Рішення

від 25.07.2017 по справі 910/8943/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017Справа №910/8943/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД"

про стягнення 482 660,02 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Баньковський С.О. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Сантехкомплект" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" (відповідач) 482660,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язань за договором №192/14СБ про закупівлю (постачання) товару від 23.05.2014, у зв'язку із чим у позивача утворилась заборгованість у сумі 482660,02 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 порушено провадження у справі № 910/8943/17 та призначено її до розгляду на 22.06.2017.

16.06.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 розгляд справи №910/8943/17 відкладено на 25.07.2017.

21.07.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 25.07.2017 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.07.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Водночас, відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю бути присутнім в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Зазначені обставини та підстави оцінюються судом, який розглядає справу з метою реалізації наданого йому права на відкладення розгляду справи.

Перебування у відпустці одного із представників відповідача не являється такими обставинами. При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому перебування представника відповідача у відпустці не перешкоджає реалізації прав відповідача визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Так, відповідач міг реалізувати свої процесуальні права шляхом подання відзиву на позов та доказів в обґрунтування своїх заперечень. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався. Відомостей, які саме докази можуть бути подані в подальшому, відповідачем не зазначено.

З урахуванням викладеного, суд вважає дане клопотання необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 25.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2014 між Приватним акціонерним товариством "Сантехкомплект" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" (покупець) укладено договір №192/14СБ про закупівлю (постачання) товару (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю крани кульові сталеві, затвор, надалі "товар", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар.

Згідно із п. 1.2. договору, найменування, номенклатура товару, його кількість, комплектність, відповідність, ціна, загальна вартість, інші необхідні характеристики та параметри детально викладені в Специфікаціях до цього договору, які є його додатками та невід'ємними його частинами.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна ціна (сума) даного договору визначена в специфікації №1 складає 1573699,55 грн., в тому числі ПДВ 314 739,91 грн., разом з ПДВ: 1888439,46 грн.

Загальна сума договору може бути змінена залежно від обсягу закупівлі товару, про що сторони укладають додаткову угоду до договору. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікаціях до даного договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з поставкою товару, в тому числі транспортні витрати до моменту здійснення його поставки покупцю (п.п. 3.2., 3.3., 3.4.).

Згідно із п. 4.1. договору, покупець здійснює передплату в розмірі 35% від суми договору. Остаточний розрахунок в розмірі 65% по факту отримання товару.

Платежі здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за умови отримання рахунка-фактури та видаткової накладної, товаросупровідних документів, податкової накладної (п. 4.2. договору).

В пункті 5.2. договору сторони погодили, що виконання постачальником зобов'язань з передачі товару визначається з моменту вручення товару покупцю при доставці товару постачальником. Дата передачі товару зазначається згідно з видатковою накладною, товарно-транспортною накладною.

У разі поставки товару невідповідної якості, некомплектності покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товару, якщо протягом 20-ти днів постачальник не усуне недоліки поставленого товару за власний рахунок (п. 2.3. договору).

Перехід права власності на товар відбудеться в момент його фактичної передачі покупцю за датою підписання представником покупця видаткової накладної (п. 5.3. договору).

Пунктом 5.7. договору сторони погодили, що приймання товару здійснюється покупцем: по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та відповідно до Інструкції №П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю;

по кількості - у відповідності з товаросупровідними документами та відповідно до Інструкції № П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

У відповідності до пп. 6.1.1. п. 6.1. договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п. 7.1.).

За поясненнями позивача, специфікація до договору № 192/14С6 від 23.05.2014 не була узгоджена сторонами, у зв'язку із чим поставка товарів здійснювались на підставі видаткових накладних.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 1 381 950,42 грн., що підтверджується видатковими накладними №13516 від 12.08.2014, №13656 від 13.08.2014, №15749 від 08.09.2014, №15928 від 10.09.2014, №16252 від 12.09.2014, №16254 від 12.09.2014, №16255 від 12.09.2014, №16284 від 12.09.2014, №16302 від 12.09.2014, №16359 від 12.09.2014, №19053 від 09.10.2014, №К1-00016924 від 16.06.2016, №19266 від 10.10.2014, №20285 від 21.10.2014, №20791 від 24.10.2014, №20792 від 24.10.2014, №20909 від 27.10.2014, №21593 від 31.10.2014, №24180 від 25.11.2014.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №192/14СБ про закупівлю (постачання) товару від 23.05.2014 в частині здійснення оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення 482660,02 грн. заборгованості.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №13516 від 12.08.2014, №13656 від 13.08.2014, №15749 від 08.09.2014, №15928 від 10.09.2014, №16252 від 12.09.2014, №16254 від 12.09.2014, №16255 від 12.09.2014, №16284 від 12.09.2014, №16302 від 12.09.2014, №16359 від 12.09.2014, №19053 від 09.10.2014, №К1-00016924 від 16.06.2016, №19266 від 10.10.2014, №20285 від 21.10.2014, №20791 від 24.10.2014, №20792 від 24.10.2014, №20909 від 27.10.2014, №21593 від 31.10.2014, №24180 від 25.11.2014 на виконання договору поставки поставив відповідачу товар на суму 1 381 950,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті п. 4.1. договору сторони погодили, що оплата відповідачем вартості товару здійснюється у наступному порядку: відповідач здійснює передплату в розмірі 35% від суми договору; остаточний розрахунок в розмірі 65% по факту отримання товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачем оплата поставленого за вказаними накладними товару здійснена частково на суму 867672,42 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та довідкою банку вих. №3924/17-УОК від 13.06.2017.

Відповідно до накладних на повернення товару №344 від 10.10.2014, №4 від 10.10.2014, №343 від 10.10.2014, №2 від 10.10.2014, №342 від 10.10.2014, №3 від 10.10.2014, №388 від 30.10.2014, №8 від 30.10.214, №481 від 28.11.2014, №11 від 28.11.2014 відповідач здійснив повернення товару на суму 31617,98 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 482660,02 грн. (1381950,42 - 867672,42 -31617,98).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 482660,02 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 482660,02 грн.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" (01004, м. Київ, вулиця Атоновича, будинок 23-А, ідентифікаційний код 32727885) на користь Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" (04073, м. Київ, вулиця Куренівська, будинок 16-А , ідентифікаційний код 20038832 ) суму основного боргу у сумі 482660,02 грн. та судові витрати у розмірі 7239,90 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2017.

Суддя С.О. Турчин