Постанова

від 18.02.2010 по справі 2-а-36/10

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-а-36/10

Провадження № 2-а-36/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2010 року Московський районний суд м.Харкова у складі головуючого судді Єрмак Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, зобов'язання перерахунку та виплати державної соціальної допомоги як особі, яка має статус дитина війни ,

встановив :

Позивач звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії Дитина війни та відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни з 01.01.06 р. по 31.12.08 р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р., від 21 травня 2008 р., якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік та Закону України „Про державний бюджет на 2008 р.» щодо зупинення ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії за вказаний період.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09.0707 р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України Про Державний бюджет України на 2007 р. , рішень щодо неконституційності Закону України Про Державний бюджет України на 2006 р. Конституційним Судом України не приймалось. Невиплата позивачу зазначеної доплати до пенсії відбулася також через невизначеність на законодавчому рівні механізму здійснення таких виплат особам, що мають статус дитини війни. Крім того, застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправильне, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. У 2008 р. позивачу відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 р.» та Постанови КМУ №530 виплачувалось підвищення до пенсії у 10% прожиткового мінімуму, що необхідно врахувати. Просив відмовити в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус Дитина війни , що впливає із посвідчення та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на Закон України „Про державний бюджет…» за відповідний рік, на відсутність коштів на це та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи при цьому з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , цій категорії громадян пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» , оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007-2008 р., суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 р., у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , яким зупинено дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Тому, із дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 р.

Таким чином, відповідно до ст.62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 р.» позивачу повинно було нарахувати та сплатити доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» .

Оскільки, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, то з 22.05.2008 р. відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 р.- нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до приписів ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 р.» виплаті підлягає соціальна допомога в розмірі 30% з 22.05.08 р. по 31.12.08 р.

При цьому, суд враховує, що позивачу на підставі Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р. „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» було виплачено доплату до пенсії у 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, яка становить 30% мінімальної пенсії за віком.

До 22.05.2008 р. відповідач, здійснюючи позивачу доплати та підвищення, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» , діяв на підставі та у відповідності з чинною нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. задоволенню не підлягають.

Доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову суперечать ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України.

Не може суд прийняти до уваги й посилання відповідача про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Безпідставним є посилання на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Суд відхиляє заяви про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року. Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» .

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

Керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя Єрмак Н.В.