Ухвала

від 06.06.2017 по справі 810/1039/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1039/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Морозенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гарант Сервіс до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гарант Сервіс звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ БК Гарант Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ БК Гефест Альянс за період з 01.01.2013 по 01.01.2014, за результатами якої складено Акт від 21.07.2015 №215/10-06-22-01/35611677.

В ході проведення вказаної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 384712,00 грн. та п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 404960,00 грн., у т.ч.: за січень 2013 - 36327,04 грн., за лютий 2013 - 110534,06 грн., за березень 2013 - 115502,54 грн., за квітень 2013 - 32991,83 грн., за травень 2013 - 71214,23 грн., за червень 2013 - 38390,41 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.08.2015 №0002382201, яким ТОВ БК Гарант Сервіс збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 577068,00 грн. та №0002392201, яким товариству збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 607440,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами,який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу положень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ БК Гефест Альянс .

В якості доказів фактичного виконання договірних зобов'язань за вказаними господарськими операціями позивачем були надані копії наступних первинних бухгалтерських документів: Договір підряду від 20.11.2012 №20/11, Договір підряду від 06.12.2012 №06-12-12, Договір підряду від 19.02.2013 №19/02-13, Договір субпідряду від 02.01.2013 №7, Договір субпідряду від 06.02.2013 №8, Договір від 12.10.2012 №4/10, Договір від 22.11.2012 №ГУ-59/12-С, Договір від 12.11.2012 №2.5-11-12, Договір про надання послуг від 01.11.2012 №01-11-12, Договір субпідряду від 31.01.2013 №31.1-01-13, Договір субпідряду від 31.01.2013 №31.2-01-13, Договір субпідряду від 04.02.2013 №04-02-13, Договір субпідряду від 26.09.2012 №3-09-12, Договір про надання послуг від 01.12.2012 №01-12-12, Договір субпідряду від 15.03.2013 №15/03-13, Договір субпідряду від 23.04.2013 №23/04-13, Договір субпідряду від 24.04.2013 №24/04-13, акти приймання-здачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки, тощо.

В свою чергу, під час перевірки відповідачем не ставилась під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з ТОВ БК Гефест Альянс .

Акт перевірки також не містить зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач не заперечує, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагент супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Характер, зміст та обсяг спірних господарських операцій повною мірою були досліджені судом першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції вважає за доцільне надати оцінку саме доводам податкового органу, викладеним в акті перевірки, що слугували підставою до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та висновкам суду першої інстанції з цього приводу.

При цьому, колегія суддів враховує, що вирішуючи правові спори суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких рішень із врахування подій, які сталися, або могли статися в майбутньому.

Так, основною підставою для висновків податкового органу щодо заниження ТОВ БК Гарант Сервіс у періоді, що перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за взаємовідносинами з ТОВ БК Гефест Альянс , зазначеною в Акті перевірки, є інформація, викладена в постанові слідчого з ОВС Слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України від 03.06.2015.

З означеної вище постанови слідчого з ОВС Слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України податковому органу стало відомо про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015000000000102 від 27.05.2014 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Запорізька механізована колона №1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Під час вказаного досудового розслідування, зокрема, було встановлено, що ТОВ БК Гефест Альянс було придбане та здійснювало фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та утворюючи умови недоотримання коштів Державним бюджетом України. У зв'язку із чим, за фактом фіктивного підприємництва при придбанні та діяльності ТОВ БК Гефест Альянс внесено дані до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України .

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що 27.07.2016 кримінальне провадження №32015000000000102 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В ході судового розгляду справи податковий орган надав суду додаткову інформацію про те, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у м. Києві розслідувалось кримінальне провадження №32014100000000036 за ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 209-1 КК України та за фактом повторного створення невстановленими особами ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ БК Гефест Альянс з метою прикриття незаконної діяльності, за ч. 2 ст. 205 КК України. Крім того, 19.06.2016 Прокуратурою міста Києва із кримінального провадження №32014100000000036 виділено в окреме провадження №32015100000000149 матеріали стосовно фактів скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України, в тому числі й щодо створення ТОВ БК Гефест Альянс з метою прикриття незаконної діяльності.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважує, що як вже було зазначено раніше правомірність рішення суб'єкта владних повноважень оцінюється на момент його прийняття та не може обґрунтовуватись обставинами, які відбулись хронологічно пізніше його прийняття. З огляду на те, що вказані досудові розслідування були порушені після винесення податковим органом оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, вони об'єктивно не могли бути підставою до нарахування податкових зобов'язань, які є предметом розгляду даної справи.

Колегія суддів також враховує і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із ч. 4 ст. 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно притягнення посадових осіб ТОВ БК Гефест Альянс до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 205, 212 КК України, контролюючим органом до суду надано не було.

В свою чергу, на підтвердження спеціальної правосуб'єктності ТОВ БК Гефест Альянс позивачем було надано до суду копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААВ №766114 від 19.10.2012; довідку від 16.10.2012 №459/18-435 про взяття ТОВ БК Гефест Альянс на облік в органах державної податкової служби; свідоцтво №200078915 НБ №429169, яким контрагент позивача зареєстрований платником податку на додану вартість з 25.10.2012; ліцензію серії АЕ №180134, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 24.09.2012, строком дії з 24.09.2012 по 09.11.2013, за якою ТОВ БК Гефест Альянс має право на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури згідно переліку.

При цьому, слід також зауважити, що предмет спірних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг та їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Разом з тим, виходячи зі звичаїв ділового обороту, характеру та змісту спірних фінансово-господарських операцій, позивачем було вжито вичерпних заходів щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ БК Гефест Альянс та відсутності дефектів у його правовому статусі шляхом отримання документів, що підтверджують факт державної реєстрації, реєстрації платником ПДВ та повноваження осіб, відповідальних за складання первинних бухгалтерських документів.

Крім того, податковим органом не було надано доказів обізнаності позивача про недобросовісний характер діяльності його контрагента або про допущені ними порушення податкового законодавства.

Допущені попереднім постачальником у ланцюгу постачання товару певних порушень податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для такого постачальника та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту.

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами даної справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що витрати відшкодовуються лише в обсязі, який підтверджено документально, тобто письмовими доказами.

З матеріалів даної справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 17 770 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят) гривень 00 копійок, що підтверджується квитанцією від 23.03.2016 (Том 1, а.с.2). Однак, при поданні апеляційної скарги відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, наслідком чого стало постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 8 травня 2017 року, якою, зокрема задоволено клопотання Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про відстрочення сплати судового збору до закінчення апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України, р/р 31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 19544 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні) 38 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Вівдиченко Т.Р.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено - 13.06.2017

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Сорочко Є.О.