Рішення

від 25.07.2017 по справі 922/1559/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р.Справа № 922/1559/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпексінвест", м. Харків до Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця", м. Київ про повернення майна за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_2, довіреність б/н від 28.04.2017;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 04 від 04.01.2017;

3-ої особи - ОСОБА_3, довіреність б/н від 28.10.2016;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпексінвест" звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків, в якій просить суд стягнути з останнього 13 469,33грн., інфляційних нарахувань в сумі 2 169,45грн., процентів за користування коштами в сумі 458,33 грн., пені в сумі 1 659,86грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2017 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1559/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.05. 2017 року об 11:30.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Укрзалізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса:03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5).Розгляд справи відкладено на "14" червня 2017 р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2017 задоволено клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду справи, продовжено строк розгляду спору на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України до 01.08.2017 включно, розгляд справи відкладено на 25.07.2017 о 12:00.

25.07.2017 представником позивача до суду було подане клопотання за вх. № 23789 про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 197 від 30.06.2010 на суму 6615,20 грн. та платіжного доручення № 15 від 15.01.2016 на суму 6854,13 грн.

Також 25.07.2017 представник позивача до канцелярії суду надав письмові пояснення за вх. № 23788.

Надані до суду представником позивача документи долучені судом до матеріалів справи.

Третьою особою до канцелярії суду 25.07.2017 були надані письмові пояснення за вх. № 23793, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 25.07.2017 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, присутній в судовому засіданні 25.07.2017, вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані до суду документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.06.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпексінвест» (Позивачем) було укладено договір оренди №4624-Н нежитлового приміщення №9/2 (за технічним паспортом приміщення №№ 8, 9, 10, 11, 12) в одноповерховій будівлі критого механічного складу (інв. № 010430, Літ. Н/1-1), загальною площею 327, 0 м2, за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 14, що знаходиться на балансі відокремленого підрозділу "Харківське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" державного підприємства "Південа залізниця" (з урахуванням додаткової угоди від 24.10.2013 № 1).

Мета оренди була визначена п. 1.2. Договору оренди від 04.06.2010 № 4624-Н: розміщення складу.

Відповідно до п. 3.6. Договору оренди сторони погодили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу, у співвідношенні 70% безпосередньо до державного бюджету та 30% Балансоутримувачу.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що його укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 04.06.2010 до 04.05.2013.

Згідно Додаткової угоди № 3 до Договору оренди строк дії договору продовжено до 04.04.2016.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, утворено ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права та обов'язки за договором оренди.

У зв'язку зі зміною власника майна, переданого в оренду, 23.10.2015 листом НГ -НЗ-1-07-01/883 Балансоутримувачем було повідомлено ТОВ "Імпексінвест" про необхідність переукладення Договору оренди з ПАТ "Укрзалізниця".

12.02.2016 між ПАТ "Українська залізниця" (орендодавець) та ТОВ "Імпексінвест" (орендар, третя особа), у звязку з утворенням ПАТ "Українська залізниця" та з посиланням на Закон України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування від 23.02.2012 №4442-VI, постанову КМУ Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 25.06.2014р. № 200 та статтю 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", було укладено додатковий договір № П/БМЕС-16304/НЮ до Договору оренди нерухомого майна від 04.06.2010 № 4624-Н.

Пунктом 1 вказаного Договору встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 04.06.2010 № 4624-Н є ПАТ "Укрзалізниця".

Пунктом 2 Додаткового договору у тексті договору повне найменування "Відокремлений підрозділ "Харківське будівельно-монтажне експуатаційне управління Державного підприємства "Південня залізниця" замнено на повне найменування "Виробничий підрозділ "Харківське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" регіональної філії "Південня залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Пунктом 3 Додаткового договору сторони погодили викласти пункт 3.1 розділу 3 "Орендна плата" договору в наступній редакції:

"Орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, за базовий місяць розрахунку-листопад 2015 р. становить 9723,56 грн. без ПДВ.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2015 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць."

Пунктом 4 Додаткового договору сторони виклали пункт 3.6 договору в наступній редакції:

"Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Балансоутримувача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім. Одержувач коштів Виробничий підрозділ "Харківське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" регіональної філії "Південа залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", код ЄДРПОУ одержувача - 40081216, банк одержувача - філія ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, № рахунку 2600300561049."

Відповідно до пункту 5 Додаткового договору пункт 10.1. доповнено абзацом такого змісту:

"Цей договір продовжено з 01.12.2015 по 31.03.2016 включно."

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01.12.2015 (пункт 7 Додаткового договору).

Також пунктом 8 Додаткового договору сторони погодили, що додатковий договір є невід'ємною і складовою частиною Договору оренди від 04.06.2010 № 4324-Н.

Як вказує позивач, за Договором оренди № 4624-Н від 04.06.2010 Позивачем було здійснено переплату грошових коштів у розмірі 13469,33 грн.

У зв'язку зі зміною орендодавця та укладенням із ним Додаткового договору, 28.03.2016 Позивач надіслав листа до Відповідача, у якому просив зробити акт звіряння взаємних розрахунків та вимагав повернути переплачені грошові кошти.

15.04.2016 Відповідач надіслав Акт звіряння розрахунків орендної плати за Договором оренди станом на 14.04.2016 року, відповідно до якого Відповідач має заборгованість перед Позивачем у розмірі 13469,33 грн. (тринадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять грн. 33 коп.). Також, в листі від 15.04.2016 Відповідачем було зазначено, що для повернення переплачених грошових коштів, Позивач повинен підтвердити фактичне перерахування грошових коштів до державного бюджету. 20.05.2016 представниками ТОВ «Імпексінвест» було надано копії відповідних платіжних доручень.

06.05.2017 було надіслано повторну Вимогу до Відповідача про повернення переплачених грошових коштів.

Листом № 43-2828 від 19.05.2017 відповідач повідомив позивача, що питання щодо поверненя надміру зарахованих до бюджету платежів за оренду майна буде розглянуто Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області після вирішення питань оренди майна "Укрзалізниця".

Отже, станом на 15.05.2017 переплачені кошти у розмірі 13469,33 грн. не були повернуті позивачу, що і стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші обов'язки.

У відповідності до ч. 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.Державну політику у сфері оренди здійнює, зокрема, Фонд державного майна України, його регіональні відділення та предствництва.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного майна України" визначено, що орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України, його відділення та представництва.

Так, на виконання умов договору оренди від 04.06.2010 № 4624-Н, Позивач протягом 2010-2016 років перераховував орендну плату на рахунки державного бюджету та балансоутримувачу у відповідному співвідношенні.

Проте, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі-Постанова) було утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Пунктом 2 Постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015р. №735 затверджено Статут Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (надалі - Статут).

Згідно ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і Статуту, ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Як підтверджено матеріалами справи, 12.02.2016 у звязку з утворенням ПАТ "Українська залізниця" та з посиланням на Закон України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування від 23.02.2012 №4442-VI, постанову КМУ Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця від 25.06.2014р. № 200 та керуючись ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", між ПАТ "Українська залізниця" та ТОВ "Імпексінвест" було укладено Додатковий договір № П/БМЕС-16304/НЮ до Договору оренди нерухомого майна від 04.06.2010 № 4624-Н, яким передбачено перерахування орендної плати з грудня 2015 року орендодавцю в повному обсязі.

Суд, дослідивши вказаний Додатковий договір до Договору оренди нерухомого майна від 04.06.2010 № 4624-Н, розцінює його як договір оренди укладений з новим власником орендованого майна.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать, що починаючи з грудня 2015 року Відповідач вже не був орендодавцем нерухомого майна, передбаченого Договором.

Разом з цим, відповідно до підписаного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 звіряння розрахунків з орендної плати від 14.04.2016 по договору оренди № 4624-Н від 04.06.2010, за Відповідачем перед Позивачем рахується заборгованість у розмірі 13469,33 грн., яка виникла внаслідок переплати з орендної плати, що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 15.01.2016 на суму 6854,13 грн. та платіжним дорученням № 197 від 30.06.2010. Доказів повернення на рахунок позивача суми заборгованості відповідачем не надано та питання щодо повернення вказаних сум врегульоване також не було.

Звертаючись до суду з позовом позивач просить стягнути суму переплаченої орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Так, загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного Кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Як встановлено судом вище, правовідносини між сторонами у справі були врегульовані договором оренди №4624-Н від 04.06.2010. Саме на виконання умов цього договору відповідач передав, а позивач прийняв в оренду державне майно, що є предметом договору, та взяв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату.

Грошові кошти, які позивач просить суд стягнути з відповідача отримані останніми у якості оплати за чинним на той час договором оренди, який у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства є достатньою та належною правовою підставою набуття майна, та у спосіб, що не суперечить закону.

Такими чином, судом відхиляються доводи позивича про те, що спірні кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України.

Разом з тим, як роз'яснено в п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

З урахуванням обставин встановлених судом під час вирішення цього спору, суд вважає, що кошти у розмірі 13469,33 грн., які були перераховані позивачем на виконання договору оренди № 4624-Н від 04.06.2010 в якості орендної плати, підлягають поверненню як надмірно сплачені по договору, виходячі з наступного.

В пункті 3.9 Договору оренди № 4624-Н від було 04.06.2010 передбачено, що зайва сума орендної плати, яка надійшла до державного бюджету та Балансоутримувачу, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Однак, зміна власника орендованого майна, укладення двустороннього договору між новим орендодавцем та позивачем, а також припинення договірних відносин з відповідачем та припиненням зі сторони відповідача контролю договору, унеможливили виконання вище вказаного пункту договору оренди, у зв'язку з чим згідно з Актом звіряння розрахунків від 14.04.2016 за позивачем рахується переплата з орендної плати у розмірі 13469,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2016 позивач звернувся з вимогою до відповідача щодо повернення переплачених коштів за договором оренди на поточний рахунок позивача, проте кошти у розмірі 13469,33 грн. відповідачем повернуті на рахунок позивача не були та питання з цього приводу залишилось не врегульованим.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини справи та подані до суду докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 13469,33 грн., яка виникла внаслідок переплати з орендної плати за договором оренди № 4624-Н від 04.06.2016.

Окрім того, враховуючи, що на вимогу позивача відповідачем не була перерахована заборгованість у розмірі 13469,33 грн., позивачем на вказану суму були нараховані інфляційні втрати у розмірі 2169,45 грн. за період квітень 2015 - квітень 2016 та 3% річних у розмірі 458,33 грн. за період з 28.03.2016 по 15.05.2017, які останній просить стягнути з відповідача.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 3 % річних у розмірі 458,33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2169,45 грн., суд приходить до висновку, що даний позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача вимогу щодо стягнення пені у розмірі 1659,86 грн. за період з 15.05.2016 по 27.09.2016.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Розглянувши вимогу позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1659,86 грн., суд приходить до висновку про її безпідставність та необгрунтованість, та не знаходить правових підстав для її задоволення, оскільки ані жодним пунктом Договору оренди № 4624-Н від 04.06.2010, ані законом не встановлено відповідальності орендодавця за несвоєчасне повернення переплачених за договором оренди коштів.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1659,86 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 530, 610, 611, 625, 759, 770,1212 Цивільного кодексу України, ст. 216, 217, 230, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, Театральний майдан, 1, код ЄДРПОУ 23148337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпексінвест" (61001, Харківська область, м. Харків, вул. Військова, 37, код ЄДРПОУ 31236774, ІПН 31236774, Банк: ПАТ "УкрСиббанк" м. Київ, р/р 26001035928100, МФО 351005) 13469,33 грн. заборгованості, 2169,45 грн. інфляційних втрат, 458,33 грн. 3% річних, 1450,44 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1659,86 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 28.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_5