Постанова

від 11.10.2017 по справі 910/8943/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р. Справа№ 910/8943/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Мартюк А.І.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.С.

представників сторін:

від позивача - Баньковський С.О. - дов. б/н від 14.09.2017 року;

від відповідача - Апонащенко С.С., дов. б/н від 28.07.2017 року;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна

компанія СХІДГАЗБУД

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.07.2017 року

у справі № 910/8943/17 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Сантехкомплект

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна

компанія СХІДГАЗБУД

про стягнення 482 660,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/8943/17 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД на користь Приватного акціонерного товариства Сантехкомплект суму основного боргу у сумі 482 660,02 грн. та судові витрати у розмірі 7 239,90 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/8943/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Мартюк А.І. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.09.2017 року.

05.09.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства Сантехкомплект надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

27.09.2017 року в судовому засіданні було оголошено перерву в розгляді справи до 04.10.2017 року за усним клопотанням представника відповідача, з метою надання сторонам можливості добровільного врегулювання спору.

03.10.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач підтримав доводи апеляційної скарги та просив зобов'язати позивача надати копії та оригінали для огляду всіх документів до укладених між сторонами Договорів.

04.10.2017 року в судовому засіданні було оголошено перерву в розгляді справи до 11.10.2017 року.

05.11.2017 року через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/8943/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Приватного акціонерного товариства Сантехкомплект у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.05.2014 року між Приватним акціонерним товариством Сантехкомплект (далі - постачальник, позивач, ПрАТ Сантехкомплект ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД (далі - покупець, відповідач, ТОВ Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД ) укладено договір про закупівлю (постачання) товару № 192/14СБ (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у ньому, передати у власність покупцю крани кульові сталеві, затвор, надалі товар , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар.

Згідно із п. 1.2 Договору, найменування, номенклатура товару, його кількість, комплектність, відповідність, ціна, загальна вартість, інші необхідні характеристики та параметри детально викладені в Специфікаціях до цього договору, які є його додатками та невід'ємними його частинами.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна ціна (сума) даного договору визначена в специфікації № 1 складає 1 573 699,55 грн., у тому числі ПДВ 314 739,91 грн., разом з ПДВ: 1 888 439,46 грн.

Положеннями п.п. 3.2, 3.3, 3.4 Договору передбачено, що загальна сума договору може бути змінена залежно від обсягу закупівлі товару, про що сторони укладають додаткову угоду до договору. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікаціях до даного договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з поставкою товару, в тому числі транспортні витрати до моменту здійснення його поставки покупцю.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що покупець здійснює передплату в розмірі 35% від суми договору. Остаточний розрахунок в розмірі 65% по факту отримання товару.

Як передбачено п. 4.2 Договору, платежі здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за умови отримання рахунка-фактури та видаткової накладної, товаросупровідних документів, податкової накладної.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що виконання постачальником зобов'язань з передачі товару визначається з моменту вручення товару покупцю при доставці товару постачальником. Дата передачі товару зазначається згідно з видатковою накладною, товарно-транспортною накладною.

Згідно з п. 5.3 Договору перехід права власності на товар відбудеться в момент його фактичної передачі покупцю за датою підписання представником покупця видаткової накладної.

У відповідності до п. 5.7 Договору приймання товару здійснюється покупцем:

по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та відповідно до Інструкції № П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю;

по кількості - у відповідності з товаросупровідними документами та відповідно до Інструкції № П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю.

Положення п. 6.1.1 Договору передбачають, що покупець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Позивач стверджує, що специфікація до Договору № 192/14С6 від 23.05.2014 не була узгоджена сторонами, у зв'язку із чим поставка товарів здійснювались на підставі видаткових накладних.

Поставка позивачем товару та прийняття його відповідачем на суму 1 381 950,42 грн. підтверджується наступними видатковими накладними: № 13516 від 12.08.2014 року, № 13656 від 13.08.2014 року, № 15749 від 08.09.2014 року, № 15928 від 10.09.2014 року, № 16252 від 12.09.2014 року, № 16254 від 12.09.2014 року, № 16255 від 12.09.2014 року, № 16284 від 12.09.2014 року, № 16302 від 12.09.2014 року, № 16359 від 12.09.2014 року, № 19053 від 09.10.2014 року, № 19266 від 10.10.2014 року, № 20285 від 21.10.2014 року, № 20791 від 24.10.2014 року, № 20792 від 24.10.2014 року, № 20909 від 27.10.2014 року, № 21593 від 31.10.2014 року, № 24180 від 25.11.2014 року, № К1-00016924 від 16.06.2016 року (а.с. 16-27, 34-39, 42-45, 48-49).

Як стверджує позивач, відповідачем оплачено поставлений товар на суму 867 672,42 грн., що підтверджується банківськими виписками та довідкою банку вих. № 3924/17-УОК від 13.06.2017 року (а.с. 88-108).

Крім того, позивач також звертає увагу, що відповідач частково повернув поставлений товар на суму 31 617,98 грн., що підтверджується наступними накладними на повернення товару: № 344 від 10.10.2014 року, № 4 від 10.10.2014 року, № 343 від 10.10.2014 року, № 2 від 10.10.2014 року, № 342 від 10.10.2014 року, № 3 від 10.10.2014 року, № 388 від 30.10.2014 року, № 8 від 30.10.2014 року, № 481 від 28.11.2014 року, № 11 від 28.11.2014 року (а.с. 28-33, 40-41, 46-47).

Позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором у частині здійснення оплати за поставлений товар, у ТОВ Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД наявна заборгованість перед ПрАТ Сантехкомплект у розмірі 482 660,02 грн. (1 381 950,42 грн. поставлений товар - 867 672,42 грн. оплата - 31 617,98 грн. повернутий товар).

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару, ПрАТ Сантехкомплект звернулося з даним позовом та просить стягнути з ТОВ Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД на свою користь 482 660,02 грн. заборгованості за Договором.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторони у своїх поясненнях підтверджують поставку позивачем товару на загальну суму 1 381 950,42 грн.

Крім того, матеріали справи підтверджують оплату відповідачем отриманого товару на суму 867 672,42 грн. та повернення позивачу товару на суму 31 617,98 грн.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 482 660,02 грн., оскільки невиконане зобов'язання за Договором підтверджується матеріалами справи, а доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Проте, апелянт посилається на те, що спірний Договір № 192/14 СБ від 23.05.2014 року є неукладеним, оскільки сторонами не погоджена специфікація до нього.

Крім того, в додаткових письмових поясненнях апелянт посилається на укладення між сторонам іншого Договору № 260/14 СБ від 28.07.2014 року, специфікація до якого погоджена сторонами та, як стверджує апелянт, поставка товару за цим договором здійснена за видатковими накладними від 12.09.2014 року № 16359 та № 16255. При цьому, заборгованість за вказаними видатковими позивач просить стягнути не за Договором № 260/14 СБ від 28.07.2014 року, а за Договором № 192/14 СБ від 23.05.2014 року.

Слід звернути увагу на посилання апелянта, які суперечать його позиції щодо неукладення Договору, а саме те, що, по-перше, він не отримував рахунки на оплату за поставлений товар, а отже, відповідно до п. 4.2 Договору № 192/14 СБ від 23.05.2014 року, право вимоги позивача не настало. По-друге, відповідачем здійснено 35% передплату у сумі 660 953,81 грн., а отже позивач не поставив товар в повному обсязі на суму 1 888 439,46 грн., що було б підставою для оплати решти 65% вартості товару, згідно з п. 4.1 Договору № 192/14 СБ від 23.05.2014 року.

Стосовно вказаних доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки сторонами вказаного Договору дійсно не погоджено специфікації, то судом першої інстанції обґрунтовано прийнято доводи позивача про поставку товару на умовах Договору, але не за специфікацією, а саме за видатковими накладними.

Щодо поставки за спірним Договором № 192/14 СБ від 23.05.2014 року чи Договором № 260/14 СБ від 28.07.2014 року, то слід відмітити, що видаткові накладні не містять посилання на те, за яким договором відбулася поставка, окрім видаткової накладної № К1-00016924 від 16.06.2016 року, в якій зазначено, що поставка відбулася за Договором № 192/14 СБ від 23.05.2014 року (а.с. 48).

26.05.2014 року відповідач перерахував на рахунок позивача 660 953,81 грн. з призначенням платежу - за обладнання згідно Договору № 192/14 СБ від 23.05.2014 року, тобто відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив укладення Договору № 192/14 СБ від 23.05.2014 року (а.с. 91).

В інших платежах, містяться посилання лише на рахунки, а не на Договір. При цьому, позивач зазначив, що рахунки направлялися відповідачу в одному екземплярі, у зв'язку з чим він не може надати їх копії. Як зазначено вище, відповідач стверджує, що він їх не отримував, а отже відповідно до п. 4.2 Договору № 192/14 СБ від 23.05.2014 року не наступило право вимоги оплати товару у позивача.

Твердження відповідача стосовно ненадання заявником рахунку-фактури на оплату поставленого товару не нівелює обов'язку покупця оплатити отримай товар.

За своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати та ніяким чином не засвідчує обсяг поставленої продукції.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

У даному випадку, відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Тобто, після прийняття товару за видатковими накладними у відповідача виник обов'язок зі сплати отриманого товару, що також відповідає умовам п.п. 5.2, 5.3, 6.1.1 Договору.

Крім того, у матеріалах справи міститься претензія № 30/17-п від 13.03.2017 року, в якій позивач просить оплатити відповідача заборгованість за поставлений товар за Договором № 192/14 СБ від 23.05.2014 року в сумі 482 660,02 грн. При цьому, сума заборгованості за претензією відповідає сумі позову (а.с. 50).

Дана претензія була направлена відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком (а.с. 51-52)

Відповідач жодним чином не відреагував на дану претензію, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на те, що його було позбавлено права надати свої пояснення в суді першої інстанції, зокрема, по Договору № 260/14 СБ від 28.07.2014 року (оригінал якого не було надано суду апеляційної інстанції для огляду), оскільки він не отримав позовну заяву та його клопотання про відкладення від 21.07.2017 року судом першої інстанції не було задоволено, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Як позовна заява, так і ухвали Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року про порушення провадження у справі та від 22.06.2017 року про відкладення розгляду справи направлялися відповідачу за його юридичною адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 23-А.

В свою чергу, відповідач не скористався належним чином своїм правом на отримання кореспонденції. При цьому, розгляд спору в суді першої інстанції тривав понад півтора місяці.

Слід також зазначити, що відповідач не був позбавлений права на подання будь-яких доказів як по суті спору разом із заявою про відкладення розгляду справи, так і щодо перебування представника відповідача у плановій відпустці.

Щодо доводів про перебування частини документів по спірним правовідносинам в зоні АТО, що унеможливлює виконання відповідачем його зобов'язань, через відсутність достатніх даних щодо заборгованості тощо, то слід зазначити наступне.

З моменту поставки товару, яка відбулась у 2014 році, окрім однієї поставки за видатковою накладною № К1-00016924 від 16.06.2016 року, до моменту подання позову, відповідач не оплатив у повному розмірі поставлений товар.

Частина оплат здійснених відповідачем відбулась після зміни юридичної адреси з м. Донецьк на м. Київ.

Здійснюючи такі оплати та знаючи про правовідносини між сторонами, відповідач не надав жодних доказів вчинення ним будь-яких дій направлених на вирішення спірного питання з позивачем.

Незважаючи на вказані висновки, враховуючи посилання апелянта на порушення його прав, судом апеляційної інстанції 27.09.2017 року оголошено перерву спочатку до 04.10.2017 року, а потім до 11.10.2017 року, з метою надання часу для зустрічі повноважних представників сторін та врегулювання даного спору, проте доказів відповідної зустрічі та врегулювання спору суду надано не було.

Враховуючи зазначені вище обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 482 660,02 грн. заборгованості за поставлений товар по видатковим накладним за Договором № 192/14 СБ від 23.05.2014 року.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі - не наведено.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/8943/17 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія СХІДГАЗБУД залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 року по справі № 910/8943/17 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/8943/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

А.І. Мартюк

Повний текст рішення складено 17.10.2017 року.