Постанова

від 25.03.2020 по справі 812/389/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №812/389/17

адміністративне провадження №К/9901/36149/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н.М.,

суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №812/389/17

за позовом ОСОБА_1

до Станично-Луганської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області

про визнання протиправним і скасування висновку,

за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Смішливої Т.В.)

і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Арабей Т.Г., суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у березні 2017 року звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області (надалі також - ГУ ДФС України у Луганській області ) щодо складання висновку від 17 лютого 2017 року №28/1216/ НОМЕР_1 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , стосовно позивача;

- скасувати висновок від 17 лютого 2017 року №28/1216/ НОМЕР_1 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , стосовно позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він працює на посаді командира відділення 28-ї державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (надалі також - ГУ ДСНС України у Луганській області ). Стосовно позивача було проведено перевірку відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади .

За результатами цієї перевірки відповідач склав висновок від 17 лютого 2017 року №28/1216/ НОМЕР_1 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , яким встановлено недостовірність відомостей, зазначених позивачем у декларації, через неможливість підтвердити законні джерела доходів, за рахунок яких позивач придбав у лютому 1998 року зазначений ним у декларації автомобіль, оскільки згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України інформація про отримані ОСОБА_1 доходи до моменту придбання цього автомобіля відсутня. Одночасно позивач зазначив, що джерелом доходу є грошове забезпечення за період проходження служби. Враховуючи відсутність довідки про заробітну плату позивача за період проходження ним служби у міжрайонному відділі державної служби охорони при Біловодському РВ УМВС в Луганській області з жовтня 1993 до січня 1998 року, відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити придбання майна, вказаного позивачем у декларації.

До того ж перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , одночасно був членом фермерського господарства Лідія і відповідно до розпорядження голови Біловодської райдержадміністрації від 16 квітня 2008 року №159 отримав на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області земельну ділянку площею 8,43 га для ведення фермерського господарства (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №637280 від 8 вересня 2008 року).

Позивач вважає оскаржуваний висновок протиправним внаслідок неповноти з`ясування усіх обставин справи, які повинні були враховуватися при прийнятті цього висновку. Зазначає, що відповідач не врахував обставини, зазначені позивачем у поясненнях з додатками, не взяв до уваги те, що на придбання в 1998 році транспортного засобу витрачені особисті кошти позивача з його грошового забезпечення і кошти членів сім`ї. Також, відповідача не врахував, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної та комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача ГУ ДФС України у Луганській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 16 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, адміністративний позов задовольнив частково. Скасував висновок від 17 лютого 2017 року №28/1216/ НОМЕР_1 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , стосовно позивача. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що суб`єкт владних повноважень не довів належними і допустимими доказами факт порушення позивачем вимог Закону України Про очищення влади . Відтак висновок ГУ ДФС у Луганській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , від 17 лютого 2017 року за №28/1216/ НОМЕР_1 є незаконним і його належить скасувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)

У касаційній скарзі ГУ ДФС у Луганській області просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, відомості про дохід позивача за період з жовтня 1993 року до лютого 1998 року неможливо отримати, оскільки інформація знаходиться на тимчасово окупованій території. Під час перевірки контролюючий орган для одержання інформації про суми виплачених доходів і утриманих податків за період з жовтня 1993 року до січня 1998 року надсилав запит до Центральної бази даних ДФС України. Згідно наданої відповіді інформація про отримані позивачем доходи за цей період відсутня.

Задовольняючи позов суди ґрунтувалися на узагальненій інформації, а саме на показниках мінімальної заробітної плати міліціонерів по Україні в період з листопада 1993 року до лютого 1998 року. Так, сума мінімальної заробітної плати за вказаною посадою склала 1599,90 грн. Натомість, вартість належного позивачу транспортного засобу становить: 2043 грн. Виявивши недостатність вказаної суми для придбання транспортного засобу, суди послались на укладення шлюбу між позивачем та його дружиною ОСОБА_2 , їх спільне проживання разом з тестем ОСОБА_3 і тещою ОСОБА_4 , утримання господарства у період з 1996 до 2000 років і працевлаштованість і отримання доходу у вигляді заробітної плати тещою ОСОБА_4 . Однак, закон не передбачає дослідження розміру й джерел доходів членів сім`ї та близьких родичів особи, що якої проводиться перевірка.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано дійшли висновку про те, що в оскаржуваному висновку не зазначено ані вартості майна, ані суми доходу, отриманого із законних джерел. Відповідно, не проводиться порівняння суми доходу, отриманого із законних джерел, з сумою витрат на придбання майна. На думку скаржника, його висновок містить посилання на вартість автомобіля позивача на момент придбання і пояснюється причина неможливості підтвердити придбання майна, вказаного позивачем у декларації, враховуючи доходи, отримані ним із законних джерел, а саме: відсутність необхідних відомостей у Центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України.

Також скаржник звертає увагу на те, що інформація про членство позивача у фермерському господарстві Лідія і наявність земельної ділянки для ведення фермерського господарства не були підставами для прийняття оскаржуваного висновку, тому суди безпідставно акцентували увагу на цих відомостях.

Інші учасники справи не надали суду своїх відзивів на касаційну скаргу.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що позивач 22 грудня 2016 року звернувся до начальника ГУ ДСНС України у Луганській області із заявою про проведення щодо нього перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади від 16 вересня 2014 року №1682 (а.с. 92).

ГУ ДСНС України у Луганській області направило до Біловодського відділення Станично-Луганської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганської області запит від 22 грудня 2016 року №02-6842/232 про проведення перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади стосовно позивача (а.с. 91).

Під час проведення перевірки податковий орган направив позивачу запит від 20 січня 2017 року №92/1216/17-09 про надання пояснень причин невідповідності доходів, відображених у декларації, і просив надати підтверджуючі документи, письмове пояснення стосовно нерухомого майна, зазначеного у позиції 23.24 декларації та надати копії документів, що підтверджують право власності, оренди чи іншого права користування, є підставою виникнення права власності, суми витрат і джерело доходу на придбання у власність, оренду чи інше право користування зазначеного майна, а також надати письмове пояснення та документи, що підтверджують право власності, оренди чи іншого права користування, суми витрат і джерело доходу на придбання у власність транспортних засобів, визначених у позиціях розділу IV Відомості про транспортні засоби декларації (а.с. 106).

Позивач 10 лютого 2017 року надав до податкового органу пояснення, в яких вказав, що він помилково зазначив суму загального доходу у розмірі: 52228 грн, замість 49593,41 грн, і помилково записав у рядку інші види доходів замість суми: 5271,28 грн, суму: 7905 грн. У позиції 9 позивач помилково записав суму: 4367 грн, яку потрібно було зазначити у позиції 20 у розмірі: 4366,57 грн. Також позивач надав документи на право власності на земельну ділянку площею 84300 кв м і пояснив, що житловий будинок площею 92,8 кв м, в якому він із сім`єю проживає, належить його тещі ОСОБА_4 .

Стосовно позиції 35 декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2015 рік, позивач пояснив, що транспортним засобом ЛуаЗ-969 він тільки користується і розпоряджається за довіреністю. Транспортний засіб ВАЗ-21063 належить позивачу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Цей транспортний засіб позивач купив у лютому 1998 року за 2048 грн. Кошти на придбання автомобіля він заощаджував із грошового забезпечення, яке отримував під час проходження служби. Надати відомості (документи) про дохід за період з жовтня 1993 року до лютого 1998 року він не може, оскільки ця інформація знаходиться на тимчасово окупованій території (а.с. 107, 108-121).

За результатами перевірки ГУ ДФС України у Луганській області склало висновок від 17 лютого 2017 року №28/1216/ НОМЕР_1 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади . Цим висновком встановлено неможливість визначити достовірність відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , які позивач вказав у декларації. Зокрема, позивач перебував на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , з 25 жовтня 1993 року до 16 серпня 1999 року, з 21 серпня 2000 року до 2 жовтня 2001 року та з 27 жовтня 2005 року до моменту розгляду цієї справи.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія і номер АІС 170753 позивачу належить легковий автомобіль марки ВАЗ-21063, 1982 року випуску. У письмових поясненнях позивач надав довідку про можливу вартість зазначеного автомобіля на момент придбання (21 лютого 1998 року) у сумі: 2043 грн. За відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України інформація про отримані позивачем доходи до моменту придбання вказаного автомобіля відсутня.

У письмових поясненнях до податкового органу позивач зазначив, що джерелом доходу є грошове забезпечення за період проходження ним служби. Враховуючи відсутність довідки про заробітну плату за період проходження служби у міжрайонному відділі державної служби охорони при Біловодському РВ УМВС в Луганській області з жовтня 1993 року до січня 1998 року, відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердити придбання майна, вказаного позивачем у декларації, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , із доходів, отриманих позивачем із законних джерел.

Крім того, встановлено, що позивач під час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , одночасно був членом фермерського господарства Лідія та відповідно до розпорядження голови Біловодської райдержадміністрації від 16 квітня 2008 року №159 отримав на території Данилівської сільської ради Біловодського району Луганської області земельну ділянку площею 8,43 га для ведення фермерського господарства (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №637280 від 8 вересня 2008 року) (а.с. 10-11,122-124).

Не погоджуючись із висновком податкового органу про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Закон України Про очищення влади визначає правові й організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права і прав людини в Україні.

У розумінні частини першої статті 1 зазначеного Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України Про очищення влади (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Частиною третьою статті 1 Закону України Про очищення влади встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

За приписами частини восьмої статті 3 Закону України Про очищення влади заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України Про засади запобігання і протидії корупції , та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Частиною першою статті 4 Закону України Про очищення влади передбачено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява ).

В силу приписів пункту 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , перевірці підлягає достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України Про засади запобігання і протидії корупції (далі - декларація ), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України Про засади запобігання і протидії корупції визначена Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року №1100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за №1385/26162 (надалі також - Порядок №1100 ).

Пунктом 2 Порядку №1100 встановлено, що перевірки проводяться апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання особи, стосовно якої проводиться перевірка.

За приписами пункту 3 Порядку №1100 загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки (послужного списку) особи, стосовно якої проводиться перевірка;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов`язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Порядку №1100 при перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб`єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

Пунктом 6 Порядку №1100 визначено, що для перевірки використовуються дані, що зазначені у відповідних розділах декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також дані про фізичних осіб, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інформаційної системи Податковий блок , зокрема про: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; суму нарахованих та/або виплачених доходів.

Під час перевірки пошук наявної в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкової інформації щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, здійснюється з використанням реєстраційного номера облікової картки платника податків, зазначеного в позиції 1 декларації. У разі відмови такої особи через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків такий пошук здійснюється за прізвищем, ім`ям, по батькові, серією та номером паспорта громадянина України, які зазначені в позиції 1 декларації.

Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації.

За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Про встановлення недостовірності відомостей, які підлягали перевірці згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону, вказується у висновку про результати перевірки у разі, якщо вартість майна (майнових прав), набутого (набутих) особою, стосовно якої проводилася перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1100 у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року №460-IX, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до КАС України, зокрема до Глави 2 Касаційне провадження Розділу ІІІ Перегляд судових рішень .

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга ГУ ДФС України у Луганській області у цій справі подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Аналіз частини десятої статті 5 Закону України Про очищення влади дає підстави для висновку, що органи Державної фіскальної служби здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), указаного (указаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Водночас інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) не може бути підставою для застосування заборони, передбаченої Законом України Про очищення влади , якщо не буде встановлено, що таке майно було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Як установлено судами попередніх інстанцій, висновок про невідповідність наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем, ґрунтується на відсутності даних щодо вартості майна та джерел отримання грошових коштів на купівлю легкового автомобіля марки ВАЗ-21063, 1982 року випуску.

Зазначений автомобіль був придбаний позивачем у період перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади .

Як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, листом територіального сервісного центру №4443 регіонального сервісного центру МВС у Луганській області від 19 січня 2017 року за №31/12/4443-206 повідомлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль марки ВАЗ 21063, 1982 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації - 5 березня 1998 року, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_2 (а.с. 12).

В оскаржуваному висновку зазначено, що згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України інформація про отримані ОСОБА_1 доходи до моменту придбання вказаного автомобіля відсутня. Враховуючи відсутність довідки про заробітну плату за період проходження служби у міжрайонному відділі державної служби охорони при Біловодському РВ УМВС в Луганській області з жовтня 1993 року до січня 1998 року, неможливо підтвердити придбання майна (майнових прав), вказаного ОСОБА_1 у декларації, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України Про очищення влади , із доходів, отриманих позивачем із законних джерел.

Як установлено судами попередніх інстанцій, кошти в розмірі: 2043 грн на придбання зазначеного автомобіля в 1998 році позивач заощадив з грошового забезпечення, отриманого під час проходження ним служби та коштів членів сім`ї, у тому числі його тещі ОСОБА_4 .

Відповідно до біографічної довідки ОСОБА_1 з жовтня 1993 року до грудня 1998 року працював міліціонером міжрайонного відділу державної служби охорони при Біловодському РВ УМВС України в Луганській області. З грудня 1998 року до серпня 1999 року - молодшим інспектором відділу надзору і безпеки УЛ-314/108 села Стрільцовка Міловського району Луганської області (а.с. 101).

Управлінням поліції охорони в Луганській області надано лист від 21 лютого 2017 року №384/43/32/02-2017 про неможливість надання довідки про заробітну плату за період жовтня 1993 року до грудня 1998 року у зв`язку з тим, що вона зберігалась у службовому приміщенні Управління ДСО у місті Луганську, яке захоплено незаконними збройними формуваннями (а.с. 14).

У відомостях з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період до 1 січня 1998 року відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 (ас. 55-56).

Однак, податковий орган не взяв до уваги той факт, що позивач у період з жовтня 1993 року до грудня 1998 року працював у Державній службі охорони при Біловодському РВ УМВС України в Луганській області й отримував грошове забезпечення.

Як установлено судами попередніх інстанцій, у судове засідання представником позивача надана інформація про розмір середньомісячного грошового забезпечення сержанта міліції підрозділів УДСО при МВС України в період з 25 жовтня 1993 року до 4 грудня 1995 року і старшого сержанта міліції за період з 4 грудня 1995 року до 1 березня 1998 року, виданого Департаментом поліції охорони із зазначенням середнього розміру грошового забезпечення за посадою, яку позивач раніше обіймав (а.с.190-199).

Крім того, позивач з 29 квітня 1995 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (а.с. 48).

Як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, після укладання шлюбу ОСОБА_1 почав проживати разом з дружиною, тестем ОСОБА_3 і тещею ОСОБА_4 за адресою: село Городище ЛАЛОС (квартал Юницького) і утримувати у своєму господарстві в період з 1996 до 2000 роки ВРХ, свиней, птицю та бджолосім`ї (а.с. 49, 50, 154-157).

Окрім того, теща ОСОБА_1 - ОСОБА_4 також працювала й отримувала дохід у вигляді заробітної плати, про що свідчить довідка від 16 травня 2017 року №02-15/124, видана Комунальною установою Трудовий архів територіальних громад Біловодського району (а.с. 158).

Крім того, суди встановили, що в оскаржуваному висновку не зазначено ані вартості майна, ані суми доходу отриманого із законних джерел. Відповідно, не проводилося порівняння суми доходу, отриманого із законних джерел, з сумою витрат на придбання майна.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак, колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги щодо неправильного встановлення судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин справи.

Частиною другою статті 23 Закону України Про запобігання корупції встановлено, що обмеження щодо вартості дарунків не поширюється на дарунки, які даруються близькими особами (відповідно до статті 1 зазначеного Закону близькі особи - це особи які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки).

Верховний Суд погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що при складенні висновку від 17 лютого 2017 року ГУ ДФС України у Луганській області не врахувало, що Закон України Про очищення влади не конкретизує, яке саме майно слід вважати набутим особою, щодо якої проводиться перевірка. Також цей Закон не містить переліку джерел, доходи з яких мають враховуватися при перевірці, та не визначає будь-яких критеріїв оцінки відповідності вартості майна розміру доходів.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами у розділі П Відомості про доходи декларації зазначаються відомості про суми одержаного (нарахованого) доходу декларантом та членів сім`ї. Доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та іншими особами у рядку 17 (стовпчик 2) декларації зазначається сукупний розмір оподатковуваного доходу одержаного членами сім`ї декларанта від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини третьої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До того ж, згідно частини другої статті 1 Закону України Про очищення влади очищення влади (люстрація) застосовується до осіб, які брали участь в управлінні державними справами своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_7 , тобто до осіб, які підлягають перевірці, повинен застосовуватися принцип індивідуальної вини.

На необхідності дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів наголошується й у Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи від 27 червня 1996 року №1096 Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем . Зокрема, у ній зазначено, що люстраційні заходи можуть бути сумісними з принципами демократичної та правової держави, якщо буде дотримано принцип індивідуальної вини, яка має бути доведена в кожному конкретному випадку, а особі, яка піддається люстраційні процедурі, буде гарантовано право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження до суду (пункти 12, 13).

Установлені зазначеною Резолюцією №1096 підходи до проведення люстрації знайшли свій розвиток у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні "Любох проти Польщі" Європейський суд з прав людини наголошує, що люстраційна процедура не може слугувати покаранням, оскільки це прерогатива кримінального права. Якщо норми національного закону допускають упровадження обмеження прав, гарантованих Конвенцією, то такі обмеження мають бути достатньо індивідуальні. Люстраційні процедури мають відповідати критеріям доступності, а при розгляді справ про люстрацію мають бути дотримані всі стандарти справедливого судового розгляду та вимог, передбачених статтею 6 Конвенції щодо кримінальних проваджень. Зокрема, особі, яка піддається люстрації, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такою гарантією передусім має бути презумпція невинуватості (пункт 61).

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що відповідач перевірку стосовно ОСОБА_1 провів формально, без дотримання принципів презумпції невинуватості й індивідуальної вини, оскільки при проведенні перевірки, не врахував те, що позивач проходив службу в державній установі (державна служби охорони при Біловодському РВ УМВС в Луганській області) й отримував грошове забезпечення.

Відповідно до частини 11 статті 5 Закону України Про очищення влади , складений у відповідності до даної статті Закону висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуваний висновок ГУ ДФС у Луганській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України Про очищення влади , від 17 лютого 2017 року за №28/1216/2678420135 стосовно позивача є необґрунтованим і таким, що не відповідає критеріям, встановленим частиною 3 статті 2 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому його належить скасувати.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що суди першої й апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої й апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) та Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду