Постанова

від 26.07.2017 по справі 38/281

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року Справа № 38/281 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Губенко Н.М., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 та на ухвалугосподарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі№ 38/281 господарського суду міста Києва за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни на дії та бездіяльністьВідділу держаної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві за позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" доЗакритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" простягнення 313 522,29 доларів США

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" Шевченко В.Г. ,

- ЗАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" Попов В.В. ,

- Відділу держаної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві повідомлений, не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2017 (суддя Морозов С.М. ), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 (головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. ), скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни (надалі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк") на дії та бездіяльність Відділу держаної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві (надалі - ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві) в частині виконання рішення суду від 26.11.2009 у справі № 38/281 задоволено частково:

- визнано недійсною постанову головного державного виконавця ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_7 про закінчення виконавчого провадження від 14.04.2016 ВП № 18076622;

- визнано незаконною бездіяльність начальника ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо ненадання відповіді на скаргу ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчука A.C. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016 та її скасування;

- зобов'язано ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві провести виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25.02.2010 у справі № 38/281 у порядку та строк, що визначений законом України "Про виконавче провадження";

- в іншій частині в задоволенні скарги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" відмовлено.

До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на вказані судові акти звернувся ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (скаржник), в якій просить ухвалу та постанову скасувати з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні скарги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на дії та бездіяльність ВДВС в частині виконання рішення суду від 26.11.2009 у справі 38/281 відмовити в повному обсязі.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні.

Водночас, 26.07.2017, до початку судового засідання від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із значним службовим завантаженням та необхідністю проведення прийому громадян.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вирішив відхилити клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ст.ст. 69, 111 8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 111 7 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; ухвалою про призначення даної справи до розгляду від 13.07.2017 сторони попереджалися про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду справи та не тягне перенесення її на інші строки; позивачем не надано належних та допустимих доказів неможливості направлення представника у судове засідання.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2009 у справі № 38/281 позовні вимоги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 265 039,38 доларів США основного боргу, 3 726,65 доларів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 29 929 доларів США пені за несвоєчасну плату по кредиту, 253 доларів США пені за несвоєчасну плату процентів за користування кредитом, 2 989,48 доларів США державного мита та 112,51 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

25 лютого 2010 року господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідний наказ на виконання даного рішення.

17 березня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 18076622, яке в подальшому було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 35014326 щодо стягнення боргу з відповідача на користь інших юридичних осіб - стягувачів.

14 квітня 2016 року головним державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві ОСОБА_7 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 18076622 у зв'язку зі сплатою боржником боргу в повному обсязі.

У липні 2016 року ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та бездіяльність ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, за змістом якої позивач просив суд поновити строк для подачі скарги, витребувати матеріали зведеного виконавчого провадження № 35014326, визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016 як таку, що винесена з порушенням п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язати начальника органу виконання судових рішень відновити виконавче провадження № 18076622, притягнути до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця органу виконання судових рішень ОСОБА_7, який безпідставно виніс оскаржувану постанову, не пересвідчившись, чи відбулось фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, визнати незаконною бездіяльність начальника органу виконання судових рішень щодо ненадання відповіді за результатом розгляду скарги банку на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчука А.С. та скасування незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в процесі проведення виконавчих дій, боржником в рахунок погашення заборгованості визначеної у виконавчому документі, перераховано ДВС грошові кошти на загальну суму 2 412 593,25 грн. , що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, як вказував ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві, всі виконавчі дії з примусового виконання наказу суду від 25.02.2010 було проведено відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і враховуючи той факт, що боржником погашено всю суму заборгованості, визначену у виконавчому документі та відповідно до заяви стягувача про стягнення коштів у гривневому еквіваленті, державним виконавцем, на думку ВДВС, було правомірно винесено постанову про закриття виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, як уже зазначалося, судовим рішенням у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по основному боргу за кредитним договором № 233 від 23.11.2005 у розмірі 265 039,38 доларів США , 3 726,65 доларів США заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 29 929,00 доларів США пені за несвоєчасну плату по кредиту, 253,00 доларів США пені за несвоєчасну плату процентів за користування кредитом, 2 989,48 доларів США державного мита та 112,51 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. 25.02.2010 господарським судом міста Києва, в порядку ст. 116 ГПК України, видано відповідний наказ на виконання зазначеного рішення.

Так, згідно з приписами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 1 та 3 ст. 533 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Отже, законодавство України дозволяє як видавати кредити в іноземній валюті так і приймати відповідні рішення щодо стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій.

У статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" закріплені вимоги до виконавчого документу, зокрема, у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення.

Пленум Верховного Суду України в абзаці третьому пункту 14 постанови від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Крім того, згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Як вказувалося вище, встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду у даній справі з відповідача стягнуто заборгованість за кредитними договорами (а також інші нарахування за порушення виконання умов кредитних договорів) у валюті, в якій надавалися кредитні кошти (долари США ).

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

За практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з підпунктом 83 27 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, вказане Міністерство надає державним виконавцям роз'яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень.

Відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України від 03.07.2015 № 6878-0-30-15/20 "Щодо надання роз'яснення про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу в іноземній валюті" у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягненню під час примусового виконання підлягає саме іноземна валюта, визначена цим рішенням .

Частиною 3 ст. 53 Закону "Про виконавче провадження" унормовано, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статі, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби .

Як роз'яснено в п. 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Виходячи з наведеного, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що виконання судового рішення як примусове, так і добровільне, у спорі про стягнення заборгованості в іноземній валюті необхідно виконувати, виходячи саме із встановленого розміру зобов'язання у відповідній валюті, а не його гривневого еквіваленту, тим більше, встановленого на момент прийняття рішення у справі, а не на момент фактичного виконання, яке, як у даному випадку, відбулося через тривалий час після винесення судового рішення, позаяк дії державного виконавця з закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 та прийняття відповідної постанови 14.04.2016 правомірно розцінені судами попередніх інстанцій як незаконні, а зазначена постанова визнана недійсною.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірним висновком судів про те, що не можуть бути задоволені вимоги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_7 про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016, оскільки чинним законодавством не передбачено право господарських судів на скасування та на визнання незаконними постанов державного виконавця при умові визнання їх недійсними, так само, як і не можуть бути задоволені вимоги стягувача про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця органу виконання судових рішень ОСОБА_7, який безпідставно та неправомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, не пересвідчившись чи відбулось фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, так як господарському суду чинним законодавством не надано повноважень на притягнення державного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Що стосується вимоги позивача зобов'язати начальника органу виконання судових рішень відновити виконавче провадження № 18076622, то місцевий господарський суд, з яким правомірно погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив в її задоволенні, з огляду на те, що порядок відновлення відповідного виконавчого провадження за наслідками визнання недійсною постанови про закінчення такого провадження унормований положеннями статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частини першої якої у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Відносно однієї із вимог скарги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання незаконною бездіяльності начальника органу виконання судових рішень в частині ненадання відповіді за результатом розгляду скарги позивача на неправомірні дії головного державного виконавця з закінчення виконавчого провадження, яка була задоволена судами попередніх інстанцій, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

Як вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач (ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"), в порядку ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", звернувся зі скаргою від 10.05.2016 до в.о. начальника ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві Тертичної В.В., з вимогою скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 14.04.2016 ВП № 18076622, відновити виконавче провадження, притягнути головного державного виконавця органу виконання судових рішень ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності, письмово повідомити банк про вжиті заходи до нього, вжити передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду в порядку ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження". Факт направлення вказаної скарги підтверджується копією фіскального чеку № 2954 від 10.05.2016, доданого до копії скарги (т. 3, стор. 16).

Водночас, надані суду органом виконання судових рішень матеріали виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі не містили ні власне скарги, ані результатів її розгляду.

А відтак, бездіяльність ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві стосовно ненадання відповіді на скаргу позивача на неправомірні дії головного державного виконавця Кравчука A.C. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 18076622 від 14.04.2016 та її скасування порушує права стягувача, у зв'язку з чим вимоги скаржника в частині визнання такої бездіяльності незаконною були правомірно та обґрунтовано задоволені.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня як грошова одиниця України, про те, що наказ № 38/281 виконаний у повному обсязі, то як уже зазначалося, в даному випадку, питання щодо стягнення з боржника кредитної заборгованості у іноземній валюті вже вирішено, про що постановлено судове рішення, позаяк, доводи скаржника про неможливість здійснення розрахунків в іншій, аніж українська валюта, є недоречними. В компетенції органів державної виконавчої служби відсутні повноваження щодо надання оцінки судовим рішенням, а є лише зобов'язання з їх виконання в установленому законом порядку.

Інші доводи скаржника не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до тлумачення скаржником норм матеріального права на свій власний розсуд, до переоцінки доказів у справі, а тому відхиляються як необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 та ухвалу господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 38/281 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере