Постанова

від 31.07.2017 по справі 826/22370/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 31 липня 2017 року                                         №826/22370/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомдержавного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 №0002412202 та від 15.05.2015 №0002402202. Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 21.04.2015 №1932/26-58-22-02-18/1128297, прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2015 №0002412202 та від 15.05.2015 №0002402202. Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, в  той же час не надав жодного обґрунтування щодо невизнання господарських взаємовідносин між державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації» із його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Партнер», товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс», товариством з обмеженою відповідальністю «Логос Партнер», не зазначив в чому саме полягають порушення та не надав жодного доказу щодо порушення державним підприємством фіскальних інтересів держави. Окрім того, контролюючий орган не надав суду письмових заперечень проти позову. Адміністративну справу №826/22370/15 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації» з питань дотримання вимог податкового законодавства по  взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Партнер», товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс», товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехснаб» та товариством з обмеженою відповідальністю «Логос Партнер» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014. Перевіркою встановлено порушення державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації» пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 171     429,00 грн та пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 190     477,00 грн. За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 21.04.2015 №1932/26-58-22-02-18/1128297 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 15.05.2015 №0002412202, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 257     144,00 грн., у тому числі 171 429,00 грн. - основний платіж, 85 715,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 15.05.2015 №0002402202, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення із податку на додану вартість у розмірі 190 477,00 грн. Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації» не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21.04.2015 №1932/26-58-22-02-18/1128297 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Партнер» за договором від 29.09.2014 №УЗ-2014-91/10, товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехснаб» за договором від 27.07.2012 №УЗ-2012-19, товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс» за договорами від 20.03.2014 №УЗ-201431/3, від 27.03.2014 №УЗ-2014-343, від 18.04.2014 №УЗ-2014-43/2, товариством з обмеженою відповідальністю «Логос Партнер» за договором від 17.07.2014 №1707-1. З матеріалів справи вбачається, що між державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Партнер» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 29.09.2014 №УЗ-2014-91/10, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в пункті 1.3 цього договору, а покупець – прийняти і оплатити. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору купівлі-продажу від 29.09.2014 №УЗ-2014-91/10, додаткових угод №1-15, специфікацій №1-15, податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень. Також між державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс» (продавець) укладено типові договори купівлі-продажу від 20.03.2014 №УЗ-201431/3, від 27.03.2014 №УЗ-2014-343, від 18.04.2014 №УЗ-2014-43/2, відповідно до яких продавець зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в пункті 1.3 цих договорів, а покупець – прийняти і оплатити. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів купівлі-продажу від 20.03.2014 №УЗ-201431/3, від 27.03.2014 №УЗ-2014-343, від 18.04.2014 №УЗ-2014-43/2, специфікацій, додатковий угод, податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень. Також між державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехснаб» (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів від 27.07.2012 №УЗ-2012-19, відповідно до якого постачальник зобов'язується  у  2012-2015 році поставити покупцеві товари, зазначені в пункті 1.4 договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 27.07.2012 №УЗ-2012-19, специфікацій, додаткових угод, податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень. Також між державним підприємством «Завод 410 Цивільної авіації» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Логос Партнер» (постачальник) укладено договір на постачання товарів від 17.07.2014 №1707-1, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити обладнання, вказане у специфікації №1, що є невід'ємною частиною даного договору. На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 17.07.2014 №1707-1, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень. При цьому позивачем наголошено, що відповідні контрагенти є його постійними постачальниками протягом 2012-2015 років, а деякі і з 2007 року. Також, позивачем надано докази того, що придбаний товар у спірних контрагентів має необхідні сертифікати якості продукції та паспорти, які містяться в матеріалах справи. У свою чергу, висновки акта перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві ґрунтуються на податковій інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Партнер» по його взаємовідносинам з його контрагентами-постачальниками; податковій інформації Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про результати проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехснаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за жовтень, листопад 2014 року, в якому ставляться під сумнів господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехснаб» з контрагентом-постачальником; податковій інформації щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс» по його взаємовідносинам з його контрагентами-постачальниками; податковій інформації щодо контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Партнер» по його взаємовідносинам з його контрагентами-постачальниками. Аналіз акта перевірки свідчить, що висновки контролюючого органу зроблені по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. Тобто оцінка взаємовідносин позивача із його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Тех-Партнер», товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехснаб», товариством з обмеженою відповідальністю «Авіа Макс», товариством з обмеженою відповідальністю «Логос Партнер» не надавалась. Отже, з урахуванням викладеного, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01.02.2017 №К/800/ 39893/15 та від 18.04.2017 №К/800/22634/14. Крім того, Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Натомість, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з припущень стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентом позивача, проте, в силу приписів статті 61 Конституції України, є неприпустимими, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11. Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.». В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Окрім того, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності. Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 30.01.2017 №К/800/12815/14, від 01.02.2017 №К/800/4797/16, від 01.02.2017 №К/800/989/14, від 23.02.2017 №К/800/32867/16, від 28.02.2017 №К/800/40340/14, від 01.03.2017 №К/800/22196/16, від 14.03.2017 №К/800/30633/16, від 04.04.2017 №К/800/31067/16, від 11.04.2017 №К/800/67420/14, від 25.04.2017 №К/80025368/14, від 26.04.2017 №К/800/49354/13, від 16.05.2017 №К/800/29853/14. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень     від 15.05.2015 №0002412202 та від 15.05.2015 №0002402202 протиправними, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, П О С Т А Н О В И В: Позов задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.05.2015 №0002412202 та від 15.05.2015 №0002402202. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                        Літвінова А.В.