Постанова

від 03.04.2020 по справі 818/940/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №818/940/17

адміністративне провадження №К/9901/35414/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 (суддя - Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 (колегія суддів: Яковенко М.М., Лях О.П., Старосуд М.І.) у справі № 818/940/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумський завод ущільнень до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сумський завод ущільнень (далі - Товариство) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ДФС), в якій просить визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000911407 від 04.04.2017 та податкове повідомлення - рішення № 0000921407 від 04.04.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень став висновок відповідача про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум по господарським операціям з ТОВ Крокус Прайм , ТОВ Дарлан Плюс , ТОВ Постачпродукт та ТОВ Санлайт Компані , у зв`язку із неможливістю здійснення вказаними контрагентами господарських операцій із реалізації листу графітового неармованою, фольги графітової, нитки графітової армована, нитки луб`яної та інших матеріалів для виробництва ущільнень у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Проте, надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Здійснення господарських операцій та правомірність включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях із згадуваними суб`єктами господарювання підтверджується договорами, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, податковими та видатковими накладними, зауваження щодо форми та змісту яких ДФС висловлено фактично не було.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 04.04.2017 № 0000911407 та № 0000921407.

Рішення судів мотивовані безпідставністю висновків податкового органу про нереальність (удаваність) господарських операцій, що були укладені між позивачем та його контрагентами, що вказує на неприйнятність визначених до Товариства, спірними актами індивідуальної дії, суми ПДВ.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити.

У письмовому відзиві, що надійшов на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду позивач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 06.03.2017 по 13.03.2017 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання ТМЦ у ТОВ Дарлан Плюс за січень-березень 2015 року, ТОВ Санлайт Компані за травень 2015 року, ТОВ Постачпродукт за серпень 2015 року, ТОВ Крокус Прайм за листопад 2014 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2017 № 96/18-28-14-07/34743542/36.

За актом перевірки встановлені порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № № 0000911407 від 04.04.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 277050,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 221640, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 55410,00 грн. та податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення - рішення № 0000921407 від 04.04.2017, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 197603,00 грн.

Такий висновок відповідача був зумовлений виявленими перевіркою фактами, того що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ унаслідок документального оформлення нереальних господарських операції з названими контрагентами.

Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду, який визначив його незаконним, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами було досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

При цьому, правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому є правильними висновки судів попередніх інстанцій, що контролюючий орган в порушення принципу правомірності платника податку та обов`язку доказування, який покладений на суб`єкта владних повноважень доводив удаваність господарських правовідносин, що мали місце між позивачем та згадуваними СГ на підставі інформації, отриманої від інших контролюючих органів. Але, жодних даних, які були ним отримані за наслідком проведеної зустрічної звірки таких СГ акт перевірки позивача не містить.

Також відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Крім того, такі обставини не були встановлені по відношенню до контрагентів позивача, при цьому відповідач не наголошує щодо наявності таких фактів і в касаційній скарзі.

Разом з тим, судами попередніх інстанції досліджено зміст, та дійсність настання наслідків по укладених між позивачем та його контрагентами ряду договорів, зокрема.

03.11.2014 Товариством укладено договір поставки № 031114 з ТОВ Крокус Прайм , відповідно до якого позивач придбавав нитку фторопластову, нитку графітову армовану, нитку арамідну, лист графітовий армований, фольгу графітову тощо.

07.08.2015 Товариством укладено договір поставки № 070815 з ТОВ Постачпродукт , відповідно до якого позивач придбавав лист графітовий армований, нитку фторпластову, суспензію фторпластову пропиточну, катушку 300мм.

30.03.2015 Товариством укладено договір поставки № 3003158 з ТОВ Санлайт Компані , відповідно до якого позивач придбавав внутрішні кільця, зовнішні кільця, катушки 100мм/300мм, лист графітовий армований, нитку фторпластову, фольгу графітову тощо.

28.11.2014 Товариством укладено договір поставки № 281114 з ТОВ Дарлан Плюс , відповідно до якого позивач придбавав внутрішні кільця, зовнішні кільця, катушки 100мм/300мм, лист графітовий армований, нитку фторпластову тощо. В подальшому право вимоги за цим договором було відступлено ТОВ Вермакс згідно договору від 27.05.2016 № 05/27 ВПВ.

Наявність відповідних договорів не заперечуються відповідачем, які долучені до матеріалів справи, зміст яких досліджений в судовому порядку судами попередніх інстанцій. При цьому вказані договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявністю всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно вказаних договорів, якими, серед інших, були: видаткові/податкові накладні, товарно-транспортні накладні, наказами про відрядження, актами здачі-прийняття робіт, картки рахунку 631, рахунки на оплату, платіжні доручення, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названих контрагентів, тощо.

Відповідач в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірного податкового повідомлення-рішення скасованого в частині, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідні суми за перевіряємий період за операціями із контрагентами, що свідчить про протиправність прийняття спірних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду