Ухвала

від 26.07.2017 по справі 489/3226/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №489/3226/16-ц 26.07.2017 26.07.2017

Провадження № 22ц/784/952/17 Суддя першої інстанції Кокорєв В.В.

Справа № 489/3226/16-ц

Категорія 53 Суддя-доповідач апеляційного суду Бондаренко Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

представників відповідача: Ніколюк О.А., Нікітіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2017 року ухвалене за позовом

ОСОБА_2

до

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Новосел про встановлення факту перебування в трудових відносинах, стягнення заробітної плати, компенсації втрати доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою, відшкодування матеріальних збитків та компенсацію

моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який пізніше уточнила до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Новосел про встановлення факту перебування в трудових відносинах стягнення заробітної плати, компенсації втрати доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою, відшкодування матеріальних збитків та компенсацію моральної шкоди.

Свої вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що вона працювала на посаді головного бухгалтера ОСББ Новосел та була звільнена з посади 30 квітня 2013 року. Проте вона фактично продовжувала працювати до 15 травня 2013 року і за цей період відповідачем їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі.

Посилаючись на викладене позивачка просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати з урахуванням компенсації та індексації в сумі 1697,35 грн., а також в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 5000 грн., компенсації матеріальної шкоди в сумі 2672,14 грн. та визнати факт перебування її у трудових відносинах з ОСББ Новосел з 1 травня 2013 до 15 травня 2013 року та здійснити всі відрахування до фондів для включення вказаного періоду до страхового стажу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням того ж суду від 10 квітня 2017 року розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати рішення суду та ухвалити нове яким повністю задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору. А статтею 21 КЗпП України, встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до положень ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило у письмові формі, та оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи організації чи уповноваженого органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 7 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації. В тому числі і шляхом введення до штатного розкладу підприємства, посади бухгалтера, який забезпечує дотримання на підприємстві встановлення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності , організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодування втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.

Положеннями ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою.

Відповідно до Статуту ОСББ Новосел та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСББ Новосел зареєстровано як юридична особа 27 березня 1998 року (а.с. 8,9, 30-37).

Позивачка ОСОБА_2 працювала на посаді головного бухгалтера ОСББ Новосел з 1 травня 2005 року, а 15 квітня 2013 року подала заяву про звільнення за власним бажанням з займаної посади. 30 квітня 2013 року наказом голови ОСМД від 28 квітня 2013 року ОСОБА_2 була звільнена за власним бажанням (а.с. 40, 41).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про встановлення факту трудових відносин з відповідачем в період з 1 по 15 травня 2013 року та стягнення за вказаний період заробітної плати, позивачка зазначала, що після її звільнення за власним бажанням трудові відносини з відповідачем фактично були продовжені, в зв'язку з чим, вона виконувала обов'язки головного бухгалтера, що підтверджується актом передачі бухгалтерської документації від 15 травня 2013 року та фінансовими звітами, які вона особисто здавала до пенсійного фонду.

Як зазначено вище, з матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що звільнення позивачки ОСОБА_2 відбулося на підставі наказу голови правління ОСББ Новосел ОСОБА_6 від 28 квітня 2013 року з 30 квітня цього року, відповідно до поданої нею заяви про звільнення за власним бажанням.

Із показів свідка ОСОБА_6 - голови правління ОСББ Новосел на час звільнення позивачки слідує, що ОСОБА_2 після звільнення на роботу не виходила, роботу бухгалтера не виконувала, ніяких доручень їй, як голова правління не видавала.

Аналогічні покази дали в суді першої інстанції і свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як члени правління ОСББ Новосел .

Данні покази свідків відповідають письмовим доказам у справі. Так, відповідно до табелю обліку робочого часу, данні про роботу ОСОБА_2 в травні 2013 року відсутні (а.с. 107-108).

З даними доказами, також кореспондується інформація яка міститься в актах, складених в період з 28 квітня по 7 травня 2013 року членами правління ОСББ Новосел , завірених підписом голови ОСББ Новосел та скріплені відповідною печаткою про те, що бухгалтер ОСОБА_2 не надає бухгалтерську звітність, на телефонні дзвінки не відповідає, вимоги про повернення бухгалтерської документації ігнорує, в тому числі і як після подання заяви про звільнення так і після звільнення, про що повідомлялася в тому числі і в усній формі (а.с. 47-50, 333-331).

Як слідує із змісту позовної заяви, пояснень в судовому засіданні та підтверджується відповідними фіскальними документами ОСОБА_2 отримала станом на 30 квітня 2013 року повний з нею розрахунок по заробітній платі та компенсацію за невикористані дні відпустки (а.с. 42-43). Як бухгалтер вона сама здійснювала вказані нарахування саме по 30 квітня 2013 року, усвідомлюючи своє звільнення.

На підтвердження доводів щодо продовження трудових правовідносин позивачка посилається на звіт, який вона подала 7 травня 2013 року за квітень 2013 року до пенсійного фонду (а.с. 280-287).

В той же час, дана обставина не вказує на виконання позивачкою відповідної трудової функції у розумінні предмету та меж трудового договору, оскільки докази отримання нею вказівок керівництва для продовження роботи та виконання саме цієї дії в межах трудового договору відсутні.

Посилання позивачки на те, що після звільнення вона виконувала трудові обов'язки за вказівкою голови правління ОСОБА_9, від імені якої були підписані відповідні звіти, також не підтверджені належними доказами. Так, відповідно до рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 20 квітня 2013 року, наказів від 20 квітня 2013 року ОСОБА_9 було звільнено з займаної посади голови правління, а ОСОБА_10 обрано та відповідно призначено (а.с.352,353).

Вказані зміни щодо керівника юридичної особи з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 були внесені до відповідного державного реєстру 15 травня 2013 року, про що надано інформацію Департаментом з надання адміністративних послуг, така інформація кореспондується і з данними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до якої станом на 14 травня 2013 року, головою значилась ОСОБА_9 (а.с. 305, 345-348).

Також, твердження позивачки щодо продовження виконання трудових обов'язків в травні 2013 року за вказівкою ОСОБА_9, не були підтверджені і особисто ОСОБА_9 під час її публічного виступу на зборах співвласників від 4 липня 2017 року (а.с. 326).

Враховуючи наведене, надання звітності до відповідних органів не в день звільнення 30 квітня 2013 року, а після цієї дати вказує лише на несвоєчасне виконання трудових обов'язків позивачкою як бухгалтера, а не на продовження трудових відносин.

Відповідно до повідомлення Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 25 квітня 2017 року згідно електронної базі даних наявної в розпорядженні вказаного контролюючого органу ОСОБА_2 значилась головним бухгалтером ОСББ Новосел з 21 листопада 2005 року по 5 січня 2016 (а.с.263). В цьому листі також зазначено, що зміни до вказаної бази даних з зазначенням іншої особи на посаді бухгалтера в ОСББ Новосел були подані лише 5 січня 2016 року. Проте таке вказує лише на несвоєчасність оновлення відповідної інформації, що може бути підставою для відповідальності посадових осіб, і не свідчить на продовження трудових відносин з ОСОБА_2 до 5 січня 2016 року, оскільки вона і сама на це не посилається.

Не є доказом продовження трудових відносин позивачки після її звільнення і данні про наявність одного робочого дня страхового стажу в травні 2013 року, про що зазначено в Індивідуальній відомості про застраховану особу в Пенсійному фонді, так як данні звітності є вторинним джерелом інформації, які ґрунтуються на відповідних наказах щодо переміщення кадрів, а згідно з наведеного вище наказу про звільнення позивачки її останній робочий день 30 квітня 2013 року (а.с. 277).

Факт передачі документів бухгалтерського обліку 15 травня 2013 року ОСОБА_2, про що було складено акт, також є несвоєчасною дією в наслідок її звільнення з 30 квітня 2013 року (а.с. 3). Факт зволікання передачі бухгалтерських документів з боку ОСОБА_2 підтверджено актами від 28, 30 квітня 2013 року та 4 травня 2013 року (а.с. 48-50), тому цей факт також не може підтверджувати продовження трудових відносин, а вказує на недбале відношення до свого обов'язку, про що неодноразово наголошувалося на зборах співвласників багатоквартирного будинку. До того ж ОСОБА_11, яка прийняла документи від позивачки, показала в судовому засіданні як свідок, що їй, як секретарю правління відомо, що в травні позивачка не працювала та з головою ОСМД Новосел не спілкувалася і вказівок від останньої не отримувала.

Таким чином, враховуючи, що незважаючи на те, що відповідно до наведеної ст. 38 КЗоТ України, в разі коли працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, наказ про своє звільнення позивачка не оспорювала, в судовому порядку його незаконність не встановлена, в межах заявлених позовних вимог у даній справі, не просила змінити дату її звільнення, з заявою про звільнення з 15 травня позивачка до роботодавця не зверталася, та виходячи з аналізу наведених доказів у справі, факт трудових відносин після 30 квітня 2013 року не підтверджено належними та допустимими доказами.

Навпаки, опитані в судовому засіданні свідки, як вказано вище, спростовують саму можливість продовження трудових відносин, що підтверджується і характером відносин, які склались в керівництві ОСББ Новосел , а саме фактом звернення до правоохоронних органів з приводу зловживання службовим становищем та привласненням грошових коштів, в зв'язку з чим стосовно ОСОБА_2 слідчим СВ Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області складено обвинувальний акт (а.с. 44-46).

Враховуючи наведені обставини районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог про встановлення факту трудових відносин ОСОБА_2 з ОСББ Новосел в період з 1 по 15 травня 2013 року.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Враховуючи наведені висновки про відсутність підстав для встановлення факту трудових відносин, як наслідок, відсутні підстави для стягнення заробітної плати, оскільки в межах трудового договору робота позивачкою не виконувалась. Виконання роботи позивачкою на інших умовах поза межами трудового договору не є предметом спору у даній справі.

Враховуючи наведене також є вірним висновок суду стосовно відсутності правових підстав для стягнення з відповідача заробітної плати та інших компенсаційних виплат, пов'язаних з затримкою її виплати.

Як наслідок, суд дійшов обґрунтованого висновку і стосовно недоведеності позивачкою неправомірності дій відповідача стосовно неї та порушення її трудових прав, як працівника, а тому вірно відмовив також у задоволенні вимог у стягненні матеріальних та моральних збитків.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом процесуальних норм права, а саме прийняття заперечень відповідача на позовні вимоги під час судового засідання, невжиття заходів щодо забезпечення позову, порушення права на ознайомлення з матеріалами справи, невитребування судом доказів на які посилалась позивачка, не заслуговують на увагу, оскільки такі порушення не вплинули на законність рішення, яке переглядається, а тому і не можуть бути підставою для його скасування. До того, суд апеляційної інстанції, згідно з положеннями ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяв позивачці в наданні всіх доказів на які вона посилалась в обґрунтування своїх вимог. Проте, ненадання Головним управлінням статистики у Миколаївській області запитуваної інформації через сплив термінів її зберігання, є наслідком звернення позивачки з даним позовом до суду через значно тривалий проміжок часу після спірних подій (а.с.303).

Також, не заслуговують на увагу посилання позивачки в апеляційній скарзі на незаконність наказу голови ОСББ Новосел від 28 квітня 2013 року про її звільнення за власним бажанням, оскільки вказаний довід виходить за межі заявлених позовних вимог, а відповідно і до ст. 303 ЦПК України і за межі розгляду справи апеляційним судом.

Наведення в апеляційній скарзі сумнівів щодо складання актів про відмову підпису та відмову повернення документів, складених головою правління ОСББ Новосел та членами правління є безпідставним, оскільки апелянтом не надано належних доказів, щодо спростування чи факту їх складання чи відображеної в даних актах інформації, крім того, їхній зміст фактично підтверджено показами допитаними в судовому засіданні як головою правління ОСОБА_6 так і членами правління ОСОБА_7, та ОСОБА_8 в якості свідків.

В апеляційній скарзі позивачка вказує і на порушення судом презумпції невинуватості в зв'язку з посиланням в рішенні суду на вчинення позивачкою кримінального правопорушення. В той же час із змісту рішення суду слідує, що суд зазначив як факт, що 29 березня 2014 року прокурором прокуратури Ленінського району м. Миколаєва затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_12 і не здійснено висновків щодо оцінки дій позивачки. Аналогічне посилання міститься і в даній ухвалі, як на фактичну обставину, а не як на ствердження її винуватості.

Інших змістовних доводів апеляційна скарга не містить.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду, колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування, а тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України дане рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді Т.З. Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І. Темнікова