Ухвала

від 26.07.2017 по справі 812/389/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року справа №812/389/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідачів - Леонової З.Є, діючої за довіреністями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 812/389/17 за позовом ОСОБА_4 до Станично-Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування висновку від 17 лютого 2017 року № 28/1216/2678420135,-

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Станично-Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним дії відповідача, які виразилися у складанні Висновку від 17 лютого 2017 року № 28/1216/2678420135 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч.5 ст. 5 Закону України Про очищення влади відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; скасування висновку від 17 лютого 2017 року № 28/1216/2678420135 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України Про очищення влади (а.с. 2-5).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління ДФС у Луганській області (а.с. 64).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Скасовано висновок Головного управлінням ДФС України у Луганській області від 17 лютого 2017 року № 28/1216/2678420135 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" складений відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 164-170).

Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління ДФС у Луганській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 812/389/17 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскільки інформації щодо інших джерел отримання доходів для купівлі транспортного засобу, крім грошового забезпечення, отриманого за час проходження служби, позивачем вказано не було, контролюючий орган при складанні висновку не міг виходити з припущень щодо можливого ведення спільного господарства позивачем з іншими особами та надання ними грошових коштів при купівлі транспортного засобу.

Крім того, досліджуючи питання розміру доходів позивача та членів його сім`ї, що могли бути отримані від ведення спільного господарства, судом першої інстанції не встановлено, чи купували зазначені особи будь-яке майно, транспортні засоби тощо, тобто не враховано їх можливі витрати (а.с. 178-181).

Представник апелянта та першого відповідача в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, постанову суду скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на тому, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

26 липня 2017 року від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_6 22 грудня 2016 року звернувся до начальника Головного управління ДСНС України у Луганській області із заявою про проведення щодо нього перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682 (а.с. 92).

Головне управління ДСНС у Луганській області направило до Біловодського відділення Станично-Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганської області запит від 22 грудня 2016 року № 02-6842/232 про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", відносно ОСОБА_4 (а.с. 91).

Під час проведення перевірки податковим органом направлено ОСОБА_4 запит від 20 січня 2017 року № 92/1216/17-09 про надання пояснень причин невідповідності доходів, відображених у декларації та надати підтверджуючі документи, надати письмове пояснення стосовно нерухомого майна зазначеного у позиції 23.24 декларації та надати копії документів, що підтверджують право власності, оренди чи іншого права користування, є підставою виникнення права власності, суми витрат та джерело доходу на придбання у власність, оренду чи інше право користування зазначеного майна, а також надати письмове пояснення та документи, що підтверджують право власності, оренди чи іншого права користування, суми витрат та джерело доходу на придбання у власність транспортних засобів, визначених у позиціях розділу IV " Відомості про транспортні засоби" декларації (а.с. 106).

ОСОБА_4 10 лютого 2017 року надав до податкового органу пояснення, в яких зазначив, про помилково зазначену суму загального доходу у розмірі 52 228 грн., замість 49 593,41 грн., та про помилковий запис в рядку інші види доходів замість суми 5 271,28 грн. внесена сума 7 905 грн. У позицію 19 помилково внесена сума 4 367 грн., яку потрібно було зазначити у позиції 20 у сумі 4 366,57 грн. Також ОСОБА_4 надав документи на право власності на земельну ділянку площею 84300 кв. м, та пояснив, що житловий будинок площею 92,8 кв.м в якому він із сім'єю проживає належить його тещі ОСОБА_8

Стосовно позиції 35 декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, ОСОБА_4 пояснив, що транспортним засобом ЛуаЗ-969 він тільки користується та розпоряджається по довіреності. Транспортний засіб ВАЗ-21063 належить позивачу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1. Даний транспортний засіб ОСОБА_4 купив у лютому 1998 року за 2048 грн., кошти на придбання автомобіля він заощаджував із грошового забезпечення, яке отримував під час проходження служби. Надати дохід за період з жовтня 1993 року по лютий 1998 року він не може, оскільки дана інформація знаходиться на тимчасово окупованій території (а.с. 107, 108-121).

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної Служби України у Луганській області складено висновок від 17 лютого 2017 року № 28/1216/2678420135 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" яким встановлено, неможливість встановити достовірність відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", зазначених ОСОБА_4 у декларації, а саме: зазначено, що ОСОБА_4 перебуває на посадах визначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", з 25 жовтня 1993 року по 16 серпня 1999 року, з 21 серпня 2000 року по 02 жовтня 2001 року та з 27 жовтня 2005 року по теперішній час. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_2, гр. ОСОБА_4 належить легковий автомобіль марки ВАЗ-21063, 1982 року випуску. У письмових поясненнях ОСОБА_4 надав довідку про можливу вартість зазначеного автомобіля на момент придбання (21 лютого 1998 року) у сумі 2 043 грн., згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України інформація про отримані доходи ОСОБА_4 до моменту придбання вказаного автомобіля відсутня. У письмових поясненнях ОСОБА_4 зазначив, що джерелом доходу є грошове забезпечення за період проходження служби. Враховуючи відсутність довідки про заробітну плату за період проходження служби у міжрайонному відділі державної служби охорони при Біловодському РВ УМВС в Луганській області з жовтня 1993 року по січень 1998 року, не можливо підтвердити придбання майна, вказаного ОСОБА_4 у декларації, набутого за час перебування на посадах визначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", із доходів, отриманих ОСОБА_4 із законних джерел. Крім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 під час перебування на посадах визначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади" одночасно був членом фермерського господарства "Лідія" та відповідно до розпорядження голови Біловодської райдержадміністрації від 16 квітня 2008 року № 159, отримав на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області земельну ділянку площею 8,43 га для ведення фермерського господарства (державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 08 вересня 2008 року) (а.с. 10-11,122-124).

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття спірного висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України Про очищення влади .

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не доведений належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог Закону України Про очищення влади , відтак висновок Головного управління ДФС у Луганській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", від 17 лютого 2017 року за № 28/1216/2678420135 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України (далі контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону Про очищення влади (далі відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону Про очищення влади , у деклараціях, за формою, встановленою Законом України Про засади запобігання і протидії корупції (далі перевірка) встановлено Порядком № 1100.

Пунктом 3 цього Порядку визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові: 1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 110 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , за встановленою формою (далі висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Виходячи з системного аналізу наведених положень Закону колегія суддів вважає, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватися в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі. Тобто, саме собою неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Закону про очищення влади в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

Вживання у тексті частини восьмої статті 3 Закону Про очищення влади єднального і розділового сполучника та/або дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох критеріїв.

За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Таким чином, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана з висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.

За другим критерієм достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Таким чином, для вжиття заборони за першим критерієм необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у деклараціях, доходам, отриманим із законних джерел.

Сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Наявність у висновку про результати перевірки інформації про підтвердження законності джерел набуття майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування відповідної заборони.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної фіскальної служби України від 06 лютого 2017 року № 57 "Про внесення змін до наказу ДФС від 19 жовтня 2016 року № 875 "функцію з організації та проведення перевірок відомостей у деклараціях суб'єктів декларування, у тому числі осіб, які займають посади, перебування на яких становить державну таємницю покладено виключно на Головні управління Державної фіскальної служби України. Зокрема, процедури передбачені за № функцій 1.139 по 1.139.11 віднесено до повноважень головних управлінь Державної фіскальної служби України, в тому числі функції з підготовки висновку за результатами перевірки, складання повідомлення та надсилання їх відповідним органам (а.с. 80-90).

Висновок за результатами перевірки відносно ОСОБА_4 складено Головним управлінням ДФС України у Луганській області, який є повноважним органом на проведення такої перевірки, відповідно до приписів ч. 7 ст. 5 Закону № 1682, п. 2 Порядку № 563, Переліку органів, що проводять перевірку, пп. 92-1 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України.

Проаналізувавши спірний висновок суду судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що для проведення перевірки податковим органом отримано запит про перевірку, копії декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, біографічну довідку, а також копію заяви про проведення перевірки, копію паспорта позивача, картки фізичної особи - платника податків. Надсилалися запити про надання відомостей про ОСОБА_4 до Центральної бази даних ДРФО, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції сільського господарства в Луганській області, до відділу Держгеокадастру Біловодському районі Луганської області, до територіального сервісного центру № 4443 регіонального сервісного центру МВС в Луганській області.

Зазначено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 75825942 від 14 грудня 2016 року на ім'я ОСОБА_4 зареєстрована земельна ділянка площею 8,43 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підстава виникнення права власності - державний акт на право власності - державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер 637280 від 03 вересня 2008 року, розпорядження Біловодської райдержадміністрації № 510 від 30 листопада 2012 року частка власності - 1/1.

Відділом Держгеокадастру у Біловодському районі Луганської області від 12 січня 2017 року за № 0-28-0.4-14/-17 повідомлено, що за ОСОБА_4 на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області зареєстровано земельну ділянку площею 8,43 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, дата початку права власності - 08 вересня 2008 року, підстава набуття права власності - розпорядження Біловодської райдержадміністрації від 16 квітня 2008 року № 159.

Рішенням Фермерського господарства "Лідія" від 24 лютого 2004 року ОСОБА_4 включено до складу фермерського господарства "Лідія", зареєстрованого Біловодською районною державною адміністрацією 11 травня 1994 року, код ЄРДПОУ 21781183, юридична адреса: 92835 Луганська область, Біловодський район, с. Городище, Юницьке лісництво (а.с. 60).

Розпорядженням голови Біловодської районної державної адміністрації Луганської області від 16 квітня 2008 року № 159 ОСОБА_4 отримав земельну ділянку площею 8,43 га для ведення фермерського господарства (державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 08 вересня 2008 року (а.с. 15), який пізніше розпорядженням голови Біловодської районної державної адміністрації Луганської області від 30 листопада 2012 року № 510 визнано таким, що втратив чинність. Зазначеним розпорядженням дозволено виготовити членам фермерського господарства "Лідія" державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 58).

20 березня 2013 року засновником Фермерського господарства "Лідія" прийнято рішення про припинення юридичної особи ФГ "Лідія" шляхом ліквідації (а.с. 59).

В документах фермерського господарства "Лідія" Біловодського району Луганської області відсутні відомості про роботу та нараховану заробітну плату за 1998, 2000-2013 роки ОСОБА_4 про, що свідчить довідка від 27 лютого 2017 року № 02-15/62, видана Комунальною установою "Трудовий архів територіальних громад Біловодського району" (а.с. 54).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство" членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про запобігання корупції" особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

В стаття 31 Земельного кодексу України зазначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. (ст. 32 Земельного кодексу України).

Отже, ОСОБА_4, який рішенням Фермерського господарства "Лідія" від 24 лютого 2004 року включений до складу ФГ "Лідія", на законних підставах безоплатно отримав у власність земельну ділянку площею 8,43 га для ведення фермерського господарства.

Крім, того територіальним сервісним центром № 4443 регіонального сервісного центру МВС в Луганській області від 19 січня 2017 року за № 31/12/4443-206 повідомлено, що за ОСОБА_4 зареєстровано автомобіль марки ВАЗ 21063, 1982 року випуску, держномер НОМЕР_4, дата реєстрації - 05 березня 1998 року, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_2 (а.с. 12).

В спірному висновку зазначено, що згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України інформація про отримані доходи ОСОБА_4 до моменту придбання вказаного автомобіля відсутня. Враховуючи відсутність довідки про заробітну плату за період проходження служби у міжрайонному відділі державної служби охорони при Біловодському РВ УМВС в Луганській області з жовтня 1993 року по січень 1998 року, не можливо підтвердити придбання майна (майнових прав) вказаного ОСОБА_4 у декларації, набутого ОСОБА_4 за час перебування на посадах визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", із доходів, отриманих ОСОБА_4 із законних джерел.

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника позивача, кошти в розмірі 2 043,00 грн. на придбання зазначеного автомобіля в 1998 році, позивач заощадив з грошового забезпечення, отриманого під час проходження служби та коштів членів сім'ї, у тому числі тещі ОСОБА_8

Відповідно до біографічної довідки - ОСОБА_4 з жовтня 1993 року по грудень 1998 року працював міліціонером міжрайонного відділу державної служби охорони при Біловодському РВ УМВС України в Луганській області. З грудня 1998 року по серпень 1999 року - молодшим інспектором відділу надзору і безпеки УЛ-314/108 с. Стрільцовка Міловського району Луганської області, Державний Департамент України (а.с. 101).

Управлінням поліції охорони в Луганській області надано лист від 21 лютого 2017 року № 384/43/32/02-2017 про неможливість надання довідки про заробітну плату за період жовтня 1993 року по грудень 1998 року, у зв'язку з тим, що вона зберігалась у службовому приміщенні Управління ДСО у м. Луганську яке захоплено незаконними збройними формуваннями (а.с. 14).

У відомостях з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, починаючи з 01 січня 1998 року, відсутня інформація про доходи ОСОБА_4(ас. 55-56).

Однак, податковий орган не взяв до уваги той факт, що позивач у період з жовтня 1993 року по грудень 1998 року працював в Державній службі охорони при Біловодському РВ УМВС України в Луганській області та отримував грошове забезпечення.

У судове засідання представником позивача надана інформація про розмір середньомісячного грошового забезпечення сержанта міліції підрозділів УДСО при МВС України в період з 25.10.1993 року по 04.12.1995 року та старшого сержанта міліції за період з 04.12.1995 року по 01.03.1998 року, виданого Департаментом поліції охорони з зазначенням середнього розміру грошового забезпечення за посадою, яку позивач раніше обіймав.( а.с.190-199).

Крім того, позивач з 29 квітня 1995 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_9, що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (а.с. 48).

Як вбачається з матеріалів справи, після укладання шлюбу ОСОБА_4 почав проживати разом з дружиною, тестем ОСОБА_10 та тещею ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 та утримували у своєму господарстві в період з 1996 по 2000 роки: ВРХ, свиней, птицю та бджолосімей (а.с. 49, 50, 154-157.).

Окрім того, теща ОСОБА_4, ОСОБА_8 також працювала та отримувала дохід у вигляді заробітної плати, про що свідчить довідка від 16 травня 2017 року № 02-15/124, видана Комунальною установою "Трудовий архів територіальних громад Біловодського району" (а.с. 158).

Згідно статей 3, 175 Сімейного кодексу України визначено коло осіб, що є членами сім'ї та передбачено, що майно набуте за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що обмеження щодо вартості дарунків не поширюється на дарунки, які даруються близькими особами (відповідно до статті 1 зазначеного Закону близькі особи - це особи які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки).

В статті 1 Закону України "Про громадянство України" зазначено, що фінансова допомога від членів сім'ї визначена законними джерелами існування.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при складенні висновку від 17 лютого 2017 року Головним управлінням ДФС України у Луганській області не враховано, що Закон № 1682 не конкретизує, яке саме майно слід вважати набутим особою, щодо якої проводиться перевірка. Також Закон не містить переліку джерел, доходи з яких мають враховуватися при перевірці, та не визначає будь-яких критеріїв оцінки відповідності вартості майна розміру доходів.

За змістом п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону № 1682 перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна, вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Тобто, дослідження розміру та джерел доходів членів сім'ї та близьких родичів особи, щодо якої ведеться перевірка, закон не передбачає.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами у розділі П "Відомості про доходи" декларації зазначаються відомості про суми одержаного (нарахованого) доходу декларантом та членів сім'ї. Доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами у рядку 17 (стовб. 2) декларації зазначається сукупний розмір оподатковуваного доходу одержаного членами сім'ї декларанта від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Крім того, суд зазначає, що в оскаржуваному висновку не зазначено, а ні вартості майна, а ні суми доходу отриманого із законних джерел. Відповідно, не проводиться порівняння суми доходу отриманого із законних джерел з сумою витрат на придбання майна..

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, згідно змісту частини другої статті 1 Закону № 1682 очищення влади (люстрація) застосовується до осіб, які брали участь в управлінні державними справами своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_11, тобто до осіб, які підлягають перевірці, повинен застосовуватися принцип індивідуальної вини.

На необхідності дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів наголошується й у Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи від 27 червня 1996 року № 1096 "Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем". Зокрема, у ній зазначено, що люстраційні заходи можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена в кожному конкретному випадку, а особі, яка піддається люстраційній процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду (пункти 12, 13).

Установлені зазначеною Резолюцією № 1096 підходи до проведення люстрації знайшли свій розвиток у практиці Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ).

Так, у рішенні "Любох проти Польщі" ЄСПЛ наголошує, що люстраційна процедура не може слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають упровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні. Люстраційні процедури мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді справ про люстрацію мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених статтею 6 Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, особі, яка піддається люстрації, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такою гарантією передусім має бути презумпція невинуватості (пункт 61).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що фіскальним органом перевірку відносно ОСОБА_4 проведено формально, без дотримання принципів презумпції невинуватості та індивідуальної вини, оскільки при проведенні перевірки, не враховано те, що позивач проходив службу в державній установі (державна служби охорони при Біловодському РВ УМВС в Луганській області) та отримував грошове забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, та те, що суб'єктом владних повноважень не доведений належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог Закону № 1682, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок Головного управління ДФС у Луганській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", від 17 лютого 2017 року за № 28/1216/2678420135 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В іншій частині постанова суду не оскаржувалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122-1, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 812/389/17- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 812/389/17 за позовом ОСОБА_4 до Станично-Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання дій протиправними та скасування висновку від 17 лютого 2017 року № 28/1216/2678420135- залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 26 липня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 31 липня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г. Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова