний надіслати письмове обґрунтування відмови від підпису із обов'язковим викладенням зауважень та недоліків наданих послуг, а також шляхів і строків їх усунення. Послуги з перевезення вважаються прийнятими замовником з моменту підписання акта без зауважень.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 договору вартість перевезення вантажу за домовленістю сторін складає 41 100,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 6 850,00 грн. Замовник сплачує авансовий платіж в розмірі 50 % вартості перевезення в день завантаження вантажу. Залишок вартості перевезення в розмірі 50% вартості - після підписання акта, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за прострочення доставки вантажу за договором перевізник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки, завдані порушенням строку доставки, та сплатити штраф у розмірі одного відсотка від вартості вантажу, строк доставки якого порушений, за кожен день прострочення.

Згідно п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судами встановлено, що згідно заявки на перевезення вантажу від 13.10.2016, позивач заявив до перевезення, а відповідач взяв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом наступний вантаж:

- трансформатори - 4 шт. (в.-2925, д.-3000, ш.-1600);

- контейнери з перетворювачами - 4 шт. (в.-2980, д.-3730, ш.-2480);

- контейнери з ФКУ- 4 шт. (в.-2980, д.-3730, ш.-2480), що разом становить 12 одиниць товару.

Датою завантаження у заявці вказано 17-18.10.2016; датою розвантаження: 18-20.10.2016; умови оплати - передплата 50 % за фактом навантаження.

На виконання умов договору позивач згідно виставлених відповідачем рахунків, відповідними платіжними дорученнями перерахував перевізнику 41100,00 грн.

Судами також встановлено, що в порушення умов договору відповідач здійснив доставку 4-ох трансформаторів, 2-ох контейнерів з ФКУ та 2-ох шаф перемикання, що є половиною від заявленого позивачем до перевезення обсягу вантажу, тобто не перевезеними залишились два контейнери з ФКУ та чотири контейнери з перетворювачами, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію від 08.12.2016 № 1534, у якій вимагав від відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 20 500,00 грн. та оплатити штраф у сумі 300 000,00 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, погодившись із висновками місцевого господарського суду, свою постанову мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань перед позивачем, а тому відповідач повинен повернути частину попередньої оплати, яка здійснена позивачем.

Відмовляючи у позові у частині стягнення штрафу місцевий господарський суд виходив із того, що нарахування штрафу за кожен день прострочення виконання зобов'язання нормами права не передбачено, тоді із посиланням на умови договору розмір штрафної санкції позивачем обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 ЦК відповідає поняттю пеня .

Апеляційний суд у цій частині зазначив, що відсутні правові підстави для застосування відповідальності до відповідача у вигляді штрафу, який визначений пунктом 6.2 договору, оскільки дана відповідальність наступає у випадку прийняття відповідачем до перевезення усього обсягу вантажу, втім до перевезення відповідач прийняв лише його частину.

Однак повністю погодитися із висновками судів не можна виходячи із наступного.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1).

Положення статті 629 цього кодексу визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами пунктів 3.1.5, 3.1.6 договору перевізник зобов'язався доставити вантаж до місця доставки в строк, визначений у заявці замовника.

Пунктом 14.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі-Правила) визначено, що якщо перевізник не виконав перевезення відповідно до заявки (замовлення), то одержана передоплата має бути повернена замовнику не пізніше триденного терміну у робочі дні кредитної установи.

При цьому, як встановлено судами, перевізник не виконав перевезення відповідно до заявки (замовлення), а згідно наданих позивачем до матеріалів справи копій товарно-транспортних накладних № 33, № 34 від 25.10.2016р. (а.с. 28-29), перевезення залишку вантажу, що не був перевезений відповідачем (2 контейнери з ФКУ та 4 контейнери з перетворювачами), було здійснено за допомогою іншого перевізника.

Оскільки позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг за перевезення вантажу, а у відповідача, як встановлено судами, перешкоди виконати обов'язок із перевезення вантажу у обсязі, який визначений сторонами у заявці, були відсутні, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача частини суми попередньої оплати.

Наведеним спростовуються доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі.

Крім того, судами встановлено, що штраф за прострочення доставки вантажу за договором нараховано позивачем за період прострочення кількістю у 5 днів, із посиланням на п. 6.2. укладеного між сторонами договору.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за прострочення доставки вантажу за договором перевізник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки, завдані порушенням строку доставки, та сплатити штраф у розмірі одного відсотка від вартості вантажу, строк доставки якого порушений, за кожен день прострочення.

Отже із встановлених судами обставин справи щодо умов наведеного договору не вбачається, що вказана відповідальність наступає у випадку прийняття відповідачем до перевезення усього обсягу вантажу, як про це зазначено судом апеляційної інстанції, а тому його доводи висновків місцевого господарського суду у цій частині не спростовують.

Також, слід зазначити, що за змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).

При цьому із викладеного вбачається, що розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожен день прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю пеня .

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексуом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 зі справи №910/29752/15 Господарського суду міста Києва, яка відповідно до приписів статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до цієї норми права суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак оскільки таких мотивів щодо відступу від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, місцевим господарським судом не наведено, а суд апеляційної інстанції висновків місцевого господарського суду у частині вирішення позову про стягнення штрафу не спростував, виходячи із того, що судами не досліджувалося питання щодо правильності обрахування позивачем розміру штрафу, висновки місцевого господарського суду у цій частині вирішення спору є передчасними.

За загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права як такі, що призвели до прийняття неправильних судових рішень в частині вирішення спору про стягнення штрафу та не можуть бути усунені касаційною інстанцією в силу положень ч.2 ст.111 5 та ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для їх скасування в цій частині з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині судові рішення належить залишити без змін.

Під час нового розгляду справи в скасованій частині суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 п.п.1, 3 111 10 ч.1, 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агро-07" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017 та рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017 у справі Господарського суду Запорізької області №908/3058/16, в частині вирішення спору про стягнення штрафу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Т.Б. Дроботова

Г.А. Кравчук