Постанова

від 31.08.2017 по справі 906/437/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2017 р. Справа № 906/437/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Демидюк О.О. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 03.10.2016

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 р. у справі № 906/437/17 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів"

про встановлення припинення дії договору №15-ор від 26.11.2015р. оренди нежилих приміщень з 01.01.2017 та зобов'язання прийняття нежитлового приміщення

та за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ"

про стягнення неустойки за договором № 15-ор оренди нежитлових приміщень від 26.11.2015 у розмірі 194551,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у справі № 906/437/17 (суддя Сікорська Н.А.) первісний позов задоволено частково, Товариству з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" нежитлове приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 350,36 кв.м. (разом із розташованою під ним земельною ділянкою), розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Транспортна, 3, шляхом підписання акту приймання-передачі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1600,00 грн. судового збору. В решті первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити повністю.

В обґрунтування підстав для його скасування скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи; рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 31.08.2017.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-04/1216 від 30.08.2017 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Юрчука М.І., у період з 28 серпня 2017 р. по 11 вересня 2017 р. включно та перебуванням у відпустці судді - члена колегії Крейбух О.Г., у період з 28 серпня 2017 р. по 01 вересня 2017 р. включно та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 30.08.2017 визначено колегію у такому складі: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П.

Ухвалою суду від 31.08.2017 апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом прийнято до провадження в новому складі колегії: головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П.

Відповідач за первісним позовом/апелянт в судове засідання не з'явився, натомість надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у відпустці повноважного представника останнього.

Клопотання апелянта про відкладення розгляду справи не задовольняється колегією суддів з врахуванням такого.

Коло представників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства, а тому юридична особа не позбавлена можливості забезпечити свої інтереси шляхом участі в судовому засіданні будь-якого представника. Сторонам надавалась можливість в розумні терміни довести до відома свої доводи і міркування стосовно обставин спору. Суд не визнав обов'язковою явку представників сторін в судове засідання.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутності осіб, повідомлених належним чином.

Безпосередньо в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 р. у справі № 906/437/17 залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" (орендодавець, первісний відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "CAT" (орендар, первісний позивач) укладено договір № 15-ор оренди нежитлових приміщень (а.с. 11-12), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове, платне користування приміщення (далі - Об'єкт оренди) головного виробничого корпусу загальною площею 350.35 кв. м (разом із розташованою під ним земельною ділянкою), що знаходиться на території ТДВ "Житомирський завод скловиробів" за адресою: м. Житомир, вул. Транспортна. 3.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем в строкове користування після підписання договору з моменту підписання Акту приймання-передачі майна. Обчислення строку договору починається з моменту підписання акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі майна підписується на протязі п'яти днів з моменту підписання цього Договору сторонами.

Згідно пункту 2.5 договору сторони договору погодили, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт оренди протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди за актом приймання-передачі.

Протягом терміну вказаного в п. 2.5. даного Договору орендар зобов'язаний звільнити і залишити об'єкт оренди та підготувати його до передачі орендодавцю (п. 2.6 договору).

Відповідно до умов, визначених у п. 2.7 договору, після закінчення строку оренди та виїзду орендаря орендар проводить поточний ремонт приміщень за свій рахунок і передає приміщення орендодавцю в технічно справному стані та належному вигляді.

Пунктом 5.1.9 договору орендар взяв на себе зобов'язання у разі припинення або розірвання цього договору, повернути орендодавцю об'єкт оренди у належному стані після виїзду провести поточний ремонт приміщень і здати їх по акту орендодавцю.

Відповідно до п. 6.3 договору, за несвоєчасне звільнення об'єкту оренди, орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за кожний день прострочення.

За умовами п. 7.3 договору, договір діє з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

На виконання умов договору 01.01.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого орендар приймає, а орендодавець здає в оренду частину нежитлового приміщення головного виробничого корпусу загальною площею 350,35 м.кв., яке знаходиться на території ТДВ "Житомирський завод скловиробів" за адресою: м. Житомир, вул. Транспортна, 3.

Листом від 09.12.2016 № 8813 первісний позивач повідомив первісного відповідача про те, що поновлювати дію договору на новий строк орендар не буде та запропонував орендодавцю прийняти об'єкт оренди. Повідомив, що на день передачі об'єкт оренди вже буде звільнений від майна ТОВ ТК САТ , залишений працівниками та підготовлений до передачі. Стосовно проведення ремонту заявник зазначив, що з огляду на прогнозоване тривале похолодання (очікуються низькі температури до 10 -15 градусів нижче нуля), виконати поточний ремонт в неопалювальних приміщеннях взимку не представляється можливим. Просив прийняти об'єкт оренди і підписати Акт приймання-передачі в період з 15-31 грудня 2016 року (а.с. 14).

Листом від 22.12.2016 первісний позивач також повідомляв первісного відповідача про готовність передачі об'єкту оренди достроково та просив провести оцінку обсягів ремонтних робіт (а.с 15-16).

У відповідь на вказаний лист первісний відповідач зазначив, що орендодавець не підпише акту приймання-передачі об'єкта оренди у разі не проведення поточного ремонту об'єкта оренди або не підписання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди та несплати ТОВ "ТК "САТ" грошової компенсації вартості поточного ремонту об'єкта оренди (а.с. 43).

Телеграмою від 03.01.2017 первісний позивач повідомив орендодавця, що договір оренди припинив свою дію 31.12.2016. Повторно повідомив про готовність передачі об'єкта оренди та вказав, що останній звільнено достроково - 15.12.2016. Просив прийняти об'єкт оренди і підписати акт приймання-передачі в період 4-5 січня 2017 року (а.с. 17).

05.01.2017 первісний позивач з огляду на те, що орендодавець ухиляється від прийняття об'єкту оренди за актом приймання - передачі, цінним листом направив на адресу первісного відповідача ключі від приміщення (а.с. 19).

Враховуючи, що у запропонований строк, а саме 4-5 січня 2017 первісний відповідач не прийняв об'єкт оренди за актом приймання-передачі, орендар 11.01.2017 направив на адресу для підписання акт приймання-передачі від 05.01.2017 (а.с. 21-22).

06.02.2017 первісний позивач повторно направив на адресу первісного відповідача відповідача лист, в якому просив оформити належним чином акт приймання-передачі (повернення) об'єкту оренди від 05.01.2017; призначити дату та час для проведення комісійного обстеження приміщень для визначення розміру компенсації вартості поточного ремонту. Додатком до зазначеного листа був акт приймання-передачі приміщень від 05.01.2017 (а.с. 27-28).

15.02.2017 сторонами складено акт про огляд приміщень. Під час огляду сторони обговорили необхідні види ремонтних робіт.

В акті зазначено, що сторони дійшли згоди, що кошторис, який буде підготовлено ПП "Елітбуд-1" буде наданий ТОВ "ТК САТ" не пізніше 21 лютого 2017 року шляхом надсилання рекомендованим листом на поштову адресу (а.с. 29).

В подальшому, як вказує первісний позивач та свідчать надані останнім до справи документи, орендарем було проведено поточний ремонт об'єкту оренду (а.с 30-39 т.1).

Як зазначає первісний позивач, 11.04.2017р. він повідомив первісного відповідача про готовність передати виконані роботи з поточного ремонту. Проте, первісний відповідач відмовився прийняти виконані роботи, підписати акт приймання робіт, відповідно об'єкт оренди ним прийнятий не був.

У листі від 12.04.2017 №16 відповідач зазначив недоліки виконаних ремонтних робіт (а.с. 63 т.1).

ТОВ " ТК "САТ" надало відповідь від 24.04.2017 р. №1460 з аргументацією щодо кожного недоліку зазначеного відповідачем (а.с. 40 ).

Первісний позивач вважає, що претензії орендодавця щодо стану орендованого майна та необхідності усунення недоліків виконаного орендарем поточного ремонту можуть бути предметом окремого спору.

Разом з тим, первісний позивач вважає, що договір № 15-ор оренди нежилих приміщень припинив свою дію, а первісний відповідач безпідставно ухиляється від виконання обов'язку щодо прийняття об'єкту оренди за актом приймання передачі.

З огляду на викладене, первісний позивач, вважаючи що його право порушено, звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Первісний відповідач, не погоджуючись з вимогами за первісним позовом, заявив зустрічний позов про стягнення неустойки за договором № 15-ор оренди нежилих приміщень від 26.11.2015. (а.с. 69-77).

Обґрунтовуючи свої вимоги за зустрічним позовом, позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору № 15-ор від 26.11.2016, орендар (відповідач за зустрічним позовом) не виконав належним чином свої зобов'язання перед ТДВ "Житомирський завод скловиробів".

Зокрема, зазначає, що підписанням Договору від 26.11.2015 р. сторони погодили, що однією з істотних умов договору є проведення ремонту Об'єкта оренди за рахунок ТОВ ТК САТ та його передачу ТДВ "Житомирський завод скловиробів в технічно справному стані та належному вигляді після проведення вказаного ремонту (п. 2.6., п. 2.7. Договору від 26.11.2015 p.).

Вказує, що в грудні 2016 року на адресу ТДВ Житомирський завод скловиробів надійшов лист ТОВ "ТК САТ від 09.12.2016 р. за № 8813, в якому Відповідач за зустрічним позовом просив позивача за зустрічним позовом прийняти достроково об'єкт оренди, при цьому зазначаючи, що погодні умови не дозволяють провести належним чином ремонт приміщення, а тому пропонував здійснити компенсацію витрат на проведення ремонту.

В подальшому сторони не дійшли згоди щодо розміру компенсації, орендарем ремонту об'єкту оренди здійснено не було, тому орендодавець на адресу орендаря направив лист від 29.12.2016 р. за № 46 разом з двома примірниками додаткової угоди про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень № 15-ор від 26.11.2015 , що стосувалися внесення змін до договору від 15.11.2016 р. щодо можливості здійснення грошової компенсації вартості ремонту зі сторони ТОВ ТК САТ на користь ТДВ Житомирський завод скловиробів".

Відповідач за зустрічним позовом ухилився від підписання додаткової угоди та розмір компенсації, виставлений позивачем за зустрічним позовом в сумі 99632,82 грн., який визначений на підстав кошторисної документації (а.с. 52-60) не сплатив.

Натомість, як вказує позивач за зустрічним позовом, орендар розпочав ремонтні роботи лиши з 28.03.2017, однак виконав їх неналежним чином та відмовивися від усунення недоліків.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що ТОВ "ТК "САТ" не виконав належним чином істотні умови договору від 26.11.2015 щодо проведення ремонту об'єкта оренди за рахунок ТОВ "ТК "САТ".

За таких обставин вважає, що ТДВ Житомирський завод скловиробів обґрунтовано відмовився від підписання акту приймання-передачі виконаних ремонтних робіт та об'єкта оренди, оскільки ТОВ ТК САТ не виконав свої обов'язки щодо ремонту як на підставі Договору від 26.11.2015 p., так і на підставі акту від 15.02.2017 р. та численних листів та повідомлень, якими сторони обмінювалися.

Оскільки, відповідач за зустрічним позовом не виконав свої договірні зобов'язання передбачені Договором від 26.11.2015 p., зокрема, не здійснив ремонт Об'єкта оренди належної якості та не передав його ТДВ Житомирський завод скловиробів у справному та належному стані, відповідно до п. 6.3. Договору від 26.11.2015 останній має сплатити неустойку в розмірі подвійної орендної плати за кожен день прострочення.

На підставі п.6.3 позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 194551,00 грн. неустойки за період з 06.01.2017 по 12.06.2017.

Водночас, позивач за зустрічним позовом заперечує щодо вимоги позивача за первісним позовом про визнання договору оренди № 15-ор від 26.11.2015 таким, що припинив свою дію, оскільки такий спосіб захисту не відповідає способам захисту, встановленим чинним законодавством.

Відповідач за зустрічним позовом заперечуючи проти вимог зустрічного позову зазначає, що відповідно до п. 7.3 договору оренди, термін дії закінчився 31.12.2016 року.

Вказує, що орендар орендоване приміщення звільнив, про що 09.12.2017 направив орендодавцю листа за № 8813 про припинення дії договору та про готовність передати за актом приймання-передачі об'єкт оренди.

Вважає, що позивач за зустрічним позовом безпідставно відмовляється від прийняття нежитлового приміщення в порядку п.п. 2.5, 2.6 договору оренди, посилаючись на незадовільний стан приміщення, тоді як орендоване приміщення передавалось в оренду у зношеному стані і станом на 05.01.2017 р. знаходилось в такому ж стані лише з урахуванням нормального фізичного зносу. При цьому обов'язок щодо проведення капітального ремонту покладено на орендодавця, а орендар здійснює лише поточний ремонт. Пояснив, що сторони по договору оренди не визначали та/або не узгоджували термін (строк) проведення поточного ремонту і те, що передача приміщення після проведення поточного ремонту має відбуватись за актом приймання-передачі.

Станом на 05.01.2017 р. об'єкт оренди був залишений працівниками орендаря, звільнений від майна орендаря та його клієнтів, прибраний та підготовлений до передачі орендодавцю, а його передача орендодавцю не відбулась саме з неправомірних дій позивача за зустрічним позовом. Враховуючи викладене відповідач за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими.

Оцінюючи правильність прийнятого судового рішення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем врегульовано договором, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1).

Відповідно до статті 763 цього кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1).

Відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Із встановлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що пунктом 7.3 договору визначено кінцевий термін дії договору до 31.12.2016, а небажання продовжувати його дію позивач висловлював у відповідних листах 09.12.2016 та 22.12.2016, адресованих відповідачу.

Таким чином враховуючи наведені норми права та наявності заперечень орендодавця на продовження договору оренди, договір оренди припинив свою дію в силу закону, а тому правові підстави для визнання його припиненим у судовому порядку відсутні.

Щодо вимоги первісного позивача про встановлення, що договір №15-ор від 26.11.2015 припинив свою дію, починаючи з 01.01.2017 апеляційний суд зазначає, що в цій частині позову відмовлено правомірно, з підстав зазначених місцевим судом в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до статті 785 вказаного Кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1).

Пунктами 2.5, 2.6 договору сторони погодили строк, у який орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт оренди - протягом п'яти днів з моменту закінчення терміну оренди.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, орендар зобов'язаний був повернути об'єкт орендодавцю до 06.01.2017.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, первісний відповідач ухиляється від прийняття від орендаря приміщення, яке було предметом договору оренди, посилаючись на те, що орендарем несвоєчасно та неналежним чином проведено поточний ремонт приміщення.

Суд зазначає, що на виконання зобов'язання за договором оренди, особа вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття, як підтвердження виконання нею зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №1/5005/5719/2011 від 20.03.2012).

Матеріалами справи підтверджено, що станом на момент звернення первісного позивача до суду орендоване майно первісний відповідач за актом приймання-передач не прийняв, первісний позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі шляхом зобов'язання первісного відповідача прийняти майно з оренди за актом приймання-передачі.

Разом з тим, суди обох інстанцій не погоджуються з запереченнями первісного відповідача щодо того, що орендар зобов'язаний був до передачі майна з оренди, а саме до 05.01.2017 здійснити ремонт приміщення.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що після закінчення строку оренди та виїзду орендаря, орендар проводить поточний ремонт приміщень за свій рахунок і передає приміщення орендодавцю в технічно справному стані та належному вигляді.

При цьому, аналіз умов договору, а саме п.п. 2.5 та 2.6 вказує на те, що поточний ремонт об'єкта оренди мав бути проведений після його звільнення та передачі його орендодавцю за актом приймання-передачі. В той час умови п. 2.7 договору регулюють правовідносини сторін щодо передачі приміщення після проведеного поточного ремонту, який має бути здійснений після передачі-приймання орендованого приміщення за відповідним актом.

З вищевикладеного слідує, що первісний відповідач невірно тлумачить умови договору, вважаючи, що поточний ремонт мав бути проведений до 05.01.2017 р.

Умовами договору не визначено, який обсяг ремонтних робіт та у який строк вони мають бути виконані, в той час як договір чітко передбачає строки передачі орендованого приміщення з оренди після закінчення строку дії договору.

До того ж, ні чинним законодавством України, ані умовами договору оренди не передбачено право орендодавця після припинення дії договору оренди відмовитись від прийняття об'єкта оренди від орендаря та підписання акту приймання-передачі, в разі якщо його не влаштовує стан приміщення або в разі, якщо орендарем не проведено поточний ремонт приміщення.

Претензії відповідача щодо стану орендованого майна та необхідності усунення позивачем недоліків приміщення, можуть бути предметом окремого позову, зокрема, про відшкодування шкоди, та не є предметом доказування у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що вимоги первісного позивача про зобов'язання орендодавця про прийняття за актом приймання-передачі орендованого майна шляхом підписання акту певною датою, а саме 05.01.2017, не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Що стосується зустрічних позовних вимог про стягнення з позивача - 194551,00 грн. неустойки, колегія суддів вважає вказати наступне.

За змістом ч.4 ст.291 ГК України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення

У той же час, як це випливає зі змісту норм чинного законодавства, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує можливість стягнення такої неустойки. Одного лише твердження про наявність вини, як підстави для стягнення подвійної плати за користування річчю, у випадку який розглядається у даному випадку, може бути недостатньо, так як таке нівелюватиметься протилежним твердженням іншої сторони.

Адже, відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст.614 ЦК України.

Застосування штрафних санкцій до будь-якого суб'єкта господарювання можливе лише за умови вчинення таким суб'єктом господарювання винних дій, тобто дій, які порушують приписи нормативних актів і ці порушення вчинені навмисно або внаслідок бездіяльності.

Враховуючи, ухилення позивача за зустрічним позовом від прийняття у орендаря приміщення після припинення договору оренди у строки визначені п. 2.5 договору, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що підстави для застосування до відповідача за зустрічним позовом такої міри відповідальності, як стягнення неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України, відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 року у справі № 906/437/17 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 року у справі № 906/437/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод скловиробів" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Дужич С.П.