Рішення

від 24.07.2017 по справі 914/1155/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2017р. Справа № 914/1155/17

За позовною заявою: Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мімоза» , м. Львів

про: стягнення 27 598,30грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність б/н від 03.01.2017р.), ОСОБА_3 - представник (Довіреність б/н від 03.01.2017р.)

Від відповідача: ОСОБА_4 - представник (Довіреність №16 від 05.09.16р.)

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» , до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мімоза» , про стягнення 27 598,30грн.

Ухвалою суду від 09.06.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.06.2017р.

21.06.2017р. за вх..№22224/17 від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням керівника у відрядженні.

22.06.2017р. за вх..№22289/17 від позивача поступило клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

22.06.2017р. за вх..№22288/17 від позивача поступила заява про відсутність аналогічного спору між тими ж сторонами у провадженні господарських судів України, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір.

У судовому засіданні 22.06.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання 22.06.2017р. явки повноважного представника не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 22.06.2017р. розгляд справи відкладено на 11.07.2017р.

06.07.2017р. відповідач подав до суду відзив.

10.07.2017р. за вх..№24280/17 від позивача поступило клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.07.2017р. представник позивача стверджував, що рахунки відповідачу виставлялись в належному порядку.

Представник відповідача судовому засіданні 11.07.2017р. надав суду усні пояснення, що рахунки на оплату наданих послуг позивачем не виставлялись і не скеровувались відповідачу, а відтак відповідачем не порушено жодних прав позивача.

У судовому засіданні 11.07.2017р. оголошено перерву до 20.07.2017р.

У судовому засіданні 20.07.2017р. представник позивача, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2017р. надав суду усні пояснення, що рахунки на оплату наданих послуг позивачем не виставлялись і не скеровувались відповідачу, а відтак відповідачем не порушено жодних прав позивача.

У судовому засіданні 20.07.2017р. оголошено перерву до 24.07.2017р.

Представники позивача в судовому засіданні 24.07.2017р. підтримали позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи

В судовому засіданні 24.07.2017р. представник відповідача заперечив проти позовних, просив відмовити в їх задоволенні та надав копію постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016р. у справі №914/806/16, в якій зазначено, що позивач має право на отримання оплати вартості цих послуг за умови, якщо відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доведе надання таких послуг та отримання їх відповідачем.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

Між сторонами укладено договір № 134 про відшкодування експлуатаційних витрат від 01.11.2007р., що включає в себе Додаток 1 до договору № 134 від 01 листопада 2007 року.

Згідно із п. 1.1. договору, сторони погодили, що відповідач, який згідно з договором №6686 займає нежитлові приміщення для продовольчого магазину за адресою: вул. Краківська, 7, загальною площею 159,3м.кв. сплачує експлуатаційні витрати: на утримання нежитлового приміщення (будинку, споруди) та прибирання прибудинкової території; на прибирання прибудинкової території; на відшкодування витрат по вивозу та утилізації ТПВ (контейнерна тара підприємства - майданчик за адресою вул. Вічева).

У додатку до Договору № 134 від 01.11.2007р. визначені ставки експлуатаційних витрат станом на 01.01.2007р.: річна норма накопичення ТПВ - 14,76 куб. м, міс. норма-1,23 куб. м.; ставка експлуатаційних витрат по утриманню будинку та прибудинкової території 1,23 х19,66 грн. кв. м.; 0,98 х інд. інд. грн.; по прибиранню прибудинкової території з. 03.08р. - 25, 94 грн. кв. м.; по вивозу та утилізації ТПВ -19, 66грн. куб. м. / в місяць та 24,18 грн. (19,66грн. х 1,23).

Відповідно до п. 2.4.3. договору, відповідач зобов'язався сплачувати позивачу витрати за надані послуги у терміни встановлені договором.

У п. 3.2. договору сторони узгодили, що відповідач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, вносить плату за надані послуги на рахунок позивача.

Як зазначив позивач, в порушення умов договору відповідач не сплачує отримані послуги.

24.04.2015р. позивачем надіслано на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення вимогу про сплату боргу на суму 17 040 грн. 60 коп. та розрахунок нарахувань за послуги з утримання будників та прибудинкових територій (копія опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку долучені до матеріалів справи).

Позивач вимагав у семиденний строк від дня отримання згаданої вимоги на виконання вказаних зобов'язань, оплатити заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат.

24.01.2017р. позивач надіслав повторно на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення вимогу про сплату боргу на суму 26 147 грн. 08 коп. та акти взаєморозрахунків нарахувань за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій (копія опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку долучені до матеріалів справи).

24.05.2017р. позивач надіслав цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача рахунки до оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також рішення виконавчою комітету Львівської міської ради з відповідними додатками.

Усі вимоги позивача про необхідність оплати заборгованості надіслані відповідачу залишені без будь-якої відповіді.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо сплати послуг згідно договору № 134 про відшкодування експлуатаційних витрат від 01.11.2007р.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив наступне.

ТзОВ «Мімоза» зазначені вище вимоги, як й вказані рахунки до оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території не отримувало.

Також, як стверджує відповідач, аналіз змісту додатку до договору вказує, що на те, що в ньому не вміщено конкретно визначеної ціну (істотна умова договору), яка підлягає оплаті на відшкодування таких експлуатаційних витрат як-от: утримання нежитлового приміщення (будинку споруди) (п.п. а. п.1.1), та прибирання прибудинкової території (п.п. б. п.1.1).

При цьому, відповідач звернув увагу, що ні договір, ні додаток до нього не містить даних про площу прибудинкової території, прибирання, за яку входить в перелік послуг за вказаним договором, які входять до складу експлуатаційних х витрат.

Як зазначив відповідач, у додатку до договору відображено лише вартість експлуатаційних витрат з вивозу та утилізації сміття, оскільки, у п.6 додатку встановлена місячна норма накопичення ТПВ (1,23 м. куб.), а в п.7 додатку встановлено ставку експлуатаційних витрат по вивозу та утилізації ТПВ (оплата за місяць) 24,18 грн. Відтак, сторонами у спірному договорі погоджено лише вартість на відшкодування витрат по вивозу та утилізації ТПВ, що в контексті з приписами ст. 180 ГК України свідчить про досягнення згоди щодо ціни лише за вивіз та утилізацію ТПВ. Інших даних, які б конкретизували ціну, яка підлягає оплаті позивачу вказаний додаток до договору не передбачає, що на думку відповідача, вказує на безпідставність проведеного позивачем нарахування вартості експлуатаційних витрат з надання послуг на утримання нежитлового приміщення (будинку, споруди) та прибирання прибудинкової території.

За твердженням відповідача, відсутність погодженої ціни з надання таких послуг свідчить про не укладеність договору в означеній частині послуг.

На думку відповідача, тягар доказування факту вручення (надіслання) відповідачу рахунків на сплату експлуатаційних витрат та доказів надання й отримання вказаних у договорі послуг, а також ухилення відповідача від виконання свого обов'язку щодо сплати цих витрат покладається на позивача. Однак, матеріали справи, за твердженням відповідача, таких доказів не містять.

Як зазначив відповідач, з наданого розрахунку, нарахована сума експлуатаційних витрат за різні місяці вказаного періоду є неоднаковою. Відтак, відповідач не розуміє з чого виходив позивач визначаючи розмір суми експлуатаційних витрат в кожному конкретному місяці.

Зважаючи на заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за експлуатаційним витратами за період січня 2008 року по травень 2014 року включно, відповідач повідомив, що позов подано з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 134 про відшкодування експлуатаційних витрат від 01.11.2007р., що включає в себе Додаток 1 до договору № 134 від 01 листопада 2007 року, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач, відповідно до п.2.2.1 договору, зобов'язувався забезпечувати відповідача послугами, які передбачені договором (утримання нежитлового приміщення (будинку, споруди) та прибирання прибудинкової території; прибирання прибудинкової території; відшкодування витрат по вивозу та утилізації ТП), а відповідач, згідно з п.2.4.3 договору, - сплачувати позивачу витрати за надані послуги у терміни, встановлені договором.

Відповідач про дійсність укладення спірного договору не заперечив, підтвердивши це у відзиві, долученому до матеріалів справи.

Позивач свої зобов'язання щодо надання послуг в повному об'ємі за спірним договором виконав повністю, що не заперечується відповідачем.

Відповідач проти дійсності в повному об'ємі наданих послуг не заперечив, при цьому, оплату за отримані послуги не здійснював, починаючи з 2008 року, оскільки, за твердженням представника ТзОВ «Мімоза» , не отримував рахунків від позивача. Проте, відповідач користується послугами за спірним договором з 2007 року.

Однак, як встановлено судом, позивач скеровував відповідачу 24.04.2015р., 24.01.2017р. та 24.05.2017р. вимоги про необхідність сплати заборгованості, долучивши розрахунок заборгованості, рахунки на оплату, акти звірки та рішення виконавчою комітету Львівської міської ради з відповідними додатками.

Водночас, представник позивача повідомив, що рахунки за надані послуги щомісяця розносить двірник, за яким закріплена територія, на якій ТзОВ «Мімоза» проводить свою підприємницьку діяльність. При цьому, договором не передбачено особливого порядку вручення (скерування) рахунків. Порядок оплати передбачений п. 3.2. договору, відповідно до якого відповідач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, вносить плату за надані послуги на рахунок позивача.

Враховуючи, що відповідач не заперечив проти дійсності укладення спірного договору та зважаючи, що направлена позивачем поштова кореспонденція не вручена під час доставки (згідно результату пошуку відстеження пересилання поштових відправлень), ТзОВ «Мімоза» фактично ухилялося від отримання рахунків позивача про надані послуги. Більше того, про наявність заборгованості відповідач був обізнаний згідно позовної заяви позивача, направленої в лютому 2017 року.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечення відповідача про відсутність погодженої ціни з надання послуг, що свідчить про не укладеність договору в частині послуг судом відхиляються.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору (додатку) чи визнання неукладеним в певній частині. Натомість, у випадку ненадання послуг за договором відповідач міг звернутися до позивача із вимогою припинення чи розірвання такого. Однак, доказів такого звернення відповідачем також не надано.

Щодо покликань відповідача про можливість припинення позивачем надання послуг, відповідно до п. 2.1.1 якого при несплаті користувачем експлуатаційних витрат за надані послуги більше одного місяця з моменту закінчення строку платежу припиняти надання послуг до подальшого рішення щодо надання послуг та стягнення боргу, представник позивача зазначив, що у підприємства відсутня фактична можливість скористатися наданим правом, оскільки, перелік послуг, передбачених договором, надається не тільки ТзОВ «Мімоза» , а й іншим споживачам таких послуг, які знаходяться також на вул. Краківській у місті Львові, а відтак, розділяти споживачів послуг, які оплачують надані послуги, а які ні у позивача немає можливості .

Натомість, слід зазначити, що відповідно до п. 2.3.1 договору, відповідач має право знайомитися з розрахунками експлуатаційних витрат по утриманню будинку, прибудинкової території та по вивозу і утилізації ТПВ. Однак, до справи не долучено доказів звернення відповідача до позивача із заявами про ознайомлення із розрахунками експлуатаційних витрат й інших доказів про подання будь-яких запитів, клопотань, пояснень, заперечень чи міркувань з усіх питань, що можуть виникати у ході виконання договору, при цьому і в частині погодженої ціни з надання послуг.

У запереченнях проти позову відповідач покликається на позицію Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 07.12.2016р. у справі №914/806/16, де касаційний суд вказав, що між сторонами не було укладено договору на вивезення ТПВ, а відтак, позивач має право на отримання оплати вартості цих послуг за умови, якщо відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доведе надання таких послуг та отримання їх відповідачем.

У даній справі, як встановлено судом, між сторонами укладений договір № 134 про відшкодування експлуатаційних витрат від 01.11.2007р., що не заперечено сторонами спору.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у неналежному виконанні зобов'язання.

Отже, при пред'явленні позову кредитор повинен довести лише факт порушення зобов'язання, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів факт порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за договором в повному обсязі, а висновки та заперечення відповідача про те, що позивачем не вчинено дій передбачених договором є помилковими та не підтверджені належними доказами.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих, однак, враховуючи, що відповідач заявив про строк позовної давності, до стягнення з відповідача підлягає сума в розмірі 10416,63грн. за період з червня 2014 року по квітень 2017 року. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Мімоза» (79008, м. Львів, вул. Краківська, 7, ідентифікаційний код 23966805) на користь Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» (79007, м. Львів, пр. Свободи, 39, ідентифікаційний код 20772578) 10416,63грн. основного боргу та 603,89судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 31.07.2017р.

Суддя Ділай У.І.