Рішення

від 25.07.2017 по справі 906/437/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" липня 2017 р. Справа № 906/437/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 - дов. б/н від 02.06.2017

від відповідача за первісним позовом : ОСОБА_2- директор

ОСОБА_3- дов. № б/н від 30.12.2016

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів"

про встановлення припинення дії договору №15-ор від 26.11.2015р. оренди нежилих приміщень з 01.01.2017 та зобов'язання прийняття нежитлового приміщення

та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" про стягнення неустойки за договором № 15-ор оренди нежитлових приміщень від 26.11.2015 у розмірі 194551,00 грн.

Позивачем подано позов про:

- встановлення, що договір №15-ор оренди землі нежитлових приміщень від 26.11.2015 припинив свою дію, починаючи з 01.01.2017;

- зобов'язання відповідача прийняти нежитлове приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 350,36 кв.м., розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Транспортна,3.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.06.2017.

Ухвалою від 13.06.2017 суд прийняв для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" про стягнення неустойки за договором №15-ор оренди нежитлових приміщень від 26.11.2015 у розмірі 194551,00 грн.

Розгляд справи відкладено на 04.07.2017.

04.07.2017 представником позивача за первісним позовом подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить:

- встановити, що договір №15-ор оренди нежилих приміщень від 26 листопада 2015 року припинив свою дію, починаючи з 01 січня 2017 року.

- зобов'язати Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів", код ЄДРПОУ 00293203, прийняти нежитлове приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 350,36 кв. м (разом із розташованою під ним земельною ділянкою), розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Транспортна, 3, шляхом підписання акту приймання-передачі нежилого приміщення з датою підписання 05 січня 2017 року.

Вказані уточнення прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні від 04.07.2017 в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.07.2017.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі. Проти вимог за зустрічним позовом заперечив у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві та доповненнях до відзиву (а.с. 127-132, 145-147).

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві. Проти первісних позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, вказаних у відзиві (а.с. 121-126).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" (орендодавець, первісний відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "CAT" (орендар, первісний позивач) укладено договір № 15-ор оренди нежитлових приміщень (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.3. договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, платне користування приміщення (далі - Об'єкт оренди) головного виробничого корпусу загальною площею 350.35 кв. м (разом із розташованою під ним земельною ділянкою), що знаходиться на території ТДВ "Житомирський завод скловиробів" за адресою: м. Житомир, вул. Транспортна. 3.

За умовами п. 1.4 договору, стан об'єкту оренди на момент передачі: придатний для використання, обладнаний освітленням і опаленням, в робочому стані.

Згідно п. 1.5. договору, об'єкт оренди надається орендарю для розміщення складу.

Пунктом 2.1.договору встановлено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем в строкове користування після підписання договору з моменту підписання Акту приймання-передачі майна.

За приписами п. 2.2. договору, обчислення строку договору починається з моменту підписання акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі майна підписується на протязі п'яти днів з моменту підписання цього Договору сторонами.

У пункті 2.5 договору сторони договору погодили, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт оренди протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди за актом приймання-передачі.

За умовами п. 2.6 договору, протягом терміну вказаного в п. 2.5. даного Договору орендар зобов'язаний звільнити і залишити об'єкт оренди та підготувати його до передачі орендодавцю.

Відповідно до умов, визначених у п. 2.7 договору, після закінчення строку оренди та виїзду орендаря орендар проводить поточний ремонт приміщень за свій рахунок і передає приміщення орендодавцю в технічно справному стані та належному вигляді.

Пунктом 5.1.9 договору орендар взяв на себе зобов'язання у разі припинення або розірвання цього договору, повернути орендодавцю об'єкт оренди у належному стані після виїзду провести поточний ремонт приміщень і здати їх по акту орендодавцю.

Відповідно до п. 6.3 договору, за несвоєчасне звільнення об'єкту оренди, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за кожний день прострочення.

За умовами п. 7.3 договору, договір діє з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору 01.01.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого орендар приймає, а орендодавець здає в оренду частину нежитлового приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 350,35 м.кв., яке знаходиться на території ТДВ "Житомирський завод скловиробів" за адресою: м. Житомир, вул. Транспортна,3.

Приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 350,35 м. кв. знаходиться в придатному для експлуатації стані, обладнане освітленням.

Листом від 09.12.2016 № 8813 первісний позивач повідомив первісного відповідача про те, що поновлювати дію договору на новий строк орендар не буде та запропонував орендодавцю прийняти об'єкт оренди. Повідомив, що на день передачі об'єкт оренди вже буде звільнений від майна ТОВ ТК САТ , залишений працівниками та підготовлений до передачі.

Стосовно проведення ремонту заявник зазначив, що з огляду на прогнозоване тривале похолодання (очікуються низькі температури до 10 -15 градусів нижче нуля), виконати поточний ремонт в неопалювальних приміщеннях взимку не представляється можливим.

Просив прийняти об'єкт оренди і підписати Акт приймання-передачі в період з 15-31 грудня 2016 року (а.с. 14).

Листом від 22.12.2016 первісний позивач також повідомляв первісного відповідача про готовність передачі об'єкту оренди достроково та просив провести оцінку обсягів ремонтних робіт (а..с 15-16).

У відповідь на вказаний лист первісний відповідач зазначив, що орендодавець не підпише акту приймання-передачі об'єкта оренди у разі не проведення поточного ремонту об'єкта оренди або не підписання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди та несплати ТОВ "ТК "САТ" грошової компенсації вартості поточного ремонту об'єкта оренди (а.с. 43).

Телеграмою від 03.01.2017 первісний позивач повідомив орендодавця, що договір оренди припинив свою дію 31.12.2016. Повторно повідомив про готовність передачі об'єкта оренди та вказав, що останній звільнено достроково - 15.12.2016. Просив прийняти об'єкт оренди і підписати акт приймання-передачі в період 4-5 січня 2017 року (а.с. 17).

05.01.2017 первісний позивач з огляду на те, що орендодавець ухиляється від прийняття об'єкту оренди за актом приймання - передачі, цінним листом направив на адресу первісного відповідача ключі від приміщення (а.с. 19).

Враховуючи, що у запропонований строк, а саме 4-5 січня 2017 первісний відповідач не прийняв об'єкт оренди за актом приймання-передачі, орендар 11.01.2017 направив на адресу для підписання акт приймання-передачі від 05.01.2017 (а.с. 21-22).

06.02.2017 первісний позивач повторно направив на адресу первісного відповідача відповідача лист, в якому просив оформити належним чином акт приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди від 05.01.2017; призначити дату та час для проведення комісійного обстеження приміщень для визначення розміру компенсації вартості поточного ремонту. Додатком до зазначеного листа був акт приймання-передачі приміщень від 05.01.2017 (а.с. 27-28 ).

15.02.2017 сторонами складено акт про огляд приміщень. Під час огляду сторони обговорили необхідні види ремонтних робіт.

В акті зазначено, що сторони дійшли згоди, що кошторис, який буде підготовлено ПП "Елітбуд-1" буде наданий ТОВ "ТК САТ" не пізніше 21 лютого 2017 року шляхом надсилання рекомендованим листом на поштову адресу (а.с. 29).

В подальшому, як вказує первісний позивач та свідчать надані останнім до справи документи, орендарем було проведено поточний ремонт об'єкту оренду (а.с 30-39 т.1).

Як зазначає первісний позивач, 11.04.2017р. він повідомив первісного відповідача про готовність передати виконані роботи з поточного ремонту. Проте, первісний відповідач відмовився прийняти виконані роботи, підписати акт приймання робіт, відповідно об'єкт оренди ним прийнятий не був.

У листі від 12.04.2017 №16 відповідач зазначив недоліки виконаних ремонтних робіт (а.с. 63 т.1).

ТОВ " ТК "САТ" надало відповідь від 24.04.2017 р. №1460 з аргументацією щодо кожного недоліку зазначеного відповідачем (а.с. 40 ).

Первісний позивач вважає, що претензії орендодавця щодо стану орендованого майна та необхідності усунення недоліків виконаного орендарем поточного ремонту можуть бути предметом окремого спору.

Разом з тим, первісний позивач вважає, що договір № 15-ор оренди нежилих приміщень припинив свою дію, а первісний відповідач безпідставно ухиляється від виконання обов'язку щодо прийняття об'єкту оренди за актом приймання передачі.

З огляду на викладене, первісний позивач, вважаючи що його право порушено, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Первісний відповідач, не погоджуючись з вимогами за первісним позовом, заявив зустрічний позов про стягнення неустойки за договором № 15-ор оренди нежилих приміщень від 26.11.2015. (а.с. 69-77).

Обґрунтовуючи свої вимоги за зустрічним позовом, позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору № 15-ор від 26.11.2016, орендар (відповідач за зустрічним позовом) не виконав належним чином свої зобов'язання перед ТДВ "Житомирський завод скловиробів".

Зокрема, зазначає, що підписанням Договору від 26.11.2015 р. сторони погодили, що однією з істотних умов договору є проведення ремонту Об'єкта оренди за рахунок ТОВ ТК САТ та його передачу ТДВ "Житомирський завод скловиробів в технічно справному стані та належному вигляді після проведення вказаного ремонту (п. 2.6., п. 2.7. Договору від 26.11.2015 p.).

Вказує, що в грудні 2016 року на адресу ТДВ Житомирський завод скловиробів надійшов лист ТОВ "ТК САТ від 09.12.2016 р. за № 8813, в якому Відповідач за зустрічним позовом просив позивача за зустрічним позовом прийняти достроково об'єкт оренди, при цьому зазначаючи, що погодні умови не дозволяють провести належним чином ремонт приміщення, а тому пропонував здійснити компенсацію витрат на проведення ремонту.

В подальшому сторони не дійшли згоди щодо розміру компенсації, орендарем ремонту об'єкту оренди здійснено не було, тому орендодавець на адресу орендаря направив лист від 29.12.2016 р. за № 46 разом з двома примірниками додаткової угоди про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № 15-ор від 26.11.2015 , що стосувалися внесення змін до договору від 15.11.2016 р. щодо можливості здійснення грошової компенсації вартості ремонту зі сторони ТОВ ТК САТ на користь ТДВ Житомирський завод скловиробів".

Відповідач за зустрічним позовом ухилився від підписання додаткової угоди та розмір компенсації, виставлений позивачем за зустрічним позовом в сумі 99632,82 грн., який визначений на підстав кошторисної документації (а.с. 52-60) не сплатив.

Натомість, як вказує позивач за зустрічним позовом, орендар розпочав ремонтні роботи лиши з 28.03.2017, однак виконав їх неналежним чином та відмовивися від усунення недоліків.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що ТОВ "ТК "САТ" не виконав належним чином істотні умови договору від 26.11.2015 щодо проведення ремонту об'єкта оренди за рахунок ТОВ "ТК "САТ".

За таких обставин вважає, що ТДВ Житомирський завод скловиробів обґрунтовано відмовився від підписання акту приймання-передачі виконаних ремонтних робіт та об'єкта оренди, оскільки ТОВ ТК САТ не виконав свої обов'язки щодо ремонту як на підставі Договору від 26.11.2015 p., так і на підставі акту від 15.02.2017 р. та численних листів та повідомлень, якими сторони обмінювалися.

Оскільки, відповідач за зустрічним позовом не виконав свої договірні зобов'язання передбачені Договором від 26.11.2015 p., зокрема, не здійснив ремонт Об'єкта оренди належної якості та не передав його ТДВ Житомирський завод скловиробів у справному та належному стані, відповідно до п. 6.3. Договору від 26.11.2015 останній має сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення.

На підставі п.6.3 позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 194551,00 грн. неустойки за період з 06.01.2017 по 12.06.2017.

Водночас, позивач за зустрічним позовом заперечує щодо вимоги позивача за первісним позовом про визнання договору оренди № 15-ор від 26.11.2015 таким, що припинив свою дію, оскільки такий спосіб захисту не відповідає способам захисту, встановленим чинним законодавством.

Відповідач за зустрічним позовом заперечуючи проти вимог зустрічного позову зазначає, що відповідно до п. 7.3 договору оренди, термін дії закінчився 31.12.2016 року.

Вказує, що орендар орендоване приміщення звільнив, про що 09.12.2017 направив орендодавцю листа за № 8813 про припинення дії договору та про готовність передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди.

Вважає, що позивач за зустрічним позовом безпідставно відмовляється від прийняття нежитлового приміщення в порядку п.п. 2.5, 2.6 договору оренди, посилаючись на незадовільний стан приміщення, тоді як орендоване приміщення передавалось в оренду у зношеному стані і станом на 05.01.2017 р. знаходилось в такому ж стані лише з урахуванням нормального фізичного зносу. При цьому обов'язок щодо проведення капітального ремонту покладено на орендодавця, а орендар здійснює лише поточний ремонт.

Пояснив, що сторони по договору оренди не визначали та/або не узгоджували термін (строк) проведення поточного ремонту і те, що передача приміщення після проведення поточного ремонту має відбуватись за актом приймання-передачі.

Станом на 05.01.2017 р. об'єкт оренди був залишений працівниками орендаря, звільнений від майна орендаря та його клієнтів, прибраний та підготовлений до передачі орендодавцю, а його передача орендодавцю не відбулась саме з неправомірних дій позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене відповідач за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог за первісним позовом та про відмову у зустрічному позові з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання - це цивільні прававовідносини, які пов'язані з переміщенням майнових та інших результатів праці, внаслідок яких одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої особи (боржника) вчинення певних дій та обумовленого цим утримання від інших дій.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 15-ор оренди нежилих приміщень.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого орендар (позивач за первісним позовом) приняв, а орендодавець (відповідач за зустрічним позовом) здав в оренду частину нежитлового приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 350,35 м.кв., яке знаходиться на території ТДВ "Житомирський завод скловиробів" за адресою: м. Житомир, вул. Транспортна,3.

Нормою частини 1 статті 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 631 ЦК України передбачено, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 2 статті 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 7.3 укладеного між сторонами договору визначено, що договір діє з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що первісний позивач листом від 09.12.2016 повідомляв первісного відповідача про дострокове звільнення об'єкту оренди - 15 грудня 2016 року та повідомив, що поновлювати дію договору орендар не буде.

Крім того, первісним відповідачем не заперечується факт надіслання первісним позивачем через УДПЗ "Укрпошта" ключів від вхідних дверей орендованого приміщення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що договір оренди № 15-ор припинив свою дію у відповідності до умов п. 7.3 договору, а саме 31.12.2016 року, у зв'язку із закіченням строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами 2.5 договору після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт оренди протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди за актом приймання-передачі.

Приписами п. 2.6 договору визначено, що протягом терміну вказаного в п. 2.5. даного Договору орендар зобов'язаний звільнити і залишити об'єкт оренди та підготувати його до передачі орендодавцю.

Враховуючи викладене сторони у договорі погодили строк, у який орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт оренди - протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди.

Тобто, оскільки договір оренди закінчив свою дію 31.12.2016, то за умовами договору, орендар зобов'язаний був повернути об'єкт орендодавцю до 06.01.2017.

Документом, який підтверджує виконання такого зобов'язання орендарем є підписання між сторонами акту приймання передачі.

З вказаного слідує, що обов'язку орендаря повернути орендоване приміщення після закінчення строку дії договору кореспондує зустрічний обов'язок орендодавця прийняти це приміщення за актом приймання-передачі.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, первісний відповідач ухиляється від прийняття від орендаря приміщення, яке було предметом договору оренди, посилаючись на те, що орендарем несвоєчасно та неналежним чином проведено поточний ремонт приміщення.

Суд зазначає, що на виконання зобов'язання за договором оренди, особа вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття, як підтвердження виконання нею зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №1/5005/5719/2011 від 20.03.2012).

Оскільки матеріалами справи підтверджено та сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що станом на момент звернення первісного позивача до суду орендоване майно первісний відповідач за актом приймання-передач не прийняв, первісний позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі шляхом зобов'язання первісного відповідача прийняти майно з оренди за актом приймання-передачі .

Разом з тим, суд не погоджується з запереченнями первісного відповідача щодо того, що орендар зобов'язаний був до передачі майна з оренди, а саме до 05.01.2017 здійснити ремонт приміщення.

Так, п. 2.7 договору передбачено, що після закінчення строку оренди та виїзду орендаря, орендар проводить поточний ремонт приміщень за свій рахунок і передає приміщення орендодавцю в технічно справному стані та належному вигляді.

При цьому, аналіз умов договору, а саме п.п. 2.5 та 2.6 вказує на те, що поточний ремонт об'єкта оренди мав бути проведений після його звільнення та передачі його орендодавцю за актом приймання-передачі. В той час умови п. 2.7 договору регулюють правовідносини сторін щодо передачі приміщення після проведеного поточного ремонту, який має бути здійснений після передачі-приймання орендованого приміщення за відповідним актом.

З вищевикладеного слідує, що первісний відповідач невірно тлумачить умови договору, вважаючи, що поточний ремонт мав бути проведений до 05.01.2017 р.

Разом з тим, умовами договору не визначено, який обсяг ремонтних робіт та у який строк вони мають бути виконані, в той час як договір чітко передбачає строки передачі орендованого приміщення з оренди після закінчення строку дії договору.

До того ж, ні чинним законодавством України, ані умовами договору оренди не передбачено право орендодавця після припинення дії договору оренди відмовитись від прийняття об'єкта оренди від орендаря та підписання акту приймання-передачі, в разі якщо його не влаштовує стан приміщення або в разі, якщо орендарем не проведено поточний ремонт приміщення.

Претензії відповідача щодо стану орендованого майна та необхідності усунення позивачем недоліків приміщення, можуть бути предметом окремого позову, зокрема, про відшкодування шкоди, та не є предметом доказування у даній справі.

Водночас, вимоги первісного позивача про зобов'язання орендодавця про прийняття за актом приймання-передачі орендованого майна шляхом підписання акту певною датою, а саме 05.01.2017, не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

До того ж, акт приймання-передачі має містити дату, яка відповідає даті фактичного здійснення дій, направлених на приймання- передачу майна.

Що стосується вимоги первісного позивача про встановлення, що договір № 15-ор від 26.11.2015 припинив свою дію, починаючи з 01 січня 2017 року, то суд зазначає про наступне.

Положеннями ст.20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У своїй позовній заяві первісний позивач просить суд здійснити захист свого порушеного права шляхом визнання договору №15-ор від 26.11.2015 оренди нежилих приміщень таким, що припинив свою дію, починаючи з 01.01.2017.

Таким чином, звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, первісний позивач фактично просить встановити певний юридичний факт, який мав місце у минулому, а саме - припинення прав та обов'язків, що виникли в силу договору.

Отже, первісний позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у пп.2,3 ч.1 ст.12 ГПК України.

Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право. Отже, встановлення такого факту, як визнання договору таким, що припинив свою дію, може бути господарським судом здійснено у спорі, пов'язаним з його зміною, розірванням, виконанням.

З огляду на викладене вимога первісного позивача не пов'язується із способами захисту, встановленими ст. 20 ЦК України, та не призведе до поновлення порушеного права і, як наслідок, не призводе до поновлення його порушеного права.

Відтак суд відмовляє в задоволені первісного позову в цій частині.

Розглядаючи вимоги за зустрічним позовом про стягнення неустойки за договором №15-ор оренди нежилих приміщень від 26.11.2015, то суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі.

Вважаючи, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованого майна, позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за кожний день прострочення, а саме за період з 06.01.2017 по 12.06.2017, яка складає 194551,00 грн.

Суд зазначає, що визначена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, у відповідності до вимог ст. 614 ЦК України. Тому слід установити обставини, за яких орендар мав можливість повернути майно, що було предметом оренди, проте цього обов'язку не виконав.

При вирішення первісного позову судом встановлено, що орендар вчиняв дії щодо повернення майна з оренди за актом приймання передачі у строки, визначені договором, однак орендодавець (позивач за зустрічним позовом) безпідставно ухилився від прийняття такого майна.

В ході вирішення даного спору судом також встановлено, що орендар фактично не користується орендованим майно з моменту припинення дії договору, що не заперечується самим орендодавцем.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо ухилення позивача за зустрічним позовом від прийняття у орендаря приміщення після припинення договору оренди у строки визначені п. 2.5 договору, підстави для застосування до відповідача за зустрічним позовом такої міри відповідальності, як стягнення неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, відсутні.

З огляду на викладене, вимоги за зустрічним позовом є безпідставними та необґрунтованими.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порядку ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно обґрунтовано заявленим позовним вимогам. Судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" (10001, м. Житомир, вул. Транспортна,3, код ЄДРПОУ 00293203) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" (02090, м. Київ, вул. Гродненська,32, код ЄДРПОУ 35646516) нежитлове приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 350,36 кв.м. (разом із розташованою під ним земельною ділянкою), розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Транспортна,3, шляхом підписання акту приймання-передачі.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" (10001, м. Житомир, вул. Транспортна,3, код ЄДРПОУ 00293203)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" (02090, м. Київ, вул. Гродненська,32, код ЄДРПОУ 35646516)

- 1600,00 грн. судового збору.

4 В решті первісних позовних вимог відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.07.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи;

2,3- сторонам (наручно - згідно заяв)