Постанова

від 26.07.2017 по справі 818/940/17

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 р. Справа № 818/940/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представників позивача: Оскорбіна А.Г., Кузьміна О.В.,

представника відповідача - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/940/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" (далі - позивач, ТОВ "Сумський завод ущільнень") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - відповідач, ГУДФС у Сумській області), в якій просить визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000911407 від 04 квітня 2017 року та податкове повідомлення - рішення № 0000921407 від 04 квітня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок відповідача про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум по господарським операціям з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" у зв'язку із неможливістю здійснення вказаними контрагентами господарських операцій із реалізації листу графітового неармованою, фольги графітової, нитки графітової армована, нитки луб'яної та інших матеріалів для виробництва ущільнень у зв'язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва.

Не погоджуючись із позицією податкового органу, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" взято на податковий облік та з 06.03.2007 року зареєстровано як платник ПДВ, є виробником продукції виробничо-технічного призначення.

Необхідною умовою виробництва продукції є закупівля сировини та комплектуючих. У наведеному в акті переліку сировини немає жодного виду продукції, яка не використовується позивачем у власному виробництві. Для виробництва продукції позивач має необхідні умови: як власне обладнання так і орендоване, нараховує та виплачує працівникам заробітну плату, яка значно перевищує мінімальну заробітну плату, яка встановлена чинним законодавством.

Позивач зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, зокрема, і належно оформленими податковими накладними.

Перевірка підтвердила, що позивач мав господарські операції з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" з придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаних підприємств. Подальше використання сировини у виробництві засвідчується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, документами на підтвердження виробництва продукції (договорами оренди, актами прийому-передачі складських приміщень) та транспортування (товарно-транспортними накладними) придбаного в контрагентів товару.

Надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій з контрагентами, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - ним отримано товар, який в подальшому використано у виробництві та реалізовано кінцевому споживачу. Факти подальшої реалізації готової продукції, виробленої позивачем, податковий орган не спростовує.

Позивач зазначає, що здійснення господарських операцій та правомірність включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" підтверджується договорами, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, податковими та видатковими накладними.

Позивач зазначає, що здійснював оплату за отримані товари та послуги шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

НА переконання позивача, надані ним документи бухгалтерського обліку в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, підтверджують реальність здійснення господарських операцій

На момент здійснення таких операцій, ТОВ "Крокус Прайм", TOB "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" були включені до Єдиного державного реєстру і перебували на обліку платників податків. Крім того, на час подання позову контрагенти також включені до Єдиного державного реєстру і перебували на обліку платників податків. Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані".

Щодо відсутності деяких контрагентів за місцезнаходженням, то, на думку позивача, цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особа не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання договорів з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Доводи відповідача про порушення контрагентами податкового законодавства та як наслідок притягнення до відповідальності позивач вважає неправомірними, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення.

Крім того, невиконання контрагентами ТОВ своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і ТОВ не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Щодо відсутності на окремі види сировини сертифікатів якості, то в акті не відображено, що в України не всі товари підлягають обов'язкової сертифікації. Придбані нами у контрагентів товари не входили (на час здійснення операцій по купівлі) та не входять до "Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 № 28. Крім того, сертифікат відповідності не є первинним документом який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення в розумінні статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV), а тому посилання на сертифікати - безпідставне.

З огляду на викладене, позивач вважає правомірним формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані", оскільки реальність виконання взятих зобов'язань за укладеними договорами, підтверджується документами бухгалтерського обліку. Надані позивачем документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначивши, що висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на податковий кредит по операціях із зазначеними вище контрагентами ґрунтуються на встановленій проведеною перевіркою неможливості реального здійснення господарських операцій ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" із реалізації листу графітового неармованого, фольги графітової, нитки графітової армована, нитки лубяної та інших матеріалів для виробництва ущільнень у зв'язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва через відсутність факту реального одержання (купівлі) ТОВ "Крокус Прайм", TOB "Дарлан Плюс", ТОВ "Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" відповідної кількості листу графітового неармованого, фольги графітової, нитки графітової армованої, нитки лубяної та інших матеріалів для виробництва ущільнень від інших СГ та власного задекларованого виробництва у період господарської діяльності, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ТМЦ та нереальність здійснення ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", ТОВ "Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" первинного постачання (продажу) на адресу ТОВ "Сумський завод ущільнень".

Факт відсутності придбання ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", ТОВ "Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" листу графітового неармованого, фольги графітової, нитки графітової армованої, нитки лубяної та інших матеріалів для виробництва ущільнень від інших підприємств підтверджується даними Єдиного реєстру податкових накладних та поданою до органу ДФС податковою звітністю.

Згідно податкової інформації, отриманої з ЄРПН, та податкових декларацій з ПДВ у ТOB "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", ТОВ "Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" відсутні будь-які господарські відносини із підприємствами щодо придбання листу графітового неармованого, фольги графітової, нитки графітової армованої, нитки лубяної та інших матеріалів для виробництва ущільнень, оскільки не зареєстровано жодної податкової накладної постачальниками та ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", ТОВ "Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" не подано Заяву-скаргу (додаток 8 до податкової декларації з ПДВ) на контрагентів - постачальників.

Враховуючи викладене, контролюючий орган вважає, що ТОВ "Сумський завод ущільнень" було отримано від ТОВ "Дарлан Плюс", ТОВ "Санлайт Компані, ТОВ "Постачпродукт", ТОВ "Крокус Прайм" паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки складені у зв'язку з оформленням господарських операцій, які реально не здійснювались, та не можуть бути підставою для відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не виключною. Право на податковий кредит у ТОВ "Сумський завод ущільнень" не підтверджується, - у зв'язку з відсутністю об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 06.03.2017 по 13.03.2017 посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання ТМЦ у ТОВ "Дарлан Плюс" за січень-березень 2015 року, ТОВ "Санлайт Компані" за травень 2015 року, ТОВ "Постачпродукт" за серпень 2015 року, ТОВ "Крокус Прайм" за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2017 № 96/18-28-14-07/34743542/36 (а.с. 17-55, том 1).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000911407 від 04 квітня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 277050,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 221640, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55410,00 грн. (а.с. 15, том 1) та податкове повідомлення-рішення № 0000921407 від 04 квітня 2017 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 197603,00 грн. (а.с. 14, том 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає помилковими висновки відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що підставою збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про безтоварність угод позивача із контрагентами - ТОВ Дарлан Плюс , ТОВ Санлайт Компані , ТОВ Постачпродукт , ТОВ Крокус Прайм .

Проте, суд вважає помилковими такі висновки відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи, судом встановлено, що 03.11.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" укладено договір поставки № 031114 з ТОВ "Крокус Прайм" (а.с. 77), відповідно до якого позивач придбавав нитку фторопластову, нитку графітову армовану, нитку арамідну, лист графітовий армований, фольгу графітову тощо.

На виконання договору ТОВ "Крокус Прайм" видало позивачу податкові накладні (а.с. 95-99, т. 1).

Товар був оплачений позивачем шляхом безготівкового розрахунку, про що свідчать рахунки на оплату (а.с. 81, 84, 87, 90, 94, т. 1), платіжні доручення (а.с. 78 -79 т. 1).

Факти отримання та транспортування товару підтверджуються видатковими накладними (а.с. 82, 85, 88, 91, 93, т.1), карткою рахунку 631 (а.с. 179-180, т. 1), наказами про відрядження (а.с. 127,128 т. 1), товарно-транспортними накладними (а.с. 80, 83, 86, 89, 92, т.1).

07.08.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" укладено договір поставки № 070815 з ТОВ "Постачпродукт", відповідно до якого позивач придбавав лист графітовий армований, нитку фторпластову, суспензію фторпластову пропиточну, катушку 300мм (а.с. 100-101, т. 1).

На виконання договору ТОВ "Постачпродукт" видало позивачу податкову накладну (а.с. 218, т. 2).

Товар був оплачений позивачем шляхом безготівкового розрахунку, про що свідчать рахунок на оплату (а.с. 103, т. 1), платіжні доручення (а.с. 108 -110 т. 1).

Факти отримання та транспортування товару підтверджуються видатковою накладною (а.с. 102, т.1), карткою рахунку 631 (а.с. 107, т. 1) товарно-транспортною накладною (а.с. 104, т. 1), договором на перевезення вантажу від 18.06.2015 (а.с. 106, т. 1), актом здачі-прийомки виконаних робіт (а.с. 105, т. 1).

30.03.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" укладено договір поставки № 3003158 з ТОВ "Санлайт Компані", відповідно до якого позивач придбавав внутрішні кільця, зовнішні кільця, катушки 100мм/300мм, лист графітовий армований, нитку фторпластову, фольгу графітову тощо (а.с. 111, т. 1).

На виконання договору ТОВ "Санлайт Компані" видало позивачу податкові накладні (а.с. 236, 239 т. 2).

Товар був оплачений позивачем шляхом безготівкового розрахунку, про що свідчать рахунки-фактури (а.с. 120, 124 т. 1), платіжне доручення (а.с. 112 т. 1).

Факти отримання та транспортування товару підтверджуються видатковими накладними (а.с. 119, 123, т.1), карткою рахунку 631 (а.с. 195-202, т. 1), товарно-транспортними накладними (а.с. 121-122, 125-126, том 1), договором на надання транспортних послуг від 01.01.2015 (а.с. 113-114, т. 1), актами здачі-прийняття робіт (а.с. 115,116 т. 1), договорами-заявками на перевезення вантажів (а.с. 117, 118, т. 1).

28.11.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" укладено договір поставки № 281114 з ТОВ "Дарлан Плюс", відповідно до якого позивач придбавав внутрішні кільця, зовнішні кільця, катушки 100мм/300мм, лист графітовий армований, нитку фторпластову тощо (а.с. 154-155, т. 1). В подальшому право вимоги за цим договором було відступлено ТОВ "Вермакс" згідно договору від 27.05.2016 № 05/27 ВПВ (а.с. 145, т. 1).

На виконання договору ТОВ "Дарлан Плюс" видало позивачу податкові накладні (а.с. 143,144, т. 1, а.с. 198, 200, 202, 204, т. 2).

Товар був оплачений позивачем шляхом безготівкового розрахунку, про що свідчать платіжні доручення (а.с. 166-176 т. 1).

Факти отримання та транспортування товару підтверджуються видатковими накладними (а.с. 130, 132, 135, 137, 139, 141, 156, 159, 161, 163 т.1), наказом про відрядження (а.с. 129, т. 1), карткою рахунку 631 (а.с. 177-178, 181-189, 190-194, т. 1), товарно-транспортними накладними (а.с. 131, 133-134, 136, 138, 140, 142, 157-158, 160, 162, 164-165, том 1), актами здачі-прийняття робіт/надання послуг з перевезення (а.с. 146-149 т. 1), договорами-заявками на перевезення вантажів (а.с. 150-153, т. 1).

Зазначена сировина в подальшому було використано у власній господарській діяльності позивача, а саме для виготовлення комплектуючих, які були надалі реалізовані ПАТ Одеський припортовий завод , ПАТ Агроресурс , ТОВ Радехівський сукор , ТОВ Перечинський лісохімічний комбінат , ПАТ Укргазвидобування , ТОВ Бессарабіч- Агро , ТОВ Уманьпиво , ПАТ Укртатнафта , ПАТ Рівнеазот та інш. (а.с. 213 - 250)том.1

Суд зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано до матеріалів справи доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки викладені в акті перевірки про відсутність кодів УКТ ЗЕД на товарах, відсутність реєстрації податкових накладних контрагентами позивача.

Проте, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті судом документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином .

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках - припущеннях щодо безтоварності угоди.

Проте, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно п. п. п. а) п. п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, виходячи з вищенаведеного видані позивачу податкові накладні його контрагентами, це і є подія яка підтверджує факт придбання товару (робіт, послуг) та надає право на формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

На підставі викладеного вище, правочини між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами і вони жодним чином не суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а тому висновки відповідача, щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість є помилковими.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Таким чином, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо відсутності на окремі види сировини сертифікатів якості, суд зазначає наступне.

Так, "Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" затверджений Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 № 28.

Проте, придбані позивачем товари не входили (на час здійснення операцій по купівлі) та не входять до зазначеного Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні

З огляду на викладене, суд вважає правомірним формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані", оскільки реальність виконання взятих зобов'язань за укладеними договорами, підтверджується документами бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, суд наголошує, що в акті перевірки відсутня інформація про порушення кримінальних справ відносно ТОВ "Сумський завод ущільнень" , ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані".

Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємодіях позивача з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані", а також в матеріалах справи відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними господарських операцій.

Отже, в акті перевірки не відображено фактичних обставин справи та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення позивачем податкового законодавства, оскільки акт перевірки не містить доказів: неможливості реального здійснення ТОВ "Сумський завод ущільнень" господарських операцій з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг; фактичного нездійснення ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані", підприємницької діяльності саме в період операцій з ТОВ "Сумський завод ущільнень" , відсутності у них саме в цей період фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій з ТОВ "Сумський завод ущільнень" , зокрема, відсутності кваліфікованого персоналу, основних фондів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; відсутності у ТОВ "Сумський завод ущільнень" , взаємозв'язку між укладеними з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані", договорами та використанням їх у господарській діяльності товариства; здійснення ТОВ "Сумський завод ущільнень" операцій без ділової мети та обліку операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, з умислом завдати шкоду інтересам держави; відсутності, дефектності, недійсності та/або недостатності первинних документів, наданих ТОВ "Сумський завод ущільнень" до перевірки.

Перевіркою, також не наведено даних, які б засвідчували відсутність потреби на укладання правочинів (відсутня інформація щодо оперативних заходів про порушення кримінальних справ щодо посадових осіб та засновників ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Дарлан Плюс", "ТОВ Постачпродукт" та ТОВ "Санлайт Компані" та відібрання пояснень посадових осіб на предмет реєстрації в державних органах виконавчої влади, податкової служби, органах статистики, пенсійному фонді, фактичного наміру здійснювати фінансово- господарську діяльність, укладання договорів).

Отже, всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 0000911407 від 04 квітня 2017 року та № 0000921407 від 04 квітня 2017 року прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, позивачу відшкодовується за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області сума судового збору в розмірі в розмірі 7 119 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0000911407 від 04 квітня 2017 року

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області № 0000921407 від 04 квітня 2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 168, код ЄДРПОУ 34743542) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) судовий збір у розмірі 7 119 (сім тисяч сто дев'ятнадцять) грн. 80 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений та підписаний 31.07.2017.

Суддя О.А. Прилипчук