Постанова

від 08.10.2018 по справі 910/8943/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8943/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017

у справі № 910/8943/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД"

про стягнення 482 660, 02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року, ПАТ "Сантехкомплект" звернулось до місцевого господарського суду з позовом в якому просило стягнути з ТОВ "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" 482 660, 02 грн. заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 192/14СБ, що був укладений між сторонами 23.05.2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі № 910/8943/17 (суддя Турчин С.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 482 660, 02 грн. основного боргу та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 910/8943/17 (судді : Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Мартюк А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у позові.

Не погоджуючи з прийнятими судовими рішеннями щодо задоволення позову, скаржник посилається на не врахування судами вимог ст. 180, 181 ГК України, а саме на неукладеність договору, оскільки між сторонами не була узгоджена специфікація до договору поставки.

Також, відповідач зазначає у своїй касаційній скарзі про те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі фактичні обставин справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" та ухвалено здійснити перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у даній справі в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 23.05.2014 між ПАТ "Сантехкомплект" (постачальник) та ТОВ "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" (покупець) укладено договір про закупівлю (постачання) товару № 192/14СБ , за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцю крани кульові сталеві, затвор, надалі "товар", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар.

Згідно із п. 1.2 договору, найменування, номенклатура товару, його кількість, комплектність, відповідність, ціна, загальна вартість, інші необхідні характеристики та параметри детально викладені в Специфікаціях до цього договору, які є його додатками та невід'ємними його частинами.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна ціна (сума) даного договору визначена в специфікації № 1 складає 1 573 699,55 грн., у тому числі ПДВ 314 739,91 грн., разом з ПДВ: 1 888 439,46 грн.

Пунктами 3.2, 3.3, 3.4 договору передбачено, що загальна сума договору може бути змінена залежно від обсягу закупівлі товару, про що сторони укладають додаткову угоду до договору. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікаціях до даного договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з поставкою товару, в тому числі транспортні витрати до моменту здійснення його поставки покупцю.

За п. 4.1 договору визначено, що покупець здійснює передплату в розмірі 35% від суми договору. Остаточний розрахунок в розмірі 65 % по факту отримання товару.

Як передбачено п. 4.2 договору, платежі здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за умови отримання рахунка-фактури та видаткової накладної, товаросупровідних документів, податкової накладної.

Пунктами 5.2, 5.3 договору сторони погодили, що виконання постачальником зобов'язань з передачі товару визначається з моменту вручення товару покупцю при доставці товару постачальником. Дата передачі товару зазначається згідно з видатковою накладною, товарно-транспортною накладною. Перехід права власності на товар відбудеться в момент його фактичної передачі покупцю за датою підписання представником покупця видаткової накладної.

У відповідності до п. 5.7 Договору приймання товару здійснюється покупцем:

по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та відповідно до Інструкції № П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю;

по кількості - у відповідності з товаросупровідними документами та відповідно до Інструкції № П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Положення п. 6.1.1 Договору передбачають, що покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Оскільки специфікації до зазначеного договору сторони не погодили, поставка товару здійснювалася на підставі видаткових накладних, що підтверджується відповідними документами, а саме видатковими накладними № 13516 від 12.08.2014, № 13656 від 13.08.2014, № 15749 від 08.09.2014, № 15928 від 10.09.2014, № 16252 від 12.09.2014, № 16254 від 12.09.2014, № 16255 від 12.09.2014, № 16284 від 12.09.2014, № 16302 від 12.09.2014, № 16359 від 12.09.2014, № 19053 від 09.10.2014, № 19266 від 10.10.2014, № 20285 від 21.10.2014, № 20791 від 24.10.2014, № 20792 від 24.10.2014, № 20909 від 27.10.2014, № 21593 від 31.10.2014, № 24180 від 25.11.2014, № К1-00016924 від 16.06.2016 на загальну суму 1 381 950, 42 грн.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань, суди попередніх інстанцій встановили, що постачальником здійснено поставку товару, а покупцем отриманий товар оплачено лише частково на суму 867 672, 42 грн., що підтверджується банківськими виписками та довідкою банку № 3924/17-УОК.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що поставлений товар частково (на суму 31 617, 98 грн.) був повернутий відповідачем позивачу, про що свідчать накладні на повернення товару № 344 від 10.10.2014, № 4 від 10.10.2014, № 343 від 10.10.2014, № 2 від 10.10.2014, № 342 від 10.10.2014, № 3 від 10.10.2014, № 388 від 30.10.2014, № 8 від 30.10.2014, № 481 від 28.11.2014 року, № 11 від 28.11.2014.

За таких обставин, коли відповідач отримавши товару в повному обсязі не оплатив його вартість, зворотного належним чином не доведено, суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнувши з ТОВ "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" на користь ПАТ "Сантехкомплект" 482 660,02 грн. вартості неоплаченого товару.

За приписами статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм права та встановленого судами обох інстанцій, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки позивач свої зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, який відповідач лише частково оплатив, заборгувавши ПАТ "Сантехкомплект" 482 660,02 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо посилань скаржника на неукладеність договору, суд зазначає таке.

Згідно ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За приписами статей 180, 181 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Таким чином, непогодження сторонами істотних умов договору може бути лише підставою вважати договір неукладеним.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами чи стороною.

Така правова позиції, висловлена Верховний Судом у постанові від 29.08.2018 у справі № 915/839/17.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі № 910/8943/17 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "СХІДГАЗБУД" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 у справі № 910/8943/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття , є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.