Постанова

від 13.12.2017 по справі 908/3058/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.12.2017р. справа №908/3058/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5 (довіреність №05 від 30.10.2017р.); від відповідача:ОСОБА_6 (довіреність від 23.08.2017р.), ОСОБА_7 (директор згідно довідки АА №553588 від 03.04.2012р. з ЄДРПОУ) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія , м. Полтава на рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2017р. (повний текст підписано 06.11.2017р.) по справі№908/3058/16 (суддя Корсун В.Л.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія , м. Полтава до Приватного підприємства Арго-07 , м. Запоріжжя простягнення суми штрафу

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія , м. Полтава (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства Арго-07 , м. Запоріжжя про стягнення 320500,00грн. за договором перевезення №21ПУ від 12.10.2016р., з яких суми попередньої оплати в розмірі 20500,00грн. та штрафу в розмірі 300000,00грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017р. (а.с.а.с.131-135 т.1) (повний текст підписано 19.01.2017р.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017р. (а.с.а.с.226-228 т.1) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія було задоволено частково - стягнуто з Відповідача суму попередньої оплати в розмірі 20500,00грн., тоді як в іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія та Приватне підприємство Арго-07 , не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017р. у справі №908/3058/16 звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України на вказані судові рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017р. (а.с.а.с.52-57 т.1) у справі №908/3058/16 касаційну скаргу Приватного підприємства Арго-07 було залишено без задоволення. Своєю чергою, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія було задоволено частково, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.03.2017р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2017р. у справі №908/3058/16 в частині вирішення спору про стягнення штрафу скасовано і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України було зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання щодо правильності обрахування Позивачем розміру штрафу, а тому висновки суду першої та апеляційної інстанції в цій частині вирішення спору є передчасними (мотивів щодо відступу від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 08.02.2017р. зі справи №910/29752/15 Господарського суду міста Києва, місцевим господарським судом не наведено, а суд апеляційної інстанції висновків місцевого господарського суду в частині вирішення позову про стягнення штрафу не спростував).

Після нового розгляду справи в частині вирішення спору про стягнення штрафу, рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017р. (повний текст підписано 06.11.2017р.) по справі №908/3058/16 у задоволені позовних вимог в переглядуваній частині Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія було відмовлено в повному обсязі через необґрунтованість розрахунку останнього та не надання Позивачем до суду доказів вартості кожної окремої одиниці недопоставленого вантажу, з якої (вартості) повинен був бути розрахований штраф в розмірі 1% за відповідну кількість днів прострочення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017р. у справі №908/3058/16 скасувати в частині відмови у стягненні штрафної санкції та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафу в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає невідповідність висновків суду загальним обставинам справи, оскільки факт невиконання Відповідачем умов договору в частині не перевезення всього обсягу вантажу, передбаченого п.1.1 договору №21ПУ від 12.10.2016р., був встановлений судами при попередніх розглядах означеної справи, в той час, як п.6.2 договору передбачає відповідальність у вигляді штрафу за порушення строку доставки усього обсягу вантажу, тобто саме на повну суму відшкодування, що робить висновок суду щодо нарахування штрафу лише виходячи з вартості не перевезеної частини вантажу - безпідставним. Окрім того, апелянт зазначає, що ним, як Замовником не було прийнято виконання зобов'язання частинами, про що свідчить письмова відмова від підписання актів приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2016р., оскільки здійснити монтаж комплекту електрообладнання для живлення електродвигунів бурової установки без частини складових речей (які не перевезені Відповідачем) було не можливо та, відповідно, використання перевезеного вантажу Відповідачем за призначенням, як складної речі, також було не можливо.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя - доповідач) Попков Д.О., судді Зубченко І.В. та Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 13.12.2017р. об 14:20.

У зв'язку із перебуванням судді Зубченко І.В. у відпустці, за результатами повторного автоматизованого розподілу справи її у складі судової колегії було замінено на суддю Радіонову О.О.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засіданні 13.12.2017р. підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу.

Представники Відповідача у судовому засіданні 13.12.2017р. проти апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у наданому письмовому відзиві.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України згідно ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 12.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія (Замовник) та Приватним підприємством Арго-07 (Перевізник) було укладено договір перевезення №21ПУ (договір - а.с.а.с.11-14 т.1), відповідно до п.1.1 якого, в порядку та умовах, визначених цим договором, Перевізник взяв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником, або іншою особою, уповноваженою Замовником (Відправником), вантаж, а саме: комплект електрообладнання для живлення електродвигунів бурової установки (вантаж), з місця відправлення до місця доставки і видати вантаж Замовнику, а Замовник взяв на себе зобов'язання прийняти вантаж та сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з п.1.2 договору, місцем відправлення вантажу є м. Запоріжжя, місцем доставки - Харківська область, Краснокутський район, поблизу села Олексіївка, свердловина №4 Водянівської площі.

Відповідно до пп.1.2.1 п.1.2 договору, дата відправлення, термін доставки та інші додаткові умови перевезення визначаються у відповідній заявці Замовника, яку останній надає Перевізнику не пізніше 1 дня до запланованої дати надання послуг з перевезення.

Як було встановлено в п.1.5 договору, факт прийняття вантажу від Перевізника підтверджується підписанням товарно-транспортної накладної.

У п.1.7 договору сторонами визначено, що відновна вартість вантажу на момент підписання договору становить 6000000,00грн.

На підтвердження вартості продукції, що підлягала перевезенню, Позивачем до матеріалів справи було залучено договір №15/51-226/16 від 20.04.2016р. (а.с.а.с.51-54 т.1), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Преобразователь-комплекс (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія (Покупець), Специфікацію до договору (а.с.55 т.1), технічне завдання на поставку обладнання для електроприводів насоса і лебідки бурової установки АТЛА.650051.190Т3 (а.с.172 т.1) та акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за цим договором (а.с.120 т.1)

Згідно з п.2.3 договору, після надання послуг з перевезення Перевізник протягом 3-х днів готує та передає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.2.4 договору, у випадку, якщо Замовник не погоджується з наданим актом приймання-передачі наданих послуг, він зобов'язаний надіслати Підряднику письмове обґрунтування відмови від підпису із обов'язковим викладенням зауважень та недоліків наданих послуг, а також шляхів і строків усунення зазначених зауважень та недоліків.

Своєю чергою, п.2.6 договору встановлено, що послуги з перевезення вважаються прийнятими з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг без зауважень.

Як було встановлено в п.3.1.2 договору, Перевізник зобов'язаний в зазначені в заявці Замовника строки надати найбільш раціональний для заявленого перевезення автомобільний транспорт придатний для перевезення вантажу в місце відправлення, визначене в заявці.

У п.4.1 договору були передбачені обов'язки Замовника, зокрема, перевірити придатність наданого автомобільного транспорту для забезпечення фізичного збереження вантажу під час перевезення і вимагати заміни транспорту, якщо він не відповідає вимогам.

Згідно з п.5.1 договору, вартість перевезення вантажу за домовленістю сторін складає суму 41100,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 6850,00грн.

Відповідно до п.5.3 договору, Замовник сплачує авансовий платіж в розмірі 50% вартості перевезення (п. 5.1. договору) в день завантаження вантажу. Залишок вартості перевезення в розмірі 50% вартості після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Своєю чергою, у п.5.4 договору погоджено, що Замовник повинен сплатити вартість послуг не пізніше 5 банківських днів з дати фактичного отримання рахунку, передбаченого п.5.3 договору.

Як було погоджено сторонами у п.6.2 договору, за прострочення доставки вантажу за цим договором Перевізник зобов'язаний відшкодувати Замовнику збитки, завдані порушенням строку доставки, та сплатити штраф в розмірі 1% від вартості вантажу, строк доставки якого порушений, за кожен день такого прострочення.

У п.9.1 договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається із заявки на перевезення вантажу від 13.10.2016р. (а.с.15), Позивач заявив до перевезення, а Відповідач взяв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом наступний вантаж:

- трансформатори - 4шт. (в-2925, д -3000, ш -1600);

- контейнери з перетворювачами - 4шт. (в-2980, д-3730, ш-2480);

- контейнери з ФКУ- 4шт. (в-2980, д-3730, ш-2480), що разом становить 12 одиниць. Датою завантаження у заявці визначено 17-18.10.2016р.; дата розвантаження 18-20.10.2016р. ; умови оплати: передплата 50% за фактом навантаження; автомобіль юмба; № а/м, п/п: Сканія АР1009СА/АР2253ХТ (дві ходки), Рено АР6081АТ/АР1558ХР; водій: ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

На виконання умов договору, Позивачем, на підставі виставлених Відповідачем рахунків-фактур (а.с.а.с.21-23 т.1):

- №СФ-0000271 від 17.10.2016р. на суму 13700,00грн.,

- №СФ-0000272 від 17.10.2016р. на суму 13700,00грн.,

- №СФ-0000273 від 17.10.2016р. на суму 13700,00грн., було перераховано Перевізнику грошову суму в розмірі 41100,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №3922 від 17.10.2016р. на суму 6850,00грн., №3923 від 17.10.2016р. на суму 6850,00грн., №4016 від 18.10.2016р. на суму 6850,00грн., №4017 від 18.10.2016р. на суму 6850,00грн. та №4018 від 18.10.2016р. на суму 13700,00грн. (а.с.16-20 т.1)

Відповідно до товарно-транспортних накладних №Р29 від 17.10.2016р., №Р29 від 17.10.2016р. (а.с.а.с.24-26 т.1) та №Р29 від 19.10.2016р. (а.с.27 т.1) Відповідачем до пункту розвантаження було доставлено 4 трасформатори, 2 контейнери з ФКУ та 2 шафи перемикання.

Таким чином, Відповідачем здійснено перевезення 6 одиниць товару, що вказані в заявці на перевезення (4 трасформатори та 2 контейнери з ФКУ), що є половиною від заявленого Позивачем до перевезення обсягу вантажу. Не перевезеними залишились 2 контейнери з ФКУ та 4 контейнери з перетворювачами.

Крім цього, матеріали справи містять товарно-транспортні накладні №Р34 від 25.10.2016р. та №Р33 від 25.10.2016р. (а.с.а.с.28,29 т.1), з котрих вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Транссто були надані послуги з перевезення 2 контейнерів з ФКУ та 4 контейнерів з перетворювачами.

У зв'язку з частковим невиконанням Відповідачем своїх договірних зобов'язань, Позивачем була направлена претензія №1311 від 25.10.2016р. (а.с.а.с.32,33 т.1) з вимогою сплатити до 27.10.2016р. штраф у розмірі 300000,00грн., що був розрахований на підставі п.6.2. договору та виходячи із загальної вартості вантажу (6000000,00грн.) та кількості днів прострочення (5 днів).

В якості Додатку №1 до означеної претензії, Позивачем було надано обґрунтування відмови від підписання актів приймання-передачі наданих послуг від 25.10.2016р. через фактичну не поставку 50% обумовленого обсягу продукції (а.с.34 т.1). Між тим, Позивачем було зазначено, що Відповідач повинен здійснити перевезення іншої частини товару у строк до 27.10.2016р.

У відповідь на означену претензію, Відповідач своїм листом №174 від 27.10.2016р. (а.с.36 т.1) повідомив, що через невірне визначення габаритів вантажу представниками Позивача здійснити перевезення останнього (вантажу) обумовленим транспортом та за обумовлену кількість ходок виявилось неможливим. Між тим, Відповідачем було повідомлено про згоду допоставити іншу частину обладнання за додаткову оплату.

09.12.2016р. Позивачем на адресу Відповідача направлено вимогу за вих. №1534 від 08.12.2016р. (а.с.а.с.58-59 т.1) щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 20500,00грн. та сплату штрафу в сумі 300000,00грн., із зазначенням про виконання цієї вимоги протягом семи днів з дня її пред'явлення.

Відповідачем до матеріалів справи було залучено роздруківки з Інтернету з інформацією стосовно фізичних габаритів напівпричепа (а.с.а.с.87,88 т.1)

Матеріали справи містять лист №103/103 від 26.01.2017р. (а.с.173 т.1) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Преобразователь-комплекс (Вантажовідправник), зі змісту якого вбачається, що на транспорт Відповідача було завантажено до перевезення рівно половину складових від комплекту електрообладнання. Іншу частину було завантажено 25.10.2016р. на транспорт Товариства з обмеженою відповідальністю Транссто .

Крім цього, Відповідач звертався з листом №235 від 20.12.2016р. (а.с.208 т.1) до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Преобразователь-комплекс з проханням надати технічну документацію на трансформатор ТСЗП-2000/6 у-1 з відображенням його ваги. У відповідь на вказаний лист Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Преобразователь-комплекс було надано копія паспорту трансформатора ТСЗП-2000/6 у-1 (а.с.а.с.210-214 т.1). Означені документі були надані до суду апеляційної інстанції під час першого апеляційного перегляду справи.

Своєю чергою, після нового розгляду справи в частині вирішення спору про стягнення штрафу в розмірі 300000,00грн. та враховуючи вказівки Вищого господарського суду України згідно ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Запорізької області прийняв оскаржуване рішення, яким відмовив у задоволені позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 300000,00грн., нарахованого за неналежне виконання умов договору №21ПУ від 12.10.2016р., з огляду на необґрунтованість такого розрахунку та через ненадання Позивачем до суду доказів вартості кожної окремої одиниці недопоставленого вантажу, з вартості якої (одиниці товару) повинен був бути розрахований штраф в розмірі 1% за відповідну кількість днів прострочення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Сутність розглядуваного спору, як вірно було встановлено судом першої інстанції, з урахуванням меж нового розгляду справи, полягає у стягненні з Відповідача суми штрафу в розмірі 300000,00грн., нарахованого на підставі п.6.2 договору №21 ПУ від 12.10.2016р.

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір №21ПУ від 12.10.2016р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг з перевезення вантажу.

Відтак, ч.1 ст.307 Господарського кодексу України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, що також узгоджується зі змістом ст.909 Цивільного кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №21ПУ від 12.10.2016р. - є належною підставою для стягнення з Відповідача, передбаченого п.6.2 означеного договору, штрафу в розмірі 1% від вартості вантажу, строк доставки якого порушений, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Так, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 300000,00грн., зазначаючи, при цьому, що всі обставини (з урахування преюдиційності факту порушення Відповідачем обов'язку з доставки вантажу в повному обсязі, через який було стягнуто частину попередньої оплати) були вірно встановлені місцевим господарським судом.

При цьому, відмова у стягненні штрафних санкцій, які за своєю природою зважаючи на спосіб нарахування є пенею (незалежно від використаної назви сторонами договору), була обумовлена судом першої інстанції безпідставністю визначення базою для нарахування такого штрафу всієї вартості належного для перевезення вантажу та недоведеності вартості його частини (2 контейнери з ФКУ та 4 контейнери з перетворювачами), які не були перевезені Відповідачем, хоча і обумовлені узгодженою заявкою. Дійсно, висновок, що п.6.2. договору не дає підстав визначати базою для нарахування стягуваних штрафних санкцій вартість всього вантажу, вказаного в п.1.7 договору, а не вартості вантажу, простроченого в доставці, є правильним, як і висновок щодо недоведеності Позивачем вартості неперевезеного Відповідачем вантажу. Втім, застосування цих доводів для відмови у задоволені позову передбачає попереднього висновку про наявність будь-якого порушення з боку Відповідача за договором, а саме того, що передбачене п.6.2. договору у якості підстава для нарахування стягуваного штрафу.

Так, вказані штрафні санкції застосовуються по відношенню до прострочення доставки, що визначається проміжком часу завантаженням вантажу та його розвантаженням та в даному випадку за текстом заявки (а.с.15 т.1) визначається проміжком з 17-18.10.2016р. по 18-20.10.2016р. Таким чином, у випадку доставки прийнятого до перевезення вантажу (завантаженого) пізніше 20.10.2016р. виникають підстави для нарахування неустойки, в порядку п.6.2 договору у відношенні тієї частини вантажу, яка була доставлено пізніше. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів завантаження Позивачем Відповідачу (прийняття їм для перевезення) залишених 6 (шість) одиниць вантажу, які передбачені заявкою, проте не вказані в товарно-транспортних накладних №Р29 від 17.10.2016р., №Р29 від 17.10.2016р. та №Р29 від 19.10.2016р. Цей товар, був прийнятий та доставлений Позивачу іншим перевізником - Товариством з обмеженою відповідальністю Транссто .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку підставою для відмови у стягненні цієї неустойки є саме факт відсутності передбаченого п.6.2 договору порушення, як підстави для застосування спірної штрафної санкції в принципі, а не дефекти доказування розрахункової складової позовних вимог.

Отже, безпідставно ототожнивши передбачене п.6.2 договору прострочення доставки з нездійсненним перевезенням частини товару (включає в себе завантаження - доставку/транспортування - розвантаження), Позивач заявив позовні вимоги про застосування штрафних санкцій, по відношенню до відсутнього порушення, так як прийнята до перевезення частина вантажу була доставлена Відповідачем в межах строків, визначених заявкою.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зауважує, що ненадання на виконання п.3.1.2 договору необхідного для перевезення зазначеного в заявці вантажу, транспорту та неприйняття до перевезення залишених 6 одиниць цього вантажу (2 контейнери з ФКУ та 4 контейнери з перетворювачами), хоча і є порушенням зобов'язання Відповідача в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, проте це порушення не охоплюється умовами застосування штрафу, передбаченого п.6.2 договору, який складає предмет заявленого позову.

Враховуючи наведене, а також те, що будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін, що за змістом ст.49 вказаного Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавська бурова компанія , м. Полтава на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017р. (повний текст підписано 06.11.2017р.) у справі №908/3058/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2017р. (повний текст підписано 06.11.2017р.) у справі №908/3058/16 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надрук. 4 примірн.: 1-2 - сторонам, 3-у справу, 4-ГСЗО